Рішення

від 07.06.2018 по справі 906/223/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/223/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 7/1 від 19.03.2018р,

ОСОБА_2, представник за довіреністю № 7/2 від 19.03.2018р,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології" (м.Київ)

до Комунальної установи "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради (м.Житомир)

про стягнення 1327631,59 грн,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунальної установи "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради про стягнення 1327631,59грн, з яких: 1100748,17грн інфляційних втрат та 226883,42грн 3% річних нарахованих за період 29.07.2016р по 13.03.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.03.2018р прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології" до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.04.2018р підготовче засідання було відкладено на 14.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.05.2018р закрито підготовче провадження та призначено справу №906/223/18 до судового розгляду по суті на 04.06.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.05.2018р розгляд справи по суті перенесено на 07.06.2018р.

Представники позивача в судовому засіданні 07.06.2018р позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити у повному обсязі. Вказали, що рішення у справах №906/1072/15 та №906/745/16 станом на 07.06.2018р відповідачем не виконані.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвал суду від 28.03.2018р, від 19.04.2018р, від 14.05.2018р, від 21.05.2018р не виконав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000229919966 про вручення 24.05.2018р відповідачу рекомендованого листа (а.с.116).

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2012р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології" (постачальник/позивач) та Комунальною установою "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради (замовник/відповідач) укладено договір №26/11-2012/32 (далі-договір) (а.с.13-17).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник, що є переможцем відкритих торгів на закупівлю: 33.10.1 Устаткування медичного, хірургічного та ортопедичного (Рентгенівські апарати для діагностики - 8 од.) (надалі - товар) поставляє для замовника товар, зазначений у специфікації на медичне обладнання (додаток №1 до договору), а замовник купує товар в асортименті та за цінами згідно специфікації, що надається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно п.1.3 договору сторони погодили, що обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

За умовами п.4.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури з відтермінуванням платежу протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту одержання товару на склад покупця. У разі затримки бюджетного фінансування покупець звільняється від відповідальності за порушення строків оплати товару, а розрахунки за поставлений товар здійснюються при отриманні покупцем бюджетного фінансування закупівлі.

Замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату за отриманий товар (пп.6.1.1 договору).

Підпунктом 6.1.2 договору сторони передбачили, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Згідно п.6.3 договору, постачальник зобов`язався своєчасно поставляти товар у строки, встановлені цим договором; забезпечити якість товару, встановленим умовами договору; провести первинний інструктаж персоналу замовника; здійснити установку, налагодження та введення в експлуатацію обладнання протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту 100% оплати товару замовником та отримання листа про готовність приміщення де обладнання буде встановлено відповідно до вимог виробника обладнання.

Відповідно до пункту 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012р.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

29.11.2012р між Комунальною установою "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології" підписано специфікацію на медичне обладнання, оформлену додатком №1 до договору, якою визначено, що товаром який постачається є: Комплекс рентгенівський діагностичний з цифровою обробкою зображення РДК-ВСМ-18 (виробник ТДВ "КВО "Медапаратура" у кількості 8 комплектів, загальною вартістю 5320000,00грн без ПДВ (ціна за одиницю 665000,00грн без ПДВ)(а.с.18).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

21.12.2012р позивач здійснив поставку обладнання відповідачу на суму 4655000,00грн, про що складено акт здачі-прийняття медичного обладнання згідно з договором №26/12-2012/32 від 29.11.2012(а.с. 91).

28.12.2012р між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №26/11-2012 від 29.11.2012р, відповідно до умов якої, було зменшено обсяг закупівлі товару та загальну вартість договору до 4655000,00грн(а.с.19-20).

З квітня по серпень 2013 позивач та відповідач підписали акти здачі-приймання робіт №08/04 від 05.04.2013р, №07/03 від 12.04.2013р, №12/05 від 21.05.2013р, №11/05 від 29.05.2013р, №14/06 від 05.06.2013р, №18/06 від 19.06.2013р, №20/07 від 12.08.2013р з пусконалагоджувальних робіт, введення в експлуатацію та навчання персоналу згідно з договором №26/12-2012/32 від 29.11.2012 (а.с.92-105).

Питання щодо невиконання відповідачем зобов'язання за договором №26/11-2012/32 від 29.11.2012р та стягнення 11366246,98грн, з яких: 4655000,00грн боргу за поставлений товар по договору №26/11-2012/32 від 29.11.2012р; 2828326,99грн пені; 3531690,67грн інфляційних; 351229,32грн 3% річних були предметом розгляду у справі №906/1072/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології" до Комунальної установи "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради.

Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.07.2015р у справі №906/1072/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунальної установи "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології" 4655000грн боргу; 351229,32грн річних; 3531690,67грн інфляційних; 343577,26грн пені; 57104,15грн витрат по оплаті судового збору, а також відмовлено в позові в частині стягнення 2484749,73грн пені (а.с.21-22).

Вказане рішення постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2016р скасовано в частині стягнення 351229,32грн річних, 3531690,67грн інфляційних, 343577,26грн пені. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. Стягнуто з КП "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради на користь ТОВ "Союз медицини та технології" 29929,62грн витрат по оплаті судового збору. В решті рішення залишено без змін (а.с.23-26).

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016р постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2016р у справі №906/1072/15 залишено без змін (а.с.27-34).

Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017р постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2016р та постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2017р у частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Союз медицини та технології" до Комунальної установи "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних скасовано, а справу №906/1072/15 у цій частині передано на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду (а.с.35-38).

В подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2017р рішення Господарського суду Житомирської області від 28.07.2015р у справі №906/1072/15 в частині позовних вимог про стягнення 3% в сумі 351229,32грн та інфляційних в сумі 3531690,67грн залишено без змін.

У зв'язку з невиконанням Комунальною установою "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради умов договору №26/11-2012/32 від 29.11.2012р та рішень по справі №906/1072/15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення 148067,26грн. 3% річних та 320833,36грн інфляційних нарахувань за період з 08.07.2015р по 28.07.2016р.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.10.2016р у справі №906/745/16 в позові відмовлено (а.с.46-48).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017р рішення Господарського суду Житомирської області від 13.10.2016р у справі №906/745/16 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології". Стягнуто з Комунальної установи "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології" - інфляційні втрати у розмірі 320833,36грн та 3% річних у розмірі 148067,26грн, 7033,51грн судового збору за подачу позовної заяви, а також стягнуто судовий збір в сумі 7736,86грн за апеляційну скаргу (а.с.49-54).

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2017р вказану постанову залишено без змін(а.с.55-62).

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені судовими рішеннями у справах №906/1072/15, №906/745/16 обставини, зокрема щодо неналежного виконання відповідачем умов договору №26/11-2012/32 від 29.11.2012р щодо оплати вартості отриманого товару на суму 4655000грн, мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі та не потребують доказування. Рішення у вказаних справах набрали законної сили та підлягають виконанню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі про стягнення з відповідача 1327631,59грн, з яких з яких 1100748,17грн інфляційних втрат та 226883,42грн 3% річних, нарахованих за період з 29.07.2016р по 13.03.2018р, позивач вказує, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати поставленого товару за договором №26/11-2012/32 від 29.11.2012р. Зазначає, що відповідач ухиляється від виконання рішень судів по справах №906/1072/15 та №906/745/16, якими встановлено факт наявності заборгованості згідно договору №26/11-2012/32 від 29.11.2012р, яку стягнуто з відповідача на користь позивача. Вказує, що позивач має право вимагати від Комунальної установи "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради сплати інфляційних та 3% річних в межах строку позовної давності, а саме за період з 29.07.2016р по 13.03.2018р.Також, посилаючись на ст.599 ЦК України позивач зазначив, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 625 ЦК України регулює питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналіз зазначених норм права та умов укладеного між сторонами договору, дає підстави для висновку, що порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів, які є матеріальними втратами кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 906/1072/15.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

При цьому судом враховується, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами)).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

У даному випадку, наявність заборгованості за договором №26/11-2012/32 від 29.11.2012р в розмірі 4655000,00грн підтверджується судовими рішеннями у справі №906/1072/15, яку було стягнуто з відповідача на користь позивача.

У справі відсутні докази виконання відповідачем рішення суду від 28.07. 2015 року.

Із змісту рішень господарських судів у справах №906/1072/15, №906/745/16 вбачається, що у даних справах позивачем заявлялись вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за період з 01.01.2013р по 07.07.2015р (справа №906/1072/15) та з 08.07.2015р по 28.07.2016р (справа №906/745/16).

Враховуючи, що відповідач є боржником, який прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати товару, позивач заявив до стягнення з відповідача 1100748,17грн інфляційних втрат та 226883,42грн - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 4655000,00грн за період з 29.07.2016р по 13.03.2018р, тобто за наступний період.

Господарський суд, перевіривши за допомогою калькулятора Ліга:Закон наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (розрахунок а.с.8) встановив, що правомірними за визначений позивачем період (29.07.2016р - 13.03.2018р, сума боргу 4655000,00грн, кількість днів прострочення - 593) є нарахування інфляційних в сумі 1152549,90грн (а.с.118).

Позивачем, згідно його розрахунку (а.с.8), заявлено до стягнення меншу суму інфляційних ніж правомірно нарахована, що є його правом, а тому задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1100748,17грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних судом встановлено, що обґрунтованим є нарахування 3% річних за визначений позивачем період в сумі 226720,35грн (а.с. 119).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 226720,35грн. У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 163,07грн суд відмовляє.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1100748,17грн та 3% річних в сумі 226720,35грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 163,07грн суд відмовляє.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи "Обласна база спеціального медичного постачання" Житомирської обласної ради (10019, Житомирська область, м.Житомир, вул.Комерційна, буд.2; ідентифікаційний код 00180611)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз медицини та технології" (04073, м.Київ, проспект Степана Бандери, буд.21; ідентифікаційний код 30789159):

- 1100748,17грн інфляційних втрат,

- 226720,35грн 3% річних,

- 19912,03грн витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.06.18

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек.)

3 - відповідачу (рек.з пов.)