Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/4076/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2018Справа № 910/4076/18

За позовом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССПЕЦТЕХ"

про повернення майна

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Репа

Представники:

від позивача: Гусаков Є.І. за довіреністю № 389 від 08.05.2018

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Чмирівська сільська рада Старобільського району Луганської області (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССПЕЦТЕХ" (відповідача) про повернення позивачу сміттєвозу із заднім завантаженням СВG-002 в кількості 1 штука, вартістю за штуку з ПДВ 1149000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору відповідального зберігання (без права користування) від 22.11.2017, укладеного між ним та позивачем, не повернув на вимогу позивача належне останньому на праві власності майно - сміттєвоз із заднім завантаженням СВG-002 в кількості 1 штука, вартістю за штуку з ПДВ 1149000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4076/18, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14.05.2018 о 11:00 год.

14.05.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли посилання на висновок щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, викладений в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду разом з додатками.

14.05.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками, зокрема, платіжним дорученням № 1404 від 21.11.2017 на суму 1149000,00 грн. на підтвердження здійснення позивачем 100% оплати вартості спірного майна.

У підготовче засідання, призначене на 14.05.2018, з'явився представник позивача.

Представник відповідача в підготовче засідання, призначене на 14.05.2018, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

У підготовчому засіданні 14.05.2018 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.06.2018 о 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 04.06.2018, з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 04.06.2018, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 явку сторін у судове засідання 04.06.2018 було визнано не обов'язковою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав відзив на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин.

Частиною 9 статті 165 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені обставини та приписи ст.ст. 165, 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у судовому засіданні 04.06.2018 за відсутності відповідача (його представників) за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 04.06.2018 судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.06.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, з'ясувавши обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими позивач обґрунтовував відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Чмирівська сільська рада Старобільського району Луганської області (позивач) є власником майна - сміттєвозу із заднім завантаженням СВG-002 у кількості 1 штука, вартістю (за штуку з ПДВ) 1149000,00 грн., яке було придбане останнім відповідно до умов Договору про закупівлю за державні кошти № 170 від 21.11.2017, укладеного між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНССПЕЦТЕХ" (постачальник, відповідач) (далі - Договір).

Так, згідно п. 1.1 наведеного Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар згідно коду ДК 021:2015 СРV 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (сміттєвоз із заднім завантаженням), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до цього договору, яка є його невід'ємною частиною. Ціна цього договору становить 1149000,00 грн. (п.п. 1.2, 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору товар передається покупцю згідно видаткової накладної , яка надається постачальником.

Відповідно до п. 4.6 Договору право власності переходить до покупця після 100% оплати вартості товару.

Позивач підтверджує наявність у нього права власності на майно - сміттєвоз із заднім завантаженням СВG-002 у кількості 1 штука, вартістю (за штуку з ПДВ) 1149000,00 грн., видатковою накладною № 2ЕС від 21.11.2017, згідно якої відповідач поставив позивачу вказане майно, визначене у Специфікації до Договору про закупівлю за державні кошти № 170 від 21.11.2017, та платіжним дорученням № 1404 від 21.11.2017, згідно якого позивач здійснив 100 % оплату вартості вказаного майна.

22.11.2017 року між Чмирівською сільською радою Старобільського району Луганської області (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНССПЕЦТЕХ" (постачальник, відповідач) був укладений Договір відповідального зберігання (без права користування) (далі - Договір зберігання).

Відповідно до п.1.1 Договору зберігання замовник (позивач) передає майно постачальнику (відповідачу) згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Вартість майна, переданого на зберігання, становить 1149000,00 грн. (п. 1.2 Договору зберігання).

Пунктом 1.3 наведеного Договору строк зберігання встановлений до 21.05.2018.

Відповідно до п. 2.1.3 Договору зберігання узгоджено, що постачальник зобов'язаний повернути майно замовнику по першій вимозі в 10-денний термін.

Згідно п. 7.1 Договору зберігання даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору зберігання ним було передано, а відповідачем було прийнято на тимчасове відповідальне зберігання майно: сміттєвоз із заднім завантаженням СВG-002 у кількості 1 штука, вартістю (за штуку з ПДВ) 1149000,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі від 22.11.2017 до Договору відповідального зберігання від 22.11.2017 (далі - Акт приймання-передачі від 22.11.2017).

21.03.2018 позивач вручив відповідачу вимогу про повернення майна від 21.03.2018, проте останній ні у 10-денний термін, ні станом на час звернення позивача з даним позовом до суду вимогу позивача не виконав, сміттєвоз із заднім завантаженням СВG-002 у кількості 1 штука, вартістю (за штуку з ПДВ) 1149000,00 грн. позивачу не повернув.

Посилаючись на наведені обставини, умови п. 2.1.3 Договору зберігання та положення ст.ст. 530, 949 ЦК України, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про зобов'язання відповідача повернути позивачу сміттєвозу із заднім завантаженням СВG-002 у кількості 1 штука, вартістю (за штуку з ПДВ) 1149000,00 грн.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для повернення спірного майна, переданого позивачем відповідачу на тимчасове відповідальне зберігання на підставі Договору відповідального зберігання (без права користування) від 27.11.2017.

Аналіз змісту умов наведеного договору свідчить, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини із зберігання майна, які регулюються параграфом 1 глави 66 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі (ч. 4 ст. 946 ЦК України).

Статтею 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з статтею 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (стаття 950 ЦК України).

Згідно з приписами статті 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Наведена норма статті 953 ЦК України надає право поклажодавцеві в будь-який час вимагати повернення речі, таке право не може бути обмежене, оскільки передача на зберігання речі не зумовлює припинення щодо неї правомочностей її власника, який самостійно розпоряджається таким майном на власний розсуд.

Матеріалами справи, а саме: Договором про закупівлю за державні кошти № 170 від 21.11.2017, Специфікацією до цього договору, видатковою накладною № 2ЕС від 21.11.2017 та платіжним дорученням № 1404 від 21.11.2017 підтверджується, що позивач являється власником спірного майна - сміттєвозу із заднім завантаженням СВG-002 у кількості 1 штука, вартістю (за штуку з ПДВ) 1149000,00 грн., переданого на відповідальне зберігання відповідачу згідно Договору зберігання.

Також, наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі від 22.11.2017, підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін, підтверджується, що спірне майно було передано позивачем відповідачу на тимчасове відповідальне зберігання згідно умов Договору зберігання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пункту 2.1.3 Договору зберігання сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний повернути майно замовнику по першій вимозі в 10-денний термін.

21.03.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою № б/н від 21.03.2018, відповідно до якої просив відповідача повернути йому майно з відповідального зберігання у 10-денний термін. Наведена вимога одержана представником відповідача 21.03.2018, про що свідчить підпис представника відповідача із зазначенням дати та відтиск печатки відповідача.

Проте, як встановлено судом, матеріали справи станом на час розгляду спору по суті не містять належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України повернення відповідачем позивачу спірного майна - сміттєвозу із заднім завантаженням СВG-002 у кількості 1 штука, вартістю (за штуку з ПДВ) 1149000,00 грн., зі зберігання, і такі докази не було надано відповідачем суду.

Вище встановлені обставини щодо не повернення відповідачем спірного майна позивачу свідчать про порушення відповідачем умов п. 2.1.3 Договору зберігання та приписів ст.ст. 949, 953 ЦК України, а відповідно, про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу сміттєвоз із заднім завантаженням СВG-002 у кількості 1 (одна) штука, вартістю (за штуку з ПДВ) 1 149 000,00 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Відповідач не надав відзив на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, у зв'язку з чим справа вирішувалась за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України. При цьому судом враховано приписи частини 4 наведеної статті ГПК України, згідно яких якщо відзив (а в спірному випадку відзив не подано взагалі) не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який складається тільки з суми судового збору у розмірі 17235,00 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 17235,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 165, 202, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНССПЕЦТЕХ" (01054, м. Київ, Шевченківський р-н, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б, ідентифікаційний код 39442527) повернути Чмирівській сільській раді Старобільського району Луганської області (92740, Луганська область, Старобільський район, с. Чмирівка, вул. Запорізька, буд. 15, ідентифікаційний код 04337587) сміттєвоз із заднім завантаженням СВG-002 у кількості 1 (одна) штука, вартістю (за штуку з ПДВ) 1 149 000,00 грн. (один мільйон сто сорок дев'ять тисяч гривень 00 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССПЕЦТЕХ" (01054, м. Київ, Шевченківський р-н, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б, ідентифікаційний код 39442527) на користь Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області (92740, Луганська область, Старобільський район, с. Чмирівка, вул. Запорізька, буд. 15, ідентифікаційний код 04337587) 17235,00 грн. (сімнадцять тисяч двісті тридцять п'ять гривень 00 копійок) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 07.06.2018

Суддя О.В. Гумега