Рішення

від 29.05.2018 по справі 910/2651/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2018Справа № 910/2651/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного підприємства СВ

до товариства з обмеженою відповідальністю АКСОН ШИППІНГ

про стягнення 28 299,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився,

від відповідача Лопатюк Т.О. - представник (довіреність б/н від 16.03.2018)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2018 року приватне підприємство СВ (далі - ПП СВ , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю АКСОН ШИППІНГ (далі - ТОВ АКСОН ШИППІНГ , відповідач) про стягнення 28 299,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його обов'язку оплатити послуги з користування обладнанням, надані позивачем протягом березня-червня 2017 року за договором про надання послуг № СВ-01/2-Д від 06.02.2017.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 28 299,81 грн., з яких: 21 600,00 грн. - основний борг, 2 740,54 грн. - пеня, 478,45 грн. - 3% річних, 1 968,82 грн. - інфляційна складова боргу, 1 512,00 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2651/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.04.2018.

02.04.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що відповідач в особі генерального директора ОСОБА_2 не підписував акт виконаних робіт, наданий позивачем. У зв'язку з цим відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в якому просив витребувати у позивача оригінал акту наданих послуг № 232 від 30.06.2017 до договору № СВ-01/2-Д від 06.02.2017 та провести ідентифікацію підпису генерального директора ТОВ АКСОН ШИППІНГ ОСОБА_2

У судовому засіданні 16.04.2018 судом було оголошено перерву до 19.04.2018.

18.04.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана позивачем відповідь на відзив, у якій останній заперечував проти проведення почеркознавчої експертизи та заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2018 справу № 910/2651/18 призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.05.2018, викликано у підготовче засідання генерального директора ТОВ АКСОН ШИППІНГ ОСОБА_2 та визнано його явку обов'язковою у зв'язку з необхідністю відібрати в останнього вільні умовні зразки підпису.

14.05.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подана позивачем заява про розгляд справи без участі його представника, а також подана відповідачем заява, в якій останній просив суд залишити без розгляду його клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Вказані заяви були задоволені судом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.05.2018.

29.05.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана позивачем заява про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

У судовому засіданні 29.05.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

06.02.2017 між ПП СВ (виконавцем) та ТОВ АКСОН ШИППІНГ (замовником) був укладений договір про надання послуг № СВ-01/2-Д (далі - договір), згідно з умовами якого виконавець зобов'язувався передати, а замовник зобов'язувався прийняти в строкове платне користування обладнання згідно з Переліком (додаток № 1), що наведений у додатку та є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору Перелік обладнання, що передається у строкове платне користування позивач зобов'язувався передати в користування відповідача зернометач зерна МЗС - 120 Давид та пневмотранспортер ПТЗ - 25 універсальний Циклон (далі - обладнання).

Відповідно до п. 2.1 договору замовник вступає у строкове платне користування обладнанням після підписання сторонами цього договору, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передавання.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування передбачене умовами договору обладнання, що підтверджується актом приймання-передавання від 06.02.2017.

Пунктом 3.1 договору визначено, що замовник здійснює оплату виконавцю за надання послуг обладнанням у 5 400,00 грн. на місяць з ПДВ. Оплата здійснюється в гривнях на день підписання акту наданих послуг. Оплата послуг починається з моменту надання послуг.

Замовник сплачує грошові кошти, вказані в п. 3.1. цього договору, щомісячно не пізніше 10 чиста наступного за минулим місяцем шляхом перерахування всієї необхідної суми на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставленим рахункам (п. 3.3 договору).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором перед відповідачем виконав та надав відповідачу послуги з користування обладнанням протягом березня-червня 2017 року, що підтверджується актом надання послуг № 232 від 30.06.2017 на суму 21 600,00 грн., засвідченим підписами та печатками представників обох сторін.

Проте, відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, плату за користування обладнанням протягом періоду з березня по червень 2017 року позивачу не оплатив та доказів протилежного суду не надав.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги користування обладнанням протягом періоду з березня по червень 2017 року за договором про надання послуг № СВ-01/2-Д від 06.02.2017 становить 21 600,00 грн.

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо не направлення йому позивачем рахунків, які за умовами п. 3.1 договору відповідач вважав підставою для здійснення оплати послуг, оскільки умовами договору чітко встановлені і розмір щомісячного платежу за користування обладнанням, і строк його здійснення. Таким чином, наявність або відсутність відповідного рахунку, складеного позивачем, не впливала на можливість виконання відповідачем його грошових зобов'язань за договором перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України на орендаря покладений, зокрема, обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 21 600,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 740,54 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, положеннями п. 3.3 договору визначено порядок та термін (строки) здійснення плати за користування обладнанням, а саме - замовник сплачує грошові кошти, вказані в п. 3.1. цього договору щомісячно не пізніше 10 чиста наступного за минулим місяцем шляхом перерахування всієї необхідної суми на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставленим рахункам.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач плату за користування обладнанням, наданим позивачем, за період з березня по червень 2017 року не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.4 договору передбачено, що за недотримання строків сплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення з урахуванням офіційного курсу інфляції і 3% річних. При прострочені більше, ніж 30 днів, стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивач визначив період нарахування вказаної штрафної санкції з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок пені та встановлено, що розмір пені складає 2 668,93 грн., які підлягають стягненню з відповідача. У стягненні частини пені в розмірі 71,61 грн. судом відмовлено.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 478,45 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 1 968,82 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Таким чином, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 478,45 грн.

Щодо розміру інфляційної складової боргу суд зазначає, що за його розрахунком розмір вказаної позовної вимоги становить 2 080,94 грн., тобто є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже стягненню з відповідача підлягає інфляційна складова боргу в розмірі визначеному позивачем, а саме - 1 968,82 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 21 600,00 грн., пені в розмірі 2 668,93 грн. (у стягненні частини пені в розмірі 71,61 грн. судом відмовлено), 3% річних в розмірі 478,45 грн. та інфляційної складової боргу в розмірі 1 968,82 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АКСОН ШИППІНГ (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 1-А, офіс 295, ідентифікаційний код 40429389) на користь приватного підприємства СВ (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Московська, буд. 16А, ідентифікаційний код 13922572) основний борг у розмірі 21 600,00 грн. (двадцять одна тисяча шістсот грн. 00 коп.), пеню в розмірі 2 668,93 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят вісім грн. 93 коп.), 3% річних в розмірі 478,45 грн. (чотириста сімдесят вісім грн. 45 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 1 968,82 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім грн. 82 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 757,54 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім грн. 54 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.06.2018.

Суддя О.Г. Удалова