Рішення

від 29.05.2018 по справі 910/22587/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2018Справа № 910/22587/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району", м. Київ

про стягнення 388 307,11 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гарматін К.В. (представник за довіреністю № 479 від 27.03.2018р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" (відповідач) суми фінансових санкцій за неналежне виконання зобов'язань за Договором № 06368/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.02.2006р. в розмірі 388 307,11 грн., з яких 355 158,47 грн. інфляційних втрат та 33 148,64 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.12.2014р. по 01.12.2016р. на суму заборгованості, яка присуджена до стягнення з відповідача на користь позивача судовим рішенням у справі №5011-2/18087-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 06.02.2018р.

02.02.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що вимога про сплату інфляційних нарахувань та 3% річних за приписами ст. 625 Цивільного кодексу України може бути невід'ємною частиною вимоги про сплату боргу, а питання про стягнення заборгованості, в тому числі й фінансових санкцій вже було вирішено судом під час розгляду справи №5011-2/18087-2012.

Судове засідання 06.02.2018р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці.

09.02.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній вказує на те, що існування судового рішення про стягнення заборгованості за договором не припиняє зобов'язальних правовідносин, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум фінансових санкцій на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2018р.

В підготовчому засіданні 15.03.2018р. судом оголошено перерву до 05.04.2018р.

Підготовче засідання 05.04.2018р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2018р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з лікарняного продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 15.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2018р.

В судове засідання 29.05.2018р. представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив та його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 29.05.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 29 травня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2006р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (в подальшому найменування змінювалось на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" (абонент) укладено договір №06368/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі наданого абонентом дозволу на скид стічних вод приймати від нього стічні води у систему каналізацій міста Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах договору.

Як зазначає позивач, відповідачем неналежним чином виконано своє зобов'язання з оплати наданих в період з 01.09.2011р. по 30.06.2012р. послуг з постачання питної води та водовідведення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2014р. у справі №5011-2/18087-2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 551 659 грн. 75 коп. - основного боргу, 37 761 грн. 61 коп. - пені, 1 443 грн. 83 коп. - інфляційних втрат, 7 321 грн. 57 коп. - 3 % річних та 11 963 грн. 74 коп. - суму судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2014р. у справі №5011-2/18087-2012 залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 02.12.2016р. виконав рішення суду у справі №5011-2/18087-2012, сплативши суму заборгованості у загальному розмірі 610 150,50 грн. (в тому числі й суму основного боргу у розмірі 551 659,75 грн.), що підтверджується витягом з виписки з банківського рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, правових підстав для нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання у період з 01.12.2014р. по 01.12.2016р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №06368/2-01 від 10.02.2006р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, наявності заборгованості у відповідача з оплати наданих в період з 01.09.2011р. по 30.06.2012р. послуг з постачання питної води та водовідведення на суму 551 659,75 грн. встановлено при розгляді справи №5011-2/18087-2012, рішення з якої набрало законної сили з 04.11.2014р., відтак в силу положень 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не потребують доказуванню при розгляді даної справи.

Судом встановлено, що відповідач сплатив заборгованість за договором №06368/2-01 від 10.02.2006р., яка виникла у період з 01.09.2011р. по 30.06.2012р., лише 02.12.2016р., тобто з простроченням платежу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за договором №06368/2-01 від 10.02.2006р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

При цьому, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, оскільки правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу Україні.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, які викладені у постановах від 12.04.2017 у справі №913/869/14, від 26.04.2017 у справі №918/329/16.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, судом встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, суми фінансових санкцій є арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 355 158,47 грн. інфляційних втрат та 33 148,64 грн. 3% річних є обґрунтованими.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем свого контррозрахунку заявлених позивачем сум фінансових санкцій суду не надано, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог належними засобами доказування не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/22587/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 355 158,47 грн. інфляційних втрат та 33 148,64 грн. 3% річних.

Судовій збір в розмірі 5 824,61 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" (ідентифікаційний код 26385463, адреса: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 25/2) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А) 355 158,47 грн. (триста п'ятдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 47 коп.) інфляційних втрат, 33 148,64 грн. (тридцять три тисячі сто сорок вісім гривень 64 коп.) 3 % річних та 5 824,61 грн. (п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 61 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.06.2018р.

Суддя С.М. Морозов