Рішення

від 31.05.2018 по справі 910/3462/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2018Справа № 910/3462/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А"

до Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості

про стягнення 97 000, 00 грн.

Представники:

від позивача: Плюта А.В.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 97 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 8530/15 про надання охоронних послуг від 30.04.2015 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІЄС-А залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю ТРІЄС-А строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду належним чином засвідчені копії первинних документів на підтвердження надання послуг за договором № 8530/15 про надання охоронних послуг від 30.04.2015 (акти приймання-передачі виконаних робіт тощо); докази на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за договором у розмірі 80 000, 00 грн. (виписки з банківських рахунків з відтиском печатки банку, платіжні доручення тощо); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

30.03.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" надійшов супровідний лист в додатках до якого долучено документи на виконання вимог ухвали суду від 26.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 03.05.2018.

У судовому засіданні 03.05.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 31.05.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 02.04.2018 та від 03.05.2018 було направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, проте, до суду повернулися конверт з ухвалою суду від 02.04.2018 з відміткою: за закінченням встановленого строку зберігання , поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 03.05.2018 до суду не повернулися.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись з ухвалами суду від 02.04.2018 та від 03.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 31.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.04.2015 між Державним підприємством Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" (далі - виконавець) укладено договір № 8530/15 про надання охоронних послуг, умовами якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню охорони, перепускного режиму та підтриманню громадського порядку на об'єкті (далі - об'єкт охорони) за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, який належить замовнику на праві державної власності (свідоцтво про право власності від 07.04.2008).

Умови та порядок надання послуг по охороні, здійсненню перепускного режиму, які зазначені в п.п. 1.1. договору здійснюються згідно з Інструкцією щодо організації охорони (додаток № 1 до договору № 8530/15), що затверджується виконавцем, погоджується із замовником і є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, передача об'єкта під охорону здійснюється на підставі акта приймання-передачі об'єкта охорони, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 3.1. договору, виконавець зобов'язується, зокрема забезпечувати надання охоронних послуг відповідно до умов цього договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що вартість послуг по охороні за місяць визначаються (додатком № 4), що є невід'ємною частиною даного договору. Подальші зміни за охоронні послуги погоджуються та затверджуються сторонами додатковою угодою до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

За умовами п. 5.2. договору, виконавець щомісячно подає замовнику рахунок за охоронні послуги, які були надані протягом минулого місяця та акт прийому-передачі виконаних робіт. Поданий рахунок підлягає оплаті замовником протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, шляхом перерахування зазначеної в ньому суми на банківський рахунок виконавця.

Сторони домовились, що цей договір набуває чинності з 01.05.2015 і діє до 01.05.2016. Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь з зобов'язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (п. 7.1. договору).

Додатком № 4 до договору № 8530/15 про надання охоронних послуг від 30.04.2015, сторони домовились, що вартість послуги виконавця а один місяць становить 4 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

01.07.2015 між Державним підприємством Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" (виконавець) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 8530/15 про надання охоронних послуг від 30.04.2015, відповідно до якої сторони керуючись положеннями пункту 5.1. договору дійшли згоди, що вартість послуги виконавця за один місяць становить: 6 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору № 8530/15 про надання охоронних послуг від 30.04.2015, були надані охоронні послуги, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийому наданих послуг № ОУ-0000076 від 28.02.2017, № ОУ-0000126 від 31.03.2017, № ОУ-0000272 від 30.06.2017, № ОУ-0000338 від 31.07.2017, № ОУ-0000154 від 31.05.2016, № ОУ-0000100 від 30.06.2016, № ОУ-0000228 від 31.07.2016, № ОУ-0000269 від 31.08.2016, № ОУ-0000318 від 30.09.2016, № ОУ-0000450 від 31.12.2016, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи), а також актом звірки розрахунків № 0000000001 від 28.02.2017 за період з 01.01.2016 по 28.02.2017, підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався.

Так, 18.10.2017 між Державним підприємством Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" (далі - виконавець) укладено додаткову угоду № 2 до договору № 8530/15 про надання охоронних послуг від 30.04.2015, відповідно до якої за результатами взаємних домовленостей, сторони вирішили засвідчити, що станом на на дату набуття чинності дійсної додаткової угоди обов'язки виконавця в частині надання охоронних послуг виконані в повному обсязі, а обов'язки замовника в частині здійснення оплати частково не виконані, у зв'язку з чим замовник та виконавець за взаємною згодою дійшли до наступного: сторони погоджуються, що сума заборгованості замовника перед виконавцем на дату набуття чинності дійсної додаткової угоди складає 177 000, 00 грн. разом з ПДВ.

Станом на дату набуття чинності дійсної додаткової угоди зобов'язання виконавця в частині надання послуг виконані в повному обсязі, у замовника відсутні будь-які претензії щодо якості наданих послуг (п. 2 додаткової угоди).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди, з моменту набуття чинності дійсної додаткової угоди договір про надання охоронних послуг № 8530/15 від 30.04.2015 втрачає чинність в частині надання охоронних послуг виконавцем, однак продовжує діяти в частині виконання зобов'язань замовника до повного погашення останнім заборгованості.

Дана додаткова угода набуває чинності з 01.11.2017 року (п. 4 додаткової угоди).

Як вбачається матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 12 від 25.01.2018, в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість за договором № 8530/15 про надання охоронних послуг від 30.04.2015 у розмірі 97 000, 00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком № 3166 від 25.01.2018.

Відповідач на зазначену вище претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих охоронних послуг, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 97 000, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 8530/15 про надання охоронних послуг від 30.04.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, що підтверджується актами здачі-прийому наданих послуг № ОУ-0000076 від 28.02.2017, № ОУ-0000126 від 31.03.2017, № ОУ-0000272 від 30.06.2017, № ОУ-0000338 від 31.07.2017, № ОУ-0000154 від 31.05.2016, № ОУ-0000100 від 30.06.2016, № ОУ-0000228 від 31.07.2016, № ОУ-0000269 від 31.08.2016, № ОУ-0000318 від 30.09.2016, № ОУ-0000450 від 31.12.2016, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи), а також актом звірки розрахунків № 0000000001 від 28.02.2017 за період з 01.01.2016 по 28.02.2017, підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Крім того, як зазначено судом вище, Державним підприємством Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" (далі - виконавець) укладено додаткову угоду № 2 від 18.10.2017 до договору № 8530/15 про надання охоронних послуг від 30.04.2015, відповідно до якої за результатами взаємних домовленостей, сторони вирішили засвідчити, що станом на на дату набуття чинності дійсної додаткової угоди обов'язки виконавця в частині надання охоронних послуг виконані в повному обсязі, а обов'язки замовника в частині здійснення оплати частково не виконані, у зв'язку з чим замовник та виконавець за взаємною згодою дійшли до наступного: сторони погоджуються, що сума заборгованості замовника перед виконавцем на дату набуття чинності дійсної додаткової угоди складає 177 000, 00 грн. разом з ПДВ.

Проте відповідач оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Державним підприємством Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості утворилась заборгованість у розмірі 97 000, 00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 12 від 25.01.2018, в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість за договором № 8530/15 про надання охоронних послуг від 30.04.2015 у розмірі 97 000, 00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком № 3166 від 25.01.2018.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року N 958 Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень відповідач вважається таким, що отримав претензію 29.01.2018 (враховуючи вихідні дні).

Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг у розмірі 97 000, 00 грн. починаючи з 06.02.2018.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет док азування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 8530/15 про надання охоронних послуг від 30.04.2015 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 97 000, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, ідентифікаційний код - 0034422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 15/3, оф. 110, ідентифікаційний код - 37445589) 97 000 (дев'яносто сім тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 05.06.2018

Суддя Щербаков С.О.