Рішення

від 29.05.2018 по справі 910/3117/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2018Справа № 910/3117/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Тікет", м. Київ

про стягнення 115 439,86 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Мішакіна Л.О. (адвокат за ордером серії ХС № 130506 від 10.04.2018р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Тікет" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 115 439,86 грн. за Індивідуальною угодою про надання овердрафту від 22.11.2013р. в рамках Договору-анкети про відкриття та обслуговування банківського рахунку №03403899001 від 30.08.2012р. №26000403899000, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

10.04.2018р. до суду від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження, яка ухвалою суду від 13.04.2018р. відхилена судом, подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 15.05.2018р.

Крім того, 10.04.2018р. (у встановлений судом строк) відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на те, що позивачем не доведено суду коли саме відповідачем було виконано рішення суду у справі № 910/21587/14, відтак, на думку відповідача, наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить обґрунтування початку перебігу періоду нарахування процентів за користування кредитом, відповідач вказує на те, що позивачем неправомірно було нараховано фінансові санкції на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на всю суму заборгованості (108 503,59 грн.) за рішенням суду від 15.12.2014р. у справі №910/21587/14, оскільки у вказану суму ввійшли окрім суми основного боргу, заборгованість по процентам та пеня за прострочення сплати кредиту та процентів.

Відповідач у встановлений судом строк своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

У судовому засіданні 15.05.2018р. судом оголошено перерву до 29.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018р. в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України викликано позивача у судове засідання на 29.05.2018р., проте представник позивача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні 29.05.2018р. представник відповідача проти вимог позивача заперечувала та просила суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на потворну заяву.

В судовому засіданні 29 травня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2012р. між позивачем (банк) та відповідачем (клієнт) укладено Договір-анкету про відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) №03403899001, відповідно до п. 1 якого підписуючи цей договір клієнт погоджується з викладеною у Правилах (договірних умовах) відкриття та обслуговування банківського рахунку суб'єктів господарювання пропозицією банку надавати клієнту (відповідачу) фінансові послуги, на умовах встановлених в договорі та цих правилах.

22.11.2013р. між банком та клієнтом була укладена Індивідуальна угода про надання овердрафту в рамках Договору-анкети про відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) №03403899001 від 30.08.2012 №26000403899000 (надалі - Угода), за умовами п. 1.1 якої, банк встановлює клієнту овердрафт на поточному рахунку клієнта №26000403899000, що відкритий у банку, код банку 351005, а клієнт зобов'язується повертати використану суму овердрафту, сплачувати проценти, комісії та інші платежі за наданим овердрафтом в порядку, розмірі та строки, визначені цією індивідуальною угодою та правилами. Цільове призначення овердрафту - для ведення поточної господарської діяльності клієнта відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. Угоди банк встановив клієнту ліміт овердрафту у розмірі 100 000,00 грн. зі строком користування з 22.11.2013 до 30.05.2014.

За час фактичного користування овердрафтом клієнт сплачує проценти у розмірі: з 22.11.2013 по 22.12.2013 року у розмірі 0,01 % річних, а починаючи з 23.12.2013 року у розмірі 30,00% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно з умовами Договору овердрафту та/або Правил (п. 1.4. Угоди).

Згідно п. 1.5. Угоди проценти сплачуються Клієнтом на рахунок №26073000001400 у Київському РУ АТ "УкрСиббанк'', код банку (МФО) 351005, в строки та в порядку, передбачені Правилами. При цьому у разі наявності на поточному рахунку клієнта коштів, нараховані проценти погашаються шляхом здійснення банком договірного списання, визначеного цією індивідуальною угодою та правилами, починаючи з дня нарахування таких процентів

Згідно визначення термінів, які вказані у Правилах (договірних умовах) відкриття та обслуговування банківського рахунку суб'єктів господарювання - клієнтів АТ "УкрСиббанк", овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається клієнту понад залишок його коштів на рахунку в банку в межах заздалегідь обумовленої суми (ліміт овердрафту) шляхом здійснення платежів з рахунку клієнта (дебетування поточного рахунку клієнта); під терміном овердрафт також розуміється будь-яка частина коштів, отримана клієнтом в рамках ліміту овердрафту.

Згідно до п. 3.3.1. Правил за користування овердрафтом понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої заборгованості за овердрафтом з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу, встановленого в договорі, до моменту повного погашення клієнтом такої заборгованості.

Як передбачено в п. 3.3. Правил процента ставка за овердрафтом є фіксованою. За час фактичного користування овердрафтом клієнт сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у Договорі про надання овердрафту.

Пунктом 3.4. Правил передбачено, що проценти на відповідну суму овердрафту нараховуються та сплачуються за час фактичного користування позичальником грошовими коштами банку відповідно до умов договору. Нарахування процентів здійснюється з моменту проведення платежу(-ів) з рахунку позичальника за рахунок грошових коштів банку, тобто з дня та години фактичного надання грошових коштів позичальником до дня та години повернення позичальником їх у власність банку, якщо інше не визначено умовами договору. Базою нарахування процентів є дебетове сальдо рахунку позичальника (з урахуванням кількості годин користування овердрафтом), яке відслідковується банком погодинно (із періодичністю в одну годину), якщо інше не визначено умовами Договору. При цьому розрахунок процентів здійснюється погодинно кожного дня, із періодичністю в одну годину (із 1 (першої) по 24 (двадцять четверту) годину включно), а кількість днів при нарахуванні процентів визначається за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та 360 днів у році), якщо інше не визначено умовами договору. Нарахування процентів здійснюється щомісячно наступним чином: - перший раз за період із відповідної години дня надання овердрафту по день та годину, що передує дню нарахування процентів у поточному місяці; - протягом дії договору із дня попереднього нарахування процентів по день, що передує дню нарахування процентів у поточному місяці; - у разі закінчення строку овердрафту - із дня попереднього нарахування процентів по годину дня остаточного погашення заборгованості, якщо інше не визначено умовами цих правил чи договору. У разі, якщо згідно з умовами та протягом дії договору заборгованість позичальника була перенесена на рахунки для обліку короткострокового кредиту (у тому числі на рахунки для обліку простроченої кредитної заборгованості), нарахування процентів здійснюється щомісячно, наступним чином: -на рахунку обліку заборгованості за овердрафтом - з дня попереднього нарахування процентів по день, що передує здійсненню такого переносу заборгованості; - на інших рахунках, після перенесення - із дня перенесення такої заборгованості по останній календарний день поточного місяця або до дня остаточного погашення заборгованості у разі припинення дії договору про надання овердрафту. Днем нарахування процентів є останній робочий день місяця. Для розрахунку процентів день перенесення заборгованості позичальника на рахунки для обліку короткострокового кредиту (у тому числі на рахунки для обліку простроченої кредитної заборгованості) та день погашення заборгованості вважається одним днем. У випадку закінчення строку овердрафту, днем нарахування процентів є останній день місяця, в якому закінчився строк овердрафту, при цьому якщо такий день припадає на вихідний, святковий або неробочий день, днем нарахування процентів вважається робочий день, що передує вихідному, святковому або неробочому дню.

Згідно до п. 3.5. Правил проценти сплачуються позичальником на рахунок банку, зазначений у договорі про надання овердрафту, протягом 30 календарних днів із дня їх нарахування, а при закінченні строку овердрафту - в день їх нарахування. При цьому, у разі наявності на рахунку позичальника коштів, нараховані проценти погашаються шляхом здійснення банком договірного списання, визначеного договором про надання овердрафту та цими правилами, починаючи з дня нарахування таких процентів.

Відповідно до п. 3.6. вищевказаних правил у разі порушення термінів погашення грошових зобов'язань клієнта за овердрафтом вся наявна заборгованість клієнта (прострочена та строкова) переноситься на рахунки з обліку простроченої кредитної заборгованості клієнта і підлягає погашенню згідно з вимогами договору.

Угода діє з дати ї укладення і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 3.1. Угоди).

Як зазначає позивач, ним належним чином та в повному обсязі виконано свої зобов'язання за Індивідуальною угодою про надання овердрафту від 22.11.2013 в рамках договору-анкети про відкриття та обслуговування банківського рахунку №03403899001 від 30.08.2012 №26000403899000 та надано відповідачу кредитні кошти, що не заперечується відповідачем.

Натомість, відповідачем неналежним чином виконано свої зобов'язання з повернення кредитних коштів у обумовлені угодою строки та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2014р. у справі №910/21587/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 94 423 грн. 17 коп., 3 975 грн. 35 коп. заборгованості по процентам, 9 692 грн. 92 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 412 грн. 15 коп. пені за прострочення сплати процентів та судовий збір у розмірі 2 170 грн. 07 коп.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що судове рішення у справі №910/21587/14 було фактично виконано відповідачем 20.04.2016р., останнім повернуто, зокрема, заборгованість за кредитом у розмірі 94 423 грн. 17 коп. та 3 975 грн. 35 коп. заборгованості по процентам, відтак станом на 01.03.2018р. залишаються несплаченими проценти за користування кредитом у розмірі 49 433,81 грн. за період з 01.06.2015р. по 19.04.2016р., які не були предметом попереднього судового розгляду, у зв'язку з порушенням відповідачем термінів повернення кредитних коштів позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 6 888,23 грн. за період з 31.08.2017р. по 01.03.2018р., а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 30.12.2014р. по 20.04.2016р. 54 854,97 грн. інфляційних втрат та 4 262,85 грн. 3 % річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 108 503,59 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на те, що позивачем не доведено суду, що рішення суду у справі № 910/21587/14 виконано саме 20.04.2016р., відтак останнім не обґрунтовано початок перебігу періоду нарахування процентів за користування кредитом, а також на неправомірність нарахування позивачем фінансових санкцій на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на всю суму заборгованості (108 503,59 грн.), визначену названим судовим рішенням.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір-анкету про відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) №03403899001 від 30.08.2012р. та Індивідуальну угоду про надання овердрафту в рамках Договору-анкети про відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) №03403899001 від 30.08.2012 №26000403899000 від 22.11.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1-3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, наявності заборгованості, зокрема, зі сплати за кредиту у розмірі 94 423 грн. 17 коп. та 3 975 грн. 35 коп. заборгованості по процентам нарахованих по 31.08.2014р. встановлено при розгляді справи №910/21587/14, рішення з якої набрало законної сили з 30.12.2014р., відтак в силу положень 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не потребують доказуванню при розгляді даної справи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наданої суду Довідки-розрахунку заборгованості за кредитом станом на 01.03.2018р. вбачається, що сплата суми заборгованості з повернення кредитних коштів у розмірі 94 423 грн. 17 коп. відбулась 20.04.2016р., доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що позивачем не доведено що рішення суду у справі № 910/21587/14 виконано саме 20.04.2016р., відтак останнім не обґрунтовано початок перебігу періоду нарахування процентів за користування кредитом, оскільки як вірно вказано самим відповідачем, за приписами чинного законодавства України моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора (отримувача коштів), натомість з представленого суду листа органу державної виконавчої служби №49249208/26 від 07.05.2018р. підтверджується дата перерахування грошових коштів у розмірі 110 673,66 грн. 12.04.2016р., а не їх зарахування на рахунок позивача.

При розгляді даної справи, суд виходить з того, що існування судового рішення про стягнення заборгованості за договором не припиняє зобов'язальних правовідносин та не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано доводів позивача щодо погашення суми заборгованості за користування кредитом у розмірі 94 423 грн. 17 коп. (зарахування вказаних коштів на рахунок позивача) в іншу дату, в тому числі в період з 12.04.2016р. по 20.04.2016р.

Доказів на підтвердження сплати відповідачем процентів за користуванням кредитом, в тому числі й станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий до позовних матеріалів розрахунок нарахованих позивачем процентів за користування кредитом та визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами в розмірі 49 433,81 грн. за період з 01.06.2015р. по 19.04.2016р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до п. 8.5. Правил за порушення клієнтом термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених правилами та/ або договором про надання овердрафту, зокрема, термінів повернення овердрафту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від клієнта додатково сплатити банку пеню в наступних розмірах та порядку, а саме в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом "факт/365" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 365 днів).

У своїй позовній заяві, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 888,23 грн. за період з 31.08.2017р. по 01.03.2018р.

За приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій не може перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова Договору про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим Договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Виходячи з того, що позивач безпідставно нарахував штрафні санкції в порушення ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 31.08.2017р. по 01.03.2018р., суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені в розмірі 6 888,23 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 30.12.2014р. по 20.04.2016р. 54 854,97 грн. інфляційних втрат та 4 262,85 грн. 3 % річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 108 503,59 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

При цьому, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу Україні.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, які викладені у постановах від 12.04.2017 у справі №913/869/14, від 26.04.2017 у справі №918/329/16.

Разом з тим, суд частково погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву щодо неправомірності нарахування позивачем зазначених фінансових санкцій на визначену судовим рішенням зі справи №910/21587/14 суму заборгованості у розмірі 108 503,59 грн., оскільки як встановлено судом вище заборгованість відповідача зі сплати кредиту складає 94 423,17 грн. та зі сплати процентів за користування ними - 3 975,35 грн.

У разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України (п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Таким чином, позивачем в порушення приписів ст. ст. 11, 509, 550, 625 Цивільного кодексу України включено у суму заборгованості для нарахування фінансових санкцій 9 692 грн. 92 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 412 грн. 15 коп. пені за прострочення сплати процентів.

Водночас, суд не може погодитись з доводами відповідача про те, що нарахування на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України мають бути нараховані лише на суму основного боргу у розмірі 94 423 грн. 17 коп., оскільки відповідачем прострочено також сплату сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3 975,35 грн., що за приписами цивільного законодавства не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Суд також визнає неправомірним нарахування позивачем 3 % річних по 20.04.2016р., оскільки в розумінні ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, день погашення заборгованості не може бути включено в період прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, за розрахунком суду на суму боргу 98 398,52 грн. (94 423,17 грн. + 3 975,35 грн.) в межах заявленого позивачем періоду прострочення з 30.12.2014р. по 19.04.2016р., обґрунтованими та такими, що підлягають до стягнення з відповідача є 49 746,26 грн. інфляційних втрат та 3 857,76 грн. 3% річних, відповідно вимоги у цій частині позивача підлягають частковому задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами та сум, нарахованих фінансових санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання на вказані вище суми, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені та фінансових санкцій на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/3117/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 49 433,81 грн. процентів за користування кредитом, 49 746,26 грн. інфляційних втрат та 3 857,76 грн. 3 % річних.

Судовий збір у розмірі 1 572,70 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Тікет" (ідентифікаційний код 36857213, адреса: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 літ."Б") на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (ідентифікаційний код 09807750, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) 49 433,81 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста тридцять три гривні 81 коп.) процентів за користування кредитом, 49 746,26 грн. (сорок дев'ять тисяч сімсот сорок шість гривень 26 коп.) інфляційних втрат, 3 857,76 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят сім гривень 76 коп.) 3 % річних та 1 572,70 грн. (одну тисячу п'ятсот сімдесят дві гривні 70 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.06.2018р.

Суддя С.М. Морозов