Рішення

від 29.05.2018 по справі 910/1029/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2018Справа № 910/1029/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (м. Миколаїв)

До Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (м. Київ)

Третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю Капітал Ойл (м.Харків)

Про зобов'язання передати оригінали документів

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Раскевич Є.А.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали документів, якими забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15., а саме: кредитний договір з додатками № 4К15088И від 17.12.15.; договори застави, які були укладені між відповідачем та третьою особою у забезпечення виконання умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.; договори застави з боку третіх осіб, які були укладені в забезпечення виконань третьою особою умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.; розрахунок заборгованості третьої особи станом на 28.10.16. за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15.; первинні документи на підтвердження виконання зобов'язань позивачем по договору поруки № 4К15088И від 26.10.16. (платіжні доручення, банківські виписки); перелік майна, яке було передане третіми особами у забезпечення виконання третьою особою умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.; перелік майна, яке було передане Товариством з обмеженою відповідальністю Капітал Ойл у забезпечення виконання третьою особою умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.

Спір виник внаслідок того, що, за твердженням позивача, ним, як поручителем, було виконано обов'язок боржника за кредитним договором, а саме погашено борг в сумі 680679643,98 грн., з огляду на що відповідач у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинен вручити позивачу оригінали документів, які підтверджують права позивача як нового кредитора, проте відповідач відмовляється надати позивачу відповідні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.18. відкрито провадження у справі № 910/1029/18 та призначено її до розгляду на 01.03.18.; відмовлено в залучення до участі в справі третіх осіб (Національного антикорупційного бюро України та Національного банку України).

01.03.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку для подачі відзиву, відкладено підготовче засідання на 20.03.18.

14.03.18. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав недоведеності позивачем порушення його прав відповідачем.

20.03.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.04.18.

03.04.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 05.04.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.18. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/1029/18, залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл" (ідентифікаційний код 39616637), відкладено підготовче засідання у справі № 910/1029/18 на 10.05.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.18. закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1029/18 до судового розгляду по суті на 29.05.18.

Позивачем в судовому засіданні 29.05.18. підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та третя особа явку своїх повноважних представників с удове засідання 29.05.18. не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, оскільки доказом повідомлення відповідача є рекомендоване повідомлення про вручення Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк ухвали суду від 10.05.18., від третьої особи конверти з ухвалами суду (направлені на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) повернулись без виконання.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.05.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.16. між позивачем (поручитель) та відповідачем (кредитор) було укладено договір поруки № 4К15088/П, предметом якого згідно п. 1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл" (ідентифікаційний код 39616637) (боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором № 4К15088И (кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

За умовами п. 2 вказаного договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

У п. 3 договору поруки № 4К15088/П від 26.10.16. визначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з п. п. 5, 6 договору поруки № 4К15088/П від 26.10.16., у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 цього договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п. 11 договору поруки № 4К15088/П від 26.10.16.).

Договір поруки № 4К15088/П від 26.10.16. було укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису у відповідності до угоди від 07.02.13., укладеної сторонами (п. 17 договору поруки № 4К15088/П від 26.10.16.).

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" передати позивачу оригінали документів, якими забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15., а саме: кредитний договір з додатками № 4К15088И від 17.12.15.; договори застави, які були укладені між відповідачем та третьою особою у забезпечення виконання умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.; договори застави з боку третіх осіб, які були укладені в забезпечення виконань третьою особою умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.; розрахунок заборгованості третьої особи станом на 28.10.16. за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15.; первинні документи на підтвердження виконання зобов'язань позивачем по договору поруки № 4К15088И від 26.10.16. (платіжні доручення, банківські виписки); перелік майна, яке було передане третіми особами у забезпечення виконання третьою особою умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.; перелік майна, яке було передане Товариством з обмеженою відповідальністю Капітал Ойл у забезпечення виконання третьою особою умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.

Порука, як спосіб забезпечення зобов'язань врегульована нормами параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

За приписами ч. 1 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Пунктом 10 договору поруки № 4К15088/П від 26.10.16. передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як зазначає позивач, згідно із платіжним дорученням 2278 від 28.10.16. ним перераховано відповідачу кошти в сумі 680 679 643,98 грн., з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4К15088И від 17.12.15. згідно договору поруки № 4К15088И/П від 26.10.16.

Таким чином, позивач стверджує про виконання всіх зобов'язань боржника за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15. у повному обсязі.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, позивач, звертаючись до суду з даним позовом має довести обставини, на які посилається у позові щодо виконання замість боржника зобов'язань з погашення всієї заборгованості за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В той же час, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що станом на 28.10.16. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Ойл за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15. становила 680 679 643,98 грн.

За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру заборгованості за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15., та того, що позивачем було в повному обсязі погашено заборгованість боржника за вказаними договорами, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем виконання зобов'язання боржника за вказаним кредитним договором в повному обсязі.

При цьому, зі змісту приписів частин першої та другої статті 556 ЦК України можна дійти висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі №6-932цс15.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, на які він посилається у позові та про необґрунтованість заявленого позивачем позову.

Зі змісту договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 5, п. 6 договору поруки № 4К15088/П від 26.10.16.).

Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано жодних вимог банку адресованих позивачу щодо погашення заборгованості за боржника за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15.

Окрім того, позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Додатково судом враховано, що позивач просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" передати позивачу оригінали документів, якими забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15., в тому числі первинні документи на підтвердження виконання зобов'язань позивачем по договору поруки № 4К15088И від 26.10.16., посилаючись на платіжне доручення № 2278 від 28.10.16. в якому в призначенні платежу наголошено на виконанні договору поруки № 4К15088И/П від 26.10.16., в той час я к з матеріалів даної справи вбачається укладення між сторонами 26.10.16. договору поруки № 4К15088/П .

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право, а матеріалами справи не підтверджено порушення права позивача з боку відповідача, Обставини, на які посилається позивач не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача станом на момент розгляду даної справи та прийняття рішення, то відсутність порушеного права позивача також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, з урахуванням того, що ч. 3 ст. 553 ЦК України та ч. 3 ст. 556 ЦК України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним, суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника.

Судом встановлено, що умовами договору поруки та чинним законодавством не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

В той же час, стаття 14 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин викладених у позові та порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог про зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали документів, якими забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15., а саме: кредитний договір з додатками № 4К15088И від 17.12.15.; договори застави, які були укладені між відповідачем та третьою особою у забезпечення виконання умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.; договори застави з боку третіх осіб, які були укладені в забезпечення виконань третьою особою умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.; розрахунок заборгованості третьої особи станом на 28.10.16. за кредитним договором № 4К15088И від 17.12.15.; первинні документи на підтвердження виконання зобов'язань позивачем по договору поруки № 4К15088И від 26.10.16. (платіжні доручення, банківські виписки); перелік майна, яке було передане третіми особами у забезпечення виконання третьою особою умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.; перелік майна, яке було передане Товариством з обмеженою відповідальністю Капітал Ойл у забезпечення виконання третьою особою умов кредитного договору № 4К15088И від 17.12.15.

На підставі вказаного в сукупності суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Аналогічна правова позицію неодноразово висловлювалась і Верховним судом, зокрема, у постановах від 04.04.18. у справі № 910/14024/17, від 11.04.18. у справі № 910/15439/17, від 04.04.18. у справі № 910/14034/17, від 10.04.18. у справі № 910/14513/17, від 17.04.18. у справі № 910/13651/17.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. покладаються на позивача.

Стосовно заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Доказів про понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу останнім до матеріалів справи не подано, як і не заявлено про подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі.

З огляду на вказане, та з підстав відмови в задоволенні позову, заявлені позивачем судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.) відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.06.18.

Суддя Т.М. Ващенко