Рішення

від 07.06.2018 по справі 914/438/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018р. Справа № 914/438/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Бельвіль (вул. Грушевського, буд. 28/2, оф. 43, м. Київ, 01021) до відповідача:Фізичної особи-підприємця Циганкова Дмитра Валерійовича (АДРЕСА_1, 79058) про:стягнення 1370095 грн. 25 коп. (з яких: 1038383,26 грн. - основний борг; 219145,48 грн. - пеня; 87435,79 грн. - інфляційні; 25130,72 грн. - 3% річних)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зелінка В. В.

Представники:

Позивача:Литвиненко О. І. - представник (довіреність від 10.04.2018 р. № 01/04) Відповідача:Циганков Д. В. (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 13.03.2002 р.)

12.03.2018 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 463 поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Бельвіль до фізичної особи-підприємця Циганкова Дмитра Валерійовича про стягнення 1370095 грн. 25 коп. (з яких: 1038383,26 грн. - основний борг; 219145,48 грн. - пеня; 87435,79 грн. - інфляційні; 25130,72 грн. - 3% річних) у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки від 01.06.2017 р. № 1848.

Ухвалою суду від 14.03.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.04.2018 р.

12.04.2018 р. до суду за вх. № 12990/18 від відповідача поступило клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 12.04.2018 р. підготовче засідання відкладено на 15.05.2018 р.

15.05.2018 р. до суду за вх. № 17058/18 від представника позивача поступило клопотання про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції та просить доручити проведення такої Київському апеляційному господарському суду.

Ухвалою суду від 15.05.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.06.2018 р. Судове засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив. Представник позивача брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, в судове засідання з'явився.

В судовому засіданні відповідач усно підтвердив заборгованість перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

01.06.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Бельвіль (постачальник, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Циганковим Дмитром Валерійовичем (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 1848 (надалі - Договір, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов зазначеного Договору, постачальник (позивач) зобов'язується поставляти покупцеві (відповідачу) іграшки дитячі в асортименті, іншу продукцію, далі - Товар або Товари , а покупець зобов'язується приймати та оплачувати такий Товар (п. 1.1.). За цим договором Товар постачається з урахуванням потреб покупця, вказаних у замовленнях покупця окремими партіями, на підставі замовлень, впродовж строку дії цього договору (п. 1.4.). Асортимент, номенклатура та кількість кожної партії Товару, що поставляється за цим договором, визначається згідно замовлень та вказується у товарних/транспортних накладних, інших документах, за якими був поставлений/відправлений Товар (п. 1.5.). Загальна ціна Товарів, як ціна цього договору, дорівнює сукупній вартості Товарів, що були поставлені постачальником та прийняті покупцем згідно накладних протягом всього строку дії цього договору (п. 2.1.).

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 1416614 грн. 04 коп., що підтверджується видатковими накладними № 3613 від 02.06.2017 р. на суму 586764,30 грн., № 3614 від 02.06.2017р. на суму 25413,78 грн., № 3615 від 06.06.2017 р. на суму 751647,66 грн., № 3616 від 06.06.2017 р. на суму 30308,04 грн., № 6091 від 05.10.2017 р. на суму 2220,78 грн., № 6412 від 19.10.2017 р. на суму 2142,12 грн., № 6432 від 20.10.2017 р. на суму 2422,80 грн., № 6517 від 24.10.2017 р. на суму 8032,44 грн., № 6816 від 02.11.2017 р. на суму 7662,12 грн. (копії видаткових накладних долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.3. Договору, за цим договором сторони погодили наступний загальний порядок розрахунків та строки розрахунків за Товар: покупець зобов'язаний оплатити товар, що підлягає поставці протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання від постачальника підтвердження про прийняття замовлення до виконання, але в будь-якому випадку не менше ніж за 3 (три) календарних дня до запланованої поставки Товару, оскільки в іншому випадку постачальник вправі затримати поставку Товару до моменту здійснення покупцем остаточного розрахунку за нього; сторони шляхом виставлення та прийняття до виконання замовлення можуть встановити інший порядок розрахунків.

Відповідач частково здійснив оплату за отриманий Товар на суму 141590,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (копії долучено до матеріалів справи). Також, відповідачем повернуто позивачу частину Товару на суму 236640,78 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000186 від 23.11.2017 р. на суму 143531,04 грн. та видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 23.11.2017 р. на суму 93109,74 грн. (копії долучено до матеріалів справи).

Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 1038383,26 грн.

В судовому засіданні відповідач усно підтвердив, що у нього наявна заборгованість перед позивачем за отриманий товар на суму 1038383,26 грн.

Станом на час розгляду справи відповідач не представив доказів погашення зазначеної заборгованості.

За неналежне виконання умов Договору щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 219145,48 грн. пені, 87435,79 грн. інфляційних втрат та 25130,72 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 та 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Враховуючи те, що п. 3.3. Договору поставки № 1848 від 01.06.2017 р. передбачено попередню оплату за Товар, Товар поставлений позивачем без попередньої оплати, у відповідача виник обов'язок оплатити Товар з дня його прийняття.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та визнано відповідачем, станом на час розгляду справи, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 1038383,26 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договором поставки товару № 1848 від 01.06.2017 р. передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по оплаті вартості товару у вигляді пені в розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.11.2 Договору).

За неналежне виконання грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України та п. 11.2. Договору, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 219145,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 87435,79 грн. та 3% річних у розмірі 25130,72 грн.

Позивачем здійснено зазначені нарахування за період з 02.06.2017 р. - 31.01.2018 р.

Перевіривши розрахунки інфляційних, 3% річних та пені, здійснені позивачем, суд зазначає, що такі розрахунки позивачем здійснено неправильно.

Роз'яснення щодо правильного застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із відповідними змінами та доповненнями).

Відповідно до вказаної постанови, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Правова природа пені, інфляційних нарахувань та процентів річних є різною і, відповідно, по-різному здійснюється нарахування цих сум та обчислення позовної давності щодо їх стягнення з боржника.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач отримав товар відповідно до видаткових накладних № 3613 від 02.06.2017 р., № 3614 від 02.06.2017р., № 3615 від 06.06.2017 р., № 3616 від 06.06.2017 р., № 6091 від 05.10.2017 р., № 6412 від 19.10.2017 р., № 6432 від 20.10.2017 р., № 6517 від 24.10.2017 р., № 6816 від 02.11.2017р.

Враховуючи те, що Договором поставки № 1848 від 01.06.2017 р. передбачено попередню оплату за товар, товар поставлений позивачем та отриманий відповідачем без попередньої оплати, у відповідача виник обов'язок оплатити товар з дня його прийняття, а отже відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Натомість позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних та 3% річних починаючи з дня прийняття товару, а не з наступного за таким днем.

Позивач стверджує, що часткова оплата відповідачем товару на суму 141590,00 грн. та повернення відповідачем частини товару на суму 236640,78 грн., зараховано позивачем як часткова оплата (повернення) за товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною № 3613 від 02.06.2017 р.

Враховуючи те, що день фактичної оплати не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, відсотків річних та пені, з дня проведення часткової оплати (повернення товару) слід зменшити суму заборгованості з якої здійснюються відповідні нарахування на суму оплати чи повернення товару.

Відповідно до видаткової накладної № 3613 від 02.06.2017 р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 586764,30 грн. Нарахування пені, інфляційних та 3% річних на заборгованість, згідно із вказаною накладною, слід починати з 03.06.2017 р., а не з 02.06.2017 р. як зазначено в розрахунках позивача.

Відповідач здійснив часткову оплату за товар на суму 141590,00 грн. наступним чином: 01.08.2017 р. на суму 10000,00 грн., 07.08.2017 р. на суму 11000,00 грн., 11.08.2017 р. на суму 12000,00 грн., 29.08.2017 р. на суму 10000,00 грн., 27.09.2017 р. на суму 5000,00 грн., 04.10.2017 р. на суму 8900,00 грн., 09.10.2017 р. на суму 15400,00 грн., 13.10.2017 р. на суму 6700,00 грн., 17.10.2017 р. на суму 8000,00 грн., 23.10.2017 р. на суму 5800,00 грн., 31.10.2017 р. на суму 14990,00 грн., 07.11.2017 р. на суму 6300,00 грн., 09.11.2017 р. на суму 4000,00 грн., 13.11.2017 р. на суму 5000,00 грн., 15.11.2017 р. на суму 5000,00 грн., 05.12.2017 р. на суму 5000,00 грн., 11.12.2017 р. на суму 3000,00 грн., 13.12.2017 р. на суму 1500,00 грн., 19.12.2017 р. на суму 4000,00 грн., а також відповідач 23.11.2017 р. повернув позивачу товар на суму 236640,78 грн.

Враховуючи часткові оплати відповідачем за товар та часткове повернення відповідачем товару, а також те, що такі оплати та повернення товару зараховано позивачем як часткова оплата (повернення) за товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною № 3613 від 02.06.2017 р., нарахування інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість за видатковою накладною № 3613 від 02.06.2017 р. слід здійснювати наступним чином: 03.06.2017 р. - 31.07.2017 р. на заборгованість у розмірі 586764,30 грн.; 01.08.2017 р. - 06.08.2017 р. на заборгованість у розмірі 576764,30 грн.; 07.08.2017 р. - 10.08.2017 р. на заборгованість у розмірі 565764,30 грн.; 11.08.2017 р. - 28.08.2017 р. на заборгованість у розмірі 553764,30 грн.; 29.08.2017 р.- 26.09.2017 р. на заборгованість у розмірі 543764,30 грн.; 27.09.2017р.- 03.10.2017 р. на заборгованість у розмірі 538764,30 грн.; 04.10.2017 р. - 08.10.2017 р. на заборгованість у розмірі 529864,30 грн.; 09.10.2017 р. - 12.10.2017 р. на заборгованість у розмірі 514464,30 грн.; 13.10.2017 р. - 16.10.2017 р. на заборгованість у розмірі 507764,30 грн.; 17.10.2017 р. - 22.10.2017 р. на заборгованість у розмірі 499764,30 грн.; 23.10.2017 р. - 30.10.2017 р. на заборгованість у розмірі 493964,30 грн.; 31.10.2017 р. - 06.11.2017 р. на заборгованість у розмірі 478974,30 грн.; 07.11.2017 р. - 08.11.2017 р. на заборгованість у розмірі 472674,30 грн.; 09.11.2017 р. - 12.11.2017 р. на заборгованість у розмірі 468674,30 грн.; 13.11.2017 р. - 14.11.2017 р. на заборгованість у розмірі 463674,30 грн.; 15.11.2017 р. - 22.11.2017 р. на заборгованість у розмірі 458674,30 грн.; 23.11.2017 р. - 04.12.2017 р. на заборгованість у розмірі 222033,52 грн.; 05.12.2017 р. - 10.12.2017 р. на заборгованість у розмірі 217033,52 грн.; 11.12.2017 р. - 12.12.2017 р. на заборгованість у розмірі 214033,52 грн.; 13.12.2017 р. - 18.12.2017 р. на заборгованість у розмірі 212533,52 грн.; 19.12.2017 р. - 31.01.2018 р. на заборгованість у розмірі 208533,52 грн.

Таким чином, самостійно визначивши суми інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за видатковою накладною № 3613 від 02.06.2017 р., в межах визначеного позивачем періоду часу, суд зазначає, що розмір інфляційних втрат становить 36930,40 грн., а розмір 3% річних становить 8971,58 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 11.3. Договору поставки № 1848 від 01.06.2017 р., строк позовної давності для нарахування та стягнення пені за цим Договором становить три (3) роки.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оскільки частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня, пунктом 11.3. встановлено (збільшено) саме строк позовної давності, суд не може розцінюватися як установлення договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, періоду, за який нараховуються пеня.

Отже, розрахунок пені за порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати за товар, отриманий за видатковою накладною № 3613 від 02.06.2017 р., повинен здійснюватись з 03.06.2017 р. (наступний день за днем прийняття товару) по 03.12.2017 р. (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) з урахуванням часткових оплат та часткового повернення товару.

Таким чином, самостійно визначивши суму пені у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за видатковою накладною № 3613 від 02.06.2017 р., суд зазначає, що розмір пені становить 67100,38 грн.

Аналогічно слід здійснювати розрахунки на заборгованість за товар, отримай за видатковими накладними № 3614 від 02.06.2017 р., № 3615 від 06.06.2017 р., № 3616 від 06.06.2017 р., № 6091 від 05.10.2017 р., № 6412 від 19.10.2017 р., № 6432 від 20.10.2017 р., № 6517 від 24.10.2017 р., № 6816 від 02.11.2017 р., а саме: з наступного дня за днем поставки та з урахуванням шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане щодо пені.

Самостійно визначивши суми пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, в межах визначеного позивачем періоду часу, суд зазначає, що за видатковою накладною № 3614 від 02.06.2017 р. розмір інфляційних втрат становить 2182,81 грн., розмір 3% річних становить 507,58 грн., розмір пені становить 3255,75 грн.; за видатковою накладною № 3615 від 06.06.2017 р. розмір інфляційних втрат становить 64559,68 грн., розмір 3% річних становить 14765,24 грн., розмір пені становить 96458,02 грн.; за видатковою накладною № 3616 від 06.06.2017 р. розмір інфляційних втрат становить 2603,18 грн., розмір 3% річних становить 595,37 грн., розмір пені становить 3889,39 грн.; за видатковою накладною № 6091 від 05.10.2017 р. розмір інфляційних втрат становить 103,91 грн., розмір 3% річних становить 21,54 грн., розмір пені становить 198,23 грн.; за видатковою накладною № 6412 від 19.10.2017 р. розмір інфляційних втрат становить 73,64 грн., розмір 3% річних становить 18,31 грн., розмір пені становить 170,67 грн.; за видатковою накладною № 6432 від 20.10.2017 р. розмір інфляційних втрат становить 83,29 грн., розмір 3% річних становить 20,51 грн., розмір пені становить 191,37 грн.; за видатковою накладною № 6517 від 24.10.2017 р. розмір інфляційних втрат становить 276,13 грн., розмір 3% річних становить 65,36 грн., розмір пені становить 612,45 грн.; за видатковою накладною № 6816 від 02.11.2017 р. розмір інфляційних втрат становить 263,40 грн., розмір 3% річних становить 56,68 грн., розмір пені становить 534,04 грн.

Таким чином, відповідно до здійсненого судом розрахунку, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо оплати вартості отриманого товару, в межах визначеного позивачем періоду часу, розмір інфляційних втрат становить 107076,44 грн., розмір 3% річних становить 25022,17 грн., розмір пені становить 172410,30 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в межах заявленого позивачем максимального розміру - 87435,79 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 219145,48 грн. пені та 25130,72 грн. 3% річних підлягає задоволенню частково в розмірі 172410,30 грн. пені та 25022,17 грн. 3% річних.

В задоволенні позову в частині стягнення 46735,18 грн. пені та 108,55 грн. 3% річних слід відмовити, оскільки позивачем невірно здійснено розрахунки пені і 3% річних на вказані суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бельвіль до фізичної особи-підприємця Циганкова Дмитра Валерійовича про стягнення 1370095 грн. 25 коп. (з яких: 1038383,26 грн. - основний борг; 219145,48 грн. - пеня; 87435,79 грн. - інфляційні; 25130,72 грн. - 3% річних) підлягають задоволенню в частині стягнення 1323251 грн. 52 коп. (з яких: 1038383,26 грн. - основний борг; 172410,30 грн. - пеня; 87435,79 грн. - інфляційні; 25022,17 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бельвіль до фізичної особи-підприємця Циганкова Дмитра Валерійовича в частині стягнення 46843 грн. 73 коп. (з яких: 46735,18 грн. - пеня; 108,55 грн. - 3% річних) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 3, 6, 11, 202, 204, 509, 525, 526, 527, 530, 538, 546, 549, 551, 610, 625, 626, 627, 629, 632, 655, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 194, 232, 237, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бельвіль до фізичної особи-підприємця Циганкова Дмитра Валерійовича про стягнення 1370095 грн. 25 коп. (з яких: 1038383,26 грн. - основний борг; 219145,48 грн. - пеня; 87435,79 грн. - інфляційні; 25130,72 грн. - 3% річних) - задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Циганкова Дмитра Валерійовича (АДРЕСА_2, 79058; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бельвіль (вул. Грушевського, буд. 28/2, оф. 43, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 31607494) 1323251 грн. 52 коп. (з яких: 1038383,26 грн. - основний борг; 172410,30 грн. - пеня; 87435,79 грн. - інфляційні; 25022,17 грн. - 3% річних) та 19848 грн. 58 коп. судового збору.

3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Бельвіль до фізичної особи-підприємця Циганкова Дмитра Валерійовича в частині стягнення 46843 грн. 73 коп. (з яких: 46735,18 грн. - пеня; 108,55 грн. - 3% річних) - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 червня 2018 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.