Рішення

від 06.06.2018 по справі 916/672/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/672/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №8555 від 18.12.2017р.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Адміністрації морських портів України» в особі Іллічівської філії до Чорноморської міської партійної організації всеукраїнського об'єднання „Батьківщина» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про стягнення 15 106,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Адміністрації морських портів України» в особі Іллічівської філії (далі по тексту - ДП „Адміністрації морських портів України» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до Чорноморської міської партійної організації всеукраїнського об'єднання „Батьківщина» (далі по тексту - ВО „Батьківщина» ) про стягнення суми основного боргу у розмірі 14 092,00 грн., пені у розмірі 712,70 грн., збитків від інфляції у розмірі 231,86 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 69,72 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. в частині сплати орендних платежів, та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача №291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016р. в частині відшкодування наданих відповідачу комунальних послуг.

Ухвалою від 16.04.2018р. господарським судом у порядку ст. ст. 50, 51, 176 ГПК України було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області; судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 14.05.2018р. о 14:00 год.

08.05.2018р. ДП „Адміністрації морських портів України» звернулось до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути із ВО „Батьківщина» суму основного боргу у розмірі 36 507,16 грн., пеню у розмірі 2925,68 грн., збитки від інфляції у розмірі 703,88 грн. та три відсотки річних у розмірі 265,56 грн. Подана заява обґрунтована збільшенням періоду заборгованості відповідача за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. та договором про відшкодування витрат балансоутримувача №291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016р.

Окрім того, 30.05.2018р. ДП „Адміністрації морських портів України» також було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог по даній справі, у зв'язку зі збільшенням періоду заборгованості відповідача за договорами.

Відповідно до п. 2 ч. 1, 2 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки ухвалою суду від 16.04.2018р. розгляд даної справи був призначений за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 14.05.2018р. о 14:00 год., господарський суд, керуючись приписами ст. ст. 46, 118 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для прийняття до розгляду заяви ДП „Адміністрації морських портів України» про збільшення розміру позовних вимог від 08.05.2018р. Заяву про збільшення розміру позовних вимог від 30.05.2018р. необхідно залишити без розгляду, оскільки остання була подана після проведення першого судового засідання по справі.

ВО „Батьківщина» не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, хоча належним чином було повідомлене про розгляд даної справи. Відзиву на позовну заяву ДП „Адміністрації морських портів України» з боку відповідача до господарського суду не надходило.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області у письмових поясненнях від 24.05.2018р. було підтримано заявлені ДП „Адміністрації морських портів України» позовні вимоги, у зв'язку з чим, третя особа просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06.09.2016р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Іллічівською міською організацією Всеукраїнського об'єднання „Батьківщина» , найменування якої було змінено на Чорноморську міську партійну організацію всеукраїнського об'єднання „Батьківщина» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №14-ФДМ-ІЛФ-16, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення першого поверху будівлі палацу спорту "Юність" (інв. №14384, реєстровий №38727770.6.РАЯИЮК 1430), загальною площею 48,50 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (Іллічівськ), проспект Миру (вул. Леніна), 20, яке обліковується на балансі державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /Іллічівська філія/, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "Експертне Агентство "Укрконсалт" станом на 29.04.2016 р. і становить 596100,31 грн. Вказаний договір погоджено балансоутримувачем - ДП "Адміністрація морських портів України".

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

В силу положень ст.ст. 765, 766 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно з умовами п. п. 3.1, 3.3 договору оренди №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. за №786 та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2016р.) - 8941,51 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету у розмірі 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві.

Положеннями п. 3.6 договору оренди №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Умовами п. п. 5.1, 5.3 договору оренди №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. передбачено, що Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його мети використання та умов цього договору; своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.4 договору оренди №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. цей договір укладено строком на 1 рік, який діє з моменту його підписання сторонами. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством України за умови відсутності заперечень органу уповноваженого управляти об'єктом оренди, який наданий Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

На виконання умов договору оренди №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, ДП „Адміністрації морських портів України» та ВО „Батьківщина» було підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, з якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення першого поверху будівлі палацу спорту "Юність", загальною площею 48,50 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (Іллічівськ), проспект Миру (вул. Леніна), 20.

Окрім того, 22.09.2016р. між ДП „Адміністрації морських портів України» (Балансоутримувач) та ВО „Батьківщина» (Орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача №291-П-ІЛФ-16, відповідно до п. 1.1 якого Балансоутримувачем були прийняті на себе зобов'язання із забезпечення обслуговування, ремонту та можливості експлуатації нежитлового приміщення першого поверху будівлі палацу спорту "Юність", загальною площею 48,50 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (Іллічівськ), проспект Миру (вул. Леніна), 20, а також утримання при будинкової території. В свою чергу, Орендарем були прийняті на себе зобов'язання із відшкодування витрат Балансоутримувача пропорційно до займаної площі в цій будівлі, якщо інше не випливає із характеру послуг, наданих ДП „Адміністрації морських портів України» .

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. п. 2.2.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача №291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016р. Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг за цим договором.

Згідно з умовами п. п. 3.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача №291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016р. Орендар сплачує послуги на відшкодування витрат по утриманню об'єкту оренди та надання комунальних послуг відповідно до рахунку, а саме здійснює відшкодування витрат на утримання об'єкту оренди, за теплопостачання, за водопостачання, за водовідведення, за електричну енергію. Вартість послуг за цим договором сплачується Орендарем відповідно до виставленого Балансоутримувачем рахунку не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. п. 3.3 - 3.5 договору про відшкодування витрат Балансоутримувача №291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016р. сторони погодили, що акт приймання-здачі виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання Балансоутримувачем послуг Орендарю. Передача актів наданих послуг та рахунків для сплати здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представника під особистий підпис або надсилається Орендарю на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Орендар зобов'язаний не пізніше п'яти робочих днів після отримання актів приймання виконаних робіт, повернути Балансоутримувачу. У разі невиконання Орендарем зазначених зобов'язань акт приймання-передачі виконаних робіт вважається прийнятим з боку Орендаря без зауважень і має силу документу, підписаного Орендарем.

Згідно з п. 4.5 договору про відшкодування витрат Балансоутримувача №291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016р. за несвоєчасні розрахунки за договором Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП „Адміністрації морських портів України» надсилало на адресу відповідача рахунки та акти наданих послуг за листопад 2017р. - березень 2018р. відповідно до умов договору про відшкодування витрат Балансоутримувача №291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016р. на загальну суму 10 769,45 грн., та за договором оренди №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. на загальну суму 25 737,71 грн. Оскільки виставлені позивачем рахунки ВО „Батьківщина» сплачені не були, ДП „Адміністрації морських портів України» з метою захисту порушеного права звернулось до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приписами ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе зобов'язань ВО „Батьківщина» не вносило орендну плату протягом періоду листопада 2017р. - березня 2018р., у зв'язку з чим, за відповідачем рахується прострочена заборгованість з орендної плати у розмірі 25 737,71 грн. Окрім того, відповідачем як не було надіслано на адресу ДП „Адміністрації морських портів України» заперечень щодо обсягу наданих позивачем послуг, так і не сплачено їх вартості у розмірі 10 769,45 протягом періоду з листопада 2017р. по березень 2018р., що є порушенням умов договору №291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016р.

З огляду на вище викладене, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених ДП „Адміністрації морських портів України» позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договором №291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016р. та договором №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. у загальному розмірі 36 507,16 грн., що має наслідком задоволення позову у названій частині вимог.

З посиланням на умови п. 3.6 договору оренди №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р., а також п. 4.5 договору про відшкодування витрат Балансоутримувача №291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016р., позивачем було нараховано ВО „Батьківщина» пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України у загальному розмірі 2925,68 грн. за порушення строків сплати орендних платежів та вартості наданих комунальних послуг, яка була розрахована позивачем по кожному із виставлених відповідачеві рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність, у зв'язку з чим, позовні вимоги ДП „Адміністрації морських портів України» в частині стягнення із ВО „Батьківщина» пені у загальному розмірі 2925,68 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором оренди №14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016р. та договором №291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016р. позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ВО „Батьківщина» до сплати збитки від інфляції у загальному розмірі 703,88 грн. та три відсотки річних у загальному розмірі 265,56 грн., які були розраховані позивачем по кожному із виставлених відповідачеві рахунків окремо.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення позовних вимог ДП „Адміністрації морських портів України» в частині стягнення із відповідача збитків від інфляції у загальному розмірі 703,88 грн. та трьох відсотків річних у загальному розмірі 265,56 грн.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості Чорноморської міської партійної організації всеукраїнського об'єднання „Батьківщина» перед державним підприємством „Адміністрації морських портів України» в особі Іллічівської філії в загальній сумі 40 402,28 грн., яка складається із суми основного боргу у загальному розмірі 36 507,16 грн., пені у розмірі 2925,68 грн., збитків від інфляції у розмірі 703,88 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 265,56 грн. витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов державного підприємства „Адміністрації морських портів України» в особі Іллічівської філії до Чорноморської міської партійної організації всеукраїнського об'єднання „Батьківщина» підлягає задоволенню шляхом стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 36 507,16 грн., пені у розмірі 2925,68 грн., збитків від інфляції у розмірі 703,88 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 265,56 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 509, 525, 530, 526, 547, 549, 610, 611, 612, 617, 759, 762, 765, 766, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 286, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 1, 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Чорноморської міської партійної організації всеукраїнського об'єднання „Батьківщина» / 68003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 26133744/ на користь державного підприємства „Адміністрації морських портів України» /01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770/ в особі Іллічівської філії /68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, ідентифікаційний код 38728418/ основну заборгованість у розмірі 36 507,16 грн. /тридцять шість тисяч п'ятсот сім грн. 16 коп./, пеню у розмірі 2925,68 грн. /дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять грн. 68 коп./, збитки від інфляції у розмірі 703,88 грн. /сімсот три грн. 88 коп./, три відсотки річних у розмірі 265,56 грн. /двісті шістдесят п'ять грн. 56 коп./, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. /одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп./

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08 червня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна