Рішення

від 29.05.2018 по справі 916/576/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                            ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                             РІШЕННЯ "29" травня 2018 р.м. Одеса  Справа № 916/576/18 Господарський суд Одеської області у складі  судді Цісельського О.В. при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився розглянувши, у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "УКРОПТТОРГ" про стягнення 884 255,74 грн.                                                         ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "УКРОПТТОРГ" 884 255,74 грн., де 295 109,71 грн. – капітал, 11 133,47 грн. – проценти, 196 632,90 грн.  – проценти за неправомірне користування кредитом, 381 380,30 грн. – пеня. Позовні вимоги обґрунтовані наступним: 25.11.2013р. між публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "УКРОПТТОРГ" (Позичальник) було укладено кредитний договір №501.43811, згідно умов п.1.1. якого, Кредитор на підставі цього Договору зобов'язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання  кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язань, що передбачені цим Договором.   Відповідно до п.2.2. Договору, повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені Графіком. Дата останнього платежу за Графіком може відрізнятися від дати спливу строку користування кредитом, вказаного у п.1.2. цього Договору, але не більше ніж на 7 календарних днів. Погашення кредиту та процентів здійснюється виключно у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів – у національній валюті. Курсові коливання та інші обставини не можуть бути підставою для зміни валюти погашення. Пунктом 2.4. Договору, встановлено, що при порушенні встановлених цим Договором строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання Кредитором відповідного повідомлення Позичальнику такого збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80% усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30% від суми заборгованості. На виконання умов вищенаведеного договору, позивачем було надано відповідачу кредит в сумі 500 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку. В свою чергу, відповідач, повернення кредитних коштів здійснив частково, внаслідок чого, за останнім виникла заборгованість в сумі 295 109,07 грн. Крім того, з підставі неналежного виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, у відповідача виникла заборгованість з оплати процентів в сумі 11 133,47 грн., з оплати процентів за неправомірне користування кредитом.   З врахуванням наведеного, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2018р., позовну заяву публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.03.2018р. позовну заяву публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/576/18 за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Представник позивача в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином за юридичною адресою (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. №107-А), подав до суду заяви (вх.№8544/18), (вх.№9406/18), (вх.№9877/18) про розгляд справи без участі представника позивача, які судом були задоволені. Представник відповідача в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином за юридичною адресою (65123, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. №71 корп. №2, кв. №61). Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався. Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви  про зміну місця  проживання  ухвала про повідомлення чи виклик  надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України. Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків: У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні  права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Пунктом 1 ст.1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, судом встановлено надання позивачем згідно кредитного договору від 25.11.2013р., кредитних коштів в сумі 500 000,00 грн. та неповернення останнім кредитних коштів в повному обсязі, несплату процентів за користування ними, у зв'язку з чим на думку суду позивач правомірно заявив вимогу про стягнення залишку суми кредиту в розмірі 295 109,07 грн., про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 11 133,47 грн., про стягнення заборгованості по процентам за неправомірне користування кредитом в сумі 196 632,90 грн., які судом підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повній мірі. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 381 380,30 грн. пені.   У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування. Частина перша статті 223 ГК України встановлює, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України визначає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Перевіривши розрахунок пені в сумі 381 380,30 грн., судом встановлено, що його було здійснено у відповідності до приписів умов договору та чинного законодавства України, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 381 380,30 грн. Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін. Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано. Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "УКРОПТТОРГ" на користь позивача підлягає 884 255,74 грн., де 295 109,71 грн. – капітал, 11 133,47 грн. – проценти, 196 632,90 грн. – проценти за неправомірне користування кредитом, 381 380,30 грн. – пеня. Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, витрати на оплату судового збору в розмірі 13 263,84 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача. Керуючись ст.ст.13, 73, 86, 129, 233, 237, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд, -                                                       ВИРІШИВ: 1.  Позов – задовольнити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "УКРОПТТОРГ" (вул. Ак. Заболотного, буд. №71, корп. №2, кв. №61, м. Одеса, 65123, код ЄДРЮОФОПГФ 33890504) на користь публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (пр-т Перемоги, буд.№ 107 А, м. Київ, 03115, код ЄДРЮОФОПГФ 21677333) капітал в сумі 295 109 (двісті дев'яносто п'ять тисяч сто дев'ять) грн. 07 коп., проценти в сумі 11 133 (одинадцять тисяч сто тридцять три) грн. 47 коп., проценти за неправомірне користування кредитом в сумі 196 632 (сто дев'яносто шість тисяч шістсот тридцять дві) грн. 90 коп., пеню в сумі 381 380 (триста вісімдесят одну тисячу триста вісімдесят) грн. 30 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 13 263 (тринадцять тисяч двісті шістдесят три) грн. 84 коп. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Наказ видати в порядку, передбаченому ст.327 ГПК України.   Повний текст рішення складено  07 червня 2018 р. Суддя                                                                              О.В. Цісельський