Рішення

від 07.06.2018 по справі 918/327/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 червня 2018 р. Справа № 918/327/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.

при секретарі судового засідання Сідлецька Ю.Р.

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Євроагротек"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бастіон"

про стягнення заборгованості в сумі 298 073,00 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Євроагротек" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бастіон" про стягнення заборгованості в сумі 298 073,00 грн., з яких 233 125,00 грн. - основний борг, 46 625,00 грн. - пеня, 3 870,00 грн. - 3% річних, 14 453,00 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору купівлі-продажу від 22.09.2017 р., а саме не розрахувався своєчасно та не повністю за отриманий товар. Тому покликаючись на ст.625 ЦК України, та умови Договору позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

В судове засідання 07.06.2018 р. представники позивача та відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

22 вересня 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Євроагротек" (надалі ТзОВ "Євроагротек", Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бастіон" (надалі Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 22/09/17 (надалі - Договір) (арк.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку, іменовані надалі Товар.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплений відбитками печаток сторін.

22 вересня 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Євроагротек" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бастіон" був підписаний Додаток № 1 до Договору купівлі-продажу № 22/09/17 від 22.09.2017 р. (надалі - Додаток) (арк.с.12).

Згідно з пунктом 1 Додатку відповідно до умов Договору купівлі - продажу № 18/09/17 від 18 вересня 2017 року укладеного між Сторонами, Продавець зобов'язується поставити покупцю сільськогосподарську техніку, іменовані надалі Товар, приймання - передача Товару між Сторонами по даному договору оформлюється Актом приймання - передачі.

Відповідно до п. 2 Додатку вартість товару для Покупця встановлюється у розмірі згідно з умовами Договору. Специфікація поставки Товару зазначена в таблиці № 1 , графіки і суми платежів згідно з таблицею № 2.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар - новий подрібнювач рослинних решток SCHULTE FX , що підтверджується наявним в матеріалах справи Протоколом передачі № 03/10/17 від 03.10.2017 року (арк.с. 13).

Відповідно до п. 2.2. Договору Повна оплата Товару, вноситься Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця у відповідності з п. 4.1. і графіком платежу, вказаним а Додатку № 1 до Договору.

У відповідності до Додатку 1 до Договору передбачено графік проплати : перший платіж в сумі 519 750,00 грн. до 21.09.2017 р., другий платіж в сумі 246 500,00 грн. до 20.10.2017 р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даного договору.

В свою чергу відповідач отримавши товар, розрахунки за нього провів частково. 26 вересня 2017 року на розрахунковий рахунок Позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бастіон" було перераховано кошти в сумі 433 125,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку (арк.с. 27).

Оскільки відповідачем не надано жодних заперечень та доказів того, що він не отримував товар згідно з протоколом передачі, на підставі якої позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відтак у суду відсутні підстави вважати, що поставка не відбулася.

Так само відповідачем не надано доказів повної оплати поставленого товару. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 233 125,00 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не виконуючи зобов'язання передбачені умовами Договору, Відділ освіти Рокитнівської РДА Рівненської області порушує як передбачені умови Договору так і вимоги чинного законодавства, зокрема ст. 193 Господарського кодексу України .

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням положень вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 233 125,00 грн.

Покликаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3 870,00 грн. - 3% річних тва 14 453,00 грн. - інфляційні втрати.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд перевірив надані позивачем обрахунки 3% річних та інфляційних втрат, та визнав їх арифметично правильними.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 14 453 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 3 870 грн. 00 коп. - 3% річних підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі та Договорі, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. Договору Покупець за даним Договором несе наступну відповідальність : за порушення термінів платежу виплачує Продавцеві неустойку у розмірі 0,8 % суми за кожен день прострочення, проте загальна сума не може перевищувати 20% від суми, не оплаченої в строк.

Позивачем з урахуванням п. 5.2. Договору нараховано неустойку, початок прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 233 125,00 грн. визначається від 21.10.2017 року по 10.05.2018 р. та за обрахунками позивача складає 46 625,00 грн.

Відносно вимоги про стягнення вказаної суми неустойки суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені , передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, невірним є обрахування пені за весь час прострочення платежу, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок неустойки та встановив, що останній не може бути прийнятий судом як правильний та обґрунтований, оскільки позивач здійснив нарахування даної санкції за період, який перевищує шестимісячний строк, та її розмір перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період нарахування.

Тому суд виконав власний обрахунок неустойки та встановив, що дана санкція на суму заборгованості 233 125,00 грн. за шестимісячний строк з 21.10.2017 р. по 21.04.2018 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає 35 415,84 грн.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки підлягає задоволенню частково в сумі 35 415 грн. 84 коп. за період з 21.10.2017 р. по 21.04.2018 р. При цьому, в частині стягнення решти заявленої позивачем неустойки - 11 209,16 грн. вимоги до задоволення не підлягають у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю.

Відповідно до вимог ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи встановлені господарським судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення згідно Договору купівлі-продажу № 22/09/17 від 22.09.2017 р. з відповідача суми заборгованості за отриманий товар - 233 125, 00 грн., неустойки - 35 415, 84 грн., інфляційних - 14 453, 00 грн. та 3% річних - 3 870,00 грн. підлягають задоволенню.

В частині вимог позивача про про стягнення з відповідача 11 209 грн. 16 коп. неустойки у позові необхідно відмовити.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бастіон" (34700, м. Корець, Рівненська область, вул. Київська, буд. 65, код ЄДРПОУ 39081223, р/р 26002455044581 АТ "ОТП Банк" МФО 300528) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Євроагротек" (08400, Київська область, м. Переяслав - Хмельницький, вул. Парижської Комуни, 101, код ЄДРПОУ 36544591, р/р 26002455030700, Банк АТ "ОТП Банк", МФО 300528) - 233 125 (двісті тридцять три тисячі сто двадцять п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 35 415 (тридцять п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 84 коп. неустойки, 14 453 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 3 870 (три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 00 коп. 3% річних та 4 302 (чотири тисячі триста дві) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення з відповідача 11 209 грн. 16 коп. неустойки в позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "08" червня 2018 року

Суддя Бережнюк В.В.