Рішення

від 06.06.2018 по справі 922/887/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2018 р.Справа № 922/887/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміте", м. Харків про стягнення 14831,67 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №Др-14-0218 від 27.02.18р.;

відповідача - ОСОБА_2Г;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміте", в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 14123,93 грн., пеню у розмірі 513,10 грн., 3% річних у розмірі 53,40 грн., інфляційні витрати у розмірі 141,24 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410VC403GP016 від 01.01.2016р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2018р. у справі №922/887/18, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/887/18. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "10" травня 2018 р. о (об) 10:20. Також, вказаною ухвалою суду сторонам надано строк: відповідачеві, для надання відзиву на позов: 15 днів з дня вручення цієї ухвали; позивачеві 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.

23.05.2018р. відповідачем у справі наданий відзив на позовну заяву за вх.№15050, із викладенням позиції, що оголошувалась ним усно у судовому засіданні 10.05.2018р., а саме відповідач зазначав, що з березня 2017 року по червень 2017 року не користується послугами газопостачання, що на думку відповідача підтверджується актами: №52187/17 від 16.03.2017р.; №8293 від 30.06.2017р. про планову перевірку дотримання правил споживання природного газу та достовірності його обліку складених ПАТ "Харківміськгаз". Також, відповідач зазначає, що показання лічильника газу з березня 2017 року по листопад 2017 року не змінювались. Також, відповідач зазначив, що ніколи не мав заборгованості за газ та спір щодо нарахованої заборгованості у розмірі 14831,67 грн. намагався врегулювати мирним шляхом, а саме звертався до Голови правління ТОВ "Харківгаззбут", проте відповіді на звернення не отримав.

31.05.2018р. від позивача у справі надійшла відповідь на відзив за вх.№15746, та клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив, в якому зазначав, що ПАТ "Харківміськгаз" з 01.07.2015р. на підставі Закону України "Про ринок природного газу" №329 від 09.04.2015р. не є постачальником природного газу населенню міста Харкова, а здійснює лише функцію розподілу природного газу території м. Харкова та Харківської області. Позивач зазначає, що обставини викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву виникли між іншими особами, а саме ПАТ "Харківміськгаз" та ТОВ "Коміте" та вони не відносяться предмету спору. Між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410VC403GP016 від 01.01.2016р., на виконання якого позивачем був направлений акт приймання передачі природного газу за листопад 2017р., проте відповідач суму вказану в акті не сплатив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2018р. судом поновлено строк на подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву, прийнято відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміте" за вх.№15050 та відповідь на відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" за вх.№15746 та долучено їх до матеріалів справи.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 06.06.2018р. підтримав клопотання про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Харківміськгаз".

Згідно ч.1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Враховуючи те, що дана справа розглядається в порядку спрощеного провадження та перше судове засідання відбулося 10.05.2018р., судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача протокольною ухвалою від 06.06.2018 р.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позов.

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, що викладені у відзиві на позов, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

01.01.2016 року між позивачем та відповідачем уклали договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410VС403СР016 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п. 11.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплено їх підписи печатками за наявності) сторін, і діє в частині постачання газу з 01.01.2016р. до 31.12.2016 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до додаткової угоди від 28.12.2016 р. термін дії договору було пролонговано до 31.12.2017 р.

Відповідно до положень п. 1.1 договору ТОВ "Харківгаз Збут" зобов'язувалось передати у власність природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в розмірі 100% місячної вартості запланованого обсягу газу до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу за наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

Відповідно до п. 4.2.3 договору, у випадку неоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 5.4.2 договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та обсягах, визначених договором.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості: листопад 2017 р.: обсяг - 1,401 тис.куб.м.

Відповідно до п. 2.9 договору, послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання - передачі природного газу.

Позивачем був направлений на адресу відповідача акт за листопад 2017р., проте відповідач вказаний акт не підписав, тому за умовами договору, у разі відсутності обґрунтованої відповіді на акт, акт вважається підписаним з боку обох сторін.

Обсяги спожитого відповідачем природного газу у листопаді 2017 року відповідачем залишились несплаченими.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (надалі - Правили).

Відповідно до п. 3 Розділу 1 Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил.

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог розділу 2 Правил, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Як зазначалось вище, позивачем надано відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості: листопад 2017 р.: обсяг - 1,401 тис.куб.м. та направлено акт для підписання за листопад 2017 р., з проханням підписати та повернути один примірник кожного.

Відповідно до умов договору, у випадку не повернення споживачем (відповідач у справі) підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаний споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється згідно даних Оператора ГРМ. У матеріалах справи знаходиться супровідний лист ТОВ "Харківгаз Збут" про повторне направлення акту за листопад 2017року від 24.01.2018р. та докази направлення.

Відповідачем у справі не надано доказів направлення заперечень на акт ТОВ "Харківгаз Збут" у 10-денний строк з моменту отримання вказаного акту, отже акт вважається підписаним з боку відповідача.

Таким чином, наявний обов'язок відповідача по сплаті природного газу у кількості: листопад 2017 р.: обсяг - 1,401 тис.куб.м.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позов, судом не приймаються, з огляду на наступне.

З 01.07.2015 р. на підставі Закону України "Про ринок природного газу" №329 від 09.04.2015 р. ПАТ "Харківміськгаз" не є постачальником природного газу населенню міста Харкова, а здійснює лише функції розподілу природного газу території м. Харкова та Харківської області. ПАТ "Харківміськгаз" є ліцензіатом з розподілу природного газу на підставі ліцензії і є оператором газорозподільної.

Функції з постачання природного газу покладені на ПАТ "Харківгаз Збут", відповідно до "Правил постачання природного газу", затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 30.09.2015р. № 2496.

Функції з розподілу природного газу та відповідальність за спожиті об'єми природного газу покладені на Оператора ГРМ - ПАТ "Харкіміськгаз", відповідно до Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494.

Заперечення відповідача стосуються правовідносин інших сторін, а саме ПАТ "Харківсміськгаз" та ТОВ "Коміте", проте заборгованість по договору №11410VC403GP016 від 01.01.2016р., що є предметом розгляду у даній справі є ТОВ "Харківгаз Збут" та ТОВ "Коміте", тобто заперечень з боку відповідача до позивача щодо постачання природного газу не було.

Ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідачем не надано до суду доказів припинення договору №11410VC403GP016 від 01.01.2016р., що укладений між позивачем та відповідачем, а отже наявність заборгованості за природний газ у кількості: листопад 2017 р.: обсяг - 1,401 тис.куб.м. на загальну суму 14123,93 грн. є очевидною.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору №11410VC403GP016 від 01.01.2016р. на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) в частині сплатити вартості отриманого природного газу за листопад 2017р. своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за вказаним договором щодо оплати поставленого газу у розмірі 14123,93 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 513,10 грн., 3% річних у розмірі 53,40 грн. та інфляційні витрати у розмірі 141,24 грн.

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 53,40 грн. 3% річних та 141,24 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, суд визнає його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Судовий збір у розмірі 1762,00 грн. із врахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 29, 42, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміте" (61140, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: 31436867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р 26008010058 в АБ Кліринговий дім м. Київ, МФО 300647, Код ЄДРПОУ 39590621) 14831,67 грн., з яких: 14123,93 грн. - сума основного боргу; 513,10 грн. - пеня; 53,40 грн. - 3% - річних; 141,24 грн. - інфляційні витрати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміте" (61140, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: 31436867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р 26008010058 в АБ Кліринговий дім м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) 1762,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно зі ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено 08.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_3