Рішення

від 05.06.2018 по справі 922/846/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р.Справа № 922/846/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Зоріній О.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Гроно-Текс", м. Віноградів, Закарпатська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСР-Груп", м. Харків про розірвання договору та стягнення 207458,29 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Гроно-Текс", м. Віноградів, Закарпатська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСР-Груп", м. Харків (далі за текстом - відповідач), в якій просить суд:

1) розірвати договір поставки № 03/09-01 від 03.09.2015 р., укладений між ПрАТ "ГроноТекс" та ТОВ "АСР-Груп";

2) стягнути заборгованість за договором поставки № 03/09-01 від 03.09.2015 р. в загальному розмірі 207458,29 грн., з яких: 134800, грн. - сума попередньої оплати, 28265,94 грн. - пені, 35661,74 грн. - інфляційне збільшення суми боргу та 8730,61 грн. - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем умов договору поставки № 03/09-01 від 03.09.2015 р. щодо поставки товару за до вказаним договором в передбачений строк.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.2018 порушено провадження у справі, зазначену позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.05.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.05.2018 підготовче судове засідання відкладено на 21.05.2018.

В процесі розгляду даної справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, передбачений ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.2018 про відкриття провадження у даній справі.

Ухвалою господарського суду від 21.05.2018 закрито підготовче провадження, та призначено розгляд справи по суті на 05.06.2018.

На судове засідання 05.06.2018 сторони своїх уповноважених представників не направили.

На електронну адресу суду від імені позивача надійшло клопотання (вх. № 1168 від 22.05.2018) про розгляд справи в режимі відео конференції.

Крім того, на електронну адресу суду від імені позивача надійшло клопотання (вх. № 1269 від 05.06.2018) про розгляд справи за відсутності його представника.

Однак, зазначені клопотання залишені судом без розгляду в зв'язку з тим, що при їх поданні вони не були посвідчені електронним цифровим підписом, а клопотання в паперовому вигляді з відповідним підписом уповноваженого представника на адресу суду не надходило. За таких обставин, суд позбавлений можливості ідентифікувати особу, яка подала вказані клопотання, та відповідно встановити в неї відповідний обсяг повноважень на представництво інтересів позивача у даній справі.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, оскільки в підготовчому засіданні від 21.05.2018 його представнику повідомлено про дату та час розгляду даної справи по суті.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв'язку направлялись копії ухвал від 04.04.2018, від 02.05.2018 та від 21.05.2018 на юридичну адресу останнього, зазначену у позовній заяві, та яка зазначена як юридична адреса підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Копії зазначених ухвал повернулись на адресу суду з відміткою пошти «за не запитом» (а .с. 52-59, 67-69).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 03.09.2015 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 03/09-1 (а. с. 15-17; далі за текстом - договір), за умовами якого постачальник на умовах даного договору зобов'язується передати у власність покупцю продукцію: апарат піролізний опалювальний Ecoprofit 98 (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість цього товару.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник, зокрема, зобов'язаний за письмовим завданням покупця особисто надавати останньому визначені цим договором товар в строк, не пізніше 45 робочих днів з дня отримання попередньої оплати; при неможливості в передбачений цим договором строк поставити товар, негайно повідомити про це покупця.

За умовами п. 3.1 договору загальна вартість товару складає 168500,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 28083,33 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.2. договору, замовник сплачує попередню оплату в розмірі 134800,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 22466,67 грн., остаточну сплату у розмірі 33700,00 грн. у тому числі ПДВ 20% - 5616,67 грн. Покупець перераховує на поточний рахунок постачальника протягом 5 календарних днів після отримання товару, та підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. п. 5.1-5.3 договору поставка товару за цим договором здійснюється у строк: 45 робочих днів. Відповідальність за порушення строків поставки несе постачальник (крім випадків само вивозу товару покупцем). За вимогою покупця, постачальник зобов'язаний сплатити останньому неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиконаних обов'язків за кожний день прострочення.

Місце здійснення поставки товару постачальником: м. Виноградів, вул. Миру, буд. 13.

Відвантаження товару здійснюється постачальником.

Згідно з п. 8.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, або його припинення у встановленому порядку.

Матеріали справи свідчать про те, що з метою оплати визначеного договором товару, відповідач виставив відповідачу до сплати рахунок № 56 від 03.09.2015 на суму 168500 грн.

Позивач на виконання умов п. 4.2 договору перерахував на поточний рахунок відповідача попередню оплату у сумі 134800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1588 від 08.09.2015.

Однак, відповідач не здійснив поставку товару в строк, передбачений умовами п. 5.1. договору

Листом № 9 від 26.11.2015 відповідач проінформував позивача про неможливість здійснити поставку товару в передбачений договором строк в зв'язку з невиконанням контрагентом відповідача своїх зобов'язань, та в зв'язку з цим просив позивача змінити строк поставки на 21.12.2015.

Листом № 640 від 17.12.2015 позивач надав відповідачу свою згоду на поставку товару в строк - 21.12.2015.

Однак, відповідач своїх зобов'язань щодо поставки товару за договором ні в зазначений в даному листі строк, ні станом на момент винесення даного судового рішення, не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався на адресу відповідача з претензіями № 470 від 27.11.2017 про постачання продукції за договором поставки № 03/09-1 від 03.09.2015 та № 45 від 30.01.2018 щодо розірвання договору поставки № 03/09-1 та повернення попередньої оплати (а. с. 26-30).

Однак, вказані претензії залишені відповідачем без розгляду. Претензія № 45 від 30.01.2018 повернулась на адресу позивача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» .

Таким чином, станом на момент винесення даного судового рішення спірний договір в передбаченому законом порядку сторонами не розірваний, а відповідач не поставивши товару позивачу також не повернув останньому суму попередньої оплати товару за договором.

Обставини щодо розірвання договору поставки № 03/09-1 від 03.09.2015, та стягнення з відповідача передоплати у сумі 134800,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань, позивачем на підставі п. 5.1 договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано відповідачу пеню у сумі 28265,94 грн. за період прострочення з 22.12.2015 по 22.06.2016 включно, а також 35661,74 грн. інфляційних за період прострочення з 22.12.2015 по 01.01.2018, та 8730,61 грн. річних за період прострочення з 22.12.2015 по 16.02.2018, які позивач також просить стягнути з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 8.3.3 договору визначено, що цей договір може припинити свою дію з інших підстав, передбачених діючим законодавством.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено істотні умови договору, а саме: предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За умовами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Укладеним між сторонами договором поставки № 03/09-1 від 03.09.2015 передбачено обов'язок відповідача, як постачальника, поставити апарат піролізний опалювальний Ecoprofit 98.

Укладеним між сторонами договором узгоджено строк поставки відповідачем товару позивачу.

Однак, станом на момент винесення даного судового рішення умови договору поставки № 03/09-1 від 03.09.2015 щодо поставки товару відповідачем залишаються невиконаними.

З огляду на довгострокове невиконання відповідачем умов договору (більше, ніж 2 роки), що доведене позивачем в межах даної справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору поставки № 03/09-1 від 03.09.2015.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

За умовами ч. ч. 1 та 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати переданьо оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням того, що договір поставки № 03/09-1 від 03.09.2015 підлягає розірванню, а відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару в передбачений строк, суд також приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь попередньої оплати товару за договором у сумі 134800 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав а саме, повернення передоплати за непоставлений товар (апарат піролізний опалювальний Ecoprofit 98).

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК.

Таким чином, застосування позивачем до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Суд зазначає, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Однак, умовами укладеного між сторонами договору не встановлено розмір процентів в розумінні ст. 536 ЦК України, які відповідач має сплатити позивачу у випадку не поставки товару виходячи з суми отриманої попередньої оплати.

Аналогічна правова позиція викладена в низці постанов Верховного суду України, зокрема у постанові від 15.10.2013 у справі № 3-30гс13, та від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14.

Згідно з п.п. 5-6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів в Україні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд визнає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 35661,74 грн. інфляційних та 8730,61 грн. позбавленими фактичного та правового обґрунтування, що має наслідком прийняття судом рішення про відмову в їх задоволенні.

Разом з тим, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже було зазначено вище, п. 5.1. договору передбачено, що за вимогою покупця, постачальник зобов'язаний сплатити останньому неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиконаних обов'язків за кожний день прострочення.

Системний аналіз зазначеного пункту договору свідчить, що за своєю правовою природою, санкцією яка передбачена даним пунктом договору є пеня (як один із видів неустойки), яка нараховується за прострочення відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару з визначеною в договорі ціною.

За таких обставин, та з рахуванням встановленого законом принципу свободи договору, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо нарахування відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за шестимісячний період прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку про його правомірність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 28265,94 грн. пені за період прострочення з 22.12.2015 по 22.06.2016 включно.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвокатського об'єднання з метою надання останнім правової допомоги, в т.ч. пов'язаної зі зверненням до суду з позовом по даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (далі за текстом - клієнт) та адвокатським бюро «Едвайс» (далі за текстом - адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги № 29-01/18 від 29.01.2018 (а. с. 40-41), предметом якого є надання адвокатським бюро клієнту консультаційних та правових послуг щодо захисту його інтересів та здійснення представництва останнього в т.ч. в судах на умовах та в порядку, що визначені договором.

Актом прийому-передачі послуг б/н від 16.02.2018 до договору сторони узгодили, що адвокатське бюро надало послуги у вигляді юридичного аналізу та опрацювання первинних документів та матеріалів судової справи щодо розірвання договору № 03/09-1 від 03.09.2015 та стягнення суми попередньої оплати, підготовки та направлення двох письмових претензій ТОВ АСР-ГРУП , підготовка та подання позовної заяви, авансування витрат на участь в судових засіданнях в рамках судової справи та підготовка процесуальних документів.

За умовами п. 3 цього акту всього адвокатським бюро надано позивачу послуг обсягом 12 годин, договірна сума оплати (ціна послуг) становить 15000,00 грн. без ПДВ.

Квитанцією № 21 від 16.02.2018 позивач сплатив на користь адвокатського бюро 15000,00 грн. за послуги, надані останнім в рамках договору про надання правової допомоги № 29-01/18 від 29.01.2018.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, і відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 15000 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 4873,87 грн.

Згідно з п. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що заявлений позивачем позов в межах даної справи підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 4207,98 грн. судового збору та 12950,66 грн. витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСР-Груп" (адреса: 61015, Харківська обл., м. Харків, пров. Сурікова, буд. 32; код ЄДРПОУ 39474098) на користь Приватного акціонерного товариства "Гроно-Текс" (адреса: 90300, Закарпатська обл., Виноградівський р.-н, м. Виноградів, вул. Миру, буд. 13; код ЄДРПОУ: 00309134):

134800,00 грн. попередньої оплати;

28265,94 грн. пені;

4207,99 грн. судового збору;

12950,66 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_1