Рішення

від 06.06.2018 по справі 925/373/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Черкаси

справа № 925/373/18

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Копистири В.М., в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив-Сервис» , м. Миколаїв, вул. Терасна, 16/14

до приватного підприємства «Трансбуд-ВГ» , Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Жовтнева, 25

про стягнення 74 841,23 грн. заборгованості, інфляційних та річних,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абразив-Сервис» звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства «Трансбуд-ВГ» про стягнення заборгованості за ненадані послуги автотранспортом та будівельною технікою для виконання робіт по механізації будівництва на об'єкті згідно договору про надання послуг машинами та механізмами від 01.09.2016р. №1 в розмірі 74 841,23 грн., в тому числі: 64 590 грн. суми неповернутого авансу, 1 670,49 грн. процентів за користування чужими коштами, 8 267,52 грн. індексації суми заборгованості, 313,22 грн. - 3% річних, та відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити. Вказав на наявність грошового зобов'язання відповідача, оскільки позивач вимагав повернення грошової суми як авансу за виконання послуг. Природа одночасного стягнення 1 670,49 грн. процентів за користування чужими коштами та 313,22 грн. - 3% річних представником позивача не пояснена.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час засідання суду, участь свого представника у судове засідання не забезпечив. Ухвала, направлена на адресу ПП ТРАНСБУД-ВГ , повернута з відміткою пошти - за даною адресою не існує .

У судовому засіданні судом перевірено записи про реєстрацію відповідача. Надано витяги з ЄДРПОУ на позивача та відповідача. Адреса відповідача, зазначена в позовній заяві, - відповідає адресі в реєстраційних документах відповідача. Записи про зміну адреси, зміну реєстрації відповідача, виключення відповідача з реєстру, припинення його діяльності - в ЄДРПОУ відсутні.

Позивач не змінив підставу чи предмет спору.

Сторони не пропонували вирішити спір в позасудовому порядку.

Інших доказів не подано.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

01.09.2016р. між приватним підприємством ТРАНСБУД-ВГ в особі директора ОСОБА_2 (Виконавець за зобов'язанням, Відповідач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю АБРАЗИВ-СЕРВИС в особі директора ОСОБА_3 (Замовник за зобов'язанням, Позивач по справі) був укладений договорі №1 про надання послуг машинами та механізмами (а.с. 12-14).

Предметом договору (п.1.1, а.с. 12-14) є надання Виконавцем послуг автотранспортом та будівельною технікою для виконання робіт по механізації будівництва на об'єкті Замовника.

Вид робіт, визначений п. 1.2 договору - підгортання шлаку.

Вид застосованої техніки: бульдозер ДЗ-170, автомобілі КраАЗ, екскаватор.

Виконання робіт проводиться за окремими заявками замовника.

Відповідно до пункту 4.2 вказаного договору вартість фактично наданих послуг підтверджується шляховими листами та змінними рапортами.

Пунктом 3.2.14 вказаного договору також зумовлено підписання довідки до наряду розрахунку з зазначенням кількості напрацьованих механізмом годин (щоденно) та Актів виконаних робіт (наданих послуг) (щомісячно).

Вартість послуги визначена в розмірі 400 грн./1 машино-година.

Замовником на умовах договору проведена передоплата вартості послуг (аванс)

- платіжне доручення №1102 від 19.09.2017р. в сумі 68000 грн. з ПДВ (призначення платежу: за автопослуги згідно рахунку №СФ0000097 від 19.09.2017, з ПДВ), а.с. 15;

- платіжне доручення №1112 від 02.10.2017р. в сумі 75600 грн. з ПДВ (призначення платежу: за автопослуги згідно рахунку №СФ0000104 від 02.10.2017, з ПДВ), а.с. 15;

- платіжне доручення №985 від 11.05.2017р. в сумі 30000 грн. з ПДВ (призначення платежу: попередня оплата за автопослуги згідно рахунку №СФ0000033 від 11.05.2017, з ПДВ), а.с. 16;

- платіжне доручення №935 від 17.03.2017р. в сумі 365760 грн. з ПДВ (призначення платежу: попередня оплата за автопослуги згідно рахунку №СФ0000017 від 16.03.2017, з ПДВ), а.с. 16;

- платіжне доручення №1059 від 04.08.2017р. в сумі 40040 грн. з ПДВ (призначення платежу: попередня оплата за автопослуги згідно рахунку №СФ0000072 від 04.07.2017, з ПДВ), а.с. 17;

- платіжне доручення №1055 від 01.08.2017р. в сумі 81980 грн. з ПДВ (призначення платежу: попередня оплата за автопослуги згідно рахунку №СФ0000067 від 01.07.2017, з ПДВ), а.с. 17;

- платіжне доручення №1068 від 18.08.2017р. в сумі 40000 грн. з ПДВ (призначення платежу: попередня оплата за автопослуги згідно договору №1 від 01.09.2016, з ПДВ), а.с. 18;

- платіжне доручення №1067 від 15.08.2017р. в сумі 30000 грн. з ПДВ (призначення платежу: попередня оплата за автопослуги згідно договору №1 від 01.09.2016, з ПДВ), а.с. 18;

- платіжне доручення №1086 від 04.09.2017р. в сумі 44400 грн. з ПДВ (призначення платежу: попередня оплата за автопослуги згідно рахунку №СФ0000086 від 04.09.2017, з ПДВ), а.с. 19;

- платіжне доручення №1080 від 28.08.2017р. в сумі 30000 грн. з ПДВ (призначення платежу: попередня оплата за автопослуги згідно договору №1 від 01.09.2016, з ПДВ), а.с. 19;

- платіжне доручення №1096 від 14.09.2017р. в сумі 38320 грн. з ПДВ (призначення платежу: попередня оплата за автопослуги згідно рахунку №СФ0000092 від 13.09.2017, з ПДВ), а.с. 20;

- платіжне доручення №1090 від 07.09.2017р. в сумі 55280 грн. з ПДВ (призначення платежу: попередня оплата за автопослуги згідно рахунку №СФ0000089 від 07.09.2017, з ПДВ), а.с. 20. Всього перераховано 899380 грн.

Виконання та приймання робіт підтверджено двосторонніми актами надання послуг:

- від 04.09.2017р. на суму 299560 грн. з ПДВ (а.с. 21);

- від 29.09.2017р. на суму 201910 грн. з ПДВ (а.с. 22);

- від 12.10.2017р. на суму 32700 грн. з ПДВ (а.с. 23).

Сума невикористаного авансу складає 64590 грн., що є предметом спору.

Перерахування Відповідачу авансу відповідно до вимог пункту 4.1 вказаного договору позивач підтверджує Актом звіряння взаємних розрахунків між ПП ТРАНСБУД-ВГ та ТОВ АБРАЗИВ-СЕРВИС станом на 06.11.2017р. (а.с. 29), а також вищевказаними платіжними дорученнями.

В порушення вищенаведених договірних зобов'язань Відповідач не надав послуги Позивачу та не передав оформлені належним чином первинні облікові та бухгалтерські документи, що б підтверджували надання таких послуг на суму 64590 грн.

Порушення прав позивача на отримання послуг в розмірі оплаченого авансу стало причиною звернення до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості в розмірі невикористаного відповідачем авансу та нарахованих обтяжень на борг у виді плати за користування, інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини надання та споживання послуг на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших

результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За своїм змістом представлений договір №1 про надання послуг машинами та механізмами (а.с. 12-14) від 01.09.2016р. є договором про надання послуг (як різновид підряду) і відповідає вимогам ст. 901 ЦК України, відповідно до якої за договором послуги одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за допомогою колісної техніки (підгортання шлаку) за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказану роботу, якщо інше не встановлено договором.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору про надання послуг машинами та механізмами (з підгортання шлаку) від 01.09.2016р. №1. Договір не заперечний сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець має надати послугу особисто.

Спірний договір передбачає виконання робіт з підгортання шлаку на об'єкті будівництва Замовника. Порядок розрахунків передбачений п. 4.1 Договору - передплата 30% планових робіт. Повний розрахунок проводиться протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідач частково виконав протягом вересня-жовтня 2017р. передбачені Договором роботи та послуги, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (наданих послуг), які підписані Позивачем та Відповідачем. В актах відсутні будь-які зауваження Замовника щодо якості, кількості, строків прийнятих виконаних робіт з боку Виконавця.

Виконавець не виконав оплачені Замовником послуги та роботи на загальну суму 64590 грн. до цього часу.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Дія договору визначена п. 6.1 договору - до 31.12.2017р.

Наявність заборгованості підтверджується договором, актами приймання виконаних робіт (наданих послуг), актом звірки заборгованості та відсутністю пропозицій виконавця до виконання робіт чи отримання Замовником послуги, відсутністю претензій відповідача щодо відмови у прийнятті виконаних послуг.

Згідно ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт.

Оскільки виконавець не приступив до виконання робіт на суму 64590 грн. і дія договору вже припинена за закінченням строку, позивач правомірно вимагає стягнення здійсненої передоплати з відповідача на суму 64590 грн. - як свої прямі збитки відповідно до приписів ст. 906 ЦК України, що кореспондується з приписами ст. 849 ЦК України про права замовника під час виконання робіт.

Відсутність коштів у відповідача чи відсутність кошторису видатків не є підставою звільнення відповідача від обов'язку проведення розрахунків з позивачем (замовником) за невиконання робіт.

Суд вважає, що з направленням позивачем вимоги відповідачу від 20.11.2017 (а.с. 24) строк погашення збитків - повернення авансового платежу позивачу - вже настав.

Суд враховує приписи ст.ст. 219 та 220 ГК України стосовно прострочення боржника.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 64590 грн. передоплати підлягають до задоволення.

Позивач нараховує до стягнення з Відповідача 10251,23 грн. інфляційних втрат, плати за користування грошовими коштами та 3% річних станом на 06.11.2017р. (а.с. 11), які просить стягнути з відповідача.

Суд враховує, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач не враховує, що між відповідачем та позивачем відсутнє грошове зобов'язання, оскілки відповідач мав виконати роботи та отримати гроші за роботу (послуги), а не сплачувати гроші позивачу.

Суд також враховує подвійну вимогу стягнення з відповідача плати за користування грошовими коштами та 3% річних, що є неприпустимим.

Суд критично оцінює доводи позивача, що викладені з посиланням на судові рішення:

- при винесенні Вищим господарським судом України Постанови від 25.04.2013 у справі № 14/17-2011-1989-5/5009/6540/11;

- при винесенні Вищим господарським судом України Постанови від 30.07.2014 у справі № 911/452/14;

- при винесенні Вищим господарським судом України Постанови від 16.11.2016 у справі № 908/6260/15, оскільки в даних справах розглядались грошові вимоги з іншим предметом спору.

В задоволенні цих вимог позивачу належить відмовити за необгрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подавав свого розрахунку вимоги. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 1762 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: приватного підприємства «Трансбуд-ВГ» , Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Жовтнева, 25, код ЄДРПОУ 40660616, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив-Сервис» , м. Миколаїв, вул. Терасна, 16/14, код ЄДРПОУ 32655837, номер рахунку в банку невідомий

64590 грн. боргу та 1762 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.06.2018р.

Суддя Г.М. Скиба