Ухвала

від 08.12.2016 по справі 209/4963/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4975/16 Справа № 209/4963/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся (Колодяжна) Н.Є.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Посунся Н. Є.

суддів - Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі - Самокиша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинського міського управління юстиції, приватний нотаріус, Департамент комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради - про визнання договору дарування недійсним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, поділ спільного сумісного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 12 квітня 2016 року, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення законним, таким, що повинне бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 8 травня 1993 року по теперішній час, мають повнолітнього сина. 11 травня 2000 року придбали за 3500 доларів житловий будинок , розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м. у м.Дніпродзержинськ, 2-й провулок Алчевського, 6 у ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Поліпшили його та побудували гараж та інші господарські будівлі та споруди.

20 червня 2007 року рішенням ВК Дніпровської райради м. Дніпродзержинська ОСОБА_3 дозволена експлуатація гаражу, навісу, альтанки, душу та 05 березня 2009 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку .

20 листопада 2012 року подружжя за спільні кошти придбало автомобіль марки HYUNDAI TUCSON , 2008 року випуску, який був зареєстрований на ОСОБА_3

.

В 2015 році відносини між подружжям погіршилися, почали виникати сварки, в результаті яких ОСОБА_3 заявив, що є єдиним власником будинку, вимагав від позивачки покинути останній з посиланням на те, що він оформлений на підставі договору дарування. Ця обставина підтверджена доказами по справі, зокрема, поясненнями свідків та письмовими доказами. З огляду на такі твердження та виниклі між сторонами конфліктні взаємовідносини, суд обгрунтовано вважав, що права позивачки порушені з цього часу, а тому прийшов до висновку, що строк позовної давності нею не пропущений. Зокрема, за висновком суду,- якщо ОСОБА_2 і знала про набуття права власності на будинок на підставі договору дарування, то до виникнення конфліктних відносин та заяви відповідача про визнання будинку його особистою власністю, вважала, що будинок є спільним як набутий на спільні кошти в інтересах сім'ї.

Вірно встановивши на підставі наданих доказів, що між ОСОБА_3М,. з однієї сторони, та ОСОБА_6 і ОСОБА_5, з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, за яким останні передали будинок у власність ОСОБА_3, а останній сплатив грошову суму в розмірі 3500 доларів США, тобто, що фактично мав місце удаваний правочин - договір дарування, який прикрив інший правочин - договір купівлі продажу, - місцевий суд, на підставі правил ст. 58 ЦК України (1963 р.), що відповідають правилам ст. 235 ЦК України (2003 р.), а також роз*ясень, що містяться у п. 25 Постанови Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , вірно задовольнив вимоги в частині визнання недійсним договору дарування та визнання дійсним договору купівлі-продажу.

На підставі ст.ст. 22, 28 КпШСУ-1963р., ст.ст.60, 61, 69, 70 СК України, ст.. 368 ЦКУ, ст. 89, ст.. 120 ЗК України, ст.. 377 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки спірні будинок, земельна ділянка та автомобіль придбано в період шлюбу на спільні кошти подружжя, вони є спільною сумісною власністю подружжя, частки якого у майні є рівними, а тому правильно, з врахуванням винесеного судом 20.09.2016. додаткового рішення, - визнав за кожним із них право власності на ? ч. спірного майна.

Заперечення відповідача ОСОБА_3та надані ним письмові документи щодо того, що будинок він придбав на особисті кошти, які позичив у брата,а тому будинок є його особистою власністю,- суд вірно не взяв до уваги, оскільки вони не є прямим підтвердженням, що саме ці гроші витрачені на придбання спірного будинку, вони суперечать іншим доказам, крім того, встановлено та підтверджено самим відповідачем (в тому числі, в апеляційній інстанції), що будинок придбавався на потреби та проживання сім*ї..

Вирішуючи питання щодо позовних вимог відповідача про виділення йому у власність автомобіля та стягнення з нього грошової компенсації за 1/2частку, що належить позивачці, суд враховував вимоги ч.5 ст. 71 СК України, згідно якої- присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності згоди присудження грошової компенсації та у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд вірно визнав ідеальні частки подружжя в цьому майні і залишив авто у їх спільній частковій власності.

Апеляційним судом вивчені усі доводи апеляційної скарги та визнані такими, що не впливають на законність судового рішення. При цьому, на доводи, які б могли вплинути на рішення, судом надана відповідь, наведена вище. Твердження про неповне та необ*єктивне з*ясування судом обставин справи протирічить матеріалам справи та висновкам і обґрунтуванням, наведеним у рішенні. Доводи про особисту власність відповідача у майні ретельно перевірені судами та визнані недоведеними. Підстави, за яких судом не застосовано строк позовної давності, - у рішенні детально викладені..

Рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального законів. Підстав для його скасування або зміни - не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_7