Ухвала

від 08.06.2018 по справі 922/4510/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"08" червня 2018 р. Справа № 922/4510/16

ОСОБА_1 ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Провід Групп» , м. Харків (вх. № 1079 Х/2),

на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.05.2018 (суддя Савченко А.А.), постановлену в м. Харкові о 10 год. 58хв.,

у справі №922/4510/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Субіто ЛТД", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Субіто ЛТД", м. Харків

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2018 у справі №922/4510/16 відмовлено представнику ліквідатора ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про витребування доказів (вх. № 11683) та клопотання про відкладення розгляду справи. Зупинено провадження у справі 922/4510/16, в тому числі за скаргою Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на бездіяльність ліквідатора (вх. № 42355), до прийняття рішення по кримінальному провадженню № 32017220000000156 від 18.09.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Провід Групп» з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 04.05.2018 у справі №922/4510/16 та поновити провадження у справі.

Одночасно скаржник з посиланням на статтю 129 Конституції України, статтю 256 ГПК України, статтю 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» просить поновити строк на апеляційне оскарження з тих підстав, що ні кредитор, ані боржник, ані ліквідатор не були повідомлені про розгляд справи в суді першої інстанції; не отримували оскаржуваної ухвали, а про її існування ТОВ "Провід Групп" дізналось з Єдиного державного реєстру судових рішень 21.05.2018.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду, що становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762, 00грн.

Проте, апелянтом до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, про що Харківським апеляційним господарським судом складено акт №13-42/395 від 04.06.2018, яким встановлено факт відсутності вказаного в апеляційній скарзі додатку - квитанції про сплату судового збору.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні.

Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство (у редакції, що діє з 19.01.2013), сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Статтями 38, 41 Закону про банкрутство визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута; з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Відтак, апелянт до апеляційної скарги мав надати докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів конкурсним кредиторам (представнику комітету кредиторів) та ліквідатору, який з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Постановою господарського суду Харківської області від 13.02.2017 ліквідатором у справі призначено ОСОБА_4

Проте, як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, скаржником надано докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу боржника та кредиторів, проте, не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу ліквідатора, яка зазначена у постанові господарського суду Харківської області від 13.02.2017.

Відповідно до частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, відповідно, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

Щодо клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду, суддя-доповідач зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом 04.05.2018, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 14.05.2018.

Проте, скаржником було подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду 22.05.2018, що підтверджується відбитком штампу відділу поштового зв'язку на конверті, в якому апеляційна скарга надійшла до Харківського апеляційного господарського суду.

У відповідності до підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, апеляційним господарським судом супровідним листом від 24.05.2018 №13-57/006971 було направлено апеляційну скаргу заявника до господарського суду Харківської області, яка була зареєстрована 29.05.2018, що підтверджується відбитком штампу відділу документального забезпечення та контролю господарського суду Харківської області на першому аркуші апеляційної скарги.

Отже, апеляційна скарга у даній справі була подана після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду, встановленого ч.1 ст. 256 ГПК України.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частин 2, 3 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України". Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

З огляду на викладене, процесуальним законом не передбачено обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника та в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк був порушений скаржником, та чи підлягає відновленню; з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника.

В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області скаржник посилається на те, що він не був сповіщений про розгляд справи в суді першої інстанції; не був повідомлений про час, дату та місце судового засідання, в якому було постановлено оскаржувану ухвалу; не отримував оскаржувану ухвалу суду, яка, як вказує апелянт, йому не надсилалась та про її наявність дізнався випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Разом з тим, матеріалами справи достеменно підтверджується, що апелянт був обізнаний щодо розгляду місцевим господарським судом справи №922/4510/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Субіток ЛТД", а саме: 11.04.2018 ТОВ «Провід Групп» звернулося до господарського суду Харківської області з клопотанням про проведення почеркознавчої експертизи (т.6, а.с.1-2); 26.04.2018 ТОВ «Провід Групп» звернулося до господарського суду Харківської області з клопотанням (вх.№11072) про постановлення окремої ухвали стосовно дій старшого слідчого з ОВС 6-го відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників ДФС ОСОБА_5 (т.6, а.с.10-15); 10.05.2018 ТОВ «Провід Групп» подало до господарського суду клопотання (вх.№12468) про постановлення окремої ухвали стосовно дій, вчинених посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області, відповідальних за призначення та проведення податкової перевірки (т.6, а.с.29-33); листом від 22.05.2018 (за вих.№012211) суд повідомив ТОВ «Провід Групп» , що провадження у справі №922/4510/16 зупинено ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2018, питання про прийняття або неприйняття до розгляду клопотання буде вирішено після поновлення провадження у справі (т.6, а.с. 67).

Крім цього, усі судові акти розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури офіційно оприлюднено 13.02.2017 на сайті Вищого господарського суду України.

Також, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника, що його не було повідомлено про час, дату та місце судового засідання, в якому було постановлено оскаржувану ухвалу, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 04.05.2018 10:50год., в якому було постановлено оскаржувану ухвалу; ухвала суду від 22.03.2018 була надіслана судом на адресу апелянта, що зазначена ним у заявах та клопотаннях, а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61019, м. Харків, вул Михайлівська, 27.

Проте, дана ухвала не була отримана ТОВ "Провід Групп", про що у матеріалах справи міститься повідомлення про повернення поштового відправлення із відміткою про причини повернення "інші причини, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" (т.4, а.с. 257-260).

Крім того, як вже було зазначено ТОВ «Провід Групп» був обізнаний про наявність провадження у справі про банкрутство ТОВ «Субіток ЛТД» та у відповідності до статті 42 Господарського процесуального кодексу України не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи;

За таких обставин, сам лише факт не отримання апелянтом ухвали, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, йому надіслав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не свідчить про те, що апелянта не було повідомлено про час, дату та місце судового засідання, в якому було постановлено оскаржувану ухвалу.

З огляду на викладене, судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо своєчасного та у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України надсилання ТОВ "Провід Групп" ухвали суду від 22.03.2018.

Щодо доводів скаржника в обґрунтування пропуску строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.05.2018, що він не отримував оскаржувану ухвалу суду, яка, як вказує апелянт, йому не надсилалась, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно відмітки місцевого господарського суду на зворотному боці останнього аркушу оскаржуваної ухвали свідчить, що процесуальний документ надіслано 07.05.2018 за вих. №010885 в 7 примірниках.

Копія вказаної ухвали була повернута до місцевого господарського суду 18.05.2018 з повідомленням про вручення поштового відправлення за вих.№010885 з довідкою за формою 20 з відміткою: «інша причина, що не надає змоги виконати« (адреса: 61019, м. Харків, вул. Михайлівська, 27), штрихкодовий ідентифікатор №6102224920570 відображений на повернутому поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення та конверті (т.6 а.с.55-56).

Вказане свідчить про те, що зазначений процесуальний документ надісланий на юридичну адресу скаржника, повідомленою цією особою суду та зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КОД ЄДРПОУ 39164283, а саме: 61019, м. Харків, вул. Михайлівська, 27.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16.

З огляду на те, що доводи, наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження щодо ненадіслання місцевим господарським судом копії оскаржуваної ухвали суду, не відповідають фактичним обставинам справи, та пов'язані виключно із невчиненням апелянтом суб'єктивних дій щодо отримання судової кореспонденції, суд апеляційної інстанції визнає наведені скаржником у заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження як неповажні та необґрунтовані.

Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, оскільки скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у встановленому законом порядку та розмірі; доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів ліквідатору банкрута у відповідності до вимог статті 259 Господарського процесуального кодексу України, наведені апелянтом доводи в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку, що відповідно до частин 2, 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Провід Групп" на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.05.2018 у справі №922/4510/16 залишити без руху.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Провід Груп« усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; докази усунення недоліків мають надійти до Харківського апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням строків поштового перебігу.

3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

ОСОБА_1 ОСОБА_2