Рішення
від 01.06.2018 по справі 805/3802/17-а
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 р. Справа№805/3802/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаш Г.П.,

при секретарі - Оголь В.К.

за участю

представника відповідача - ОСОБА_1 (за довіреністю від 18.12.2017р. №36572/10/05-99-10-6)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» (ЄДРПОУ: 00191744, Донецька область, Мар`їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського,4) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративнимпозовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2017року №0000071400, №0000081400, №0000091400, №0000101400, №0000101303, №0000111303.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства Красногорівський вогнетривкий завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 22.03.2017 року, з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 року по 22.03.2017 року складено акт №141/05-99-14-18/00191744 від 18.05.2017 року. На підставі даного акту прийняті податкові повідомлень-рішень від 08.06.2017року №0000071400, №0000081400, №0000091400, №0000101400, №0000101303, №0000111303.

Позивачем дані податкові повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Проте, рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Позивач вважає, що висновки про порушення, зазначені в акті зроблені контролюючим органом у зв`язку із неповним вивченням документів, не ґрунтуються на фактичних правовідносинах позивача із його контрагентами, а також прийняті (податкові повідомлення-рішення №0000101303, №000011303, від 08.06.2017 року) без врахування вимог чинного законодавства в частині звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності у випадках документального підтвердження дії обставин непереробної сили, а отже є таким, що підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив проти адміністративного позову, в якому зазначив, що на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 року по справі №757/14486/17-к Головним управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Красногорівський вогнетривкий завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 22.03.2017 року, з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 року по 22.0.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.05.2017 року №141/05-99-14-18/00191744.

За результатами проведеної перевірки Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято та вручено Публічному акціонерному товариству Красногорівський вогнетривкий комбінат наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0000081400 від 08.06.2017року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 085 158 грн., з яких 1 668 126,00 грн. за податковим зобов'язанням та 417 032,00 грн. - за штрафними санкціями;

- форми Р №0000071400 від 08.06.2017року, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 457 880 грн., з яких 971 920 грн. за податковим зобов'язанням та за штрафними санкціями на - 485 960 грн.;

- форми Р1 №0000101400 від 08.06.2017року, яким зменшено суми податкового зобов'язання з ПДВ на 170 953 грн. та зменшено суми податкового кредиту на 170 953 грн. за серпень 2016 року;

- форми П №0000091400 від 08.06.2017року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 45 346 301 грн. за 2016рік;

- форми Д №0000101303 від 08.06.2017року, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податків і зборів, за платежем військовий збір у вигляді пені у розмірі 1 268грн.

- форми Д №0000111303 від 08.06.2017року, яким збільшена сума грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у вигляді пені у розмірі 12515 грн.

Відповідач вважає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України, а тому просить суд, у позові відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення виявлених судом недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 677 630,23 грн.

Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривий завод» звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного адміністративного суду на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у справі №805/3802/17-а.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року відкрито апеляційне провадження по справі № 805/3820/17-а.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» залишено без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 30 жовтня 2017 року у справі №805/3802/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень було залишено без змін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року продовжено строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 677 630,23 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами загального судового провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 06 лютого 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03 травня 2018 року.

03.05.2018року на адресу суду надійшло клопотання позивача про слухання справи без участі представника товариства, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.05.2018року по справі було оголошено перерву до 01.06.2018року.

Представник позивача до судового засідання не з`явився.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» (ЄДРПОУ:00191744, Донецька область, Мар`їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського,4), як платник податків знаходиться на обліку в Мар`їнській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

На виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 по справі №757/14486/17-к, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015року по 22.03.2017року, з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016року по 22.03.2017року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.05.2017року за № 141/05-99-14-18/00191744.

Проведеною перевіркою встановлено та відображено у акті перевірки наступні порушення діючого законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розділу ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розділу ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями; розділу V П(С)БО 1, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за 336/22868; П(С)БО № 9 Запаси , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за 751/4044 та П(С)БО № 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248 зі змінами внесеними наказами Міністерства фінансів України до даних стандартів; Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, П(С)БО №15 Дохід , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за № 860/4453 (зі змінами) , вимоги МСБО (IAS) 39 Фінансові інструменти:визнання та оцінка безпідставно завищено показники рядків 2000 Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та 2270 Інші витрати Звіту про фінансові результати всього на суму 54613667 грн. (54614 тис.грн.), що призвело до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на 9267366грн., в результаті чого занижено значення рядка 06 Податок на прибуток Декларації з податку на прибуток за 2016 рік всього у сумі 1668126грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту на 1 142 873 грн., встановлено заниження ПДВ на 971 920 грн. та завищення показників у р. 1.1 Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за основною ставкою за серпень 2016р. на 170 953 грн.;

-пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), згідно п. 129.4 ст. 129 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) (ред. з 02.12.2010 до 01.01.2017) за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб нараховано пеню з розрахунку 120 відсотків річної ставки НБУ в у розмірі 12 515,20 грн;

-п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), згідно п. 129.4 ст. 129 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) (ред. з 02.12.2010 до 01.01.2017) за несвоєчасне перерахування військового збору нараховано пеню з розрахунку 120 відсотків річної ставки НБУ у розмірі 1 267,66 грн.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом було прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

Позивачем вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.08.2017року №18525/6/99-99-11-01-01-02-25 про результати розгляду скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Правомірність прийняття вищезазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору в даній справі.

Стосовно правомірності прийняття спірних повідомлень-рішень за №0000111303 від 08.06.2017року та №0000101303 від 08.06.2017року, якими позивачу було нараховано пеню з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати та військового збору згідно п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до винесених податкових-повідомлень рішень від 08.06.2017 року №0000101303, №0000111303, позивачем порушено п.п. 168.1.4 п.168 ст. 168, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), у зв`язку з чим за несвоєчасне перерахування військового збору нараховано пеню з розрахунку 120 відсотків річної ставки НБУ у розмірі 1268,00 грн.; п.п.168.1.5 п.168 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями)(ред. з 02.12.2010 року по 01.01.2017 року), у зв`язку з чим за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати нараховано пеню з розрахунку 120 відсотків річної ставки НБУ у розмірі 12 515,00 грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 і 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до п.1.1, п.1.2, п.1.3, п.1.4, п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Разом з тим, суд враховує той факт, що Публічне акціонерне товариство Красногорівський вогнетривкий завод зареєстровано на території міста Красногорівка Мар`їнського району Донецької області, отже здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Так, відповідно копії листа від 14.07.2014 року №597/-1/01-30 Мар`їнська районна державна адміністрація Донецької області повідомила ОСОБА_2 України щодо ведення на території Мар`їнського району, зокрема в місті Красногорівка, починаючи з 12 липня 2014 року, активних бойових дій у зв`язку з проведенням АТО.

З 15 жовтня набрав чинності Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII Про тимчасові заходи за період проведення антитерористичної операції , яким визначено тимчасові заходи проведення підтримки суб`єктів господарювання, що проводять діяльність на території проведення АТО, та осіб, які проживають у цій зоні або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 10 Закону № 1669-VII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат ОСОБА_2 палати України.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» . Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» . Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал» .

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» .

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів належала територія Мар'їнського району, в тому числі м. Красногорівка.

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) вбачається, що наявність у позивача сертифікату ОСОБА_2 палати України, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, в тому числі з військового збору та з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку.

В підтвердження для товариства настання обставин непереборної сили (форс-мажору), позивачем наданий суду сертифікат ТПП України від 05.09.2014 року вих. №05/4 (т.1 а.с.207-208).

Сертифікат, отриманий позивачем, містить посилання на чинні законодавчі акти, як підстави настання засвідчених обставин неперобної сили-проведення на території Донецької та Луганської області України антитерористичної операції, які в свою чергу стали підставою для прийняття Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Таким чином, з огляду на зміст сертифікату ТПП України від 05.09.2014 року №05/4 ОСОБА_2 палата України визнала обставини непереробної сили для позивача з 13.07.2014року.

Разом з тим, відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями нарахована пеня з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку за несвоєчасне погашення заборгованості з податку за період з лютого 2015року по травень 2016року, а з військового збору за період з липня 2016року по лютий 2017року, що в свою чергу підпадають під період проведення АТО.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду даної справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні певних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З огляду на це, податкові повідомлення-рішення за №0000111303 від 08.06.2017року та №0000101303 від 08.06.2017року підлягають скасуванню, а податкові вимоги в цій частині - задоволенню.

Стосовно правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000091400 від 08.06.2017року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 45 346 301 грн. за 2016рік, суд зазначає наступне.

У своїй діяльності ПАТ КрВЗ використовує вексельну форму розрахунків, як спосіб розрахунку між постачальником (отримувачем коштів) та покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Так, відповідачем в акті перевірки зроблено висновки, що на виникнення збитків за підсумками роботи позивача у 2015р. - 2016 роках в розмірі 45 346 301 грн. значний вплив мало неправомірне віднесення сум амортизації дисконту до складу витрат у 2015 році в сумі 11 981 645, 48 грн., у 2016 році в сумі 42 287 821,89 грн.

А саме, перевіркою встановлено, що номінальна вартість векселів (дані рахунку 511 Довгострокові векселі видані ) виписаних за період з 30.09.2007р. по 31.03.2008 р. складає 16 293 933,24 грн., за період з 30.04.2008 р. по 30.09.2014р. складає 174 839 789,89 грн., за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. складає 20 034 537,25 грн.; за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. складає 25 919 701, 94 грн.; облікова (справедлива) сума векселів на 01.01.2015р., виданих за період з 30.09.2007р. по 31.03.2008 р. склала 16 293 933,24 грн.; за період з 30.04.2008 р. по 30.09.2014р. склала 41 059 678,68грн.; за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. склала 1 889 248,84 грн.,за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. склала 2 475 514,12 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами по справі, що різницю в сумі 18 145 288 грн. між справедливою вартістю та номінальною вартістю векселів, що видані за період з 01.01.2015р. по 01.12.2015р. віднесено до складу доходів за 2015р., в бухгалтерському обліку зроблено запис: січень 2015 року : Дт.рах.51 Довгострокові векселя видані Кт. рах. 740 Дохід від зміни вартості фінансових інструментів - 6 149 821 грн., березень 2015 року: Дт.рах.51 Довгострокові векселя видані Кт. рах. 740 Дохід від зміни вартості фінансових інструментів - 5 426 970 грн., вересень 2015 року - 3 174 385 грн., грудень 2015 року - 3 394 112 грн.; різницю в сумі 23 444 188 грн. між справедливою вартістю та номінальною вартістю векселів, що видані за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. віднесено до складу доходів за 2016р., в бухгалтерському обліку зроблено запис: квітень 2016 року: Дт.рах.51 Довгострокові векселя видані Кт. рах. 740 Дохід від зміни вартості фінансових інструментів 4 617 721 грн., вересень 2016 року: ОСОБА_3 Довгострокові векселя видані Кт. рах. 740 Дохід від зміни вартості фінансових інструментів - 6 313 919 грн., грудень 2016 року - 12 512 548 грн.

Контролюючим органом були встановлені в процесі перевірки факти віднесення позивачем до складу видатків в 2015р.-2016р. лише амортизації дисконту без попереднього визнання доходів в попередніх податкових періодах при дисконтуванні, що на думку відповідача викривлює фінансові результати підприємства та подальший їх облік.

Так, згідно письмових пояснень представника відповідача - без визнання доходів у попередніх податкових періодах при дисконтуванні векселів, підприємство не має право на віднесення до складу видатків амортизацію дисконту.

Судом встановлено, та підтверджується бухгалтерським обліком позивача, що дисконтування спірних векселів було здійснено позивачем в період з 2012року по 2016рік включно, суми доходу при дисконтуванні векселів за період до 01.01.2015року було включено позивачем до складу доходів в бухгалтерському обліку у відповідних податкових періодах, а суми доходу при дисконтуванні векселів після 01.01.2015року були включені до складу доходів в податковому обліку.

Разом з тим, суд зазначає про відсутність правових підстав для надання оцінки діям позивача щодо правомірності/неправомірності зазначення в податоковому обліку сум доходів за період до 01.01.2015року, оскільки результати перевірки, обмежуються періодом, що перевірявся, який згідно акту перевірки починається з 01.01.2015року.

Отже, згідно норм законодавства до 01.01.2015 року об`єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтею 135-137 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів. Виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітності податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п. 134.1 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2015 року).

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , положення якого у частині справляння податку на прибуток підприємств набрали чинності 01.01.2015 року.

З 01.01.2015 року об`єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, чинна редакція).

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України (в редакції Закону №71-VIII від 28.12.2014 року), для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно п.41 МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка від 01.01.2012року різницю між балансовою вартістю фінансового зобов'язання (або частини фінансового зобов'язання), погашеного або переданого іншій стороні, та сплаченою компенсацією (включаючи будь-які передані не грошові активи та прийняті зобов'язання) слід визнавати у прибутку чи збутку.

Відповідно до п.47 МСБО (IAS) 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка , після первісного визнання фінансові зобов'язання обліковуються за амортизованою вартістю.

Методичними рекомендаціями щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013р. №433 (із змінами внесеними наказами від 27.06.2013р. №635, від 30.12.2013р. №1192) встановлено, що чистий дохід (ви ручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) отримується шляхом зменшення загального доходу підприємства від реалізації продук ції (товарів, робіт, послуг) на суму непрямих подат ків (акцизного збору, податку на додану вартість) та без ураху вання наданих покупцям знижок, вартості повернених ними товарів; валовий прибуток (збиток) підприємства визначається шляхом зменшення чистого доходу підприємства на ви робничу собівартість реалізованої ним продукції; для обчислення фінансового результату операційної діяль ності підприємства до валового прибутку (збитку) додаються отримані підпри ємством інші операційні доходи, отриманий результат зменшується на адміністративні витрати, витрати на збут; інші операційні витрати; отриманий фінансовий результат від операційної діяльності підприємства коригується на суми до ходів (збільшується) та витрат (зменшується), що пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю та на суму інших витрат, таким чином отримується фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльності підприємства до оподат кування.

Отже, в перевіряємому періоді (з 01.01.2015року) позивачем були виконані приписи діючого законодавства стосовно відображення суми доходу при дисконтуванні векселів та сум витрат від зміни вартості фінансових інструментів (амортизація дисконту довгострокової фінансової заборгованості ).

Також, судом враховується юридична довідка кандидата економічних наук №14/07/17 від 14.07.2017року щодо висновків контролюючого органу викладених в акті про результати документальної позапланової перевірки ПАТ КРВЗ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015року по 22.03.2017року, в якій зазначено, що виновки акту в частині встановлення заниження товариством об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2016рік є неправомірними та нормативно необґрунтованими (т.5 а.с.115-117).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000091400 від 08.06.2017року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 45 346 301 грн. за 2016рік було винесено контролюючим органом без дотримання вимог діючого законодавства, а позовні вимоги в частині їх скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно правомірності нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій, зменшення податкового зобов'язання з ПДВ та зменшення податкового кредиту за серпень 2016року податковими повідомленнями-рішеннями №0000071400 від 08.06.2017року, №0000101400 від 08.06.2017року, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2017року за №0000081400, суд зазначає наступне.

Предметом доказування в цій частині висновків акту перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ Мініралтех , ТОВ ПРОМСТАЦЕНЕРГО , ТОВ СТИМОІЛ-КОМПАНІ , ТОВ ДИКПРОТЕХ , ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС , ТОВ ТБС і К .

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Красногорівський вогнетривкий завод та ТОВ СТИМОІЛ-КОМПАНІ було укладено договір поставки №53/15 від 25.08.2015 року, згідно умов якого постачальник (ТОВ СТИМОІЛ-КОМПАНІ ) постачає покупцю (позивач) продукцію виробничо-технічного призначення за асортиментом, номенклатурою, кількістю, ціною та у строку, погоджені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти у власність тровар та сплатити його вартість (т.2 а.с.22-23).

З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані специфікації (т.2 а.с.24-25), податкові накладні (т.5 а.с. 154), накладні (т.2 а.с.26, 29).

В підтвердження транспортування придбаної за угодою продукції, суду надані товарно- транспортні накладні (т.2 а.с.27-28, 30-31).

Розрахунки між сторонами здійснювались в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується випискою банку (т.2 а.с.32) та платіжним дорученням (т.5 а.с.131).

Також, між Публічним акціонерним товариством Красногорівський вогнетривкий завод та ТОВ ДИСКПРОТЕХ було укладено договір поставки №35/16 від 30.06.2016 року, згідно умов якого постачальник (ТОВ ДИСКПРОТЕХ ) постачає покупцю (позивач) продукцію виробничо-технічного призначення за асортиментом, номенклатурою, кількістю, ціною та у строку, погоджені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти у власність тровар та сплатити його вартість, з урахуванням додаткової угоди №1 (т.2 а.с.73-75).

З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані специфікації (т.2 а.с.78-82), податкові накладні (т.5 а.с. 56-60), накладні (т.2 а.с.88, 91, 94, 97, 100). В підтвердження економічної обґрунтованості операцій з придбання у зазначеного постачальника ТМЦ позивачем надані акти списання ТМЦ у виробництві (т.2 а.с.101-103).

В підтвердження транспортування придбаної за угодою продукції, суду надані товарно- транспортні накладні (т.2 а.с.86-87, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99).

Розрахунки між сторонами здійснювались в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується випискою банку (т.2 а.с.83-85) та платіжними дорученнями (т.5 а.с.132-137), а також в погашення заборгованості за договором позивач передав контрагенту-постачальнику векселя строком пред'явлення - 31.12.2025р., що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 31.12.2016року (т.2 а.с.76-77).

Також, між Публічним акціонерним товариством Красногорівський вогнетривкий завод та ТОВ МІНЕРАЛТЕХ було укладено договір поставки №39/16 від 10.08.2016 року, згідно умов якого постачальник (ТОВ МІНЕРАЛТЕХ ) постачає покупцю (позивач) продукцію виробничо-технічного призначення за асортиментом, номенклатурою, кількістю, ціною та у строку, погоджені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти у власність тровар та сплатити його вартість, з урахуванням додаткової угоди №1 (т.2 а.с.135-136, 146).

З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані специфікації (т.2 а.с.137-145), податкові накладні (т.5 а.с. 47-55), накладні (т.2 а.с.158, 161, 164, 167, 168, 170, 172, 174, 176).

В підтвердження транспортування придбаної за угодою продукції, суду надані товарно- транспортні накладні (т.2 а.с.156-157, 159-160, 162-163, 165-166, 169, 171).

Розрахунки між сторонами здійснювались в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується випискою банку (т.2 а.с.149-155) та платіжними дорученнями (т.5 а.с.138-147), а також в погашення заборгованості за договором позивач передав контрагенту-постачальнику векселя строком пред'явлення - 31.12.2025р., що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 31.12.2016року (т.2 а.с.147-148).

В підтвердження економічної обґрунтованості операцій з придбання у зазначеного постачальника ТМЦ та їх подальшої реалізації, позивачем надані платіжні вимоги доручення (т.2 а.с.178, 185), видаткові накладні (т.2 а.с.179, 186), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.180-181, 187-188), спицефікації до Договору №22/257/2012/425/12 від 27.12.2012року з контрагентом-покупцем (т.2 а.с.182, 128), довіреності на отримання ТМЦ (т.2 а.с.183-184), акт списання ТМЦ у виробництві (т.2 а.с.189).

Крім того, між Публічним акціонерним товариством Красногорівський вогнетривкий завод та ТОВ ПРОМСТАЦЕНЕРГО було укладено договір поставки №37/16 від 02.08.2016 року, згідно умов якого постачальник (ТОВ ПРОМСТАЦЕНЕРГО ) постачає покупцю (позивач) продукцію виробничо-технічного призначення за асортиментом, номенклатурою, кількістю, ціною та у строку, погоджені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти у власність тровар та сплатити його вартість (т.2 а.с.104-105).

З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані специфікації (т.2 а.с.106-109), податкові накладні (т.5 а.с. 41-46), накладні (т.2 а.с.114, 117, 120, 123).

В підтвердження транспортування придбаної за угодою продукції, суду надані товарно- транспортні накладні (т.2 а.с.112-113, 115-116, 118-119, 121-122).

Розрахунки між сторонами здійснювались в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується випискою банку (т.2 а.с.110-111) та платіжними дорученнями (т.5 а.с.129-130).

В підтвердження економічної обґрунтованості операцій з придбання у зазначеного постачальника ТМЦ та їх подальшої реалізації, позивачем надані платіжні вимоги доручення (т.2 а.с.124), видаткові накладні (т.2 а.с.125, 130), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.126-127, 131), спицефікації до Договору №237/12/259 від 09.07.2012року з контрагентом-покупцем (т.2 а.с.133), довіреності на отримання ТМЦ (т.2 а.с.132), акт списання ТМЦ у виробництві (т.2 а.с.134).

Також, між Публічним акціонерним товариством Красногорівський вогнетривкий завод та ТОВ ТБС і К було укладено договір поставки №54/15 від 25.08.2015 року, згідно умов якого постачальник (ТОВ ТБС і К ) постачає покупцю (позивач) продукцію виробничо-технічного призначення за асортиментом, номенклатурою, кількістю, ціною та у строку, погоджені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти у власність тровар та сплатити його вартість (т.2 а.с.33-34).

З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані специфікації (т.2 а.с.36-39), податкові накладні (т.5 а.с. 37-40), накладні (т.2 а.с.42, 45, 48, 51).

В підтвердження транспортування придбаної за угодою продукції, суду надані товарно- транспортні накладні (т.2 а.с.40-41, 43-44, 46-47, 49-50).

Окрім іншого, між Публічним акціонерним товариством Красногорівський вогнетривкий завод та ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС було укладено договір поставки №26/16 від 03.06.2016 року, згідно умов якого постачальник (ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС ) постачає покупцю (позивач) продукцію виробничо-технічного призначення за асортиментом, номенклатурою, кількістю, ціною та у строку, погоджені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти у власність тровар та сплатити його вартість, з урахуванням додаткової угоди №1 (т.2 а.с.52-54).

З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані специфікації (т.2 а.с.55-57), податкові накладні (т.5 а.с. 63-65), накладні (т.2 а.с. 66, 69, 72).

В підтвердження транспортування придбаної за угодою продукції, суду надані товарно- транспортні накладні (т.2 а.с.64-65, 67-68, 70-71).

Розрахунки між сторонами здійснювались в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується випискою банку (т.2 а.с.59-63) та платіжними дорученнями (т.5 а.с.148-152), а також в погашення заборгованості за договором позивач передав контрагенту-постачальнику векселя строком пред'явлення - 31.12.2015р., що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 31.12.2016року (т.2 а.с.58).

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому.ю платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Так, згідно п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.49.18.2 п. 49.18 ст.49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Ст. 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Ст. 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів ТОВ Мініралтех , ТОВ ПРОМСТАЦЕНЕРГО , ТОВ ДИКПРОТЕХ , ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС .

Проте, контролюючим органом під час проведення перевірки було прийнято до уваги вирок Северодонецького міського суду Луганській області від 10 травня 2016року по справі №428/1898/16-к (кримінальне провадження № 1-кп/428/456/2016)по посадовим особам TOB Стимоіл-Компані . В період квітня-серпня 2015 року ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою у групі з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді несплати податку на додану вартість суб'єктами господарювання реального сектору економіки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, переслідуючи корисливі мотиви, сприяв фіктивному підприємництву, тобто створенню суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: TOB Фокс-Трейд ЛТД (код 39734197), TOB Стимоіл-Компані (код 39829000), TOB АТ-Пеликан (код 39868359), TOB Фороил-ЛТД (код 39919303) та TOB МТ-Альянс (код 39977056), з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні послуг суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій, формування штучних валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість таким суб'єктам без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг, що не відповідає положенням Податкового кодексу України.

Отже, договір на поставку товару № 53/15 від 25.08.2015р., укладений між позивачем та TOB Стимоіл-Компані в особі директора ОСОБА_6, який згідно вироку Северодонецького міського суду Луганській області від 10 травня 2016року по справі №428/1898/16-к не виконував функції директора та зареєстрував підприємство без мети здійснення підприємницької діяльності, не може породжувати для сторін правових наслідків, на отримання яких він був спрямований.

Окрім іншого, вирок суду зазначає, що в період червня-листопада 2015року внаслідок протиправної діяльності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ТОВ Стимоіл-Компані сформований штучний податковий кредит контрагентам - покупцям та відповідно зменшено їх податкові зобов'язання у вигляді несплати податку на додану вартість на загальну суму 11,3млн.грн., зокрема, з суб'єктом господарювання ТОВ Красногорівський вогнетривкий завод .

Суд вважає, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт та послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ в розмірі 49 680грн. до податкового кредиту, та сум витрат в розмірі 39600грн., є безпідставними.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, враховуючи наявність вироку суду, яким визнано винним керівника контрагента позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, приймаючи до уваги вищеописані суперечності та суттєві недоліки у представлених первинних документах, суд приходить до висновку про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та ТОВ Стимоіл-Компані , а відтак податкове повідомлення-рішення №0000071400 від 08.06.2017року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49 680грн. (основний платіж) та нарахування штрафних санкцій в розмірі 24840грн., та податкове повідомлення-рішення №0000081400 від 08.06.2017року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 39 600грн. (основний платіж) та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9900грн., є правомірними, а позовні вимоги в частині їх скасування - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вказаний висновок здійснений з урахуванням правової позиції викладеної в постанові Верховного суду України від 22 березня 2016 року у справі № 21-2927а15, яка у відповідності до вимог ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись судами при застосуванні правових норм в аналогічних правовідносинах.

Проте, суд критично оцінює доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ ТБС і К в акті перевірки з підстав наявності Вироку Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017року (провадження №1-кп/337/43/2017 ЄУН №337/5060/16-к) щодо гр. ОСОБА_9, який в був керівником ТОВ ТБС і К (код ЄДРПОУ 35113434), з огляду на наступне.

В даному вироку вказано, що ОСОБА_9, діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди, вчинив фіктивне підприємництво, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - Товариство з обмеженою відповідальністю ТБС і К (код 39541635) у ОСОБА_10, з метою прикриття незаконної діяльності за наступних обставин.

ОСОБА_9С у період часу з 05.10.2015року по 07.07.2016року рахувався керівником (директором) та єдиним (одноособовим) учасником - власником частки у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ ТБС і К , первинна реєстрація якого проведена 28.04.2007 у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, однак придбання ТОВ ТБС і К ОСОБА_9С відбулося без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, яка передбачена статутом вказаного товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності.

Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що всі первинні документи, які стосуються правочину, укладеного 25.08.2015року між позивачем та ТОВ ТБС і К були підписані посадовою особою контрагента - постачальника ОСОБА_10, яка фігурує в зазначеному вироку як добросовісний продавець частки 100% в статутному капіталі ТОВ ТБС і К , а договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі), укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 02.10.2015року, тобто в період після виникнення спірних правовідносин, в судовому порядку недійсним не був визнаний, а також враховуючи те, що саме ОСОБА_9 мав на меті отримання грошової винагороди злочинним шляхом, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем сум витрат за правочином до складу витрат відповідного податкового періоду, а сум податку на додану вартість за спірним правочином до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

В обгрунтування нереальності здійснення господарської операції позивача із контрагентами в акті перевірки міститься посилання на те, що при проведені перевірки контролюючим органом враховано Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.02.2017 по кримінальному провадженню № 1-кс/428/782/2017 справа № 428/1593/17. В ухвалі суду вказано, що відповідно до клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що слідчим відділом фінансових розслідувань ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32016130370000036 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (надалі - ККУ), яке виражається у тому, що ТОВ ВП Укрліспром у період 2015-2016рр., шляхом укладення та виконання удаваних правочинів з ТОВ Мінералтех , ТОВ ДИСКПРОТЕХ , ТОВ ПРОМСТАЦЕНЕРГО , ухилились від сплати ПДВ, яка підтверджується дослідженням фінансово-господарської діяльності ТОВ ВП Укрліспром по взаємовідносинам з вищевказаними підприємствами.

Водночас, в акті перевірки також робиться посилання на Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21.07.2016 року по справі №569/9022/16-к. Із матеріалів вбачається, що ТОВ Агрокор-М у період з 01.01.2015 року по 30.11.2015 року проводячи документально фінансово - господарські операції з реалізації свиней м`ясних для підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ ЮГТЕХНОПЛЮС , ухилились від сплати ПДВ.

Проте, вказані факти станом на момент розгляду справи не знайшли своє відображення у відповідних вироках суду, які б набрали законної сили та могли слугувати в якості підстав звільнення від доказування, а саме, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду.

Суд вказує, що юридична особа існує до моменту внесення запису про її припинення до державного реєстру. Тому навіть за наявності очевидних ознак її фіктивності, вона залишається правоздатною і дієздатною.

Отже, суд дійшов висновку, що у випадку якщо на час здійснення господарських операцій продавці були включені до ЄДР, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, то покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Виходячи з принципу публічної достовірності даних державного реєстру, презюмується, що кожна юридична особа створена законно.

Суд зазначає, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться у справі.

Враховуючи викладене, на підставі наведених норм податкового законодавства, при дослідженні первинних документів суд виходять із того, що платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов:

- списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - що, відповідно до п.п.198.2 Податкового кодексу України є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну,інші подібні документи (п.201.10, 201.11 ПКУ).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, порушення постачальниками товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності, а також не встановлення в ході перевірки придбання контрагентом - постачальником товару за номенклатурою, який було відпущено на адресу позивача за певний період, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту у випадку, якщо така залежність не визначена Податковим кодексом України.

Також, Податковим кодексом України визначено, що платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару/послуг не зобов'язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від "23" листопада 2016 р. справа № К/800/18675/16, ЄДРСРУ № 62961971).

Таким чином, судова практика виходить з того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Стосовно неповноти заповнення чи окремих недоліків товарно-транспортних документів, за якими товар був отриманий від контрагентів, що свідчить, на думку контролюючого органу, про нереальність здійснення таких господарських операцій, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна повинна оформлюватись при перевезенні вантажним автомобільним транспортом і бути обов`язковим документом для того підприємства, що надає послуги з перевезення вантажним автомобільним транспортом.

Відсутність товарно-транспортної накладної або її неналежне оформлення не дає права на відображення сум у податкових витратах відповідних транспортних послуг, які в даному випадку не придбавалися підприємством, договірних правовідносин із перевізником щодо перевезення зазначених товарів позивач не мав, оскільки товарно-матеріальні цінності постачалися контрагентами за їх рахунок. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначають взаємовідносини по перевезенню вантажів для обліку транспортної роботи.

Отже, оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21.10.2015 року №К/800/2392/14, ухвалі від 23.07.2015 року №К/800/17547/15, постанові від 11.02.2015 року №К/800/1217/13.

Згідно пп. 14.1.231 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефекту результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум: до податкового кредиту звітного періоду.

Господарським Кодексом України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Виходячи з вище викладених норм Господарського кодексу України та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що нашим підприємством укладені угоди, які суперечать чинному законодавству, контролюючим органом не наведено.

Також, у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини п. 38 рішення зазначив: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не можеприйняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутністю будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію є неприпустимим, а висновки щодо неможливості фактичного проведення виконання умов за договором підприємства з його контрагентами (нереальності операцій) є необгрунтованим та таким, що суперечать вимогам чинного законодавства.

З огляду на зазначене та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем правомірно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за відповідні періоди та правомірно відображено в бухгалтерському обліку кореспонденцію відповідних рахунків, а формування показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств здійснено на підставі первинних документів, оформлених по реально здійсненним господарським операціям.

Отже, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Красногорівський вогнетривкий завод до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2017року №0000071400, №0000081400, №0000091400, №0000101400, №0000101303, №0000111303 є обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову та на виконання ухвали суду про залишення позову без руху сплачено судовий збір 737711,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 67 від 28.09.2017 року, №52 від 04.09.2017 року, №184 від 10.01.2018 року, №188 від 04.09.2017 року.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19, 72-74, 90, 139, 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» (ЄДРПОУ: 00191744, Донецька область, Мар`їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського,4) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2017року №0000071400, №0000081400, №0000091400, №0000101400, №0000101303, №0000111303 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.06.2017 року №0000091400 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 45 346 301 грн. за 2016рік.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.06.2017 року №0000081400 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 035 658 грн., з яких 1 628 526,00 грн. за податковим зобов'язанням та 407 132грн. - за штрафними санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.06.2017 року №0000071400 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 383 360 грн., з яких 922 240 грн. за податковим зобов'язанням та 461 120грн. за штрафними санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.06.2017 року №0000101400, яким зменшено суми податкового зобов'язання з ПДВ на 170 953 грн. та зменшено суми податкового кредиту на 170 953 грн. за серпень 2016 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.06.2017 року №0000111303, яким збільшена сума грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у вигляді пені у розмірі 12515 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.06.2017 року №0000101303, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податків і зборів, за платежем військовий збір у вигляді пені у розмірі 1 268грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька область., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» (ЄДРПОУ: 00191744, Донецька область, Мар`їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського,4) судовий збір у розмірі 734 270 (сімсот тридцять чотири тисячи двісті сімдесят) гривень 85 копійок.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 01 червня 2018 року.

Повний текст рішення складено 08.06.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судомч. 3 ст. 243КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.


Суд	Донецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	01.06.2018
Оприлюднено	10.06.2018
Номер документу	74542242
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —805/3802/17-а

Ухвала від 30.09.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 07.08.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 02.07.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Гайдар Андрій Володимирович

Ухвала від 11.06.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Гайдар Андрій Володимирович

Ухвала від 09.08.2018

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Геращенко Ігор Володимирович

Ухвала від 16.07.2018

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Геращенко Ігор Володимирович

Рішення від 01.06.2018

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Бабаш Г.П.

Ухвала від 18.04.2018

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Бабаш Г.П.

Ухвала від 02.04.2018

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Бабаш Г.П.

Ухвала від 13.03.2018

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Бабаш Г.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 01.06.2018 по справі 805/3802/17-аДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —805/3802/17-а

Рішення від 01.06.2018

Рішення
від 01.06.2018 по справі 805/3802/17-а
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД