Рішення

від 06.06.2018 по справі 148/364/18

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/364/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Грох Н.С.

за участі позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради ОТГ, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області та ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне будівництво,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до Тульчинської міської ради ОТГ, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області та ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне будівництво, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.07.2017 між його дружинною, ОСОБА_4 та Тульчинською міською радою було укладено договір суборенди земельної ділянки 0,0384 га, кадастровий номер земельної ділянки № 0524310100:01:002:0133, яка розташована за адресою: м. Тульчин, Вінницької області, вул. Миколи Леонтовича (колишня Леніна), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вказана земельна ділянка в подальшому була передана йому в суборенду.

В 2018 році на вищезазначеній ділянці, він самочинно збудував будівлю для ведення господарської діяльності, а саме: Будівля кафе-бару , загальною площею 226,1 м, без отримання відповідного на те дозволу. Під час проведення будівельних робіт ним були дотримані будівельні, "архітектурні, санітарні та екологічні норми. Ніяких заяв, претензій та скарг щодо збудованого об'єкту не надходило, це свідчить про те, що ним не були порушені права інших осіб будівництвом зазначеного об'єкту.

Вказане будівництво було здійснено на земельній ділянці, яка належить Тульчинській міській раді.

Після завершення будівництва ФОП ОСОБА_5 26 січня 2018 року був виготовлений технічний паспорт.

Рішенням виконавчого комітету про зміну та присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області №8 від 26 січня 2018 року присвоїти земельній ділянці площею 0,0348 га, кадастровий номер: 0524310100:01:002:0133 поштову адресу: м. Тульчин, вул. М.Леонтовича, 60-Б .

Після будівництва, він звернувся до Тульчинської міської ради із заявою про можливість надання йому у власність вказаної земельної ділянки. Із отриманої відповіді вбачається, що міська рада не заперечує щодо надання даної земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства.

Після проведення будівництва, він звернувся із листом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області з метою введення в експлуатацію самочинно збудованих будівель і споруд. Листом від 29.01.2018 № 22-Ш-25-2, його було повідомлено про відсутність правових підстав для опрацювання питання введення в експлуатацію самочинно збудованих ним об'єктів.

По цій причині, ОСОБА_1 звернувся в суд та просить суд винести рішення, яким визнати за ним право власності на нежитлову будівлю по вул. М. Леонтовича, 60-Б у м. Тульчині, Вінницької області, загальною площею 226,1 м?, яка складається з: будівлі кафе-бару "А", навісу "а", навісу "а2", хвіртки, воріт "1,2".

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, з обставин викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечила проти визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю по вул.М.Леонтовича, 60-Б у м.Тульчині, Вінницької області.

Представник третьої особи Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про визнання позову та розгляду за відсутністю їх представника.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є власником суміжної земельної ділянки де позивач самочинно побудував нежитлову будівлю кафе-бару . Вважає, що будівля кафе-бару відповідає державним будівельним нормам, придатна до подальшої експлуатації та не перешкоджає їй, як суміжному землекористувачу, користуватися її власністю, в звязку з чим не заперечує проти визнання за ним права власності на зазначену будівлю яка розташована в по вул. М. Леонтовича, 60-Б у м. Тульчині, Вінницької області.

Вислухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази в цілому, так і кожен окремо, суд встановив, що 20 липня 2017 року між дружинною позивача, ОСОБА_4 та Тульчинською міською радою Вінницької області було укладено договір суборенди земельної ділянки 0,0384 га, кадастровий номер земельної ділянки № 0524310100:01:002:0133, яка розташована за адресою: м. Тульчин, Вінницької області, вул. Миколи Леонтовича (колишня Леніна), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. В подальшому, вказана земельна ділянка була передана позивачу в суборенду (а.с. 66).

В 2018 році на вищезазначеній ділянці, позивач самочинно збудував будівлю для ведення господарської діяльності, а саме: Будівля кафе-бару , загальною площею 226,1 м, без отримання відповідного на те дозволу. Під час проведення будівельних робіт ним були дотримані будівельні, "архітектурні, санітарні та екологічні норми. Ніяких заяв, претензій та скарг щодо збудованого об'єкту не надходило, це свідчить про те, що ним не були порушені права інших осіб будівництвом зазначеного об'єкту.

Вказане будівництво було здійснено на земельній ділянці, яка належить Тульчинській міській раді.

Згідно довідки виданої Тульчинською міською радою від 21.02.2018 за № 06-02-260 зазначено, що оформлення права власності на зазначену земельну ділянку є можливим в установленому законом порядку (а.с.66).

Рішенням виконавчого комітету про зміну та присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області №8 від 26 січня 2018 року присвоїти земельній ділянці площею 0,0384 га, кадастровий номер: 0524310100:01:002:0133 поштову адресу: м. Тульчин, вул. М.Леонтовича, 60-Б (а.с. 33) .

Відповідно до висновку відділу містобудування, архітектури, ЖКГ та інфраструктури Тульчинської РДА від 29.01.2018 за № 01 встановлено, що збудований об'єкт Будівля кафе-бару , який розташований за адресою: м. Тульчин, Вінницької області, вул. Миколи Леонтовича, 60-Б забудовником ОСОБА_1 відповідає вимогам ДБН 360-92** Планування і забудова міських і сільських поселень (а.с. 34-36).

26 січня 2018 року, після завершення будівництва Будівля кафе-бару , який розташований за адресою: м. Тульчин, Вінницької області, вул. Миколи Леонтовича, 60-Б ФОП ОСОБА_5 було виготовлено технічний паспорт серії АЕ №003983 на нежитлову будівлю, загальною площею 226,1 м?, яка складається з: будівлі кафе-бару "А", навісу "а", навісу "а2", хвіртки, воріт "1,2" (а.с. 9-13).

Відповідно до звіту від 31 січня 2018 року про визначення ринкової вартості будівлі кафе-бару, що знаходиться за адресою: м. Тульчин, вул. М.Леонтовича, 60-Б, проведеного ТОВ Український центр оцінки Експерт ринкова вартість збудованої ОСОБА_1 будівлі складає: 116600,00 грн. (а.с. 14-32).

29.01.2018 ОСОБА_1 звернувся із листом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області з метою введення в експлуатацію самочинно збудованих будівель та споруд , за адресою: м. Тульчин, Вінницької області, вул. Миколи Леонтовича, 60-Б .

Згідно відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області за № 22-Ш-25-2 від 29.01.2018 , позивачу було відмовлено у прийнятті до експлуатації завершеного об'єкта будівництва та роз'яснено право на звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що власником будинку по суміжній межі земельної ділянки є ОСОБА_3, яка в судовому засіданні висловила свою думку, що претензій щодо розташування об'єкта самочинної забудови - Будівля кафе-бару не має.

Відповідно до ч.2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

В ст. 328 ЦК України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно змісту п. п. 1 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про планування і забудову територій , ст. 18 Закону України Про основи містобудування будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Статтею 9 Закону України Про архітектурну діяльність передбачено, що будівництво ( нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Згідно ст. 10 Закону України Про архітектурні діяльність для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельних контроль та нагляд, який у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до п. п. 9, 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України Про основи містобудування спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК , частина перша статті 5 Цивільного процесуального кодексу України . У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно п.12 цієї ж постанови , у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК ).

Разом із цим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК ), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК ).

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки;чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації;чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Суд вважає, що позивач не може в будь-який інший спосіб узаконити самочинне будівництво, оскільки згідно чинного законодавства такі повноваження діяли у органів державного архітектурно-будівельного контролю лише до 31.12.2015 р. відповідно до п.9 прикінцевих положень ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , через, що в іншому порядку окрім судового позивач не має можливості захистити свої права.

Згідно ст. 4 ч. 1 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ч. 1, 6 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на самочинно збудований об'єкт , суд вважає, що відповідно до ст. 16 ЦК України, його цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи позицію представника відповідача щодо визнання позовних вимог, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, а також те, що самочинно збудований об'єкт Будівля кафе-бару , який розташований за адресою: м. Тульчин, Вінницької області, вул. Миколи Леонтовича, 60-Б повністю готовий до надійної та безпечної експлуатації, його розташування відповідає генеральному плану міста, будівництво здійснено з дотриманням державних, будівельних, протипожежних, санітарних норм, в межах ділянки позивача, судом не встановлено порушення таким будівництвом прав та інтересів інших осіб, відповідно до ст. 206 ч. 4 ЦПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, згідно вимог позовної заяви, залишити за ним.

На підставі викладеного та керуючисьст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 328, 376 ЦК України, п.п. 9, 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва) , ст.ст. 2-4, 12, 13, 17, 18, 76-82, 89, 95, 141, 206, 247, 258, 259, 263-268, 272 ЦПК УКраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради ОТГ, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області та ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю по вул.М.Леонтовича, 60-Б у м.Тульчині, Вінницької області, загальною площею 226,1 м?, яка складається з: будівлі кафе-бару "А", навісу "а", навісу "а2", хвіртки, воріт "1,2".

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. задоволити.

Повний текст судового рішення виготовлено 08.06.2018.

Суддя: