Рішення

від 06.06.2018 по справі 812/796/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/796/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання Лященку А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю А.О. Мрія-Інвест до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-2369-17,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю А.О. Мрія-Інвест (далі - позивач, ТОВ А.О. Мрія-Інвест ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якій просить скасувати вимогу ГУ ДФС у Луганській області від 12.02.2018 № Ю-2369-17 до ТОВ А.О. Мрія-Інвест про сплату боргу (недоїмки, штрафу та пені) у сумі 21157,21 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 лютого 2018 року позивач отримав від ГУ ДФС у Луганській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-2369-17 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, в якій зазначено, що станом на 31.01.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені складає 21157,21 грн., у тому числі: недоїмка - 176 грн.; штраф -16736,44 грн. та пеня у розмірі 4244,77 грн. Вказана вимога позивачем не оскаржувалась в досудовому порядку.

З отриманою вимогою TOB А.О. Мрія-Інвест не згодне з наступних підстав.

TOB А.О. Мрія- Інвест , ідентифікаційний код 21774527, зареєстроване як юридичну особу, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яке є платником податку на прибуток та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьк ГУ ДФС у Луганській області. Отже, позивач є юридичною особою, що здійснювала та здійснює свою діяльність у м. Сєвєродонецьк, що входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно розпорядження КМУ № 1275-р від 02.12.2015. Внаслідок чого TOB А.О. Мрія- Інвест звільняється від штрафних та фінансових санкцій, передбачених ОСОБА_1 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а Вимога підлягає скасуванню. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити з таких підстав.

ТОВ А.О. Мрія-Інвест у січні 2018 року зверталося до адміністративного суду з позовом про скасування рішення від 17.11.2017 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 28183,84 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 у справі № 812/113/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю А.О. Мрія-Інвест до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2017 № НОМЕР_1, задоволено повністю. Рішення суду набрало чинності.

Оскаржувана вимога у розмірі 21157,21 грн. складається з суми грошового зобов'язання, яке було скасовано судом по зазначеній вище судовій справі.

Відповідно до п.6 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу вважається відкликаною, якщо сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником.

У випадку, зазначеному в абзаці другому цього пункту, вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми боргу (недоїмки).

Враховуючи викладене, станом на 04.06.2018 року вимога ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № 2369-17 щодо сплати ТОВ А.О. Мрія-Інвест недоїмки з єдиного внеску у загальній сумі 21157,21 грн. вважається відкликаною.

У задоволенні адміністративного позову просить відмовити у повному обсязі.

По справі вчинені такі процесуальні дії:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено ТОВ А.О. Мрія-Інвест строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою ГУ ДФС у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-2369-17 у адміністративній справі № 812/796/18. Після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі та до судового розгляду на 06 червня 2018 року. Справа розглядатиметься в порядку спрощеного провадження (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець TOB А.О. Мрія- Інвест , ідентифікаційний код 21774527, зареєстрований за адресою: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 23/112, офіс 3 (арк. спр. 19-20).

25.07.2014 позивачем отримано висновок Луганської регіональної торгово - промислової палати, відповідно до якого Луганська регіональна торгово - промислова палата підтверджує факт настання форс-мажорних обставин для товариства при здійсненні господарської діяльності на території м. Сєвєродонецьк Луганської області по виконанню законодавчих актів України, стосовно подачі звітності, сплати податків та обов'язкових платежів (арк. спр. 23-25).

26 лютого 2018 року позивачем отримало від ГУ ДФС у Луганській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-2369-17 щодо сплати єдиного внеску, штрафів, пені, в якій зазначено, що станом на 31.01.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені складає 21157,21 грн., у тому числі: недоїмка - 176 грн.; штраф -16736,44 грн. та пеня у розмірі 4244,77 грн. (арк. спр. 10)

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються ОСОБА_1 України № 2464 (тут і надалі положення ОСОБА_1 № 2464 наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 ОСОБА_1 № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 ОСОБА_1 № 2464 встановлений обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ОСОБА_1 № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми ОСОБА_1 № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм ОСОБА_1 України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - ОСОБА_3 № 1669).

Пункт 9-4 Розділу VIII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ОСОБА_1 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування має наступну редакцію.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 ОСОБА_1 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_1 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 ОСОБА_1 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим ОСОБА_1 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Преамбулою ОСОБА_1 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей ОСОБА_3 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 ОСОБА_1 № 1669 (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 11 ОСОБА_1 № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей ОСОБА_3 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього ОСОБА_1.

Дія цього ОСОБА_1 поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

ОСОБА_1 та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_1.

Частиною 5 статті 11 ОСОБА_1 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього ОСОБА_1:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього ОСОБА_1;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим ОСОБА_1;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього ОСОБА_1.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні Офіційний вісник Президента України від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення ОСОБА_1 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (ОСОБА_3 N 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

ОСОБА_2 Додатку в розділі Луганська область 1. Міста обласного значення: під номером 13 зазначене м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення ОСОБА_1 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

ОСОБА_2 Додатку в розділі Луганська область 1. Міста обласного значення: під номером 13 зазначене м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 105-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція ;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 .

Таким чином, з аналізу норм ОСОБА_1 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

ОСОБА_3 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов'язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк Луганської області. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р. При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило ОСОБА_1 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції . Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

У зв'язку з вище викладеним, можна достовірно стверджувати, що на момент перевірки та винесення спірної вимоги Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

ОСОБА_1 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та ОСОБА_1 № 1669-VII від 02.09.2014 мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначених ОСОБА_1.

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ОСОБА_1 № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 ОСОБА_1 № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога № Ю-2369-17 від 12.02.2018 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування станом на 31.01.2018 в сумі 21157,21 грн охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а саме: з ІV кварталу 2014 року по 31 січня 2018 рік. Відповідно, за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу зі штрафів та пені.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на ст. 25 ОСОБА_1 № 2464, абзацом 2 частини 1 якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього ОСОБА_1 зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вище вказано, позивач у вказаний період в силу приписів ОСОБА_1 був звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених ч. 2 ст. 6 ОСОБА_1 № 2464.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 ОСОБА_1 № 2464, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у ІІ кварталі 2014 року - 31 січня 2018 рік, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу зі штрафів та пені за цей період.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 ОСОБА_1 України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року по 31 січня 2018 року, а не взагалі перераховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Судом також встановлено, що позивач як обов'язкову умову для звільнення від виконання свого обов'язку щодо сплати суми єдиного внеску не подавав заяву про звільнення від сплати єдиного внеску до податкового органу. Зазначена обставина свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування спірної вимоги в частині недоїмки в сумі 176 грн.

Застосування при даних спірних правовідносинах ст. 10 ОСОБА_1 № 1669 в частині необхідності обов'язкового надання сертифікату Торгово-промислової палати України для підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань відповідно до положень ОСОБА_1 № 2464 є неможливим з наступних підстав.

Дані спірні правовідносини стосуються обов'язку платника єдиного внеску щодо своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та врегульовані нормами ОСОБА_1 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464, які є спеціальними в даному випадку.

Пункт 9-4 Розділу VIII ОСОБА_1 № 2464 має посилання на ОСОБА_3 № 1669 лише в частині визначення розташування конкретного населеного пункту, який може бути включений у перелік, зазначений у статті 2 ОСОБА_1 № 1669.

Як встановлено в судовому засіданні, м. Сєвєродонецьк Луганської області включене у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до положень ОСОБА_1 № 1669.

Стаття 10 ОСОБА_1 № 1669 визначає сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.

Зі змісту вказаної статті чітко вбачається, що нею визначений конкретний документ як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань. При цьому цією нормою не визначено, за невиконання (неналежне виконання) від якого саме зобов'язання звільняється певна особа. Тобто, для спірних правовідносин стаття 10 ОСОБА_1 № 1669 є загальною нормою.

Пункт 9-4 Розділу VIII ОСОБА_1 № 2464, як спеціальна норма законодавства, не містить жодного посилання на необхідність платника єдиного внеску надання до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати України як необхідного документу в якості підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Натомість, підпунктом 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) однією з ознак безнадійної заборгованості визначена заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Тобто, положення статті 10 ОСОБА_1 № 1669 можуть бути застосовані при вирішенні правовідносин, врегульованих Податковим кодексом України.

Однак, відповідно до положень п. 1.3. ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виключає можливість застосування положень статті 10 ОСОБА_1 № 1669 при вирішенні спірних правовідносин, врегульованих нормами ОСОБА_1 № 2464.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що відповідно до п.6 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу вважається відкликаною, якщо сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником, є незмістовними з таких підстав.

Абзацом другим вказаного пункту вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми боргу (недоїмки).

Сторонами не надано, а судом не виявлено доказів тому, що позивач в добровільному порядку погасив суму боргу по спірній вимозі відносно штрафних санкцій. Навпаки, позивач підтримав в повному обсязі вимоги про скасування вимоги від 12.02.2018

Крім того, відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. Натомість, відповідач посилається на положення Інструкції № 449, яка є підзаконним нормативним актом, а не законом, що суперечить ст. 92 Конституції України.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу від № Ф-9 від 06.02.2018 є протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення штрафу та пені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

ОСОБА_2 частини третьої статті 139 КАСУ при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1762,00 грн (арк. спр. 3).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ДФС у Луганській області пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме: в сумі 1747,37 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю А.О. Мрія-Інвест (93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, буд. 23/112, офіс 3) до Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний номер 39591445, адреса: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ю-2369-17 задовольнити частково.

Скасувати вимогу від 12.02.2018 № Ю-2369-17 Головного управління ДФС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю А.О. Мрія-Інвест про сплату боргу (недоїмки, штрафу та пені) в частині застосування штрафу у сумі 16736,44 грн. (шістнадцять тисяч сімсот тридцять шість гривень 44 коп.) та пені у сумі 4244,77 грн. (чотири тисячі двісті сорок чотири гривні 77 коп.) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У скасуванні вимоги від 12.02.2018 № Ю-2369-17 Головного управління ДФС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю А.О. Мрія-Інвест в частині сплати недоїмки у сумі 176,00 грн. (сто сімдесят шість грн. 00 коп.) відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний номер 39591445, адреса: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю А.О. Мрія-Інвест (ідентифікаційний код 21774527, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, буд. 23/112, офіс 3) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1747,37 грн. (одна тисяча сімсот сорок сім гривень 37 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 08 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4