Рішення

від 08.06.2018 по справі 820/1685/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 червня 2018 р. № 820/1685/18 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Самігулліної К.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Харків-Авто" (вул. Надії, буд. 15,смт. Пісочин,Харківський район, Харківська область,62416, код ЄДРПОУ03120457) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Харків-Авто", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.2018р.:

№00000641403 форма "Р",

№00000651403 форма "Р" у повному обсязі,

№00000631403 форма "П" на суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2142364 грн.;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача.

Зокрема, позивач вказує, що приймаючи оскаржувані рішення, відповідач дійшов невірних висновків щодо неправомірного віднесення позивачем до складу витрат на збут вартості рекламних послуг та включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з придбання рекламних послуг, також неправомірно дійшов висновку про неналежне проведення позивачем зменшення корисної вартості основних засобів у 2014 році, які реалізовані в 2016р.; дійшов хибних висновків щодо правильності нарахування позивачем плати за землю по встановленню заниження земельного податку на 245 335,2 грн. за 2016 рік.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, згідно наданого до суду відзиву, позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

При цьому він вказав, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення було прийнято з урахуванням акту перевірки, складеного за наслідками проведеної податкової перевірки позивача, за яким було зафіксовано низку порушень податкового законодавства.

Контролюючим органом було враховано під час перевірки, що позивачем не було надано належних документів, які підтверджують фізичне розміщення рекламних носіїв та їх наявність перебування у визначеному місці у визначеному періоді та за якими можливо ідентифікувати фактичну наявність банерів протягом періодів дії договорів з надання рекламних послуг.

Стосовно дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з продажу основних засобів відповідач вказав, що позивачем під час податкової перевірки не було надано документального підтвердження правильності формування та відображення показника 1 845 388 грн., зокрема не надано документів, пов'язаних з процедурою уцінки та/або операцій зі зменшення корисності активів.

Щодо правильності нарахування земельного податку контролюючим органом було встановлено, що заниження нарахованої позивачем суми земельного податку зумовлено наданням уточнюючих розрахунків, які відображають показник Нараховано на 2016 рік за даними раніше поданої декларації (р.3 декларації, що уточнюється) лише в розмірі 803 832,58 грн. (як показник за звітною декларацією) без врахування показників раніше наданих уточнюючих розрахунків.

В судовому засіданні представники відповідача позов також не визнали та просили в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Встановлені судом обставини справи полягають в наступному.

У вересні - жовтні 2017 року фахівцями контролюючого органу було проведено документальну планову перевірку позивача з дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., валютного - за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 13.11.2017р. № 19554/20-40-14-03-07/03120457 (а.с. 52-121, том 1), за висновками якого встановлено:

порушення п.п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено витрати на збут на загальну суму 513 195 грн., у тому числі: за 2015 рік - 397 195 грн., 1 квартал 2016 року - 18 750 грн., 2 квартал 2016 року - 18 750 грн., 3 квартал 2016 року - 18 750 грн., 4 квартал 2016 року - 22 250 грн., 1 квартал 2017 року - 18 750 грн., 2 квартал 2017 року - 18 750 грн., чим занижений фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 513 195 грн., в тому числі: за 2015 рік - 397 195 грн., 1 квартал 2016 року - 18 750 грн., 2 квартал 2016 року - 18 750 грн., 3 квартал 2016 року - 18 750 грн., 4 квартал 2016 року - 22 250 грн., 1 квартал 2017 року - 18 750 грн., 2 квартал 2017 року - 18 750 грн.;

порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму залишкової вартості основних засобів, які реалізовані у 2016 році, на 1 755 722 грн., що призвело до заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат, у тому числі: за 2 квартал 2016 року - 1 154 812 грн., 3 квартал 2016 року - 600909 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 2 268 917 грн., у тому числі: за 2015 рік - 397 195 грн., 1 квартал 2016 року - 18 750 грн., 2 квартал 2016 року- 1 173 562 грн., 3 квартал 2016 року - 619 660 грн., 4 квартал 2016 року - 22 250 грн., 1 квартал 2017 року -18 750 грн., 2 квартал 2017 року - 18 750 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 півріччя 2017 року на 2 268 917 грн.;

порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання на загальну суму 326 322 грн., у тому числі: за червень 2016 року на 206 591 грн., вересень 2016 року на 119 731грн.;

порушення п.п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3 387 657 грн., у тому числі: за січень 2015 року- 5500, лютий 2015 року - 5 500 грн., березень 2015 року - 3 000 грн., квітень 2015 року - 4 913 грн., травень 2015 року - 5579 грн., червень 2015 року - 5 956 грн., липень 2015 року - 32 000 грн., серпень 2015 року - 3 259 грн., вересень 2015 року - 6 083 грн., жовтень 2015 року - 6338 грн., листопад 2015 року - 62 333 грн., грудень 2015 року - 117 333 грн., січень 2016 року - 257 473 грн., лютий 2016 року - 67 274 грн., березень 2016 року - 695109 грн., квітень 2016 року - 165 415 грн., травень 2016 року - 1250 грн., червень 2016 року - 261 283 грн., липень 2016 року - 1250 грн., серпень 2016 року - 32500 грн., вересень 2016 року - 416 295 грн., жовтень 2016 року - 85 283 грн., листопад 2016 року - 1 250 грн., грудень 2016 року - 1250 грн., січень 2017 року - 576 244 грн., лютий 2017 року - 313 144 грн., березень 2017 року - 251 093 грн., квітень 2017 року - 1 205 грн., травень 2017 року - 1 250 грн., червень 2017 року - 1 250 грн., що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3 713 979 грн., у тому числі: за лютий 2015 року - 11 000 грн., березень 2015 року - 3 000 грн., квітень 2015 року - 4 913 грн., травень 2015 року - 5 579 грн., червень 2015 року - 5 956 грн., липень 2015 року - 32 000 грн., серпень 2015 року - 3 259 грн., жовтень 2015 року - 12 421 грн., листопад 2015 року - 62 333 грн., лютий 2016 року - 216 310 грн., березень 2016 року - 920 879 грн., квітень 2016 року - 165 415 грн., травень 2016 року - 1 250 грн., червень 2016 року - 467 874 грн., липень 2016 року - 1 250 грн., серпень 2016 року - 32 500 грн., вересень 2016 року - 536 026 грн., жовтень 2016 року - 85 283 грн., листопад 2016 року - 1 250 грн., грудень 2016 року - 1 250 грн., січень 2017 року - 576 244 грн., лютий 2017 року - 313 144 грн., березень 2017 року - 251 093 грн., квітень 2017 року - 1 250 грн., травень 2017 року - 1 250 грн., червень 2017 року - 1 250 грн.

порушення п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 277, п. 274.1 ст. 274, п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено земельний податок на загальну суму 245 335,20 грн., в тому числі: за січень 2016 року - 20 444,60 грн., лютий 2016 року - 20 444,60 грн., березень 2016 року - 20 444,60 грн., квітень 2016 року - 20 444,60 грн., травень 2016 року - 20 444,60 грн., червень 2016 року - 20 444,60 грн., липень 2016 року - 20 444,60 грн., травень 2016 року - 20 444,60 грн., червень 2016 року - 20 444,60 грн., липень 2016 року - 20 444, 60 грн., серпень 2016 року - 20 444,60 грн., вересень 2016 року - 20 444,60 грн., жовтень 2016 року - 20 444,60 грн., вересень 2016 року - 20 444,60 грн., жовтень 2016 року - 20 444,60 грн., листопад 2016 року - 20 444,60 грн., грудень 2016 року - 20 444, 60 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення від 21.02.2018р.:

№ 00000631403 (а.с. 24, том 1), відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2268917 грн. (позивачем оскаржується частково - на суму 2142364 грн.);

№ 00000641403 (а.с. 26, том 1), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 504 562,50 грн., в тому числі за основним платежем - 403 650 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 100 912,50 грн.

№ 00000651403 (а.с. 28, том 1), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в загальній сумі 306 669 грн., в тому числі за основним платежем - 245 335,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 61 333, 80 грн.

За наслідками адміністративного оскарження висновків акту перевірки, їх залишено без змін. В зв'язку з наведеним, вбачаючи порушення своїх прав при прийнятті зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Судом провадження у справі відкрито 29.03.2018р.

Правова позиція відповідача при прийнятті оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень - рішень полягає в наступному.

Доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень - рішень, відповідач виходив з того, що у перевіреному періоді позивач мав з ФОП ОСОБА_7 правовідносини, за якими виступив як замовник щодо надання рекламних послуг згідно договорів від 01.02.2012р. № 3, від 04.01.2016р. № 001-15. За умовами договорів виконавець здійснює розміщення реклами позивача на банерах. Досліджуючи порядок виконання вказаних договорів, контролюючий орган відзначив, що були виявлені випадки, коли за службовими записками рекламіста на ім'я генерального директора ПРАТ Харків Авто (підкріпленими під деякими актами наданих послуг) з фото банера, наявні однакові фотозображення, а також зображення, яке вказує на невідповідність пори року на зображенні та періоду надання рекламних послуг (зимовий та літній період), що, на думку контролюючого органу, вказує на те, що дана фотозйомка здійснено один раз та використовувалась як фотозвіт за надання рекламних послуг у декількох періодах. Крім того, фото звіти не містять відомостей, які фіксують час та дату проведення фотозйомки.

Відтак контролюючий орган вважав, що право позивача на формування витрат та податкового кредиту в частині взаємовідносин з ФОП ОСОБА_7 не виникає, оскільки документально не підтверджено придбання у неї рекламних послуг.

Так само, щодо правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_8 щодо придбання у неї рекламних послуг, контролюючий орган зазначив, що вони відбувались згідно договору від 10.06.2014р. № 06/4, який позивачем до перевірки надано не було. В зв'язку з наведеним контролюючий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження наявності взаємовідносин сторін вказаного договору, зокрема які рекламні послуги надавались та в якій кількості та, відповідно, відсутність документального підтвердження цих взаємовідносин.

Що стосується дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні операцій продажу основних засобів з урахуванням проведення зменшення їх корисності, контролюючим органом було визначено, що в ході перевірки встановлено відображення у додатку РІ до декларації з податку на прибуток за 2016 рік показників: рядок 1.1.2 2Сума уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України) - 1 845 388 грн.; рядок 1.2.2. Сума дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пункт 138.2 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України) - 4 479 722 грн.

Згідно наданих позивачем документів було встановлено реалізацію в 2016 році основних засобів (об'єктів нерухомого майна): згідно договору купівлі -продажу майнового комплексу від 14.09.2016р. № 2088 позивачем було продано майновий комплекс за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Сватівська (колишня Дзержинського), 14 на суму 700000 грн. (в тому числі ПДВ 116666,67 грн.)

Проте, як вказав контролюючий орган, до перевірки не було надано документального підтвердження щодо проведених уцінок та дооцінок основних засобів у 2016 році, зокрема не надано документи, пов'язані з процедурою проведення уцінки та/або операції зі зменшення корисності активів.

Надані до перевірки звіти про оцінку майна від 27.11.2017р. № 69/11/1 та висновок про вартість об'єкта оцінки (об'єкт: місто Куп'янськ, вул. Дзержинського, 14), згідно якого ринкова вартість станом на 22.12.2014р. складає 610600 грн. (без ПДВ), звіт про оцінку майна від 27.11.2017р. № 69/11/2 та висновок про вартість об'єкта оцінки (об'єкт: місто Харків, пров. Ботанічний, 2), згідно якого ринкова вартість об'єкта станом на 22.12.2014р. складає 1211100 грн. (без ПДВ), на думку контролюючого органу належними документами не є, оскільки вартість об'єктів, визначена за проведеними оцінками як ринкова, не може вважатися об'єктивною та справедливою. При цьому контролюючий орган вказав, що оцінка об'єктів була проведена у жовтні 2017 року, а вартість визначена станом на 22.12.2014р., в зв'язку з чим за цей проміжок часу на об'єкти могли впливати різні фактори, які не було враховано. Крім того, на дату проведення оцінки вказані об'єкти не є власністю позивача та згідно довідок ТОВ Харківське міськ БТІ від 23.05.2016р. № 46 та 47 об'єкт за адресою: місто Харків, пров. Ботанічний, 2, літера А-2 змінена на літ Ж-2, будівлю В-1 знесено.

З урахуванням наведених доводів контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне зменшення балансової вартості об'єктів на 1 755 722 грн., що є недотриманням вимог міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 36 Зменшення корисності активів , зокрема позивачем було визначено розмір знецінення активів лише на підставі вартості використання активу.

Щодо правильності нарахування та справляння земельного податку контролюючий орган виходив з того, що згідно поданої позивачем податкової декларації від 19.02.2016р. ним задекларовано земельного податку на суму 803 832,58 грн. (площа 7, 6380 га., нормативна грошова оцінка 7 016 082, 57 грн., ставка податку - 1,5%). До вказаної декларації було надано уточнюючі розрахунки в зв'язку з отриманням нормативної грошової оцінки (6055 000 грн.): від 03.03.2016р. № НОМЕР_1, яким зменшено суму податку на 2 739 68,21 грн.; від 03.03.2016р. № НОМЕР_2, яким збільшено суму податку на 28 633,04 грн.; від 03.03.2016р. № НОМЕР_3, яким зменшено суму податку на 110 111, 23 грн.

Внаслідок цього, як вказує відповідач, земельний податок зменшено на загальну суму 335 446,40 грн., а згідно наданих до перевірки документів розмір земельного податку склав 693 721, 35 грн., в зв'язку з чим позивачем податок на землю занижено на 245 335,20 грн.

Відповідач зазначає, що таке заниження зумовлено тим, що позивач подавав уточнюючі розрахунки, відображаючи показник Нараховано на 2016 рік за даними раніше поданої декларації (р.3 декларації, що уточнюється) № лише у розмірі 803 832, 58 грн. (як показник за звітною декларацією) без врахування показників раніше наданих уточнюючих розрахунків.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Стосовно дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_7, суд зазначає, що згідно матеріалів справи встановлено укладення між позивачем та вказаною особою договорів про надання рекламних послуг від 01.02.2012р. № 3(а.с. 216-218, том 1), до якого в подальшому було укладено додатки, та від 04.01.2016р. № 001-15 (а.с. 224-226, том 1). Позивач згідно позовної заяви стверджує, що спрямованістю його діяльності є торгівля (КВЕД 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами), що відповідає видам діяльності, визначеним згідно Відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (а.с. 35, том 1).

Відповідно до принципу свободи підприємницької діяльності та задля підтримання конкурентної спроможності товарної групи підприємства, витрати на рекламні та маркетингові послуги є обов'язковими для товариств торгового сектору.

Рекламні послуги за спірними господарськими операціями фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту та стимулювання споживчого попиту автомобілів, запасних частин до них та послуг технічного обслуговування, які реалізуються позивачем, шляхом їх популяризації серед кінцевих споживачів, що свідчить про господарський характер цих послуг для Товариства.

Крім того, дилерськими договорами з постачальниками автомобілів (дистриб'юторами) визначено обов'язок ПРАТ ХАРКІВ-АВТО здійснювати рекламування, проводити регулярну маркетингову діяльність, рекламні кампанії та промо-заходи.

Результатом рекламування є одержання маржинального доходу внаслідок реалізації автомобілів, запасних частин та сервісних послуг ПРАТ ХАРКІВ-АВТО .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про рекламу реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. _

Як свідчать матеріали справи протягом 2015 року ФОП ОСОБА_7 надавала рекламні послуги по розміщенню на рекламоносіях:

Брандмауер розміром 21х2м (Kh 009), за адресою: м. Харків, вул. Велика Гончарівська (міст від центру);

Брандмауер розміром 17x2 (Kh 009), за адресою: м. Харків, вул. Велика Гончарівська (міст до центру);

Брандмауер розміром 31,0x1,5 м (Kh 011 та Kh 012), за адресою: м. Харків, Роганський шляхопровід (міст, напрямок на Харків).

Факт належного виконання наданих рекламних послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 233- том 1 - 11, том 2) , та фотозвітами, що містять відомості, які фіксують час та дату проведення фотозйомки Виконавця, які підтверджують фізичне розміщення та наявність перебування рекламоносіїв у визначеному місці періодично з моменту розміщення реклами.

Договір від 01.02.2012 № 3 про надання рекламних послуг припинив свою дію 31.12.2015р., в зв'язку з чим між сторонами було укладено аналогічний договір, згаданий вище, від 04.01.2016р. № 001-15, який діяв до 31.12.2016р. з урахуванням виконання всіх взаєморозрахунків і зобов'язань.

Протягом 2016 року ФОП ОСОБА_7 надавала позивачу рекламні послуги по розміщенню банера розміром 21x2 (м) за адресою: м. Харків, вул. Велика Гончарівська (залізничний шляхопровід - з центру в напрямку СТО).

Факт належного виконання наданих рекламних послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 12- 24), з яких вбачається, що зміст придбаних позивачем рекламних послуг відповідає його господарській діяльності.

З 01.01.2017р. по 31.12.2017р. ФОП ОСОБА_7 надавала позивачу послуги по розміщенню банера розміром 21x2 (м) на шляхопроводі по вул. Велика Гончарівська, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та фотозвітами (а.с. 35-58, том 2). Розрахунки за вказаними угодами проведені в повному обсязі.

Доводи контролюючого органу про невідповідність пори року на деяких фотозвітах періоду надання послуг суд оцінює критично та зазначає, що це є суб'єктивним сприйняттям відповідача та не підтверджено належними доказами.

Відтак, слід вважати, що позивачем в даному випадку було дотримано законодавчо встановлені вимоги щодо документального підтвердження господарських операцій та їх спрямування на отримання позитивного економічного ефекту.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ним як замовником витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з його власності свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Щодо висновків контролюючого органу про реалізацію основних засобів та про порушення при цьому п. 44.1 ст. 44, п. 134.1.1 ст. 134 та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України на суму 1 755 722 грн., що призвело до зниження різниць, на які збільшився фінансовий результат судом встановлено, що з 01.01.2015р. ПРАТ ХАРКІВ-АВТО проводить коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають згідно Податкового кодексу України.

В акті перевірки контролюючий орган посилаються на норми п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, проте зменшення корисності активів проходило в 2014 році, коли діяв Податковий Кодекс у редакції до 01.01.2015р.

В п. 152.10 Податкового Кодексу в редакції, чинній до 01.01.2015р., а також в п. 138.3 Податкового Кодексу з 01.01.2017р. є норми які стосуються нарахування податкової амортизації, а саме стосуються не врахування при розрахунку амортизації проведену переоцінку (уцінку, дооцінку) в бухгалтерському обліку.

Згідно з п. 11 підрозділу 4 розділу 20 Перехідних Податкового кодексу України положень при розрахунку амортизації основних засобів відповідно до п. 138.3 Податкового кодексу України балансова вартість основних засобів станом на 01 січня 2015р. дорівнювалась балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014р. відповідно до ст. 144-146 та 148 розділу III Кодексу.

ПРАТ Харків-Авто балансову вартість основних засобів на 01.01.2015р. для податкового обліку визначило з урахуванням п. 11 підрозділу 4 розділу 20 Перехідних положень до Податкового кодексу України, операції зі зменшення корисності активів, що жодним чином не вплинуло на балансову вартість основних засобів в податковому обліку на 01.01.2015р., 01.01.2016р., а 01.01.2017р.

Щодо продажу об'єкту основних засобів, то жодних додаткових умов ні міжнародний стандарт фінансової звітності 16, ні міжнародний стандарт фінансової звітності 36, а ні Податковий кодекс України не містить, крім терміну залишкова вартість в бухгалтерському обліку.

Так, згідно з міжнародного стандарту фінансової звітності 36 залишкова (балансова вартість) - це сума, за якою актив визнають після вирахування будь-якої суми накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності.

Згідно зі ст. 33 та ст. 34 Податкового кодексу України податковим періодом є період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів, а саме календарний рік.

Тому слід вважати, що при продажу об'єктів основних засобів в 2014 році, які було проведено в бухгалтерському обліку, не можуть вплинути на податкові результати 2016р. Позивач здійснив коригування фінансового результату в рамках Податкового Кодексу у редакції 2016 року.

Щодо висновків контролюючого органу по донарахуванню ПДВ та про порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України на суму 326 322 грн., слід зазначити, що згідно п. 14.1.9 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу;

Термін залишкова вартість основних засобів використовується для цілей розділу III, тобто для оподаткування податком на прибуток, а не для оподаткування податку на додану вартість.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єкт оподаткування - постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Згідно п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок

платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі

постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі

платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у

банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення

митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України,

оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата

оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником

податку.

Пункт 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачає, що є базою оподаткування - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками т- суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Таким чином для оподаткування з питань ПДВ позивачем виконано норми Податкового Кодексу і в частині об'єкту оподаткування, і в частині дати оподаткування, і в частині бази оподаткування, оскільки Податковий кодекс України виходить з того, що під залишковою вартістю розуміють балансову вартість основних засобів по даним бухгалтерського обліку на початок звітного періоду, без урахування будь-яких додаткових умов, в тому числі попередньої суми зменшення корисності активів.

Отже, висновки контролюючого органу в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 2 142 364 грн. не є об'єктивними.

Стосовно проведення зменшення корисності основних засобів у 2014 році, які реалізовані, дане порушення, за твердженням відповідача, виникло внаслідок того, що позивачем у 2016 році продано нерухоме майно філій Товариства відповідно до договорів купівлі-продажу від 16.06.2016 р. та 14.09.2016р.

Так, згідно договору від 16.06.2016р. позивач продав комплекс будівель, що складається з: нежитлової будівлі літ. Б-1 площею 299,7 м2 , нежитлової будівлі літ. Ж-2 площею 2004,2 м2, магазину літ. Г-1 площею 104,1 м2, що розташовані на земельній ділянці площею 0,4810 га (кадастровий номер 6310136300:02:003:0014) та знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Ботанічний, 2.

Згідно Висновку про вартість об'єкта оцінки, складеного суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Незалежна експертна оцінка ЕКСПЕРТ від 02.06.2016 р. ринкова вартість відчужуваного за цим договором нерухомого майна становить 1 632 624,0 грн., з урахуванням ПДВ. Продаж Нерухомого майна вчиняється за узгодженою між Сторонами ціною 1 650 000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 275 000,0 грн.

Згідно договору купівлі-продажу майнового комплексу від 14.09.2016 р. №2088. позивач продав майновий комплекс, який розташований на земельній ділянці площею 0,7659 га, кадастровий номер 6310700000:41:003:0002, за адресою Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Сватівська (колишня - Дзержинського), 14, що складається з: адміністративної будівлі літ. О площею 785,6 кв.м., будівель допоміжних цехів літ. Г , Ж , З площею 1045,5 кв.м., будівель малярного цеху літ. П площею 455,9 кв.м., будівлі цеху літ. Д площею 197,8 кв.м., будівлі цеху літ. Р площею 46,4 кв.м., будівлі складу запчастин літ. Л площею 211,8 кв.м., будівлі цеху літ. К площею 23,6 кв.м., навісу літ. Ж , оглядової ями 1, воріт 3, огорожі 4. Продаж вчинено за 700000 грн., у т.ч. ПДВ 116666,67 грн.

Контролюючий орган вказав, що позивач безпідставно зменшив балансову вартість зазначених об'єктів у 2016 році на 1 755 722 грн., в зв'язку з чим слід відзначити, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі первинних документів.

Згідно з п. 44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані забезпечити зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, не менш як 1095 днів з дня податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи.

Згідно п. 7 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підприємство зобов'язане вжити всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, а також забезпечити їх належне збереження протягом встановленого терміну.

ПРАТ ХАРКІВ-АВТО наказом № 160/1 від 31.12.2014р. було проведено перевірку за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014 р.

Щорічне проведення перевірки на знецінення встановлено міжнародним стандартом фінансової звітності (ІАС) 36 "Зменшення корисності активів". Підприємство повинно оцінювати чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу, тобто має обов'язковий характер відстеження можливого зменшення корисності на дату річного балансу.

Мета міжнародного стандарту фінансової звітності (ІАС) 36 "Зменшення корисності активів" полягає в тому, щоб встановити процедури, які підприємство застосовує для забезпечення відображення активів (як матеріальних, так і нематеріальних) в звіті про фінансовий стан за величиною, що не перевищує їх очікуваного відшкодування.

Сума очікуваного відшкодування активу представляє його найбільшу цінність для бізнесу, яка визначається грошовими потоками, який він може генерувати.

В даному випадку наказом позивача було встановлено єдині вимоги до порядку виявлення ознак знецінення активів, ознак зниження збитку від знецінення активів, класифікацію і склад таких ознак, вимоги до порядку визнання (відновлення) збитків від знецінення активів в бухгалтерському обліку, а також до інформації, що розкривається в бухгалтерській (фінансової) звітності в результаті визнання (відновлення) збитків від знецінення активів, в зв'язку з чим висновки контролюючого органу щодо не дотримання вимог міжнародного стандарту фінансової звітності (ІАС) 36 "Зменшення корисності активів" та порядку визначення знецінення активу є хибними.

Стосовно доводів контролюючого органу про неврахуванням ним під час перевірки звітів про вартість майна, виконаних на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Дельта-Консалтинг , суд зазначає, що згідно ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим тільки при переоцінці основних фондів для цілей бухгалтерського обліку, а не у випадку зменшення корисності активів.

Ні міжнародний стандарт фінансової звітності (ІАС) 36 "Зменшення корисності активів", ні ПБСО 28 Зменшення корисності активів не вимагають проводити оцінку майна для знецінення активів.

Переоцінку майна регулює стандарт МСФЗ (ІАС) 16 Основні засоби . Згідно з наказами від 2014, 2015, 2016, 2017р Про облікову політику первісна вартість об'єктів основних засобів на підприємстві здійснюється за його собівартістю.

Подальший облік основних засобів згідно з параграфом 29 МСФЗ (ІАС) 16 підприємство веде згідно моделі обліку для основних засобів за собівартістю.

Модель обліку за собівартістю передбачає, що після первісного визнання об'єкт основних засобів обліковується за його первісною вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення, визнаних згідно з МСФЗ (ІАС) 36 "Зменшення корисності активів". Під збитками від знецінення розуміється сума, на яку балансова вартість активу перевищує його суму очікуваного відшкодування, а очікуване відшкодування - найбільша з двох величин: чистої ціни продажу та цінності використання активу.

В обліку таки збитки відображаються по Дебету рахунку 972 Втрати від зменшення корисності активів .

Стосовно дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування земельного податку, слід зауважити, що земельний податок є однією із форм плати за землю (п.п. 14.1.147 Податкового кодексу України). Платниками земельного податку є (п.п. 14.1.72 Податкового кодексу України, п. 269.1 Податкового кодексу України) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), постійні землекористувачі, а об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні ділянки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування для земельних ділянок є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації (п.п. 271.1.1 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 Податкового кодексу України).

В даній справі позивач 19.02.2016 р. задекларував суму податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, 15, площею 7,6380 га, кадастровий номер 6325157900:00:018:0014, яка належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.02.2006р, в розмірі 803 832,58 грн.

03.03.2016р. позивачем подано уточнюючу декларацію, в якій відображено замість суми податку 803 832,58 грн., донарахування в розмірі 529 864,37 грн. і поставлено за раніше подану декларацію суму в розмірі 803 832,58 грн. Таким чином, утворилася сума до зменшення - 273 968, 21 грн.

Також 03.03.2016р. позивачем задекларовано суму податку в розмірі 832 465,62 грн., а суму 803 382,58 грн. перенесено в раніше подану декларацією, і поставлено за збільшення суму 28 663,04 грн.

Після отримання нормативної грошової оцінки землі позивачем знову подано уточнюючу декларацію реєстраційний № НОМЕР_1 на правильний розмір податку на землю відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 22.02.2016 р. № 28/86-16 в розмірі 693 721,35 грн., а за попередній період знову було перенесено раніше задекларовану суму податку 803 832,58 грн. та поставлено до зменшення суму в розмірі 110 111,23 грн. Таким чином фактично позивачем визначено суму податку на землю за 2016 рік на підставі отриманої нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі (803 832,58 -ПО 111,23) = 693 721,35 грн.

Контролюючий орган виявив невірне перенесення сум попередньо зданих декларацій, що арифметично призводить до формального заниження земельного податку на суму 245 335,2 грн., оскільки арифметично розмір податку виглядає як - 803 832,52 - 273 968,21 + 28 663,04 - ПО 111,23 = 448 416.12 грн. При цьому, з урахуванням декларації № НОМЕР_2, яка подана відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 22.02.2016 р. № 28/86-16, позивачем визначено суму податку на землю в 2016 році в розмірі (803 832,58-110 111,23)= 693 721,35 грн.

На підставі поданої декларації № НОМЕР_3, яка подана відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 22.02.2016 року № 28/86-16 позивачем сплачено податок за земельну ділянку в розмірі 693 721,35 грн.

Контролюючий орган під час перевірки не прийняв дані доводи і фактично нарахував повторно суму податку, яка вже сплачена.

За таких обставин висновки акту перевірки про заниження позивачем п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 277, п. 274.1 ст. 274, п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України стосовно заниження податку на земельного на загальну суму 245 335,2 грн. є помилковими.

В зв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, суд доходить висновку про їх невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи.

В зв'язку з наведеним позовні вимоги про їх скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харків-Авто" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.2018р. №00000641403 форма "Р", від 21.02.2018р. №00000651403 форма "Р" у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018р. №00000631403 форма "П" на суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2142364 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань (вул. Пушкінська, буд. 46,м.Харків, 61057, код 39599198), на користь Приватного акціонерного товариства "Харків-Авто" (вул. Надії, буд. 15,смт. Пісочин,Харківський район, Харківська область,62416, код ЄДРПОУ 03120457) суму сплаченого судового збору в розмірі 13930 (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 47 коп. та 30373 (тридцять тисяч триста сімдесят три) грн. 45 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 08 червня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко