Рішення

від 08.06.2018 по справі 820/3403/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 червня 2018 р. № 820/3403/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТЯЗЬ" про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ХОВФСЗІ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТЯЗЬ" (далі - відповідач, ТОВ ВИТЯЗЬ ), в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Витязь» (юридична адреса: вул. Валер'янівська, 6.4, м. Харків, 61010, ЄДРПОУ 30654737, МФО 300614, р\р 26007500108737, в ПАТ «Креді ОСОБА_1» ) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 16180,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (на далі - Закон) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Так як середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2017 рік становила 32360,00 грн., то сума адміністративно - господарських санкцій становить 16180,00 грн., яка станом на 16.04.2018 року не сплачена.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу. Відповідач, у встановлений судом строк, надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Частиною 6 статті 11 Закону України «Про охоронну діяльність» встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством, виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони. Основним та єдиним видом діяльності є надання послуг охорони та має ліцензію на надання послуг з охорони власності та громадян серії АВ №582367. Штатним розкладом передбачено, що на підприємстві відповідача працюють 3 особи, які не є охоронцями. Обов'язок про працевлаштуванню інвалідів та обов'язок звітування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів виникає у роботодавця при наявності неменше восьми працівників за основним місцем роботи. Відповідач має тільки 3 працівника, та зазначає, що обов'язку щодо створення робочих місць та працевлаштування інвалідів у відповідача не виникає.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон №875-XII), встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Частиною 3 ст. 20 вищевказаного Закону №875-XII визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів)

Згідно ст. 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Так, відповідно до статті 18-1 Закону №875-ХІІ особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути

зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і

взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи

відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 року № 70, Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з

Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Із врахуванням вищезазначених норм законодавства, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів та обов'язок звітування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів виникає у роботодавця при наявності не менше восьми працівників за основним місцем роботи.

Частиною 6 статті 11 Закону України «Про охоронну діяльність» встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством, виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВИТЯЗЬ» надає послуги з охорони власності та громадян на підставі відповідної Ліцензії Міністерства внутрішніх справ України № 381 від 24 червня 2011 р. (а. с. 22) та згідно штатного розпису на 2017 рік кількість штатних працівників ТОВ «ВИТЯЗЬ» становить 10 штатних одиниць, з яких 7 осіб - охоронці та 3 особи - працівники, не задіяні у виконанні заходів охорони (а.с.23).

Отже, суд приходить до висновку, що працевлаштування осіб з інвалідністю має здійснюватися відповідачем як суб'єктом охоронної діяльності, виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, кількість яких згідно штатного розпису ТОВ «ВИТЯЗЬ» у 2017 році становила три особи, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок працевлаштування інвалідів та обов'язок звітування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Фонду є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТЯЗЬ" про стягнення суми не обґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТЯЗЬ" про стягнення суми - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08 червня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.