Рішення

від 07.06.2018 по справі 822/1270/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1270/18

РІШЕННЯ

іменем України

07 червня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Комунальної установи "Летичівський будинок культури" Летичівської селищної ради до Управління Держпраці у Хмельницькій області , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови №22/1 від 03.01.2018,

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа "Летичівський будинок культури" Летичівської селищної ради звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.01.2018 № 22/1 на Комунальну установу "Летичівський будинок культури" Летичівської селищної ради накладено штраф у розмірі 192 000 (сто дев'яносто дві тисячі) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його було притягнуто до відповідальності за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, а договори цивільно-правового характеру містять ознаки трудових договорів.

В результаті проведення Управлінням Держпраці у Хмельницькій області перевірки позивача складено акт перевірки від 14.12.2017.

При цьому, позивач стверджує, що в акті перевірки дотримання Комунальною установою "Летичівський будинок культури" Летичівської селищної ради законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.12.2017 № 22-23/171-ІВ зроблено висновок про те, що укладені між Комунальною установою "Летичіський районний будинок культури", правонаступником якого є Комунальна установа "Летичівський будинок культури" та фізичними особами : ОСОБА_2, ОСОБА_1, 06.11.2015, договори цивільно-правового характеру містять ознаки трудових договорів, так як в них відсутні норми, які б свідчили, що Виконавець має здійснювати самостійне на власний страх і ризик виконання умов договорів, а також не мають жодних норм та пунктів, які б передбачали, що сторони при укладенні такого правочину керувались саме відповідними нормами чи розділами діючого на сьогоднішній день Цивільного кодексу України, що стало підставою для висновків про порушення Позивачем вимог статей 2, 3, 21, 24 КЗпП України.

Однак, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для висновку про наявність між сторонами трудових відносин та допущення фізичних осіб до роботи без укладення трудового договору.

Не зважаючи на це, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу від 03.01.2018 № 22/1 і, як наслідок, притягнуто до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору за ч.2 ст. 256 КЗпП та накладено штрафні санкції в розмірі 192 000 грн.

Позивач вважає, що вказана вище постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушує права позивача.

Ухвалою суду від 11.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Від представника відповідача 24.04.2018 на адресу суду надійшов відзив в якому відповідач зазначає, що керівництвом КУ "Летичівський будинок культури" Летичівської селищної ради вчинено грубе порушення вимог ст. 2, 3, 21, 24 КЗпП України, щодо не оформлення належним чином трудових відносин із найманими працівниками, яке ставить найманих працівників у скрутне матеріальне та соціальне становище, та тягне за собою обмеження та позбавлення їх соціальних прав та гарантій.

В зв'язку із цим управлінням Держпраці у Хмельницькій області на підставі п.п. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 11 лютого 2015 року № 96, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на Комунальну установу "Летичівський будинок культури" Летичівської селищної ради штраф у розмірі 192000,00 грн.

При цьому, відповідач зазначає, що діяв в межах наданих йому повноважень та на підставі норм чинного законодавства україни, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Від представника позивача 26.04.2018 надійшла заява про забезпечення адміністративного позову у справі №822/1270/18 шляхом зупинення діючої постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу від 03.01.2018 №22/1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №822/1270/18.

Ухвалою суду від 27.04.2018 заяву Комунальної установи "Летичівський будинок культури" Летичівської селищної ради про забезпечення позову в адміністративній справі №822/1270/18 залишено без задоволення.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також наявні у матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що на підставі наказу Управління Держпраці у Хмельницькій області № 488 від 20.11.2017, направлення на проведення інспекційного відвідування від 20.11.2017 № 247/17 з метою забезпечення розгляду звернення громадянки ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_2, мешканців смт. Летичів, Хмельницької області, проведено інспекційне відвідування КУ "Летичівський будинок культури" Летичівської селищної ради, який знаходиться за адресою: смт. Летичів, вул. Савіцького Юрія,31.

В результаті проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №22-23/171-ІВ , в якому зафіксовано, що керівництвом КУ "Летичівський будинок культури" Летичівської селищної ради допускається грубе порушення вимог ст. 2, 3, 21, 24 КЗпП України щодо не оформлення належним чином трудових відносин із найманими працівниками, яке ставить найманих працівників у скрутне матеріальне та соціальне становище, та тягне за собою обмеження та позбавлення їх соціальних прав та гарантій, при цьому не надано наказів про прийом працівника на роботу впродовж з 16.11.2015 по 30.06.2017, та не подано повідомлення до Красилівської ОДПІ (Летичівське відділення) ГУ ДФС у Хмельницькій області про прийняття ОСОБА_2 на роботу. Керівництвом установи без видання наказу про звільнення ОСОБА_1, без згоди вищевказаного працівника видано наказ про переведення на нову форму організації праці та укладено цивільно-правову угоду від 16.11.2015, при продовженні виконання роботи, яка виконувалась вищевказаним працівником за займаною посадою до моменту укладення цивільно-правового договору, що фактично свідчить про продовження трудових відносин між ОСОБА_1 та Летичівським РБК впродовж періоду з 16.11.2015 по 30.06.2017.

Працівниками Управління Держпраці у Хмельницькій області 14.12.2017 винесено припис №22-23/171-ІВ-136, яким приписано дотримуватись порушених позивачем норм законодавства зазначених у акті, а також у строк до 14.01.2018 вказано письмово інформувати виконання вимог припису за адресою : 29000, м.Хмельницький, вул.Кам'янецька, 74), та ознайомлено позивача з вказаним приписом.

Враховуючи те, що позивачем не вжито заходів щодо виконання вимог припису №22-23/171-ІВ-136 від 14.12.2017, посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.01.2018 №22/1, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 192000,00 грн.

Позивач не погодившись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає, його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V) заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно з пп. 6 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пп.5 п.6 Положення №96 Державна служба України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Згідно ч.1, 2 Закону №877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до ч.6 ст.7 Закону №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно ч.7, 8 ст.7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

При цьому, згідно ч.1 ст.12 Закону №877-V, невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), який в свою чергу визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно п.2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені зокрема на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Відповідно до п.8 Порядку №590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Згідно п.10 Порядку №590, постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регулює Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Відповідно до ч.1 ст.265 КЗпП, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно ч.2 ст.265 КЗпП, встановлено зокрема, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Суд встановив, що ОСОБА_1 згідно наказу по Летичівському РБК від 10.05.2002 №4 була призначена на посаду прибиральниці з 10.05.2002. Згідно наказу №24/01-04 від 15.09.2015 по Летичівському РБК працівники установи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ознайомлені з наказом, в якому вказано: "з 16 листопада 2015 року сторожу ОСОБА_2, прибиральниці ОСОБА_1 змінити істотні умови праці методом заключення з ними договору цивільно-правового характеру при збереженні роботи за тією ж посадою". Крім того у наказі по РБК №32/01-04 від 10.11.2015 директором ОСОБА_4 вказано перевести на нову форму організації праці методом заключення договору цивільно-правового характеру при збереженні роботи за тією ж посадою сторожа установи ОСОБА_2 та прибиральницю установи ОСОБА_1Б."

Наказом №34/01-04К від 11.11.2015 з роботи був звільнений ОСОБА_2.за власним бажанням з 16.11.2015.

Водночас, 16.11.2015 з громадянином ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яка на: вказану дату знаходилась на посаді прибиральниці установи, були укладені договори цивільно-правового характеру.

Позивачем надано акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) згідно укладених цивільно-правових договорів.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 працювали у КУ "Летичівський будинок культури" у період з 16.11.2015 без належного оформлення трудових відносин.

Згідно договору цивільно-правового характеру б/н від 16.11.2015, укладеного з ОСОБА_2: в п.1.1 зазначено, що: "виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу сторожа установи у нічний час. Під час роботи через кожні дві години обходити будівлю установи, її територію з метою перевірки її цілісності, непошкодженності замків. При виникненні пожежі викликати пожежну охорону, приймати міри по ліквідації"; в п.1.3: "виконавець зобов'язаний суворо виконувати всі вказівки замовника з приводу роботи".

При дослідженні договору цивільно-правового характеру б/н від 16.11.2015, укладеного з ОСОБА_1 в п.1.3 також зазначено, що: "виконавець зобов'язаний суворо виконувати всі вказівки замовника з приводу роботи".

Однак, у цивільно-правових угодах , які укладаються згідно діючого ЦК України немає ніяких вимог та зобов'язань для виконавця щодо дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

У вищевказаних договорах цивільно-правового характеру від 16.11.2015, відсутні норми, які б свідчили, що Виконавець має здійснювати самостійне на власний страх та ризик виконання умов згаданих договорів.

Надані примірники договорів від 16.11.2015 року, у своєму змісті не мають жодних норм та пунктів, які б передбачали, що сторони при укладенні такого правочинну керувались саме відповідними нормами чи розділами нині діючого Цивільного Кодексу України. Аналогічним чином вищевказані документи не мають жодного посилання (твердження погодженого обома сторонами) щодо того, що сторони укладаючи його не керуються нормами нині чинного трудового законодавства України.

При цьому, згідно пояснень, які подали до суду треті особи 11.05.2018, що під час роботи у позивача на трудових засадах, їх було звільнено та в подальшому укладено з ними цивільно-правові договори, однак обов'язки за ними залишилися такі ж самі, які й були під час роботи на трудових засадах.

Враховуючи предмет вказаних договорів з ОСОБА_2 п.п. 1.1, 1.3., з ОСОБА_1 п.1.3, а також пояснення, які вони надали до суду встановлено, що договори цивільно-правового характеру від 16.11.2015 були укладені замість відповідних трудових договорів, а відносини, що виникли за вказаними договорами носять ознаки виключно трудових відносин.

Згідно ч.1 ст.24 КЗпП, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_3 України.

Зі змісту викладеного суд зазначає, що встановлюючи заборону допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, Закон передбачає процедуру та порядок встановлення та фіксації такого факту.

Основним питанням для вирішення даного спору є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення роботодавцем трудового договору за наявності трудових відносин.

Згідно ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено загальне поняття цивільно-правового договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що з громадянами на використання їх праці можуть укладатися трудові або цивільно-правові договори. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт та результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Суд звертає увагу позивача, що основними ознаками трудового договору між найманим працівником і роботодавцем є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес трудової діяльності залишається за його межами, тобто метою договору є отримання певного матеріального результату), а також те, що обсяг виконуваної роботи за цивіль-правовим договором визначається у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та можуть бути відображені в акті їх приймання.

При цьому, у даному випадку обов'язки за вказаними вище цивільно-правовими договорами з третіми особами містять ознаки систематичності.

Суд вважає, що процес організації діяльності фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носив характер трудового договору, громадяни виконували роботу як працівники. Зокрема, наданими цивільно-правовими договорами, укладеними з зазначеними фізичними особами не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Фактично, предметом вказаних договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

Суд критично оцінює надані КУ "Летичівський будинок культури" акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), оскільки наведені в них відомості спростовуються наданими поясненнями третіх осіб. Зокрема, зі змісту наданих пояснень, останні не були обізнані з видом та кількістю робіт, порядком її виконання, а при цьому зазначили, що виконували тіж самі обов'язки, що і за час роботи по трудовому договору. При цьому треті особи зазначили, що виконували й іншу роботу, що не співпадала з актами приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Таким чином, КУ "Летичівський будинок культури" порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України внаслідок не укладення трудових договорів за наявності фактичних трудових відносин.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, при цьому КУ "Летичівський будинок культури" порушило норми КЗпП.

Оскільки відповідачем доведена правомірність оскаржуваної постанови та підтверджена належними та допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, а тому позовні вимоги Комунальної установи "Летичівський будинок культури" Летичівської селищної ради необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Комунальної установи "Летичівський будинок культури" Летичівської селищної ради (31500, Хмельницька область, смт.Летичів, вул.Савіцького Юрія, 31, ідентифікаційний код - 22986705) до Управління Держпраці у Хмельницькій області (29103, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул.Кам'янецька, 74, ідентифікаційний код - 39793137) ,за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача : ОСОБА_1 (31500, Хмельницька область, Летичівський район, смт.Летичів, вул.Кармелюка, 28, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), ОСОБА_2 (31500, Хмельницька область, Летичівський район, смт.Летичів, вул.Щорса, 14, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) про визнання протиправною та скасування постанови №22/1 від 03.01.2018 - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_5