Рішення

від 08.06.2018 по справі 826/7479/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2018 року № 826/7479/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТА - ГАРД до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство Авант Банк , про визнання протиправним та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬТА - ГАРД (надалі по тексту також - позивач, ТОВ АЛЬТА - ГАРД ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство Авант - Банк , про визнання протиправним та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № Ю-44508-17 від 06.03.2018 про заборгованість зі сплати єдиного внеску ТОВ АЛЬТА - ГАРД на загальну суму 29679,23 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що порушення банком порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, з огляду на що, податковий орган не мав застосовувати до суб'єкта господарювання штрафні санкції у випадку порушення термінів сплати або неперерахування податків, зборів, платежів з вини банку.

У судовому засіданні представник позивача Санамян О.О. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Кульков В.С. проти позовних вимог заперечував та надав у судовому засіданні відзив на позовну заяву, у якому наголошено на тому, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві та у відповідності до положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, правомірно та в межах своїх повноважень прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Відповідно до положень частини ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. 06.06.2018 представники сторін заявили письмове клопотання про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

На підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ АЛЬТА ГАРД в квітні 2018 року від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві отримало вимогу про сплату боргу від № Ю-44508-17 від 06.03.2018 на суму 29 769,23 грн.

Не погоджуючись з даною вимогою, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

10.05.2018 позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги від 07.05.2018 № 15645/6/99-99-11-02-02-25, згідно якого ТОВ АЛЬТА - ГАРД відмовлено у задоволенні скарги, з посиланням на приписи статей 6, 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також - Закон України № 2464-VI).

Положення п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI визначають, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 2, 3 ст. 9 ст. 6 Закону України № 2464-VI установлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , нарахування і сплати фінансових санкцій органами доходів і зборів, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок формування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 449 від 20.04.2015 (надалі по тексту також - Інструкція).

Згідно розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 3 Розділу VІ Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Єдиний внесок нараховується роботодавцем на суму доходу (прибутку) фізичної особи, отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу та нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, установленої цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) стала несвоєчасна сплата єдиного внеску позивачем.

Так, 30.12.2015 та 13.01.2016 ТОВ АЛЬТА - ГАРД через електронну банківську систему (у відповідності до договору банківського рахунку № РКО-Ю/14/26009010012616 від 01.09.2014, договору про банківське обслуговування клієнтів з використанням системи Клієнт-Банк № РКО-КБ/15/26009010012616 від 02.02.2015) були сформовані та подані електронні розрахункові документи, а саме: платіжні доручення № 199 від 30.12.2015, № 200 від 30.12.2015, № 201 від 30.12.2015, № 208 від 13.01.2016, № 209 від 13.01.2016, № 210 від 13.01.2016 для подальшого здійснення перерахування податків та заробітної плати працівникам за грудень 2015 року та січень 2016 року.

Надалі, платіжні доручення прийняті працівником банку, однак екземпляри позивача із відміткою про їх отримання, банк останньому не повернув. Зі скріншоту, наявного в матеріалах справи та зробленого з особистого рахунку позивача убачається, що зазначені платіжні доручення містяться в системі із зазначенням отримувача (кому перераховуються кошти) та суми для перерахунку. (а. с. 12)

Однак, вказані платіжні доручення помічені як відкладені , у той час, коли інші платіжні доручення - з відміткою проведено та три - відхилені .

У подальшому, ПАТ Авант - Банк перерахував заробітну плату на банківські картки працівників, а кошти, які повинні були у першу чергу перерахуватися до Державного бюджету України на відповідні рахунки, не надійшли, залишившись на рахунку ТОВ АЛЬТА - ГАРД .

Надалі, позивач неодноразово намагався вирішити ситуацію, що склалася, звертаючись до банку із проханням виконати покладені на банківську установу обов'язки та здійснити перерахування коштів до Державного бюджету відповідно до наданих платіжних доручень, однак працівниками банку повідомлено про те, що у банку введена тимчасова адміністрація, що унеможливлює виконати перерахування коштів.

На спростування вказаному, позивач зазначає, що тимчасова адміністрація в банку була введена пізніше, а саме 29.01.2016, що підтверджується відповіддю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ТОВ Альта - Гард № 582 від 11.02.2016. (а. с. 15)

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬТА - ГАРД письмово зверталось (№ 05 від 20.01.2016р, № 09 від 22.02.2016) до начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС України з повідомленнями про те, що ПАТ Авант - Банк порушив законодавство України та не перерахував кошти належним чином. (а. с. 16 - 17)

Листом № 10 від 02.03.2016 позивач також повідомив начальника Відділу Аудиту ДПІ м. Києва про те, що ПАТ Авант - Банк здійснено перерахування заробітної плати на рахунки працівників без попереднього перерахування податків до бюджету, чим порушив вимоги законодавства. (а. с. 18)

У квітні 2018 представником позивача надіслано адвокатський запит на адресу ПАТ Авант - Банк з проханням надати копії банківських виписок по рахунку за період з 01.12.2015 по 01.02.2016. У відповідь було надіслано лист із доданими до нього банківськими виписками, з яких убачається, що у зазначений період банком були перераховані кошти в рахунок заробітної плати працівникам без попереднього перерахування коштів до Державного бюджету України. (а. с. 36 - 38)

Відповідно до положень ч. 10 ст. 9 Закону України № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

З матеріалів справи убачається, що позивачем було надано до банку розрахунковий документ на перерахування платежу до бюджету, банк прийняв вказаний документ, однак не провів операцію по перерахуванню коштів до бюджету вчасно.

Згідно з приписами п. 1.24 ч. 1 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пп. 1 п. 22.1, п. 22.1, п. 22.3 п. 22.4 ст. 22 зазначеного вище Закону ініціювання переказу здійснюється, зокрема, платіжним дорученням.

Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги - доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Слід наголосити на тому, що сформувавши та подавши платіжні зазначені вище доручення для подальшого здійснення перерахування податків до обслуговуючого банку, ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за його подальший переказ відповідальність несе сам банк.

За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. (п. 129.6 ст. 129 ПК України)

Ураховуючи вищевказане, суд наголошує, що порушення банком порядку зарахування до бюджету та державних цільових податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, у зв'язку з чим орган доходів і зборів не застосовує (не має застосовувати) до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у випадку порушення термінів сплати або не перерахування податків, зборів, платежів з вини банку.

У контексті вищенаведеного суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не доведено правомірність прийнятої вимоги, що є підставою для її скасування.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТА - ГАРД задовольнити повністю .

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № Ю-44508-17 від 06.03.2018 про заборгованість зі сплати єдиного внеску ТОВ АЛЬТА - ГАРД на загальну суму 29679,23 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТА - ГАРД (ЄДРПОУ 39322933, вул. Мала Житомирська, 10, прим. 60, літера А , м. Київ, 01001) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко