Постанова

від 06.06.2018 по справі 397/1703/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року м. Кропивницький

справа № 397/1703/17

провадження № 22-ц/781/1000/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Мурашка С.І., Суровицької Л.В.

за участю секретаря Бодопрост М.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - адвокат ОСОБА_2

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Прем'єр-Агро

представник відповідача - адвокат ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр-Агро на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2018 року у складі судді Мирошниченка Д.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальностю Прем'єр-Агро про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр-Агро про визнання договору оренди землі недійсним .

Зазначала, що 24 листопада 2006 року померла її бабуся ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме земельну ділянку загальною площею 3,9292, кадастровий номер 3520555100:02:000:0395, розташовану на території Олександрівської селищної ради Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю РЗ № 443678 від 01 квітня 2003 року.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 березня 2015 року вона є спадкоємцем ОСОБА_4

У вересні 2017 року вона отримала від відповідача копію договору оренди, з якого дізналась, що 17 вересня 2010 року між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки на 10 років, який зареєстровано Відділом Держкомзему у Олександрівському районі, про що вчинено реєстровий запис № 3520500040002237 від 20 березня 2012 року.

Оскільки ОСОБА_4 24 листопада 2006 року померла, її правоздатність припинилася, вона не могла особисто підписати договір оренди від 17 вересня 2010 року, повноваження на це іншій особі в установленому законом порядку вона не давала, що свідчить про відсутність її волі на укладення цього договору, тому він підлягає визнанню недійсним.

Просила визнати недійсним договір оренди від 17 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем, стягнути на її користь судові витрати.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2018 року позов про визнання договору оренди землі недійсним задоволено. Суд дійшов висновку, що на момент укладення договору померла ОСОБА_4 не могла вчиняти будь-які правочини, оскільки її правоздатність ( здатність мати цивільні права та обов'язки) припинилася, своє волевиявлення на укладення договору не могла виявляти, не могла досягти згоди з усіх істотних умов договору під час складання та скріплення його підписом, тому договір укладено на незаконних підставах і він є недійсним.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що відповідачем не було отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі і тим самим було порушено його право на подання відзиву на позовну заяву і надання своїх доказів. Також суд неправильно застосував норми матеріального права, адже згідно з ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Частина 2 ст.215 ЦК України вказує, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто суд неправильно застосував закон, який не підлягає застосуванню і не застосував закон, який підлягає застосуванню. З наведених підстав суд повинен був відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційне провадження відкрито 11 травня 2018 року (а.с.105). Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 06 червня 2018 року (а.с.118).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що судом при ухваленні рішення було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Твердження представника відповідача про позбавлення відповідача права на подання відзиву на позовну заяву і наведення своїх доказів є необґрунтованим та не відповідає дійсності. Потреба у визнанні договору оренди недійсним виникла у позивача у зв'язку з тим, що оспорюваний договір зареєстрований у державних органах і скасувати таку реєстрацію можливо лише за наявності рішення суду про визнання договору оренди недійсним. Застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину можливе лише за наявності рішення про визнання такого правочину недійсним. Таким чином оспорюваний договір оренди землі порушує право власності, право вільно приймати рішення власником щодо укладення договору, відносно свого майна. (а.с.112-114).

В засіданні апеляційного суду представник позивача просила залишити апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач та його представник, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи під розписку (а.с.120,121,123,127-128), в засідання апеляційного суду не прибули, причини неявки суду не повідомили,клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України ). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України .

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У силу положень статей 21 , 24 , 41 Конституції України , статей 317, 319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян, власність зобов'язує. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Істотні умови договору оренди визначені в ст.15 Закону України Про оренду землі і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_5 на підставі Державного акту була власником земельної ділянки площею 3,9292 га, розташованої на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час розгляду справи судом становить 78416 грн., що підтверджується довідкою (а.с.17).

24 листопада 2006 року ОСОБА_4 померла, 05 березня 2015 року позивачу ОСОБА_1, яка є внучкою спадкодавця, видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на спадкове майно, яке складається із зазначеної земельної ділянки, вартість якої на час оформлення спадщини складала 65349 грн. (а.с.12).

Державна реєстрація права власності здійснена 05 березня 2015 року (а.с.11,16).

Разом з тим, після смерті ОСОБА_4 від її імені 17 вересня 2010 року укладено та 20 березня 2012 року зареєстровано договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, за умовами якого саме ОСОБА_4 передала її в оренду відповідачу ( а.с.13, 20-21, 58-59).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. ч.1 і ч.3 ст.203 ЦК України). Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.

За змістом ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Таким чином, станом на день укладення оспорюваного договору оренди цивільна правоздатність ОСОБА_4 в зв'язку з її смертю була припинена та за правилами ст.1218 ЦК України всі її права та обов'язки, що належали їй на момент відкриття спадщини ввійшли до складу спадщини.

Враховуючи те, що власник земельної ділянки на час укладення договору оренди помер, його правоздатність була припинена, особисто його не міг підписати, суд першої інстанції з врахуванням положень ст.25 ЦК України, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визнання його недійсним.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Договір оренди земельної ділянки є оспорюваним правочином, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 і ч.3 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спірний договір оренди за формою і змістом відповідає вимогам закону, є зареєстрованим у встановленому законом порядку, але власник земельної ділянки на час його укладення помер і його не підписував, що є підставою для визнання договору недійсним за позовом спадкоємця, який за наявності такого договору обмежений у здійснені права власності на земельну ділянку, яка перебуває в оренді у відповідача.

Зазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні справи.

За правилами ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Безпідставними є доводи відповідача про порушення його права на подання відзиву та надання доказів у справі.

Судом провадження у справі відкрито 22 грудня 2017 року, призначено підготовче судове засідання на 23 січня 2018 року, однак надіслані судом за адресою місця знаходження відповідача ухвала про відкриття провадження та судова повістка не були отримані ним та повернуті суду за закінченням терміну зберігання, в зв'язку з чим підготовче судове засідання відкладено на 01 лютого 2018 року, в яке прибув представник відповідача, який не мав повноважень на участь у справі, тому суд визнав причину неявки відповідача не поважною, провів підготовче судове засідання та призначив судовий розгляд на 21 лютого 2018 року (а.с.23, 37,38-39,44).

З матеріалами справи представник відповідача адвокат ОСОБА_3 ознайомилася в суді під розписку 19 лютого 2018 року (а.с.50,51), приймала участь у судовому засіданні 21 лютого 2018 року і за її клопотанням про надання часу для подання відзиву на позов розгляд справи було відкладено на 14 березня 2018 року (а.с.53), однак такий відзив відповідачем не подано.

В судовому засіданні 14 березня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката ОСОБА_3 про долучення до матеріалів справи відомостей про виплату орендної плати, яке судом задоволено повністю (а.с.63-69,70-72). Інші докази та клопотання про їх долучення до справи відповідач не подавав. Не подавалися докази і до апеляційної скарги.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр-Агро залишити без задоволення, а рішенняОлександрівського районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 08 червня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.І.Мурашко

ОСОБА_6