Рішення

від 31.05.2018 по справі 322/33/18

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

31 травня 2018 рокуСправа № 322/33/18

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом:ОСОБА_3 до:Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області третя особа:Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про:визнання права власності на майно та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

16 січня 2018 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд визнати за нею право власності:

- в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3750 га, кадастровий номер 2323682400:04:006:0008;

- в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4301 га, кадастровий номер 2323682400:04:006:0010;

- на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3750 га, кадастровий номер 2323682400:04:006:0009;

- на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4302 га, кадастровий номер 2323682400:04:006:0011,

розташовані на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

20.01.2017 ОСОБА_4 склав заповіт на ім'я ОСОБА_3, яким заповів їй 1/2 частину земельної ділянки площею 8,8603 га кадастровий номер 2323682400:04:006:0001 та 1/2 частину земельної ділянки площею 2,7500 га кадастровий номер 2323682400:04:006:0005, які розташовані на території Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області та належали ОСОБА_4 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 22.01.2014 № 20 (дублікат) серії НМІ 837031 № 467 та ВТМ № 244525 № 21 відповідно.

Власником інших часток являється ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 22.01.2014 серії ВТМ № 244526 № 22 та ВТМ № 244527 № 23.

19.05.2016 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовилися про виділ в натурі кожному з них їх часток, про що свідчать їх заяви про надання згоди на розподіл в натурі земельних ділянок, успадкованих ними та розроблені на підставі цих заяв технічні документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

За результатами поділу ділянок, було утворено чотири нових окремих ділянок: площею 1,3750 га, кадастровий номер: 2323682400:04:006:0009 (ОСОБА_3Т.), площею 1,3750 га, кадастровий номер: 2323682400:04:006:0008 (ОСОБА_4О.), площею 4,4301 га, кадастровий номер: 2323682400:04:006:0010 (ОСОБА_4О.), площею 4,4302 га, кадастровий номер: 2323682400:04:006:0011 (ОСОБА_3Т.), про що свідчать витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.07.2016.

Після поділу ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не здійснили державну реєстрацію права власності на новостворені земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

07.05.2017 року ОСОБА_4 помер, в зв'язку з чим ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1, звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_5 для оформлення спадщини на вищевказані земельні ділянки на підставі заповіту. 11 січня 2018 року нотаріусом було відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що право власності ОСОБА_4 на новостворені земельні ділянки площею 1,3750 га, кадастровий номер: 2323682400:04:006:0008 та площею 4,4301 га, кадастровий номер: 2323682400:04:006:0010 не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а земельні ділянки, які були розподілені площею 8,8603 га кадастровий номер 2323682400:04:006:0001 га; площею 2,7500 га кадастровий номер 2323682400:04:006:0005 вже виключені з Державного земельного кадастру.

За рекомендацією нотаріуса оформити право власності на новостворені земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 можливо тільки в судовому порядку.

Крім того, ОСОБА_3 не може здійснити реєстрацію свого права власності на новостворені земельні ділянки: площею 1,3750 га, кадастровий номер: 2323682400:04:006:0009 та площею 4,4302 га, кадастровий номер: 2323682400:04:006:0011 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки відповідно до п. 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

ОСОБА_3 не уклала із ОСОБА_4 відповідний договір за час його життя, що на сьогодні унеможливлює реєстрацію її права власності на новостворені земельні ділянки в позасудовому порядку.

Інших спадкоємців майна померлого ОСОБА_4 немає, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 1277 ЦК України, відповідачем в даній справі позивач визначив Любицьку сільську раду Новомиколаївського району Запорізької області.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст. 1218 ЦК України, ст. 126 ЗК України, ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , представник позивача підтримав позов у судовому засіданні.

Ухвалою судді від 22.01.2018 було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.02.2018.

У підготовчому засіданні 20.02.2018 судом було вирішено питання про залучення до участі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Представник відповідача у встановлений судом строк відзиву не надав, у судове засідання не прибув, а 15.05.2018 судом отримано письмову заяву відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник третьої особи письмових пояснень суду не надав, у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Ухвалою суду від 16.05.2018 було закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

У судовому засіданні 31.05.2018 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.01.2018 № 110337927, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка площею 2,75 га з кадастровим номером 2323682400:04:006:0005.

Також, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.01.2018 № 110338196, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка площею 8,8603 га з кадастровим номером 2323682400:04:006:0001.

19.05.2016 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали по дві нотаріально посвідчені заяви про надання згоди на розподіл в натурі належних їм земельних ділянок з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0005 та 2323682400:04:006:0001.

Згідно з листом відділу у Новомиколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельна ділянка з кадастровим номером 2323682400:04:006:0010, площею 4,4302 га утворилася шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2323682400:04:006:0001, а земельна ділянка з кадастровим номером 2323682400:04:006:0008 утворилася шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2323682400:04:006:0005.

Разом з цим, державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на сформовані в результаті поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0008 та 2323682400:04:006:0010 не була проведена, і так само, не була проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на сформовані в результаті поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0009 та 2323682400:04:006:0011, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31.05.2018 № 125824142; № 125823518; № 125823965; № 125823748 відповідно.

Представник третьої особи у судовому засіданні пояснив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0008; 2323682400:04:006:0009; 2323682400:04:006:0010; 2323682400:04:006:0011 є сформованими та внесені до Державного земельного кадастру, проте без відомостей про їх власника, оскільки державна реєстрація права власності на ці ділянки не була проведена, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 26.02.2018 № НВ-2304014312018, № НВ-2304014222018, № НВ-2304014292018, № НВ-2304014262018 відповідно.

20.01.2017 ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, яким заповів ОСОБА_3 належне йому право власності на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0005 та 2323682400:04:006:0001.

ОСОБА_4 помер 07.05.2017, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10.05.2017 серії І-ЖС № 391580.

15.09.2017 ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, а 11.01.2018 подала нотаріусу заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Постановою приватного нотаріуса Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 від 11.01.2018 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 2323682400:04:006:0005 та на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 2323682400:04:006:0001.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

За визначенням ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ч. 2 ст. 367 ЦК України).

Особливим об'єктом права власності є земельна ділянка. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Частиною першою статті 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах.

Порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав визначений у статті 79-1 ЗК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Сформованою земельна ділянка вважається з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4 ст. 79-1 ЗК України), а державна реєстрація права власності на сформовану земельну ділянку здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV.

Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0008; 2323682400:04:006:0009; 2323682400:04:006:0010; 2323682400:04:006:0011, які є лише сформованими, але державна реєстрація права власності на які не була проведена, не відносяться до об'єктів цивільних прав, відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України, а відтак можливість визнання права власності на ці ділянки чи їх спадкування виключається.

Натомість, об'єктом цивільних прав, в розумінні ч. 9 ст. 79-1 ЗК України, у спірних відносинах є земельні ділянки з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0005 та 2323682400:04:006:0001, що перебувають у спільній частковій власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4, інформація стосовно яких внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та поділ яких в натурі не було завершено.

При цьому, суду не надано доказів невизнання або оспорювання будь-ким, зокрема відповідачем по справі, права власності ОСОБА_3 на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0005 та 2323682400:04:006:0001, яке підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.01.2018 № 110337927, від 11.01.2018 № 110338196 відповідно.

Питання про захист належного позивачу права власності на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0005 та 2323682400:04:006:0001 у позовній заяві не порушується.

Стосовно позовної вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на земельні ділянки з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0008 та 2323682400:04:006:0010 суд, крім вищенаведеного, також підкреслює, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_4 лише за заповітом. Доказів того, що позивач також є спадкоємцем ОСОБА_4 за законом суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Отже, позивач, відповідно до ч. 1 ст. 1245 ЦК України, може претендувати виключно на те майно спадкодавця, що зазначено у заповіті, а саме на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0005 та 2323682400:04:006:0001. Тобто, в разі завершення процедури поділу цих земельних ділянок і набуття земельними ділянками з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0008 та 2323682400:04:006:0010, що сформовані в результаті поділу, статусу об'єкта цивільних прав у розумінні ч. 9 ст. 79-1 ЗК України, їх спадкування мало б здійснюватися спадкоємцями за законом на загальних підставах.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Твердження позивача про те, що вона не має можливості оформити спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 в нотаріальному порядку, у зв'язку з неможливістю отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0005 та 2323682400:04:006:0001, знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Так, представник третьої особи підтвердив неможливість надання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0005 та 2323682400:04:006:0001 через те, що відомості про ці земельні ділянки набули статусу архівних у зв'язку з проведенням їх поділу і здійсненням 15.07.2016 державної реєстрації в Державному земельному кадастрі нових, утворених в результаті поділу земельних ділянок, з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0008; 2323682400:04:006:0009; 2323682400:04:006:0010; 2323682400:04:006:0011.

Для вирішення питання про отримання витягу з Державного земельного кадастру, слід враховувати Порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), яким зокрема передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру (пп. 2 п. 114 Порядку); державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку (п. 107 Порядку).

Оскільки державна реєстрація права власності не земельні ділянки з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0008; 2323682400:04:006:0009; 2323682400:04:006:0010; 2323682400:04:006:0011 не була проведена протягом одного року з дня здійснення їх державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, а саме з 15.07.2016, державна реєстрація цих земельних ділянок підлягала скасуванню на підставі пп. 2 п. 114 Порядку та ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI.

Водночас, скасування державної реєстрації земельної ділянки не є передбаченою законом підставою для припинення права власності на неї.

Отже, повторна державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 2323682400:04:006:0005 та 2323682400:04:006:0001 у Державному земельному кадастрі, може бути здійснена за загальною процедурою, визначеною Порядком.

Судові витрати, понесені відповідачем або третьою особою, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_3 до Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області про визнання права власності на майно та визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовити повністю.

2. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_3, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

- відповідач: Любицька сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області, вул. Шкільна, 1, с. Любицьке Новомиколаївського району Запорізької області, 70153, ідентифікаційний код 20509243;

- третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, ідентифікаційний код 39820689.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 08 червня 2018 року.

Суддя С.С. Гасанбеков