Рішення

від 07.06.2018 по справі 642/4632/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"07" червня 2018 р.

№ 642/4632/17

2/642/375/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 30.09.2016р.) в складі головуючого судді Ольховського Є.Б., за участі секретаря Алімурадової Т.Я., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про скасування рішення та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2017 року до суду з вищезазначеним позовом звернувся ОСОБА_1 В позовній заяві зазначив що він є власником частки у спільній сумісній власності у нежитловому приміщенні з іншими співвласниками на підставі свідоцтва про право власності на житло (приватизація) з 15.01.2002 року у багатоквартирному будинку 8/10 - З по. вул. ОСОБА_2 ( колишня Червоноармійська) в м. Харкові. На час приватизації будинок належав Харківській дистанції цивільних споруд Південної залізниці. Рішенням Харківської міської ради від 30.04.2003 року № 74/03 Про комунальну власність , до комунальної власності міста, під номером 54, було прийнято об'єкт - житловий будинок 8/10 З по вул. Євгена Котляра в м. Харкові та проведено заходи з реєстрації прав власності за територіальною громадою міста Харкова. Оскільки вказане рішення відповідача, в частині прийняття вищевказаного будинку до власності територіальної громади, порушує права позивача ОСОБА_1 прохає витребувати майно з чужого незаконного володіння скасувавши рішення ХМР від 30.04.2003 року в частині що стосується спірного будинку.

Ухвалою від 19.09.2017 року було відкрито провадження в справі.

Не погодившись з позовом відповідач, 13.02.2018 року, надіслав відзив в якому вказав що для визнання недійсним рішення Харківської міської ради від 30.04.2003 № 74/03 Про комунальну власність в частині прийняття до комунальної власності міста об'єкта під № 54 - житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра (Червоноармійська), 8/10 3 , відповідно до переліку усіх об'єктів прийнятих до комунальної власності, необхідно встановити, що спірне рішення на час його видачі було прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права позивача. Такі факти позивачем мають бути доведені та підтвердженні під час судового розгляду. В свою чергу, стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України. Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні такі акти, з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України, можливо визнати в судовому порядку лише недійсними. Оскільки позивач не вказав чому саме рішення відповідача підлягає скасуванню вважали що позов не підлягає задоволенню. того посилались на сплив терміну позовної давнини та вважали що спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

В судове засідання позивач з'явився. Доводи позову підтримав посилаючись на підстави в ньому викладені. Вважав що строк позовної давнини не порушений оскільки про порушення своїх прав довідався тільки з листа Департаменту ХМР про реєстрацію права власності на спірну нерухомість за ХМР від 29.05.2017 року.

Представник відповідача до судового засідання з'явилась. Проти позову заперечувала посилаючись на сплив строків позовної давнини та відсутність будь-яких доказів порушення прав ОСОБА_1 спірним рішенням ХМР від 30.04.2003 року.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд встановив що позов задоволенню не підлягає за наступним:

судом встановлено ОСОБА_1 отримав частку у спільній сумісній власності у нежитловому приміщенні з іншими співвласниками на підставі свідоцтва про право власності на житло (приватизація) 15-січня 2002 р. у багатоквартирному будинку за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра (Червоноармійська), буд. 8/10 3 , кв. 25 ( с.с. 13). На той час це нежитлове приміщення вже знаходилось у спільній сумісній власності інших співвласників, а саме: ОСОБА_3 з 30.09.97 р. та ОСОБА_4 з 20.01.98 р. ( с.с. 14-15).

Ч. 1 п. 6 ст. 1 Закону України Про здійснення права власності у багатоквартирному будинку передбачає, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче - огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

А ч. 1, 2 цього ж Закону, визначають, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників і не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

За ч. 2 ст. 382 ЦК власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (сходові клітини, ліфтові шахти, коридори, вестибюлі, горища і под.), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням про офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від 2 березня 2004 р. було визначено:

1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не погребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

2. Власник неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

На нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, ба, 6б загальною площею 100,4 кв. м в житловому будинку по вул. Євгена Котляра (Червоноармійська), 8/10, З , були проведені заходи з реєстрації прав власності за територіальною громадою міста Харкова про що свідчить копія свідоцтва від 15.06.2015 року (с.с. 89).

Підставою реєстрації стало рішення 12 сесії ХМР 4 скликання від 30.04.2003 року № 74/03 Про комунальну власність м. Харкова згідно до якого житловий будинок по вулиці Євгена Котляра 8/10 корп. 3 у м. Харкові було прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Харкова разом із службовими приміщеннями загальною площею 197,2 кв.м. З них нежитлові приміщення загальною площею 100,7 кв.м. у 2004 році зараховані до складу приміщень, які використовувались підприємством для розміщення ЖЕД № 44 ( с.с. 49-54).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування , підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.п. 21, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ (застосовується до спірних правовідносин, як аналогія права) якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України (діюча на момент подачі позовної заяви).

Ураховуючи положення ст. 1 ЦПК України (діюча на момент подачі позовної заяви) та ст. 2 КАС України (діюча на момент подачі позовної заяви) спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи розглядається у порядку цивільного судочинства. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права, (застосовується до спірних правовідносин, як аналогія права).

Крім того, у відповідності до п. 13. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004року № 1618-ІV розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

ОСОБА_1 не звертається до суду із вимогою про визнання недійсним/незаконним рішення Харківської міської ради від 30.04.2003 № 74/03 Про комунальну власність в частині прийняття до комунальної власності міста об'єкта під № 54 - житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра (Червоноармійська), 8/10-З, відповідно до переліку усіх об'єктів прийнятих до комунальної власності.

Згідно до положень ч.1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки позивач ставить перед судом вимогу про повернення з чужого незаконного володіння власного майна а саме нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку 8/10 - З по. вул. ОСОБА_2 ( колишня Червоноармійська) в м. Харкові , чому перешкоджає спірне рішення суб'єкту владних повноважень - суд відхиляє заперечення представника відповідача, викладені в відзиві на позов, щодо необхідності розгляду суперечки в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено що Господарський суд Харківської області по справі № 59/274-09 від 20 січня 2010 року (рішення набрало законної сили 03.02.2010 р.) за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Карбункул (далі за текстом ОСББ) (код ЄДРПОУ 34861956, місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра (Червоноармійська), буд. 8/10, З ), до відповідача - 1: Комунального підприємства Жилкомсервіс , м. Харків; відповідача - 2: Харківської міської ради Харківської області, м. Харків; відповідача - 3: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків; відповідача - 4: Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, м. Харків, встановив що в управління ОСББ передано майно (частина нежитлових приміщень, конструктивних елементів, технічного обладнання будинку, які не можуть бути поділені між власниками приміщень будинку та без яких не може бути належного утримання будинку і прибудинкової території, частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватись згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо), що перебуває у спільній сумісній власності мешканців будинку.

В вказаній господарській справі в якості представника позивача приймав участь голова правління ОСББ Карбункул ОСОБА_1 про що останній не заперечував в судовому засіданні.

Таким чином судом встановлено що ОСОБА_1 про існування рішення Харківської міської ради від 30.04.2003 р. № 74/03 Про комунальну власність в частині прийняття до комунальної власності міста об'єкта (майна) під № 54 - Житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра (Червоноармійська), буд. 8/10, З , відповідно до переліку усіх об'єктів прийнятих до комунальної власності , був обізнаний щонайменше з 2010 року.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки представник відповідача заявляє про порушення строків позовної давнини, а ОСОБА_1 обґрунтування своїх вимог, в частині не пропуску строків пов'язує з датою отримання листа Департаменту ХМР про реєстрацію права власності на спірну нерухомість за ХМР від 29.05.2017 року, суд приходить до наступного:

листом Департаменту від 29.05.2017 року позивача було повідомлено про реєстрацію права власності за територіальною громадою Харкова що мало бути підставою для адміністративного позову в частині визнання вказаної дії неправомірною, а не підставою для подання цивільного позову про повернення майна з чужого незаконного володіння, оскільки спірні нежитлові приміщення вибули з законного володіння позивача ще з 2004 року про що свідчить відомості наявні в листі про розміщення там ЖЕД №44 ( с.с.6).

Матеріалами справи встановлено що про невизнання свого права (оспорювання його) ОСОБА_1 був обізнаний щонайменше з 2010 року (дати подання позову до Господарського суду Харківської області) а отже посилання представника відповідача про необхідність відмови в задоволенні позову за насідками спливу строків позовної давнини є обґрунтованими.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову не підлягають задоволенню вимоги про стягнення судових витрат на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 264-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 387 ЦК України -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради про скасування рішення та витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без задоволення за спливом строків позовної давнини.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Згідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Суддя Є.Б. Ольховський