Рішення

від 08.06.2018 по справі 469/1181/17

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.06.2018 Справа № 469/1181/17

2/469/92/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представники відповідачів не з"явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 господарства Матриця , ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області про стягнення коштів, отриманих від безпідставно набутого майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач 22 серпня 2017 року звернувся до суду з вказаним позовом, уточненим позовною заявою у новій редакції від 16 січня 2018 року, у якому зазначав, що йому надано у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,3 га згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії МК №53, виданим ОСОБА_4 районною радою Миколаївської області 09 вересня 1993 року, та у постійне користування - земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,57 га згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії МК №376, виданим ОСОБА_4 районною радою Миколаївської області 09 вересня 1993 року, які розташовані на території ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення селянського господарства.

13 травня 2013 року позивачем та ОСОБА_3 господарством Матриця в особі голови господарства ОСОБА_6 укладено договір оренди вказаних земельних ділянок загальною площею 5 га, строком на 1 рік до 13 травня 2014 року.

Відповідно до п.п.9 та 10 Договору оренди, розмір орендної плати встановлений у грошовій формі та складає 40000 (сорок тисяч) грн. на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством України.

Орендна плата вноситься до 20 грудня кожного поточного року (п. 11 Договору).

Позивач виконав свій обов'язок як орендодавець та передав за актом приймання-передачі в оренду ФГ Матриця земельні ділянки, а ФГ Матриця прийняло вказані земельні ділянки у користування.

ОСОБА_3 господарство Матриця володіло та користувалось земельними ділянками, які належать позивачу, з 13 травня 2013 року по 01 вересня 2015 року, відповідно до умов договору та ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , за якою у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З 01 вересня 2015 року своїх обов'язків зі сплати орендної плати ФГ Матриця не виконувало, оскільки з цього дня уклало із ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Миколаївської області договір №199 про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання від 26 жовтня 2015 року, відповідно до п.2.1 якого землекористувач (ФГ Матриця ) зобов'язався сплачувати за фактичне землекористування плату у розмірі 2699,42 грн. на місяць за період з 01 вересня 2015 року до 01 вересня 2016 року.

Згідно з п.2.3 вказаного договору, ця плата вноситься землекористувачем (ФГ Матриця ) щомісячно, але не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок ОСОБА_5 сільської ради №33214812700051 ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 04375719, МФО 826013 ГУДКУ в Миколаївській області, код платежу 18010600.

У період з 01 вересня 2015 року по 01 вересня 2016 року ФГ Матриця продовжувало користуватись належними позивачу земельними ділянками та сплатило на рахунок ОСОБА_5 сільської ради грошові кошти у розмірі 32393,04 грн. як плату за фактичне землекористування.

Договір №199 про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання від 26 жовтня 2015 року, укладений між ФГ Матриця як землекористувачем та ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Миколаївської області як землевласником, є нікчемним з моменту його укладення як укладений з порушенням публічного порядку, оскільки ОСОБА_4 РДА не мала правових підстав розпоряджатись належними Позивачу на праві приватної власності та на праві постійного користування земельними ділянками, так як розпорядження ОСОБА_4 РДА №551 від 15 червня 2004 року щодо припинення права постійного користування позивачем земельною ділянкою площею 44,57 га. на території ОСОБА_5 сільської ради було визнано незаконним та скасоване рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2016 року у справі №469/234/16

Порушенням публічного порядку в даному випадку є те, що ОСОБА_4 РДА, укладаючи із ФГ Матриця Договір №199 про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання від 26 жовтня 2015 року, порушила право приватної власності позивача на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,30 га., яка взагалі не підпадала під дію скасованого розпорядження ОСОБА_4 РДА №551 від 15 червня 2004 року, проте була включена до об'єкту користування за цим Договором, оскільки загальна площа земельних ділянок в ньому вказана саме з урахуванням обох належних позивачу земельних ділянок.

В результаті укладеного нікчемного Договору №199 про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання від 26 жовтня 2015 року були порушені належні позивачу право приватної власності та право постійного користування земельними ділянками щодо можливості вільного та безперешкодного володіння та користування ними з його боку та отримання ним доходів від їх використання.

З іншого боку, в результаті укладення нікчемного правочину ОСОБА_4 районна державна адміністрація та ОСОБА_5 сільська рада отримали за рахунок безпідставно отриманого майна позивача дохід у вигляді грошової суми у розмірі 32393,04 грн. в формі плати за фактичне землекористування від ФГ Матриця , а ФГ Матриця в свою чергу безпідставно зберегла вказане майно.

Посилаючись на ч.1 ст.1212, ч.1 ст.1214 ЦК України позивач просить стягнути з ОСОБА_4 районної державної адміністрації та ОСОБА_5 сільської ради у солідарному порядку грошові кошти у розмірі 32393,04 грн., отримані у вигляді плати за передачу безпідставно отриманих земельних ділянок, належних позивачу, у фактичне землекористування ФГ Матриця , та з ОСОБА_3 господарства Матриця грошову суму у розмірі 7606,96 грн. як збережене майно за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

28 серпня 2017 року ухвалою судді відкрито провадження у справі.

16 січня 2018 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 у новій редакції прийнято до розгляду; за заявою позивача залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_5 сільську раду Березанського району Миколаївської області.

16 січня 2018 року ухвалою суду за клопотанням позивача витребувано у ОСОБА_5 сільської ради та ОСОБА_4 РДА оригінал Договору №199 про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання від 26 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією та фермерським господарством Матриця , та у ОСОБА_5 сільської ради документи про отримання від ФГ Матриця коштів на підставі Договору №199 про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання від 26 жовтня 2015 року за період з 01 вересня 2015 року по 01 вересня 2016 року.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві у новій редакції від 16 січня 2018 року. Вважали за можливе розглянути справу без дослідження витребуваних судом документів, які до суду надано не було.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, відзиву до суду не надали.

Разом з тим, до набрання чинності новою редакцією ЦПК України представником відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації надано до суду клопотання про заміну неналежного відповідача (а.с.30-31), яке судом на підставі ч.2 ст.51 ЦПК України не може бути задоволене як подане неналежною особою, проте викладені у ньому обставини щодо отримання плати за користування належною позивачеві земельною ділянкою ОСОБА_5 сільською радою Березанського району Миколаївської області враховуються судом як заперечення проти позову.

Враховуючи суму заявлених вимог, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України справа є малозначною, а тому судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до державного акта серії МК №53, виданого ОСОБА_4 районною радою Миколаївської області 09 вересня 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №1, позивачу ОСОБА_1 на підставі рішення 19 сесії ХХІ скликання ОСОБА_5 сільської ради від 30 липня 1993 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,30 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану в межах території ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.5).

Згідно з державним актом серії МК №376, виданим ОСОБА_4 районною радою Миколаївської області 09 вересня 1993 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №1, позивачу ОСОБА_1 на підставі Рішення 13-ї сесії ХХІ скликання ОСОБА_5 сільської Ради народних депутатів Березанського району Миколаївської області від 30 липня 1993 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 44,57 га в межах згідно з планом, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області , для ведення селянського (фермерського)господарства (а.с.7).

13 травня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 господарством Матриця в особі ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га, що розташована на території ОСОБА_5 сільської ради, строком на 1 рік, та підписано акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки (а.с.8-10).

Відповідно до п.п.9, 10 Договору оренди, розмір орендної плати встановлений у грошовій формі та складає 40000 грн. на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством України.

Орендна плата вноситься до 20 грудня кожного поточного року (п. 11 Договору).

Згідно з ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі не надходило, договір оренди земельної ділянки від 13 травня 2013 року є поновленим на новий строк.

Розпорядженням №551 від 15 червня 2004 року ОСОБА_4 районної державної адміністрації Про припинення права користування земельною ділянкою (а.с.11) вирішено припинити право постійного користування земельними ділянками фермерським господарствам, визначеним у Додатку №1 до розпорядження (а.с.12), в тому числі Ф/Г Сім'я , голова ОСОБА_1, на підставі клопотання Державної податкової інспекції у ОСОБА_4 районі у зв'язку з систематичною несплатою земельного податку (а.с.13).

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2016 року, яке набрало чинності 31 жовтня 2016 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації №551 від 15 червня 2004 року Про припинення права користування земельною ділянкою в частині припинення права користування земельною ділянкою СФГ Сім'я з моменту його прийняття, тобто з 15 червня 2004 року (а.с.14-15).

26 жовтня 2015 року між ФГ Матриця як землекористувачем та ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Миколаївської області як землевласником укладено Договір №199 про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання, відповідно до якого ФГ Матриця зобов'язалось сплачувати за фактичне землекористування плату у розмірі 2699,42 грн. на місяць за період з 01 вересня 2015 року до 01 вересня 2016 року (а.с.17).

Згідно п. 2.3 Договору вказана плата вноситься ФГ Матриця щомісячно, але не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок ОСОБА_5 сільської ради №33214812700051 ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 04375719, МФО 826013 ГУДКУ в Миколаївській області, код платежу 18010600 (а.с.17).

З повідомлення відділу Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі від 10 квітня 2017 року на заяву ОСОБА_1 вбачається, що інформація щодо передачі земельних ділянок площею 44,57 га та 5,30 га для ведення фермерського господарства за державними актами серії МК №376 на право постійного користування землею та серії МК №53 на право приватної власності на землю іншим фізичним чи юридичним особам у відділі відсутня (а.с.18).

Як вбачається із клопотання відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації (а.с.30-31), повідомлень ОСОБА_4 відділення поліції Очаківського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області (а.с.19-21), зміст яких узгоджується із зазначеними вище доказами у справі, на підставі Договору № 199 фермерське господарство "Матриця" сплачувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області кошти за фактичне землекористування саме належними позивачу земельними ділянками.

Відповідно до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК).

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України .

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України ).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 , частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов"язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу , інших aктiв цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є ,зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207,частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобовязання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604, 607, 609 ЦК України , до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобовязання). Набуття однією зі сторін зобовязання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобовязання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна , стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі, наприклад у випадку невиконання особою, яка отримала майно передбачених домовленістю зобовязань.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України , у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 3 червня 2015 року справа №6-100/цс15.

Відповідно до ч.1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача до ОСОБА_5 сільської ради та фермерського господарства "Матриця" щодо стягнення коштів, отриманих від безпідставно набутого майна обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме підлягають стягненню з ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області кошти, отримані нею як дохід з безпідставно набутого майна на підставі договору № 199 про внесення плати за фактичне землекористування суб"єктом господарювання, в сумі 32393,04 грн., та стягненню з фермерського господарства "Матриця" майно, набуте без достатньої правової підстави, а саме кошти в сумі 7606,96 грн. як різницю між сплаченою сумою плати за фактичне землекористування за нікчемним договором № 199 від 26.10.2015 року та розміром орендної плати, передбаченим п.9 договору оренди землі від 13 травня 2013 року, укладеного між позивачем та фермерським господарством "Матриця".

Позовні вимоги до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області задоволенню не підлягають, так як у судовому засіданні встановлено, що кошти за фактичне землекористування відповідно до укладеного ОСОБА_4 районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Матриця" договору № 199 вносились на рахунок відповідача ОСОБА_5 сільської ради.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 господарства Матриця та ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області про стягнення коштів, отриманих від безпідставно набутого майна, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 сільської ради Березанського району Миколаївської області, адреса: 57425, Миколаївська область, Березанський район, с.Данилівка, вул.Зарічна, 60, код ЄДРПОУ 04375719, на користь ОСОБА_1, адреса: 57441, Миколаївська область, Березанський район, с.Щасливе, вул.Щаслива, 4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, 32393,04 грн. як дохід, отриманий з безпідставно набутого майна, та 518,29 грн. в рахунок сплаченого судового збору, всього стягнути 32911 (тридцять дві тисячі дев"ятсот одинадцять) гривень 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 господарства "Матриця", адреса: 57410, Миколаївська область, Березанський район, с.Попільне, вул.8 Березня, 44, код ЄДРПОУ 36743240, на користь ОСОБА_1, адреса: 57441, Миколаївська область, Березанський район, с.Щасливе, вул.Щаслива, 4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, 7606,96 грн. як майно, набуте без достатньої правової підстави, та 121,71 грн. в рахунок сплаченого судового збору, всього стягнути 7728 (сім тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 67 копійок.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області про стягнення коштів, отриманих від безпідставно набутого майна, відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 08 червня 2018 року.

Суддя: