Ухвала

від 07.06.2018 по справі 471/212/18-ц

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/212/18-ц

Провадження №6/471/12/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р. смт. Братське

Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді - Скарницької І.Б.,

за участю секретаря - Романчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське заяву Вознесенського міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області про заміну сторони виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

Вознесенський міськрайонний відділ ДВС звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Свої вимоги ДВС обґрунтовує тим, що у відділі на виконанні знаходиться виконавчий лист, виданий Братським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 119069,48 грн. В ході виконання рішення державному виконавцю стало відомо, що боржник помер 24.10.2012 року. Спадкоємцями після його смерті є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які прийняли спадщину. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.04.2017 року за спадкоємцями визнано право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_1 по 1/4 за кожним. Спадкове майно складається із земельних ділянок, які за життя належали ОСОБА_1 За такого,державний виконавець просив суд замінити сторону виконавчого провадження на його правонаступників.

Державний виконавець у судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Зацікавлені особи у судове засідання не з'явилися. до суду від представника надійшла заява в якій він просив відмовити у задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2009 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ Приватбанк заборгованість у сумі 119069,48 грн. на підставі якого було видано виконавчий лист № 2-374 від 30.11.2009 року (а.с. 47-48, 51).

16 травня 2012 року було видано дублікат виконавчого листа у справі.

Як встановлено рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.04.2017 року боржник ОСОБА_1 помер 24 жовтня 2012 року.

Цим же рішенням суду в порядку спадкування після смерті ОСОБА_1 визнано право власності за ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 кожною по 1/4 частці земельних ділянок площами: 3,1213 га кадастровий номер 4822081200:14:000:0058; 1,3997 га кадастровий номер 4822081200:14:000:0060; 0,1505 га кадастровий номер 4822081200:13:000:0164; 3,3170 га кадастровий номер 4822081200:14:000:0057; 1,0634 га кадастровий номер 4822081200:14:000:0135; 0,1498 га кадастровий номер 4822081200:13:000:0163.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В статті 39 Закону України Про виконавче провадження визначено підстави для закінчення виконавчого провадження.

Так, зокрема, виконавче провадження (п. 3 ч. 1 ст. 39 вказаного вище Закону) підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження оформлюється постановою.

З огляду на зазначене, державний виконавець після смерті боржника - фізичної особи зобов'язаний закінчити виконавче провадження незалежно від того, чи допускають його обов'язки перед кредитором правонаступництво.

Можливості прийняття виконавцем будь-яких інших процесуальних рішень у випадку смерті боржника - фізичної особи, даний Закон не передбачає.

Отримавши дані про смерть боржника, за правилами ст.39 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець повинен вирішити питання про закінчення виконавчого провадження.

Редакція цієї статті Закону викладена таким чином, що дозволяє дійти висновку, що у разі смерті боржника обов'язковим є закінчення виконавчого провадження.

Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, в межах вартості одержаного у спадщину майна, передбачений статтею 1282 ЦК України.

Порядок пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців визначений статтею 1281 ЦК України.

Таким чином, ПАТ КБ Приватбанк як кредитор у зобов'язанні з виконання вищевказаного рішення суду не позбавлене права пред'явити свої вимоги до спадкоємців боржника у зобов'язанні в порядку, визначеному статтями 1281, 1282 ЦК України.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, у задоволені заяви Братського відділу ДВС слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 264,265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про заміну сторону виконавчого провадження - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку ст. 354 ЦПК України протягом п'ятнадцяти днів.

СуддяОСОБА_7