Ухвала

від 07.06.2018 по справі 761/20971/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/20971/18

Провадження № 1-кс/761/14223/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м.Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018000000000013 від 05.01.2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Краснодар Російської Федерації, який проживає за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України,

підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.ч.2,3ст.27ч.2ст.28ч.1ст.258-3 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 ,погоджене прокуроромГенеральної прокуратуриУкраїни ОСОБА_3 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою ОСОБА_8 ,який підозрюєтьсявчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.ч.2,3ст.27ч.2ст.28ч.1ст.258-3 КК України , у кримінальному провадженні № 22018000000000013 від 05.01.2018 року.В обґрунтуванняклопотання слідчимзазначено,що Зквітня 2015року потеперішній часфактичні власникита керівникипідприємств:ПАТ «Донецькийзавод гірничорятувальноїапаратури» (ЄДРПОУ00159491),ТОВ «ДЕЗЕГАХолдінг Україна»(ЄДРПОУ39548007),ТОВ «Інтеркод»(ЄДРПОУ31049685),ТОВ «Торговийцім ДЗГА»(39544112)та іншихпідприємств,в томучислі нерезидентів,за попередньоюзмовою зпрацівниками данихпідприємств.а такожпредставниками такзваних «Міністерствапромисловості іторгівлі ДНР»,«Міністерства вуглята енергетикиДНР» таінших незаконнихутворень,використовуючи виробничіпотужності ПАТ«Донецький заводгірничорятувальної апаратури»,що знаходятьсяна тимчасовоокупованій територіїДонецької області,організували незаконневиробництво тареалізацію саморятівників,респіраторів таіншої продукціїіндивідуального захистугірників вуглевидобувнимпідприємствам такзваної «ДНР»,чим здійснюютьорганізаційне таінше сприяннядіяльності даноїтерористичної організації. Головою правління даного товариства являється громадянин України ОСОБА_8 . Відповідно до Статуту ПАТ «ДЗГА» ОСОБА_8 , як голова правління, має право: розглядати і приймати рішення з будь-яких питань поточної діяльності товариства, у тому числі визначення організаційної структури товариства, визначення основних напрямків діяльності товариства, в тому числі питання розробки та затвердження фінансових планів на рік та перспективний період; на підставі рішень, прийнятих зборами, Наглядовою радою, правлінням або з власної ініціативи видавати накази й інші розпорядчі документи щодо діяльності товариства. Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у вчиненні організації вчинення, а саме в керуванні підготовкою та вчиненням, а також, у співучасті з іншими суб`єктами злочину, безпосередньому вчинені організаційного та іншого сприяння діяльності терористичної організації, ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.ч. 3, 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Крім того, на переконання слідчого, наявні ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, так, як стороною обвинувачення не допитані особи, які були свідками вчинення злочину, зокрема ті особи, які працюють разом з підозрюваним; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема знищити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, зокрема окремі документи, які свідчать про протиправну діяльність підозрюваного, що не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурори підтримали доводи клопотання, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід тримання під вартою, вважаючи, саме такий запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, наполягаючи на тому, що висунута підозра грунтується тільки на домислах сторони обвинувачення, при цьому відсутній зазначений стороною обвинувачення ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, тому просили відмовити у задоволенні клопотання. Також сторона захисту долучила низку документів, що підтверджують важкі захворювання підозрюваного, які потребують постійного лікування. Оспорювали наявність даних на підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення за ст.258-3 КК України, наявність реальних ризиків, вважаючи клопотання слідчого необґрунтованим. Крім того, підозрюваний зазначив, що не має наміру ухилятися від слідства та суду.

Слідчий суддя, вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, приходить до наступного висновку.

Головним слідчимуправлінням СБУкраїни проводитьсядосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні №22018000000000013 від 05.01.2018 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3ст.27ч.2ст.28ч.1ст.258-3 КК України.

05.06.2018 ОСОБА_8 затриманий о 10 годині 05 хвилини, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.

05.06.2018 ОСОБА_8 повідомлено про підозру за ч.ч.2,3ст.27ч.2ст.28ч.1ст.258-3 КК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових: чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри; чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий; чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту. Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту. Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення. Отже, на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. Зокрема, зазначене підтверджується зібраними доказами, а саме: повідомленням ГУКЗЕ СБ України про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 1 ст. 258-3 КК України; рапортом слідчого про виявлення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України; протоколом за результатами проведення негласного розшукового заходу щодо ОСОБА_9 ; протоколом за результатами проведення негласного розшукового заходу щодо ОСОБА_10 ; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з електронних інформаційних систем за ідентифікаційною ознакою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » щодо ОСОБА_10 з додатками; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з електронних інформаційних систем за ідентифікаційною ознакою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » щодо ОСОБА_10 з додатками; протоколом огляду матеріалів, отриманих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з електронних інформаційних систем, « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; протоколом огляду сайтів мережі інтернет; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_8 ; оглядом вилучених мобільного телефону та планшету ОСОБА_8 ; матеріалами виконаних доручень оперативним підрозділом ГУКЗЕ СБ України; інформацією щодо перетину державного кордону та лінії розмежування з тимчасово окупованою територією ОСОБА_8 ; та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності, які достатньою мірою підтверджують факт вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3ст.27ч.2ст.28ч.1ст.258-3 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні старшого слідчого та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 КК України.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_11 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину. Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Разом із цим, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на значну суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та конкретні обставини кримінального провадження. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі та усвідомлюючи передбачене законодавством за вчинення даних злочинів покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, так, як стороною обвинувачення не допитані особи, які були свідками вчинення злочину, зокрема ті особи, які працюють разом з підозрюваним; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема знищити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, зокрема окремі документи, які свідчать про протиправну діяльність підозрюваного, що не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, тобто заявлені у клопотанні слідчого ризики є реальними. Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_8 не має стійких соціальних зв`язків на території, підконтрольній органам державної влади України, а всі родинні зв`язки ОСОБА_8 знаходяться у м. Донецьку та на тимчасово окупованій території Донецької області, що дає підстави вважати, що ОСОБА_8 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що свідчить про можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за умови, якщо прокурор доведе, зокрема, що особу повідомлено про підозру у вчиненні злочину. Санкція ч.1 ст.258-3 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_8 передбачає позбавлення волі понад вказаний строк. Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя приймає до уваги, що ч. 5 ст. 176 КПК прямо забороняє застосування до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину за ст. 258 КК України, іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Водночас, відповідно до положень статті 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, який передбачає, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 визначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо.

Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й не справедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

При застосуванні запобіжного заходу судом враховано також вік підозрюваного, його стан здоров`я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя. Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вказані обставини підозри у вчиненні кримінального правопорушення, поєднаного з застосуванням насильства відносно потерпілого, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, щодо високого ступеню ризику ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, вагомості наявних доказів підозри, особи підозрюваного, також дають підстави слідчому судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України з огляду також на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов`язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018000000000013 від 05.01.2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_8 під вартою визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 03 серпня 2018 року, включно.

Зобов`язати слідчих, які входять до групи слідчих у даному кримінальному провадженні №22018000000000013від05.01.2018 забезпечити проведення невідкладного судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_8 , результати якого долучити до матеріалів кримінального провадження.

Зобов`язати прокурора, який здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні №22018000000000013 від 05.01.2018, здійснити контроль щодо організації слідчим проведення невідкладного судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_8 .

Зобов`язати керівника установи попереднього ув`язнення, де утримується ОСОБА_8 негайно забезпечити додержання права ОСОБА_8 на належну медичну допомогу, зокрема в частині проведення медичного обстеження та забезпечення можливості відповідного лікування.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя: ОСОБА_1