Рішення

від 07.06.2018 по справі 904/1845/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018м. ДніпроСправа № 904/1845/18 За позовом Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях", м. Київ

до Громадської організації "Життя наводі", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг у розмірі 25 470, 39 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - Іванець В.М., довіреність № Пр/10-07/52 від 04.06.2018

від відповідача - Бездітко В.П., виписка з Єдиного державного реєстру юр. осіб та фіз. осіб-

підприємців від 02.12.2004.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Громадської організації "Життя наводі" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №1/2017 від 10.07.2017 у розмірі 25 470, 39 грн., з яких: 18 732, 00 грн. - основний борг, 3 409, 22 грн. - пеня, 1 311, 24 грн. - штраф, 1 648, 42 грн. - інфляційні, 369, 51 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем обумовлених договором №1/2017 від 10.07.2017 зобов'язань в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 08.05.2018 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 24.05.2018 за клопотанням відповідача, яке задоволено судом, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

В судовому засіданні 07.06.2018 відповідачем заявлено усне клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 01.11.2018 року.

Позивач заперечує про відстрочення виконання рішення суду.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

10.07.2017 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір №1/2017 (далі - Договір), за умовами якого виконавець відповідно до узгодженого сторонами графіку руху суден, забезпечує пропуск суден замовника у навігаційний період 2017 року через Запорізький однокамерний судноплавний шлюз та Каховський судноплавний шлюз (6372000-2-ДК021:2015 Послуги з обслуговування водних видів транспорту ), замовник у передбачений договором строк, зобов'язаний оплатити надані послуги (п.1.1 Договору)

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Замовник зобов'язаний оплатити вартість послуг в порядку, передбаченому Договором (п.2.3 Договору)

За умовами пункту 3.2 Договору замовник зобов'язаний оплатити виконавцю вартість зданих послуг у розмірі 741, 60 грн., у т.ч. ПДВ - 123, 60 грн., за кожне судно в одному напрямку, при проходженні Запорізького однокамерного шлюзу та Каховського судноплавного шлюзу - у розмірі 596, 40 грн. з ПДВ, у термін не пізніше п'ятнадцяти банківських днів після кінцевої дати надання послуг, згідно узгодженого графіка, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору в період з 11.07.2017 по 12.08.2017 позивачем надано обумовлені Договором послуги, що підтверджується відповідними актами наданих послуг по шлюзуванню (а.с.22-36), проте відповідачем не сплачено отриманих від позивача послуг, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 18 732, 00 грн., факт наявності якої підтверджується відповідачем в листі №03 від 30.08.2017 (а.с.41)

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно ст. 231 ГК України нараховано до сплати відповідачу штраф у розмірі 1 311, 24 грн. та пеню за період з 28.08.2017 по 25.02.2018 у розмірі 3 409, 22 грн., а також в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних за період з 28.08.2017 по 24.04.2018 у розмірі 369, 51 грн. та інфляційні за період з серпня 2017 року по березень 2018 року у розмірі 1 648, 42 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних, суд визнає обґрунтованими частково за період з вересня 2017 року по березень 2018 на суму 1 670, 61 грн., тоді як в решті нарахувань інфляційних відмовляє за безпідставністю, з огляду на визначені пунктом 3.2 Договору строки оплати наданих послуг та приписи пункту 2 Інформаційного листа ВГСУ Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2013 р. №01-06/928/2012.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу з посиланням на приписи частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Отже, Законом передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.

Враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами Договору не визначено розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання, суд не вбачає правових підстав для нарахування пені, тому у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача розміру пені слід відмовити.

Разом з тим, суд зазначає, положеннями абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України, на які позивач посилається в обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Між тим, положеннями пункту 2.2 постанови Пленуму Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 визначено, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З огляду на те, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за надані послуги, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу.

Щодо заявленого позивачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду слід зазначити наступне.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України")

За викладених обставин, та з огляду на те, що відповідач є некомерційною та неприбутковою організацією, господарський суд, враховуючи майнові інтереси і фінансовий стан обох сторін по справі, з метою дотримання балансу інтересів позивача та відповідача, вважає за можливе відстрочити виконання рішення строком до 01.11.2018.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення уточнених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації "Життя наводі" (49050, м. Дніпро, вул. Миколаївська, буд.9; код 38977956) на користь Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" (04070, м.Київ, вул. П Сагайдачного, буд. 12; код 03150102) суму 18 732, 00 грн. основного боргу, 1 670, 61 грн. інфляційних, 369, 51 грн. 3% річних, 1 437, 00 грн. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення суми 3 409, 22 грн. пені, 1 311, 24 грн. штрафу, 22, 19 грн. інфляційних - відмовити .

Відстрочити виконання рішення суду до 01.11.2018.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено - 11.06.2018

Суддя А.В. Суховаров