Рішення

від 24.05.2018 по справі 910/599/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2018Справа №910/599/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Інтертранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зейтеріс"

про стягнення 109 797,75 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

ввід позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лім Інтертранс" звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зейтеріс" про стягнення 109 797,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, не виконав своє грошове зобов'язання за укладеним в спрощеній формі договором перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 порушено провадження у справі № 910/599/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи №910/599/18 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 20.02.2018.

05.02.2018 через відділ діловодства суду позивачем подана заява про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 20.02.2018 розгляд справи відкладено на 05.04.2018.

16.03.2018 через відділ діловодства суду позивачем також подана про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними матеріалами справи.

05.04.2018 розгляд справи не відбувся в зв'язку із перебуванням судді І.І. Борисенко на лікарняному.

Ухвалою суду від 23.04.2018 призначено розгляд справи на 24.05.2018, у зв'язку з тим, що суддя Борисенко І.І. вийшов з лікарняного.

Про дату, час та місце розгляду справи, відповідач повідомлений належним чином, відповідно до ст. 120 ГПК України.

Ухвали суду були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 21, нежиле приміщення 3.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, неявка представника відповідача у судове засідання згідно положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, а також наявні у матеріалах справи заяви позивача про розгляд справи без участі представника позивача, та враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю "Лім Інтертранс" (далі - позивач, виконавець, перевізник) надійшла заявка-договір №314 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зейтеріс" (далі - відповідач, експедитор, замовник) на здійснення міжнародного перевезення вантажу.

Умови заявки-договору №314 від 30.10.2017 були прийняті перевізником, підписані та засвідчені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Інтертранс". В подальшому заявка-договір №314 від 30.10.2017 була направлена замовнику перевезення.

За умовами заявки, перевізником мало бути здійснене перевезення за маршрутом: Італія - Україна. Оголошена вартість фрахту: 3450 євро вкл. ех., 7-14 банківських днів по оригіналам документів.

Відповідно до п. 18 договору-заявки, вказана заявка-договір, яка була підписана і передана за допомогою електронного або факсимільного зв'язку, має юридичну силу до моменту обміну оригінальними екземплярами.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка відправила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Узгоджений сторонами документ у вигляді заявки-договору, за своєю правовою природою та істотними умовами є договором транспортного перевезення, де однією із сторін угоди виступає замовник перевезення (що прийняв на себе обов'язки відправника по оплаті), другою - перевізник. В заявці-договорі зазначені усі обов'язкові для подібного виду правочинів істотні умови.

Відповідно до ч.2 ст. 640 ГПК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передача майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Отже, товарно-транспортна накладна є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. При цьому, суд вказує що оформлена товарно-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

Як встановлено судом, на виконання умов заявки-договору №314 від 30.10.2017 позивач здійснив замовлене міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Каподрізе (Казерта, Італія) - м. Харків у визначені строки, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною СMR PM №001818.

Досліджуючи наявну Міжнародну товарно-транспортну накладну СMR PM №001818, судом встановлено, що міжнародна товарно-транспортна накладна в графі 24 "Вантаж одержано" містить підпис та печатку одержувача - ТОВ "Амбросія".

Перевезення було виконано позивачем без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача та замовника. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких зауважень у графі 24 CMR та наявність підпису відповідальної особи та печатки вантажоодержувача в накладній.

Відповідач не заперечив факт отримання вантажу ванатожоодержувачем.

Як було зазначено раніше, вартість перевезення, згідно п. 16 заявки-договору складає 3 450,00 євро. За змістом п.16 заявки-договору, розрахунок проводиться протягом 7-14 банківських днів після отримання оригіналів документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 20.11.2017 направив поштовим перевізником ТОВ "НОВА ПОШТА" згідно Експрес-накладною №59000297554476 всі необхідні документи вказаній експедитором особі, що є підставою для оплати. Вказані документи отримані 24.11.2017 о 14 год. 22 хв. в поштоматі ПриватБанк №1067, що знаходиться по вул. А. Малишка, 5, у м. Києві, що підтверджується даними сервісу відстеження ТОВ "НОВА ПОШТА", що знаходиться на веб-сторінці https://novaposhta.ua/trackig .

Оскільки відповідні документи отримані 24.11.2017, то відповідач за умовами договору-заявки №314 мав здійснити повний розрахунок з позивачем протягом 7-14 банківських днів після отримання оригіналів документів, тобто до 14.12.2017.

Однак, станом на момент подання позову так і на час розгляду справи Відповідач надані транспортні послуги не оплатив.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, споживання послуги має місце в процесі її надання (в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Законодавець розмежував в окремі інститути послуг "перевезення" та "транспортне експедирування". Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України). Наведене свідчить, що за договором перевезення у перевізника виникає обов'язок доставити вантаж у пункт призначення одержувачеві, а у експедитора за договором транспортного експедирування виконати особисто експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або організувати їх виконання.

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення Відповідачем обов'язку з оплати наданих Позивачем транспортних послуг за заявкою-договором №314 від 30.10.2017. Відповідач послуги на користь Позивача не оплатив, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 109797,75 грн.

Оскільки спір виник з правовідносин надання послуг з міжнародного автомобільного перевезення вантажу, ці правовідносини регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007, за приписами якої дана Конвенція застосовується до всякого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів, коли зазначені в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких, принаймні, одна є учасником Конвенції (ст. 1 глави 1 Конвенції).

Згідно з ст. 4 "Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)" від 19.05.1956, визначено, що договір перевезення встановлюється накладною.

Підписанням заявок та міжнародних товарно-транспортних накладних сторони обумовили усі істотні умови договору перевезення, якими згідно ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" є: найменування та місцезнаходження сторін, найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення, інші умови, узгоджені сторонами.

Суду доведено, факт виконання позивачем своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеної заявки-договору №314 від 30.10.2017.

Відповідача не довів суду протележного.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до заявки-договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги протягом 7-14 банківських днів по оригіналам документів.

Оскільки відповідні документи відповідач отримав 24.11.2017, то він мав здійснити повний розрахунок з позивачем до 14.12.2017, тобто строк виконання грошового зобов'язання відповідачем є таким, що настав.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до умов заявки-договору №314, загальна сума платежу 3450,00 Євро.

Згідно ст.533 ЦК України, - грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом встановлено, що позивачем використовується курс євро до гривні станом на 24.11.2017 (31,825434 грн. за 1,00 Євро).

Разом з тим, суд вказує, що оскільки останнім днем оплати грошового зобов'язання є 14.12.2017 (7-14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів), то слід визначати перерахунок суми платежу в розмірі 3450,00 Євро станом на останній день оплати, тобто станом на 14.12.2017 (32,001126 грн. за 1,00 Євро).

Зважаючи на те, що станом на 14.12.2017 курс Євро до гривні був вищим (32,001126 за 1,00 Євро), аніж то, що визначений позивачем станом на 24.11.2017 (31,825434 грн. за 1,00 Євро), та враховуючи те, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у Відповідача перед позивачем за заявкою-договором №314 від 30.10.2017 у сумі 109797,75 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача основної заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за заявкою-договором №314 від 30.10.2017, підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 109 797,75 грн.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 900,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2018 року між адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лім Інтертранс" (довіритель) було укладено Договір про надання правової допомоги, за змістом п.1.1. якого повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Інтертранс". З цією метою, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (6 год). Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год). Підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (8 год). Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді, т.ч. готувати процесуальні документи на виконання умов суду, надавати письмові пояснення, тощо (20 год).

В матеріалах справи наявне свідоцтво №507 від 16.05.2008 про право на заняття адвокатською діяльністю Лози В.М.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано акт приймання-передачі наданих послуг від 15.01.2018 на суму 10 900,00 грн., а також квитанцію до прибуткового касового ордера №1/01 від 15.01.2018 на суму 10 900,00 грн.

Оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Інтертранс" щодо витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Інтертранс" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зейтеріс" (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка,21,н/п 3, код ЄДРПОУ 40721144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Інтертранс" (33016, м. Рівне, вул. Коновальця, буд. 14, кв.344, код ЄДРПОУ 37796864) 109 797 (сто дев'ять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 75 коп. боргу, 10 900 (десять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.06.2018

Суддя І.І. Борисенко