Рішення

від 11.06.2018 по справі 910/4352/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2018Справа № 910/4352/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Політара

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київоблгаз збут

про стягнення 44 481,11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Політара (надалі - ТОВ ВКФ Політара ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ТОВ Київоблгаз збут (надалі - ТОВ Київоблгаз збут ) про стягнення 44 481,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстава для володіння відповідачем грошовими коштами позивача у розмірі 43 598,40 грн. відсутня, а тому позивачем заявлено вимоги про стягнення такої грошової суми з відповідача та про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 882,71 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

03.05.2018 через канцелярію суду від ТОВ Київоблгаз збут надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає про сплату позивачу 43 598,40 грн., на підтвердження чого до відзиву додано платіжне доручення №900 від 18.04.2018, а також вказує на неправомірне нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

21.05.2018 до Господарського суд міста Києва від ТОВ ВКФ Політара надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача лише проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 882,71 грн., у зв'язку із сплатою останнім суми основного боргу, а також просить суд повернути частину сплаченого судового збору за подання позову.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки провадження у даній справі відкрито 11.04.2018, то останнім днем для подачі позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог є 11.05.2018, проте така заява направлена позивачем засобами поштового зв'язку 17.05.2018, що вбачається із відбитку штемпеля відділу поштового зв'язку проставленому на конверті.

Таким чином, позивачем пропущено строк для подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, клопотання про поновлення такого строку від ТОВ ВКФ Політара до суду не надходило.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про залишення заяви ТОВ ВКФ Політара щодо зменшення розміру позовних вимог без розгляду.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

20.02.2018 позивачем на поточний рахунок ТОВ Київоблгаз збут було перераховано грошові кошти у розмірі 43 598,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №387 від 20.02.2018 та банківською випискою з рахунку позивача від 20.02.2018.

При цьому, призначенням вказаного платежу було визначено За газ згідно рахунку №4098 від 06.02.2018, у т.ч. ПДВ 20% = 7 266,40 грн. .

Листом №21/02-18/01 від 21.02.2018 позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути помилково перераховані згідно платіжного доручення №387 від 20.02.2018 кошти.

Спір у справі виник у зв'язку із безпідставним, на думку позивача, набуттям відповідачем грошових коштів у розмірі 43 598,40 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, грошові кошти позивача у розмірі 43 598,40 грн. були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача з призначенням платежу За газ згідно рахунку №4098 від 06.02.2018, у т.ч. ПДВ 20% = 7 266,40 грн. .

З пояснень представника позивача вбачається, що рахунок №4098 від 06.02.2018 ніколи не виставлявся, а правовіднисини зі сплати суми коштів відсутні, про що також не заперечує відповідач.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності наступних умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Суд приймає до уваги відсутність між сторонами договірних зобов'язань, а відтак перераховані позивачем на рахунок ТОВ Київоблгаз збут грошові кошти ТОВ ВКФ Політара у розмірі 43 598,40 грн. з урахуванням приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті ТОВ Київоблгаз збут , тому у останнього виникає обов'язок повернути грошові кошти у розмірі 43 598,40 грн. ТОВ ВКФ Політара .

Разом з тим, відповідач повернув позивачу безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 43 598,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №900 від 18.04.2018.

Таким чином, на момент розгляду справи по суті спір у даній справі, щодо основного боргу у розмірі 43 598,40 грн., відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у даній справі щодо стягнення з ТОВ Київоблгаз збут на користь ТОВ ВКФ Політара безпідставно отриманих грошових кошті у розмірі 43 598,40 грн. підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення проценти за користування відповідачем чужими грошовими коштами у розмірі 882,71 грн.

Відповідно до ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно із ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, позивачем здійснено розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ, посилаючись на ст. 1048 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.

Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 ЦК до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами статті 1048 ЦК.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, висновки судів про необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Виходячи з викладеного підстави для задоволення вимоги позивача щодо стягнення 882,71 грн. процентів за користування чужими коштами відсутні, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 882,71 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі щодо стягнення з ТОВ Київоблгаз збут безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 43 598,40 грн. В іншій частині (882,71 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами) необхідно відмовити з викладених обставин.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі суд відзначає наступне.

Як зазначалось, в заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено про повернення частини судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір .

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі в частині стягнення 43 598,40 грн. підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмету спору, то клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Політара про повернення судового збору підлягає задоволенню, а судовий збір у розмірі 1 727,03 грн. - поверненню.

Інша частина судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/4352/18 щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 43 598,40 грн. закрити.

2. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Політара про повернення судового збору задовольнити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Політара (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Індустріальна, будинок 1; ідентифікаційний код 31561738) з Державного бюджету України 1 727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн. 03 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №833 від 05.04.2018. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий