Ухвала

від 11.06.2018 по справі 910/7202/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову у видачі судового наказу м. Київ 11.06.2018Справа №  910/7202/18 Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В. розглянувши заяву № 431-29 від 05.06.2018р. “Про видачу судового наказу” Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (м. Київ) /надалі - Заявник/ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Інвест» (м. Київ) /далі - Боржник/ про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 657-в від 01.05.2015 року, -       01.05.2015 року між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Інвест», як споживачем, було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій                   № 657-в, відповідно до п. 1 якого предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуги) у житловому будинку № 134 по вул. Червоноармійській в м. Києві, а споживачем -забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором. 11.06.2018 року Господарським судом міста Києва було видано судовий наказ щодо стягнення заборгованості  за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 657-в від 01.05.2015 року в сумі 15 803,92 грн., а щодо вимог про стягнення 3% річних – 1169,06 грн. та інфляційних втрат – 5410,03 грн., суд дійшов висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу в цій частині,  виходячи з такого. Відповідно до частини першої статі 148 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як встановлено судом, вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Інвест» 3% річних – 1169,06 грн. та інфляційних втрат – 5410,03 грн., нарахованих у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Інвест» строків оплати наданих послуг за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій   № 657-в від 01.05.2015 року, не відповідає приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є заборгованістю за своєю правовою природою виходячи з наведеного нижче. За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 4 від 17.12.2013 року. Тобто, передбачене законом право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, яка фактично не є заборгованістю у розумінні ст.148 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначає, що вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Інвест» 3% річних – 1169,06 грн. та інфляційних втрат – 5410,03 грн., нараховані за порушення строків оплати наданих послуг за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій  № 657-в від 01.05.2015 року, хоча і мають грошовий характер, проте не є за своєю правовою природою грошовою заборгованістю, стосовно якої Господарським судом міста Києва може бути видано судовий наказ на підставі ст.ст.147,148 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що заява Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про видачу судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Інвест» 3% річних – 1169,06 грн. та інфляційних втрат – 5410,03 грн. не відповідає вимогам, встановленим ст.148 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутись з тими самими вимогами у позовному порядку. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.147, 148, 150, 152, 153, 154, 155 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - УХВАЛИВ: В задоволенні заяви № 431-29 від 05.06.2018р. “Про видачу судового наказу” Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» за вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Інвест» 3% річних – 1169,06 грн. та інфляційних втрат – 5410,03 грн. – відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.   Дата підписання – 11 червня 2018 року. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст.ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                                                   О.В. Котков