Рішення

від 22.05.2018 по справі 910/3232/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2018Справа № 910/3232/18

за позовом Державної екологічної інспекції у місті Києві

до Приватного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод

Металіст

про стягнення 12.170.37 грн.

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

За участю представників сторін :

від позивача Супрун Л.О., довіреність № 55-07/08 від 09.01.2018

від відповідача Попазов Г.І., довіреність № б/н від 10.01.2018

СУТЬ СПОРУ:

20.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у місті Києві до Приватного акціонерного товариства Експериментально-механічний завод Металіст про стягнення 12.170.37 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в результаті перевірки було встановлено, що на території відповідача знаходиться газова котельня, обігрів приміщень відбувається котлоагрегатами, які працюють на природному газі. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів (далі дозвіл) відсутній, а попередній дозвіл на викиди закінчився 12.01.2014. В ході перевірки у період з 05.09.2017 по 14.09.2017 встановлено, що відповідач отримав дозвіл 19.06.2017. Отже, відповідач здійснював експлуатацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозвільного документу з 13.01.2014 по 18.06.2017. Відповідачем частково сплачено нараховані йому збитки за період з 13.01.2014 по 20.12.2016. Враховуючи викладене, позивача просить стягнути з відповідача 12.170,37 грн. збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/3232/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 24.04.2018.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.03.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045208285 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04209, м. Київ, вул. Лебединська, 4, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 21.03.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 22.03.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 28.03.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045208285, а отже відповідач мав подати відзив до 13.04.2018.

17.04.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на наступне. 25.09.2017 відповідач отримав від Державної екологічної інспекції у м. Києві акт № 04/309а перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 14.09.2017 та припис № 04/176п від 20.09.2017 . Не погоджуючись із зазначеними вище актом та приписом, на підставі ст. 21 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності відповідачем було подано скаргу на акт № 04/309а перевірки від 14.09.2017 та припис № 04/176п від 20.09.2017 до Державної екологічної інспекції України, з наданням копії Державній екологічній інспекції у м. Києві. Наразі відповіді про результати розгляду скарги відповідачем не отримано. Відповідач вважає, що позивачем не доведено правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

В судовому засіданні 24.04.2018 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.05.2018.

Позивачем в судовому засіданні 10.05.2018 подано пояснення на відзив, в яких позивач зазначає, що Державною екологічною інспекцією у м. Києві розглянута скарга відповідача та надано відповідь за № 2604-04/12 від 06.11.2017. Посилається на п. 1.6 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001, відповідно до яких позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

В судовому засіданні 10.05.2018 відповідно до ст. 216 господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.05.2018.

В судовому засіданні 22.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частині рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві № 838 від 16.12.2016 та направлення на перевірку № 957 від 16.12.2016 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у м. Києві Лень Р.С. в термін з 21.12.2016 по 30.12.2016 в присутності начальника загального відділу Коркішко І.П. та енергетика Ковальчук В.В. відповідача, проведена планова перевірка дотримання ПАТ Експериментальний механічний завод Металіст вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами зазначеної перевірки складено відповідний акт № 04/961а, яким встановлено, що на території ПАТ Експериментальний механічний завод Металіст за адресою: м. Київ, вул. Лебединська, 4 знаходиться газова котельня, обігрів приміщень відбувається котлоагрегатами, які працюють на природному газі, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відсутній. Попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 8038000000-122 від 12.01.2009. Таким чином встановлено, що підприємство використовувало стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з 13.01.2017 по 21.12.2016 без дозволу.

Зазначений акт підписаний начальником загального відділу Коркішко І.П. та енергетиком Ковальчук В.В. Приватного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод Металіст без зауважень та заперечень. В акті міститься розписка про отримання його примірника начальником загального відділу Коркішко І.П.

30.12.2016 за результатами перевірки винесено припис № 04/445п, яким відповідача зобов'язано, крім іншого, отримати до 27.01.2017 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (газова котельня).

В зазначеному приписі міститься розписка про отримання його примірника начальником загального відділу Коркішко І.П. відповідача.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві № 340 від 31.08.2017 та направлення на перевірку № 310 від 31.08.2017 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у м. Києві Лень Р.С. в термін з 05.09.2017 по 14.09.2017 в присутності начальника загального відділу відповідача Коркішко І.П. проведено перевірку ПАТ Експериментальний механічний завод Металіст щодо виконання умов припису № 04/445п від 30.12.2016 на усунення порушень вимог природоохоронного законодавства по вул. Лебединській у м. Києві про що складено акт № 04/309п, в якому не міститься встановлення невиконання вимоги щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (газова котельня).

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що полягає у здійсненні без дозволу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 21.12.2016 по 18.06.2017, у зв'язку з цим позивачем здійснено розрахунок збитків в сумі 12.170,37 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Приписами ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря визначено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

Згідно зі ст. 10 вказаного Закону України Про охорону атмосферного повітря підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Нормами ч. 6 ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. При цьому, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Так, п.п. 2, 3, 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002, передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років.

Для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Отже, як вбачається з аналізу вищевикладених норм, за відповідачем закріплений обов'язок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виключно на підставі дозволу.

Натомість, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що попередній дозвіл № 8038000000-122 закінчив свою дію 12.01.2014, а новий дозвіл № 8038000000-10207 відповідачем отримано 19.06.2017. Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач отримував від Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря який би діяв у період з 13.01.2014 по 18.06.2017.

Викладене свідчить, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу за період з 13.01.2014 по 18.06.2017.

Порушення законодавства про охорону атмосферного повітря тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря несуть особи, зокрема винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до Закону (ст. 33 Закону України Про охорону атмосферного повітря ).

Відповідно до ст. 34 Закону України Про охорону атмосферного повітря шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

При цьому, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до п. 5 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів без дозволу за період з 13.01.2014 по 19.06.2017 підтверджується актами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 04/961а та № 04/309а, які є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було направлено до Державної екологічної інспекції України скаргу № 107 від 05.10.2017 про скасування акту № 04/309а від 14.09.2017 та припису № 04/176п від 20.09.2017.

Позивачем на виконання доручення Державної екологічної інспекції України розглянуто скаргу відповідача та листом № 2604-04/12 від 06.11.2017 повідомлено, що оскаржувані акт та припис складено правомірно.

Будь-яких інших доказів в підтвердження скасування або визнання недійсними актів перевірки № 04/961а від 20.12.2016 та № 04/309а від 14.09.2017 відповідачем не подано.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем законодавства у сфері охорони атмосферного повітря у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з п. 1.6 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 1166 та 1172 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження того, що він вжив всіх дієвих і достатніх заходів з метою недопущення порушення законодавства в сфері охорони атмосферного повітря.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.08.

При цьому, п.п. 2.1.2, 2.7.1 Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою:

З = m i х 1.1П х Аі х Кт х Кзі , де -

m i - маса i -тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностї і -тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

При цьому, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулами викладеними в п.3 Методики.

Відповідно до п. 3.6. Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

В пункті 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснено розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу у період з 21.12.2016 по 18.06.2017, які складають 12.170,37 грн.

При цьому позивач зазначає, що за період здійснення викидів з 13.01.2014 по 20.12.2016 нараховані позивачем збитки були сплачені відповідачем в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу у період з 21.12.2016 по 18.06.2017, суд встановив, що він є вірним і відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема вищезазначеній Методиці.

Відповідно до ст. 42 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. г ч. 4, ч. 6 ст. 47 України Про охорону навколишнього природного середовища державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Статтею 11 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2016 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. Аналогічна вимога була закріплена і в Законі України Про Державний бюджет України на 2015 рік .

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню 12.170,37 грн. збитків завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з яких: 3.651,11 грн. в дохід спеціального фонду Державного бюджету (30%) та 8.519,26 грн. в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради (70%) на спеціальний рахунок державного бюджету.

Таким чином, позовні вимоги Державної екологічної інспекції у місті Києві обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Експериментально-механічний завод Металіст (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 4, код ЄДРПОУ 05309512) 12.170 (дванадцять тисяч сто сімдесят) грн. 37 коп. збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, з яких: 3.651 (три тисячі шістсот п'ятдесят одна) грн. 11 коп. в дохід спеціального фонду Державного бюджету (30%) та 8.519 (вісім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 26 коп. в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради (70%) на спеціальний рахунок державного бюджету за реквізитами: одержувач УДК у Оболонському районі м. Києва на р/р 3311331700006, МФО 820019, одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38002491, код бюджетної класифікації 24062100.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Експериментально-механічний завод Металіст (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 4, код ЄДРПОУ 05309512) на користь Державної екологічної інспекції у місті Києві (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, код ЄДРПОУ 37975277) 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 07.06.2018.

Суддя В.В.Сівакова