Рішення

від 04.06.2018 по справі 922/864/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р.Справа № 922/864/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Компанії "Damiron LP", Шотландія до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпгрупінвестиція", м. Харків про визнання зовнішньоекономічного контракту недійсним за участю представнків:

позивача - Бабіч Т.Г., адвокат, свідоцтво № 385 від 22.11.10 року,

Мироненко І.В., адвокат, свідоцтво серія ЧК№000903 від 02.04.10 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Damiron LP" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпгрупінвестиція" (відповідач), в якій просить визнати недійсним зовнішньоекономічний контракт № 04/08/16 від 04.08.2016р., укладений відповідно до зазначених у ньому даних, між товариством з обмеженою відповідальністю "Грінторг" (код ЄДРПОУ 40659679) та Компанією "Damiron LP".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено загальне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04 травня 2018 року на 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2018 року підготовче засідання відкладено на 17.05.2018 року на 11:00 годину.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.05.2018 року закінчено підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2018 року на 11:00 год.

Представники позивача в судовому засіданні 04.06.2018 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Так, ухвала господарського суду Харківської області від 04.05.2018 року, яка була направлена на адресу відповідача, повернулась до суду без вручення з довідкою поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами господарського суду Харківської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/864/18 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані останнім докази, суд встановив наступне.

У грудні 2017 року позивач дізнався, що наказом від 01.08.2017р. № 1142 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України застосувало до нього спеціальну санкцію у сфері зовнішньоекономічної діяльності - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України за поданням Державної фіскальної служби України від 14.07.2017р. № 12036/5/99-99-14-06-02-16.

Згідно інформації, яка містилася у даному наказі, підставою для застосування санкції стало те, що позивачем було порушено ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" під час здійснення розрахунків із TOB "Олімпгругіінвестиція" (відповідач у даній справі). Згідно даних, що містяться у наказі, за господарськими операціями між позивачем та відповідачем існує заборгованість у вигляді неповернутої відповідачем валютної виручки у розмірі 29186000 доларів США.

Позивач зазначає, що такий суб'єкт господарювання як TOB "Олімпгрупінвестиція" до грудня 2017 року йому не був відомий. Ні господарських відносин, ні будь-яких господарських операцій із вказаним суб'єктом господарської діяльності він (позивач) ніколи не здійснював.

У зв'язку із викладеним, 20 грудня 2017 року позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із клопотанням про скасування дії спеціальної санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності (том 1 а.с. 54). Одночасно із цим позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою від 20.12.2017р. стосовно подання службовими особами ДФС України до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України неправдивих відомостей, які стали підставою для застосування до позивача спеціальної санкції.

Листом від 02.01.2018р. вих. № 4102-13/36-07 (том 1 а.с. 52) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило позивача, що питання про скасування дії спеціальної санкції буде розглянуте у разі надходження відповідного подання Державної фіскальної служби України.

В свою чергу, від Державної фіскальної служби України надійшов лист від 01.02.2018р. № 3427/6/90-99-14-06-02-15 (том 1 а.с. 56), зі змісту якого позивач дізнався про наявність простроченої заборгованості, яка виникла при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 04.08.2016р. № 04/08/16, укладеного між позивачем та TOB "Грінторг" (далі - Контракт; том 1 а.с. 60-61).

У вказаному листі також повідомлялося, що Контракт було підписано директором TOB "Грінторг" - ОСОБА_3 та директором Компанії "Damiron LP" - Daniel O'Donoghue.

Згідно з умовами Контракту, TOB "Грінторг" (Продавець) зобов'язалось передати, а Компанія "Damiron LP" (Покупець) придбати сільськогосподарську продукцію, найменування, номенклатуру, кількість та вартість визначена в інвойсах та/або додатках до даного Контракту.

У подальшому найменування TOB "Грінторг" (код ЄДРПОУ 40659679) змінено на TOB "Олімпгрупінвестиція" (Код ЄДРПОУ 40659679).

Відповідно до отриманої від ДФС України інформації, експортні операції за контрактом від 04.08.2016р. № 04/08/16 здійснювалися у період із 18.08.2016 року по 23.10.2016 року.

Позивач наголошує, що суб'єкт господарювання - TOB "Грінторг" (TOB "Олімпгрупінвестиція") йому не відомий, жодних зовнішньоекономічних контрактів із вказаним суб'єктом позивач ніколи не укладав, контракт від 04.08.2016р. № 04/08/16 директор Damiron LP Daniel O'Donoghue від імені покупця не підписував. Крім того, позивач ніколи не здійснював будь-яких господарських операцій із TOB "Грінторг" та не отримував від останнього ні будь-якого товару, ні комерційних інвойсів, про які йдеться мова у листі ДФС України.

Позивач, посилаючись на відсутність його волевиявлення на підписання контракту та на те, що сам контракт не був спрямований на настання реальних наслідків для позивача звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання Контракту недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 382 ГК України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до положень статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Тобто, для дослідження фіктивності правочину необхідно встановити обставини щодо відсутності наміру в усіх учасників правочину створити правові наслідки.

Позивач зазначає, що невідомими особами у власних цілях було створено юридичну особу TOB "Грінторг", після чого з невідомою метою використано підроблений від імені обох сторін контракт від 04.08.2016р. № 04/08/16, волевиявлення позивача на підписання контракту відсутнє, а сам контракт не був спрямований на встановлення, зміну або припинення взаємних прав і обов'язків сторін та настання реальних наслідків.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, TOB "Грінторг" зареєстровано 14 липня 2016 року, місцезнаходження: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 7А. Засновником та керівником TOB "Грінторг" зазначено ОСОБА_4.

Контракт від 04.08.2016р. № 04/08/16В був підписаний від імені TOB "Грінторг" ОСОБА_4.

В той же час, громадянин ОСОБА_4 (адреса проживання АДРЕСА_1) повністю заперечив свій зв'язок із даним суб'єктом господарювання та зазначив, що ніколи не являвся ні засновником, ні керівником TOB "Грінторг", про державну реєстрацію товариства із використанням його особистих даних йому нічого не відомо, жодного стосунку до діяльності даного підприємства він не має, та відповідно контракт від 04.08.2016р. № 04/08/16 від імені TOB "Грінторг" як продавця ОСОБА_4 не підписував.

Вказані обставин підтверджуються нотаріально завіреною заявою свідка ОСОБА_4 від 26.03.2018р. (том 1 а.с.172), яка відповідно до ч. 2 ст. 73 ГПК України, є засобом доказування.

Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що відповідач, як учасник спірного правочину, не мав наміру створити відповідні правові наслідки на момент його вчинення.

В свою чергу, позивач також зазначає, що жодних зовнішньоекономічних контрактів із TOB "Грінторг" та/або TOB "Олімпгрупінвестиція" ніколи не укладав, Контракт директор Компанії "Damiron LP" Daniel O'Donoghue від імені покупця не підписував.

В інформаційних базах ДФС України зазначено, що податкова декларація з податку на прибуток TOB "Олімпгрупінвестиція" до ДПІ за місцем обліку не надавалася. Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017 до ДПІ за місцем обліку товариства також не надано.

Згідно з даними, що містяться у комерційних інвойсах (том 1 а.с. 72-166) товар за спірним контрактом отримував не позивач, а він направлявся до різних іноземних компаній. Так, вантажоотримувачами товару визначено компанії із Бангладешу, Туреччини, Пакистану, Марокко, Індії, Індонезії, Шрі-Ланки, Єгипту, Південної Африки тощо.

Однак жодних господарських відносин із вищезазначеними компаніями позивач ніколи не мав та такі суб'єкти господарювання йому невідомі.

Таким чином, у учасників спірного правочину був відсутній намір створити правові наслідки, а сам Контракт не був спрямований на встановлення, зміну або припинення взаємних прав і обов'язків сторін та настання реальних наслідків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним зовнішньоекономічний контракт № 04/08/16 від 04.08.2016р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Грінторг" (код ЄДРПОУ 40659679) та Компанією "Damiron LP".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 129 ГПК України та покладає судовий збір в розмірі 1762,00 грн. на відповідача.

На підставі ст.ст. 1, 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. ст. 6, 11, 203, 207, 215, 234 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, ч. 3 ст. 382 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 191, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним зовнішньоекономічний контракт № 04/08/16 від 04.08.2016 року, укладений відповідно до зазначених у ньому даних, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінторг" (код ЄДРПОУ 40659679) та Компанією "Damiron LP" (адреса реєстрації: Suite 6013, 4 Fullarton street, AYR KA7 1UB, Scotland SL017684).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпгрупінвестиція", м. Харків (61060, м. Харків, вул. Олімпійська, 10-Б, код ЄДРПОУ 40659679) на користь Компанії "Damiron LP" (адреса реєстрації: Suite 6013, 4 Fullarton street, AYR KA7 1UB, Scotland SL017684) судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.06.2018 року.

Суддя О.В. Смірнова