Рішення

від 07.06.2018 по справі 925/40/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Черкаси

справа № 925/40/18

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Копистири В.М., розглянув у приміщенні суду справу за позовом OZSOYLAR DIS TICARET LIMITED SIRKETI (товариства з обмеженою відповідальністю ОЗСОЙЛАР ДИШ ТІДЖАРЕТ ), Центральний квартал/район, вул. Сечкін, буд. 2-4А, кв. 192, район Кягитхане, Стамбул, (поштова адреса представництва: м. Київ, вул. Прорізна, 21, оф. 5)

до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІТС СОРС , м. Черкаси, вул. Пацаєва, буд. 3

про стягнення 3 000,00 доларів США - що становить 85 702,99 грн. по курсу НБУ - як безпідставно набутих грошових коштів,

за участю представників сторін:

від позивача: Сергєєв П.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

OZSOYLAR DIS TICARET LIMITED SIRKETI (товариство з обмеженою відповідальністю ОЗСОЙЛАР ДИШ ТІДЖАРЕТ ) звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІТС СОРС про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 3 000 доларів США (що становить 85 702,99 грн. по курсу НБУ станом на 16.01.2018р.), та відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні:

представник позивача вимоги підтримав та наголосив, що ніякого договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем на придбання деревного вугілля не укладалося та будь-яких домовленостей з приводу купівлі-продажу деревного вугілля досягнуто не було, а грошові кошти в сумі 3000,00 доларів було помилково перераховано компанією на користь ТОВ ПРОФІТС СОРС за обставин, вказаних в позовній заяві. Заперечив факт існування іншого інвойсу крім того, що додано до позовної заяви. Зазначив, що в інвойсі №15 була вказана сума 4800 доларів США, а позивачем помилково перераховано лише 3000 доларів США. Вимога позивача про повернення помилково перерахованих коштів залишена відповідачем без реагування. Відповідач почав стверджувати про існування контракту з позивачем лише в судовому засіданні. Представник позивача вказав на відсутність печатки позивача на контракті №13 та на невірну адресу позивача. Заперечив існування посередника гр. Туреччини ОСОБА_1.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

В підготовчому засіданні, що відбулося 22.03.2018р., представник відповідача проти задоволення позову заперечив повністю. Вказав на підписану з позивачем угоду на постачання деревного вугілля - як зовнішньоекономічний контракт. Кошти отримані на умовах контракту, але позивач відмовився отримувати продукцію. Відповідач готовий виконати умови договору та передати товар покупцю. Підстав для повернення коштів позивачу немає. Вказав на існування посередника - громадянина Турції ОСОБА_1, який володіє російською мовою і через якого відповідач спілкувався з директором товариства ОСОБА_2. Повідомив, що відповідач неодноразово зустрічався з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в Черкасах, в тому числі і на території свого підприємства, що може підтвердити відеозаписами з камер спостережень на підприємстві. Зазначив, що відповідач надавав допомогу ОСОБА_2 у організації бізнесу на території України в м. Сміла. У ОСОБА_2 з бізнесом щось не склалося, тому обладнання позивача було вивезене ним на територію відповідача за згоди останнього. Вказав, що оплата проводилась позивачем на підставі отриманого від відповідача інвойсу №15.

Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній доказами та матеріалами. Суд вважає, що сторони належним чином повідомлені про час місце розгляду спору.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

За твердженням представника позивача: 12.06.2017 електронною поштою компанія OZSOYLAR DIS TICARET LTD. STI (надалі - Позивач) отримала від товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІТС СОРС (надалі - Відповідач) в форматі WORD Інвойс №15 (на англійській мові) на суму 4800 доларів США на оплату за деревовугільні брикети Ріпі-Kay (надалі - товар) та Договір на українській мові.

Вказані документи були направлені Відповідачем на електронну адресу Позивача з огляду на те, що між сторонами мали місце попередні усні домовленості та тривалі перемовини щодо поставки вказаного товару.

Як зазначає Позивач, будь-якого договору між сторонам підписано не було та не було погоджено будь-яких умов поставки.

Разом з тим, 13.06.2017р. OZSOYLAR DIS TICARET LTD. STI помилково перерахувало на користь ТОВ ПРОФІТС СОРС грошові кошти у розмірі 3000,00 доларів США на банківський рахунок УкрСіббанк №26008447338400 на підставі інвойсу №15, з реквізитами відповідача та отриманого від відповідача.

Згідно п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

З огляду га положення п. 1.4 вказаної інструкції, на думку Позивача, відповідач ТОВ ПРОФІТС СОРС є неналежним отримувачем вказаних грошових коштів.

Пунктом 2.35 зазначеної Інструкції визначено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

На думку позивача, строк, протягом якого неналежний отримувач повинен повернути кошти, що помилково зараховані на його рахунок, визначений п. 6 Указу Президента України Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України від 16.03.1995р., відповідно до якого підприємства, незалежно від форм власності, мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Представник позивача вказує, що за приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як стверджує Позивач, грошові кошти, були помилково перераховані 13.06.2011р., з огляду на що ТОВ ПРОФІТС СОРС відповідно до п. 6. вказаного Указу Президента України та ст. 530 ЦК України повинно було повернути їх в строк до 18.06.2017р. включно, але станом на дату пред'явлення позову - грошові кошти повернуті не були.

Тривалі телефонні перемовини щодо повернення вказаних коштів жодного результату не дали.

19.12.2017р. Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про повернення грошових коштів, яка була залишена відповідачем без уваги та задоволення.

Неповернення грошових коштів Відповідачем стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення безпідставно отриманих коштів з Відповідача на свою користь.

Відповідач вимоги заперечив з мотивів тривалих господарських та партнерських стосунків з позивачем. У позивача був намір придбавати регулярно за плату дров'яні брикети. Велися перемовини, погоджувалась ціна, строки постачання, об'єми партій постачання тощо. Відповідач виставив рахунок на оплату і позивач перерахував частину коштів - 3000 доларів США при обумовленій сумі в 4800 доларів США.

Замість того, щоб розпочати відвантаження та отримання товару, турецька сторона затіяла судові позови з мотивів безпідставності отримання коштів. Жодних вимог про відвантаження товару, чи відмову в отриманні товару позивач не заявляв.

Підстави оплати вказані самим позивачем - інвойс №15.

Відповідач направляв примірник інвойсу позивачу виключно електронною поштою на вказану самим позивачем адресу.

Гр. ОСОБА_1 неодноразово приїздив в компанію відповідача і виступав як помічник та довірена особа директора позивача ОСОБА_2. Він же зазначав свої реквізити для листування електронною поштою.

Представник відповідача просив у підготовчому засіданні відмовити позивачу в позові. Письмовий відзив не подано з-за безпідставності вимог.

Інших доказів, пояснень та документів суду сторонами не подано.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

При цьому, за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За правилами пункту 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За визначенням статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а згідно приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Між OZSOYLAR DIS TICARET LIMITED SIRKETI та товариством з обмеженою відповідальністю ПРОФІТС СОРС за результатами тривалих господарських та партнерських стосунків була досягнуто усна домовленість про поставку деревного вугілля з України в Турецьку республіку.

Як підстава для попередньої оплати, відповідачем (ТОВ Профіт Сорс , він же продавець у зобов'язанні) виставлено інвойс №15 від 12.06.2017р. (а.с. 11-12) та розроблено проект Контракту, який був направлений відповідачем позивачу (а.с. 13-14). Наявність цих документів підтверджена позивачем при зверненні його до суду.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Контракту продаж товару проводиться згідно інвойсу на відповідну партію товару. Покупець проводить оплату товару шляхом перерахування грошових коштів зі свого розрахункового рахунку в банку на валютний рахунок Продавця в євро або доларах США.

На виконання Контракту Позивач платіжним дорученням від 13.06.2017р. №16.22.49.675570 перерахував на рахунок Відповідача - 3000,00 доларів США на підставі накладної №15 (а.с. 18-19).

З наданого позивачем платіжного доручення №16.22.49.675570 вбачається, що переказ коштів здійснено як передоплата за імпортну продукцію на підставі накладної (інвойс) №15.

Відповідач підтвердив, що ним на прохання позивача був направлений електронною поштою інвойс №15 для проведення оплати продукції.

Доказів укладання між сторонами інших договорів суду не надані. Отже, суд вважає, що перерахування позивачем 3000,00 доларів США здійснено саме як передоплата за Контрактом.

Спору в суді в частині дійсності чи недійсності Контракту (договору) 2016р. - немає. Позивач не наполягав на проведенні експертизи дійсності підпису керівника позивача, тому суд вважає, що позивач та його представник не можуть посилатися на обставину недійсності Контракту між сторонами.

Пункт 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до пункту 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (стаття 631 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що згідно інвойсу №15 сума, яка підлягає до оплати, становить 4800,00 доларів США (а.с. 11).

Позивач здійснив часткове перерахування коштів.

Разом з тим, згідно із статтями 525, 526, Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що сторони при перерахуванні попередньої оплати в розмірі 3000 доларів США досягли згоди з усіх істотних умов договору і виконували ці умови, тобто уклали договір у спрощений спосіб, з наявним волевиявленням на настання певних юридичних наслідків, з письмовий підтвердженням своїх дій та вчинили дії - відповідач направив інвойс №15, а позивач частково його оплатив.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень Позивача про наявність підстав вважати Контракт 2016 року неукладеним.

Суд критично оцінює доводи позивача про застосування положень ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин. Позивач в такий спосіб намагається ревізувати сталі господарські та суспільні відносини та порушує принцип правової певності, що є неприпустимим, з огляду на принципи вітчизняного судочинства та практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Ст. 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що Позивач, перераховуючи Відповідачеві грошові кошти у вигляді передоплати, передбаченої інвойсом №15 та Контрактом на поставку товару (деревного вугілля), а Відповідач, отримуючи кошти (як передоплату) та маючи зобов'язання поставити товар покупцю, діяли в межах своїх господарських прав і обов'язків, визначених істотними умовами договору (правочину), волевиявлення сторін договору та письмового Контракту.

Про наявність тривалих господарських відносин між сторонами свідчить і намагання сторін (учасників спору) вирішити спір в позасудовому порядку: виготовити та відвантажити позивачу деревовугільні брикети. Сторони намагалися погодити об'єм, партії постачання, ціну, строки постачання тощо, але не досягнули згоди і спір розглянуто судом по суті.

Суд не вбачає і ознак помилкового перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача, оскільки банківська операція проведена за волевиявлення власника позивача на підставі інвойсу №15.

З урахуванням вимог наведеного чинного законодавства України та встановлених і перевірених доказами обставин справи, суд дійшов висновку, що спірні кошти 3000 доларів США набуті відповідачем на підставі укладеного правочину в спрощений спосіб, тобто - між сторонами господарського оплатного договору (правочину), тому ці кошти (майно) не можуть вважатись безпідставно набутими у розумінні змісту статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення коштів на користь позивача.

Інших доказів судом не добуто і позиція відповідача не спростована в належний спосіб первинними та допустимими доказами.

Позивач не звертався до відповідача з вимогами відвантаження обумовленого товару, в тому числі на суму проведеної попередньої оплати, не визнавав інвойс (рахунок) №15 як такий, що не підлягає виконанню, не звертався до відповідача з вимогами розірвання договору та повернення передоплати за обумовлений товар наприклад з мотивів втрати господарського інтересу до його виконання в натурі.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Позивачем не доведено порушення свого права з викладених ним підстав, тому в задоволенні позову належить відмовити повністю з мотивів безпідставності та необґрунтованості вимог.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову OZSOYLAR DIS TICARET LIMITED SIRKETI (товариства з обмеженою відповідальністю ОЗСОЙЛАР ДИШ ТІДЖАРЕТ ), податковий ідентифікаційний номер 5400391254, Центральний квартал/район, вул. Сечкін, буд. 2-4А, кв. 192, район Кягитхане, Стамбул, номер рахунку в банку невідомий (поштова адреса представництва: м. Київ, вул. Прорізна, 21, оф. 5)

до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІТС СОРС , м. Черкаси, вул. Пацаєва, буд. 3, код ЄДРПОУ 38715367, номер рахунку в банку невідомий -

відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 08.06.2018р.

Суддя Г.М. Скиба