Постанова

від 04.06.2018 по справі 904/9499/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018 року м.Дніпро Справа № 904/9499/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О.(доповідач),

Судді: Антонік С.Г., Дармін М.О.,

Секретар судового засідання Манчік О.О.

Представники сторін:

від позивача: Шестіріков В.В., довіреність №Б/н від 18.04.2018 р., адвокат;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Кріст-Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 р. у справі № 904/9499/17

за позовом приватного підприємства "Кріст-Україна", м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція, м.Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 257 020грн.70 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017р. у справі №904/9499/17 позов приватного підприємства (далі-ПП)"Кріст-Україна" задоволено частково, з товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція" на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 159044грн.96коп., пеня в сумі 3376грн.98коп. та три процента річних в сумі 405грн. 24 коп., в решті в позові відмовлено;

- не погодившись з рішенням суду, ПП"Кріст-Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та задовольнити позов в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник послався на підписаний сторонами акт звірки розрахунків, який свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки свідчить про визнання відповідачем свого боргу.

Крім того, позивач вказує, що ним не було надано видаткові накладні за період з 01.09.2015р. по 28.02.2017р. з поважних причин, так як ці документи перебували на зберіганні у ФОП Яровенко О.О. і позивач не мав можливості їх отримати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази направлення на адресу відповідача ухвал про час та місце розгляду справи, які повернулись на адресу суду неотриманими з поміткою Укрпошти За закінченням встановленого строку зберігання , колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті за відссутності представника відповідача.

Судова колегія, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2015 року між приватним підприємством "КРІСТ-УКРАЇНА" та товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ЯСНА ТРАДИЦІЯ" було укладено Договір поставки №7 (надалі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві комплексні харчові добавки, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов договору.

Згідно п. 3.1 Договору ціна за одиницю продукції визначена Сторонами у накладних на день поставки товару.

Розрахунки за цим Договором здійснюються протягом 21 банківського дня, з моменту отримання товару. День отримання товару є днем передачі його покупцеві, що підтверджується підписами Сторін на накладній. В разі використання послуг перевізника днем отримання товару є день передачі товару перевізником, що підтверджується документами перевізника (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата товару проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника або іншим способом, не забороненим законодавством України. При проведенні розрахунків за Товар у безготівкову порядку, датою оплати є дата зарахування відповідної суми коштів на рахунок Постачальника.

Покупець зобов'язаний на вимогу Постачальника звірити стан розрахунків та оформити і підписати акт звірки (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, у випадку порушення зобов'язання сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

За недотримання строку оплати Покупець виплачує Постачальнику нейстойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день просрочки (п. 4.4 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2015року. У частині розрахунків Договір діє до повного виконання всіх обов'язків сторонами. якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору не сповістить письмово іншу Сторону про своє небажання продовжувати дію цього Договору, цей Договір автоматично продовжується на наступний рік (п. 7.1 Договір).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Матерілалами справи підтверджується, що з метою досудового врегулювання спору 13.10.2017 року позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію з вих. №11/10/17/1 від 11.10.2017 року (а.с. 20-24) про необхідність сплати заборгованості в сумі 215050, 52 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в сумі 251 050, 52 грн., пені в сумі 5 330,52 грн. та 3% річних в сумі 639,66 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений товар, яка підтверджена матеріалами справи, а саме: видатковими накладними становить 159044, 96 грн.

Колегія суддів рішення в частині відмови в задоволені позову вважає неправомірним, враховуючи наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 вказаної вище статті, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Під час апеляційного перегляду справи позивачем було надано апеляційному суду копії 120 видаткових накладних (т.1, а.с. 116-228), які підтверджують отримання відповідачем товару на суму 92005,56грн., в стягненні яких було відмовлено господарським судом.

Оригінали вказаних видаткових накладних були оглянуті апеляційним судом в судовому засіданні, копії цих накладних було направлено відповідачу разом з позовною заявою.

Також в апеляційній скарзі та в поясненнях до апеляційної скарги (т.2, а.с. 32) було зазначено про неможливість подання таких накладних до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а саме: бухгалтерські документи ПП Кріст-Україна зберігались на підставі договору оренди у ФОП Яровенко О.О. (т.2, а.с. 33-34), який заблокував доступ позивача до приміщення, де зберігалась документація, та листом повідомив про притримання майна позивача (т.2, а.с. 38).

Однак господарський суд під час розгляду справи не з'ясував причин неможливості подання до суду першої інстанції вказаних доказів належним чином.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що позивачем доведено належним чином про неможливість подання до суду першої інстанції видаткових накладних на суму 92005,56грн з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються факт наявності боргу позивача перед відповідачем на загальну суму 251050,52грн., що є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в повному обсязі, а тому рішення господарського суду про часткову відмову в задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості підлягає скасуванню.

Оскільки нарахування пені та 3% річних є похідними від основної суми заборгованості, вказані нарахування підлягають стягненню з відповідача відповідно до дійсної суми боргу.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем було заявлено до стягнення пеню в сумі 5330,52грн. за період з 27.09.2017р. по 27.10.2017р.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 5330,52грн., здійснений позивачем за визначеними періодами нарахування відповідно до суми заборгованості, колегія суддів вважає його вірним та обґрунтованим, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було заявлено до стягнення 3% річних на суму 639,66грн.

Вказаний розрахунок перевірено апеляційним судом та визнано таким, що відповідає чинному законодавству, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 639,66грн.

Судові витрати відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 269-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Кріст-Україна" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 р. у справі №904/9499/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція на користь приватного підприємства "Кріст-Україна" основний борг в сумі 251050,52грн., пеню в сумі 5330,52грн., 3% річних в сумі 639,66грн. та судовий збір в сумі 5654,91грн.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2018р.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік