Постанова

від 05.06.2018 по справі 907/771/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. Справа № 907/771/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Григи Володимира Юрійовича від 02.05.2018

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017

у справі №907/771/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Техно-сервіс ,

м. Київ

до відповідача фізичної особи-підприємця Григи Володимира Юрійовича,

м. Свалява

про стягнення заборгованості 14' 000,00 грн.,

представники:

- від позивача - Пількевич Є.А.,

- від відповідача - не з'явився.

24.10.2017 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Фірма Техно-сервіс про стягнення з фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) Григи Володимира Юрійовича 14' 000,00 грн. заборгованості за невиконаним договором купівлі-продажу (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а.с. 5-7, 19).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 у даній справі (а.с. 59-63) вказаний позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заявлену суму заборгованості, а також 1' 600,00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5' 433,00 грн. відшкодування витрат позивача по оплаті послуг адвоката.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли відносини, які за правовою природою відповідають договору поставки та підпадають під регламентацію норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 264-271 Господарського кодексу України. Беручи до уваги те, що відповідачем не було здійснено поставку товару на суму отриманої ним передоплати в розмірі 14000,00 грн., а вказана сума передоплати не повернута, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 14000,00 грн. місцевий господарський суд визнав правомірними.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що:

1) суд першої інстанції надав невірну оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами. На думку відповідача, та обставина, що він виставив позивачу рахунок, який позивачем був частково проплачений, ще не свідчить про те, що між сторонами було укладено договір поставки, оскільки з вказаного не вбачається, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору поставки;

2) надаючи оцінку рахунку №71 від 24.04.2017, суд першої інстанції врахував, що у вказаному рахунку відсутній підпис та печатка ФОП Григи В.Ю., а найменування покупця, зазначеного в рахунку (ТзОВ Техносервіс ), не відповідає найменуванню позивача у справі (ТзОВ Фірма Техно-сервіс ). Крім того, суд не встановив, яким чином вказаний рахунок був наданий позивачу;

3) види діяльності, якими займається відповідач, пов'язані із торгівлею, натомість діяльності по виготовленню та монтажу протипожежних дверей, які потребують відповідної ліцензії, він не здійснює.

ТзОВ Фірма Техно-сервіс подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Зазаначило, що не має змоги обґрунтувати свої заперечення проти неї у зв'язку з тим, що на дату виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2018, на адресу позивача не надходило тексту апеляційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що до апеляційної скарги відповідачем долучено належні докази її направлення позивачу на адресу, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В судовому засіданні 05.06.2018 представник позивача усно заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання 05.06.2018, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення йому ухвали суду від 24.05.2018.

Водночас, 04.06.2018 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, в якому він підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що в матеріалах даної справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а явка сторін не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги у даній справі можливо закінчити без представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Як вбачається з банківських виписок, наявних в матеріалах справи (а.с. 37-39), ТзОВ Фірма Техно-сервіс перерахувала ФОП Гризі Володимиру Юрійовичу 14000,00 грн. на підставі платіжних документів №271 від 25.04.2017 (на суму 12000,00 грн.) та №279 від 26.04.2017 (на суму 2000,00 грн.). Призначення вказаних платежів визначено як часткова оплата за двері металеві згідно рахунку №71 від 24.04.2017. В матеріалах справи наявні також копії відповідних платіжних доручень (а.с. 35, 36).

Факт отримання вказаних сум від позивача відповідач не заперечує.

До позовної заяви позивачем було додано копію рахунку №71 від 24.04.2017 з наступними реквізитами (а.с. 11):

1) постачальник - приватний підприємець Грига Володимир Юрійович (ідентифікаційний номер 2561815353);

2) покупець - ТзОВ Техносервіс ;

3) найменування товару - двері металеві протипожежні El-30 2100x880;

4) кількість товару - 3 шт;

5) ціна - 5500,00 грн. (без ПДВ);

6) сума - 19800,00 грн. (разом з ПДВ);

7) умови поставки - вартість виробу включає установку;

8) умови оплати - аванс 70%.

9) термін виготовлення та встановлення - до 10.05.2017.

Як стверджує позивач, після здійснення оплати ФОП Грига В.Ю. не здійснив поставки обумовленого рахунком товару, у зв'язку з чим ТзОВ Фірма Техно-сервіс звернулося до ФОП Григи В.Ю. із вимогою про повернення суми попередньої оплати в розмірі 14000,00 грн. в семиденний термін з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 14).

З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вказана вимога була одержана ФОП Григою В.Ю. 09.08.2017 (а.с. 15).

Матеріали справи не місять доказів того, що ФОП Грига В.Ю. здійснив поставку товару, надав відповідь на вказану вимогу чи повернув позивачу суму попередньої оплати у зв'язку з отриманням вимоги. Жодна із вказаних обставин відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Також, статтею 207 ЦК України встановлено низку вимог щодо письмової форми правочину, в тому числі і передбачено можливість існування спрощеної форми укладення правочину, яка буде вважатись письмовою формою. Так, відповідно до положень вказаної статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

За змістом ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Єдиним доказом, який, в сукупності із фактом перерахування коштів, може підтвердити факт досягнення домовленості між сторонами щодо поставки товару без укладення окремого письмового договору, є копія рахунку №71 від 24.04.2017.

В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на окремі недоліки цього рахунку: відсутність підпису та печатки постачальника; відсутність умов щодо якості товару; неточне найменування покупця; відсутність відомостей щодо способу передачі цього рахунку покупцю.

Разом з тим, відповідач не заперечує факту оформлення ним цього рахунку та не заперечує факту отримання коштів від позивача, які були сплачені із посиланням на рахунок №71 від 24.04.2017. У зв'язку з наведеним, зважаючи на те, що сторони вчинили фактичні дії, спрямовані на виконання відповідного правочину, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що 24.04.2017 між ТзОВ Фірма "Техно-сервіс", як постачальником, та ФОП Григою Володимиром Юрійовичем, як покупцем, досягнуто домовленості щодо поставки дверей металевих протипожежних ЕІ-30 2100 х 880 в кількості 3 штук загальною вартістю 19800,00 грн. (разом з ПДВ) на умовах попередньої оплати, що становить 70% від вартості товару. Факт перерахування коштів позивачем слід вважати прийняттям пропозиції відповідача.

На думку колегії суддів, доводи скаржника, які побудовані на вищезазначених недоліках рахунку, є спробою уникнути ним виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару, чи щодо повернення суми попередньої оплати.

Зокрема, відповідач не наводить доказів того, що на підставі рахунку №71 від 24.04.2017, сторонами було досягнуто інших домовленостей, ніж ті, про які стверджує позивач. Доводи щодо невірного найменування покупця є надуманими, зважаючи на факт здійснення покупцем оплати.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив попередню оплату в розмірі 14000,00 грн., таким чином, оскільки відповідач не здійснив поставки товару та не повернув суму попередньої оплати за відповідною вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову у даній справі.

Судовою колегією також не беруться до уваги твердження відповідача про те, що він не здійснює виготовлення та монтажу протипожежних дверей, оскільки, як було встановлено, між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару, а не правовідносини підряду щодо створення (виготовлення) товару.

Інші доводи скаржника є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

05.06.2018 позивач подав до суду клопотання про стягнення з відповідача за результатами завершення апеляційного розгляду 898,27 грн. витрат, пов'язаних із забезпеченням явки представника позивача в судове засідання. Розмір понесених витрат позивач обґрунтував долученими до клопотання залізничними квитками.

Відповідно до положень ч.1 та п.1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат, до складу витрат на професійну правничу допомогу включаються, зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вирішила задоволити вказане клопотання позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 у справі №907/771/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Григи Володимира Юрійовича - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Григи Володимира Юрійовича (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Техно-сервіс (04080, м. Київ, вул. Шовковича, буд. 18-В, ідентифікаційний код 21452048) 898,27 грн. судових витрат.

Господарському суду Закарпатської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 11.06.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко