Постанова

від 15.05.2018 по справі 923/335/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/335/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія",

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віалтек",

представник - адвокат Казанцева С.А. (договір про надання правової допомоги від 05.05.2018, ордер серії ХС №015876 від 05.05.2018),

кредитор - ОСОБА_5,

кредитор - ОСОБА_6

розпорядник майна - арбітражний керуючий Тетерич Наталія Вікторівна, особисто

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 13.10.2017

у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В. (головуючий), Мишкіна М.А., Філінюк І.Г.

та на ухвалу Господарського суду Херсонської області

від 13.07.2017

у складі судді Пінтеліної Т.Г.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія"

про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги

в межах справи №923/335/16

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалтек"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 31.10.2017 через Одеський апеляційний господарський суд Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 30.10.2017 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2017 та на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.07.2017 у справі №923/335/16 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017.

2. 04.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №923/335/16 Господарського суду Херсонської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. 12.03.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 27.02.2018, колегією суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №923/335/16 Господарського суду Херсонської області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2017 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.07.2017 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 15.05.2018 о 09 год. 20 хв.

4. Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віалтек" та кредитор - ОСОБА_5 надали відзиви на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія".

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування положень статей 203, 204, 215, 232, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 33, 34, 43 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, до набрання чинності Законом України №2147-VІІI від 03.10.2017.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

6. Провадження у справі №923/335/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалтек" (далі - ТОВ "Віалтек", боржник), порушене ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.04.2016 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія" (далі - ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія", ініціюючий кредитор) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).

7. Ухвалою попереднього засідання від 26.07.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Віалтек", до якого включені вимоги ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" на суму 1 139 632, 01 грн. (основна заборгованість), 14 892, 32 грн. (інфляційні збитки), 18 004, 11 грн. (3% річних, нарахованих на суму основного боргу). Пунктом 2 резолютивної частини зазначеної ухвали вимоги ОСОБА_5, що ґрунтуються на договорі про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011 на суму 1 192 858, 64 грн., та вимоги ОСОБА_6, що ґрунтуються на договорі про надання зворотної фінансової допомоги від 01.11.2013 на суму 108 523, 17 грн., визнані такими, що не є конкурсними, та до реєстру вимог кредиторів не включені.

8. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 26.07.2016 змінено, кредиторські вимоги ОСОБА_5 на суму 1 193 858, 64 грн. та ОСОБА_6 на суму 108 523, 17 грн. визнано конкурсними та включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

9. 14.11.2016 ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ "Віалтек" та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011 в межах провадження у справі про банкрутство.

10. Вимоги заявника мотивовані фіктивністю правочину, оскільки господарська операція з надання ОСОБА_5 поворотної фінансової допомоги на суму 1 600 000 грн. в бухгалтерському та статистичному обліку ТОВ "Віалтек" не відображена, грошові кошти на рахунки ТОВ "Віалтек", відкриті в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", не надходили, а сама спірна господарська операція була здійснена з метою штучного завищення заборгованості ТОВ "Віалтек" перед ОСОБА_5

11. Ухвалою Господарського суду Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. від 13.07.2017 відмовлено ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" у задоволенні поданої ним заяви.

12. Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведеністю фіктивності укладеного між ТОВ "Віалтек" та ОСОБА_5 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011. Крім того, суд послався на те, що спірний правочин укладений майже за п'ять років до порушення справи про банкрутство ТОВ "Віалтек", визнання його недійсним за приписами статті 20 Закону про банкрутство не може відбуватися, цивільно-правових підстав для визнання недійсним цього договору судом не встановлено, доводи скаржника про те, що правочин укладено в іншу дату, з метою збільшення кредиторської заборгованості, не підтверджено жодними доказами.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

13. ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.07.2017 у справі №923/335/16 скасувати. Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання про призначення судової технічної експертизи документів (договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011, квитанції до прибуткового касового ордеру від 17.102.2012 №49, видаткових касових ордерів від 17.10.2012 №19 та №20), а також про призначення судової економічної експертизи з метою підтвердження або спростування факту одержання ТОВ "Віалтек" поворотної фінансової допомоги на суму 1 600 000 грн. від ОСОБА_5

14. 13.10.2017 постановою Одеського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В. (головуючий), Мишкіна М.А., Філінюк І.Г. апеляційну скаргу ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.07.2017 у справі №923/335/16 залишено без змін.

14.1. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з правильністю оцінки та повнотою встановлення обставин справи судом першої інстанції та з його висновками про недоведеність фіктивності укладеного між ОСОБА_5 та боржником договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011.

14.2. Враховуючи наявні в матеріалах справи копії договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011, прибуткового касового ордеру від 17.10.2016 №49 на суму 1 600 000 грн., видаткових касових ордерів від 17.10.2012 №19 на суму 810 000 грн. та від 17.10.2012 №20 на суму 790 000 грн., огляд в судовому засіданні оригіналів цих документів, відмову ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" від проведення судової експертизи, яка мала на меті підтвердити або спростувати доводи апеляційної скарги про те, що вказані документи були складені пізніше, зазначеної в них дати, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог статей 33, 34 ГПК України, ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" належними та допустимими доказами своїх доводів про фіктивність укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ "Віалтек" договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011 не довело.

14.3. Апеляційний суд зазначив, що проведення ТОВ "Віалтек" платежів понад встановлені граничні суми, невідображення або несвоєчасне відображення спірної господарської операції в документах бухгалтерського та податкового обліку свідчать про порушення останнім касової дисципліни та, відповідно, правил бухгалтерського та податкового обліку, і самі по собі не є свідченням фіктивності відповідної господарської операції. Спірним договором передбачено умови внесення коштів у касу підприємства.

14.4. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновками Господарського суду Херсонської області про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ініціюючого кредитора)

15. Скаржник доводив, що судами порушено вимоги статей 33, 34, 43 ГПК України, яке полягало в ненаданні судами оцінки обставинам справи в їх сукупності. Зокрема, в якості доказів підтвердження справжності укладання між ТОВ "Віалтек" та ОСОБА_5 договору поворотної фінансової допомоги від 15.11.2011, судами помилково враховані надані боржником копії зазначеного договору, копії прибуткового касового ордеру №49 від 17.10.2012 на суму 1 600 000 грн., видатковий касовий ордер №19 від 17.10.2012 на суму 810 000 грн., які за своєю природою не є допустимими доказами, оскільки оформлені за умов, що суперечать положенням чинного законодавства, а саме вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої Постановою НБУ №637 від 15.12.2004.

16. Скаржник зазначав, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 01.12.2015 у справі №21-3788а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Укладання договору свідчить лише про намір вчинення дій (операцій) в майбутньому, але не на їх фактичне виконання. Отже, враховуючи, що відповідачами не надано жодного належного та допустимого доказу дійсності правочину, суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи інших учасників справи

17. Боржник - ТОВ "Віалтек" та кредитор - ОСОБА_5 у відзивах на касаційну скаргу заперечували доводи скаржника та погодилися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності відмови у задоволенні позову та зазначили, що відповідачі надали всі належні та допустимі докази на підтвердження своєї позиції щодо реальності та дійсності оспорюваного правочину.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

18. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011

Частина 4 статті 10 - суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Частина 1 статті 20 - правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

19. Цивільний кодекс України

Пункт 1 частини 2 статті 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 2 статті 16 - одним із способів захисту цивільного права може бути визнання правочину недійсним.

Стаття 204 - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частини 1, 2 статті 234 - фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсниим.

Частина 1 статті 626 - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 1046 - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 - договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

20. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017

Стаття 4-3. Змагальність

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 33 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 1 статті 34 - господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 статті 43 - господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 203, 204, 215, 232, 234 ЦК України, статей 33, 34, 43 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, до набрання чинності Законом України №2147-VІІI від 03.10.2017.

А.2. Юридична оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій

22. Статтею 129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості визначені як одні з основних засад судочинства.

23. З аналізу статей 34, 43 ГПК України слідує, що вони повинні застосовуватися у системному зв'язку з принципом змагальності судочинства, передбаченому статтею 4-3 ГПК України, яким на сторін покладається обов'язок подання доказів та обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обов'язком суду є створення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

24. Суд не вбачає порушення принципу змагальності при розгляді даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій. З матеріалів справи вбачається, що з метою перевірки доводів позивача, ухвалою апеляційного суду від 27.09.2017 відповідачів було зобов'язано надати суду оригінали договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011, прибуткового касового ордеру від 17.10.2016 №49 на суму 1 600 000 грн., видаткових касових ордерів від 17.10.2012 №19 на суму 810 000 грн. та від 17.10.2012 №20 на суму 790 000 грн. Отримавши в судовому засіданні оригінали витребуваних документів, суд повідомив про намір задовольнити наявне в матеріалах справи клопотання ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" від 06.07.2017 та призначити судову технічну експертизу документів відповідно до статті 41 ГПК України. Натомість, 13.10.2017 позивач - ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" подав заяву про відмову від наявних в матеріалах справи клопотань про призначення судової технічної експертизи документів та судової економічної експертизи.

25. За приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу положень статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

26. З огляду на таке, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не довів належними та достатніми доказами недійсність спірного правочину - договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011.

27. Норми статей 203, 215 ЦК України визначають загальні правові підстави визнання правочинів недійсними. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Отже, для визнання недійсним правочину ключовим є встановлення обставин недодержання вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, саме в момент вчинення цього правочину.

28. З огляду на сферу регулювання Закону про банкрутство загалом і за змістом зазначених вимог статті 20 цього Закону, вона є спеціальною по відношенню до загальних, встановлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Оскільки Закон про банкрутство передбачає додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, укладених протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, дії боржника, які безпідставно чи сумнівно зменшують розмір активів боржника можуть бути розцінені як такі, що направлені на обмеження інтересів кредиторів, призводять до зменшення обсягу майна боржника та неспроможності боржника виконати зобов'язання перед кредиторами та в подальшому - до порушення щодо боржника справи про його банкрутство.

29. Приймаючи оскаржувані рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги, суди першої та апеляційної інстанцій порушень при укладенні оспорюваного правочину приписів статті 203 ЦК України не встановили.

30. Судами спростовано твердження заявника про те, що спірний правочин не спрямований на настання реальних наслідків, з огляду на те, що відповідно до наявних в матеріалах справи документів, а саме видаткових касових ордерів від 17.10.2012 №19 на суму 810 000 грн. та від 17.10.2012 №20 на суму 790 000 грн., в той же день грошові кошти на суму 1 600 000 грн. були видані з каси ТОВ "Віалтек" керівнику підприємства Цуканову О. В. для розрахунку за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 21.04.2010.

31. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

32. Отже, Суд погоджується з висновками судів, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, з якими він пов'язує недійсність договору про надання поворотної фінансової допомоги.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

33. Доводи скаржника про порушення судами вимог статей 33, 34, 43 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, яке полягало в неповній оцінці судами встановлених обставин справи в їх сукупності, а, зокрема, доведенні обставин недійсності (фіктивності) спірного договору, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими та такими, що зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

34. Доводи скаржника згідно з пунктами 15-16 мотивувальної частини даної постанови спростовуються висновками Верховного Суду у пунктах 22-32 її мотивувальної частини.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. На підставі викладеного Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" та залишення без змін оскаржуваної постанови апеляційного суду від 13.10.2017 та ухвали суду першої інстанції від 13.07.2017 як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

36. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2017 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.07.2017 у справі №923/335/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк