Постанова

від 30.05.2018 по справі 26/48/09-910/2433/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 26/48/09-910/2433/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників: Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" - Денисюк О.С., яка діє на підставі довіреності від 14.07.2017 № 6; Державного концерну "Укроборонпром" - Сінюкова А.С., який діє на підставі довіреності від 16.02.2018 № д-553/2018; ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Грищенка Д.С., який діє на підставі довіреності від 14.07.2016 № 433/16-Н, прокурора - Яговдіка С.М. (посвідчення № 991997).

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" та Державного концерну "Укроборонпром"

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.10.2017

(суддя - Сушко Л.М.)

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017

(колегія суддів: Дучал Н.М. - головуючий, Будко Н.В., Сгара Е.В.)

за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"

до: 1) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

2) Публічного акціонерного товариства "Альтбанк",

про визнання недійсним договору факторингу від 17.06.2013

у справі

про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", -

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2016 року Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" (далі в тексті - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі в тексті Відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства "Неос Банк" (далі в тексті - Відповідач 2), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" про визнання недійсним договору факторингу від 17.06.2013 року, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

2. Ухвалою господарського суду Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 року порушено провадження у справі №910/2433/16 та прийнято позовну заяву до розгляду.

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2016 року позов задоволено, визнано недійсним договір факторингу від 17.06.2013 року з підстав передання Відповідачу-2 за оспорюваним правочином права вимоги Відповідача-1 до Позивача на суму пені за кредитом та пені за відсотками по кредиту, незаконно нарахованої в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Позивача-боржника, та частково припиненими кредитними зобов'язаннями позивача в порядку частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 року; стягнено з відповідачів 1,2 на користь позивача по 689 грн. судового збору.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 року рішення місцевого господарського суду від 13.05.2016 року скасовано частково та прийнято нове рішення, яким резолютивну частину рішення викладено в новій редакції та зазначено про часткове задоволення позову, визнання недійсним договору факторингу від 17.06.2013 року, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Неос Банк", який є правонаступником ПАТ "Банк Кіпру", в частині відступлення права ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вимагати від Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" сплати пені на заборгованість за тілом кредиту на суму 85 227, 04 грн. та 37 111, 88 грн. пені на заборгованість за відсотками, нарахованої за період після порушення провадження у справі №26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", відмову в іншій частині позовних вимог, а також стягнення з Відповідачів 1,2 на користь Позивача по 459, 33 грн. судового збору за подання позовної заяви та стягнення з Позивача на користь Відповідачів 1,2 по 757, 90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 року прийняті у справі №910/2433/16 судові рішення скасовано, справу №910/2433/16 передано до господарського суду Запорізької області для нового розгляду по суті в межах справи №26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" з підстав підвідомчості майнового спору про визнання недійсним правочину господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Позивача, як такого, що пов'язаний з формуванням пасиву Боржника у справі про банкрутство №26/48/09.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій прийнятих за наслідками розгляду позову

6. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неврахування Відповідачами при укладанні оспорюваного договору приписів Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору факторингу.

7. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.10.2017 позов задоволено частково; визнано недійсним договір факторингу від 17.06.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством "Альтбанк", який є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Неос Банк", який в свою чергу є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру", в частині відступлення права Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вимагати від Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" сплати пені на заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 85 227,04 грн та 37 111,88 грн пені на заборгованість за відсотками, нарахованої після порушення провадження у справі №26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад".

8. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.10.2017 у справі №26/48/09-910/2433/16 - залишено без змін.

9. Рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані наступним:

9.1. Судами було встановлено, що 26.06.2007 між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (Кредитор), та Запорізьким державним підприємством Радіоприлад (Позичальник) було укладено кредитний договір №010/02-2/367 (невідновлювальна кредитна лінія) (далі - кредитний договір), предметом якого є кредитування Банком ЗДП Радіоприлад з лімітом кредитування в розмірі 800 000,00 грн., сплатою 17,5 процентів річних.

9.2. 08.07.2009 господарським судом Запорізької області за заявою ВАТ Запоріжжяобленерго було порушено провадження у справі №26/48/09 про банкрутство ЗДП Радіоприлад .

9.3. В газеті Голос України №172 (4672) від 15 вересня 2009 року надруковано оголошення про порушення відповідної справи про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

9.4. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.08.2010 у справі №26/48/09 затверджено реєстр кредиторів Запорізького державного підприємства Радіоприлад та визнано грошові вимоги ПАТ Райффайзенбанк Аваль на загальну суму 902847,90 грн. з яких: 884333,18 грн. основного боргу з четвертою чергою задоволення та 11315,54 грн. пені з шостою чергою задоволення.

9.5. Ухвалою від 14.09.10 у справі №26/48/09 судом визнано вимоги ВАТ Райффайзен Банк Аваль у сумі 902847,90 грн. як вимоги, забезпечені заставою майна Боржника та включено їх до вимог першої черги задоволення.

9.6. 17.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (далі - клієнт) та Публічним акціонерним товариством БАНК КІПРУ (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство НЕОС БАНК , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Альтбанк") (далі - фактор), був укладений договір факторингу (далі - Договір).

9.7. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з п. 1.1 договору Право вимоги означає всі права вимоги Клієнта до Позичальника за Кредитним договором на дату відступлення Прав Вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати суми основної (позичкової) заборгованості, процентів за користування кредитними коштами, штрафів, пені та будь-яких інших сум за кредитним договором, що належить до сплати клієнту за кредитним договором та підтверджуються розрахунком заборгованості, підписаним клієнтом станом на дату відступлення прав вимоги. Сума заборгованості за кредитним договором станом на дату укладання цього договору становить 1473419,16 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 700 000,00 грн., заборгованість за несплаченими відсотками - 639764,70 грн., пеня на заборгованість за тілом кредиту 85227,04 грн., пеня на заборгованість за відсотками - 48427,42 грн.

9.8. Відповідно до п. 2.1 договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту Суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові право вимоги за кредитним договором в обсязі і на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

9.9. З дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною Кредитного договору, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним договором та набуває всіх прав за ним ( п.2.2. договору факторингу).

9.10. Судами встановлено, що факт передачі суми фінансування ПАТ "БАНК КІПРУ" до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" підтверджується меморіальним ордером №3 від 17.06.2013 на суму - 400000,00 грн.

9.11. З наведеного в оскаржуваних судових рішеннях зроблено висновок, що 17.06.2013 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" передало, а ПАТ "БАНК КІПРУ" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство НЕОС БАНК , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Альтбанк") набуло право вимоги за кредитним договором №010/02-2/367 від 26.06.2007.

9.12. Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи дійшли до висновку про задоволення позову щодо визнання недійсним договору факторингу в частині відступлення права Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вимагати від Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" сплати пені на заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 85227,04 грн. та 37111,88 грн. пені на заборгованість за відсотками, нарахованої після порушення провадження у справі №26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", оскільки включення до договору вказаної умови суперечить приписам ч.4 ст.12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції Закону чинній до 19.01.2013.

9.13. Також суди встановили, що розмір прав вимоги за кредитним договором №010/02-2/367 від 26.06.2007, що відступлені за договором факторингу, був визначений станом на дату відступлення прав вимоги, тобто, 17.06.2013 у розмірі - 639764,70 грн., а саме: 184333,18 грн. - відсотки, нараховані станом на 28.09.2009 та визнані судом у справі №26/48/09 про банкрутство ЗДП "Радіоприлад" як конкурсні вимоги Відповідача-1; 455431,52 грн. - відсотки, нараховані після 28.09.2009 і до 17.06.2013 (дата відступлення прав вимоги за кредитним договором), та є поточними вимогами.

9.14. Суд першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях дійшли висновку, що права вимоги відсотків за користування кредитом за кредитним договором, в т.ч. у сумі - 455431,52 грн., нарахованих за період з 28.09.2009 і до 17.06.2013, були відступлені Відповідачем-1 на користь Відповідача-2 за договором факторингу від 17.06.2013 правомірно.

10. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані приписами статей 1, 12, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній до 19.01.2013, та положеннями статей 11, 215, 626, 1077, 1078, 1080 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

11. Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" (далі в тексті - Скаржник 1) подало касаційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 26/48/09-910/2433/16, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

12. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції Скаржник 1 у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

12.1. Суди попередніх інстанцій не врахували, що грошова вимога, що була відступлена за Договором факторингу не була дійсною, що в свою чергу ставить під питання дійсність договору факторингу.

13. Також до Верховного Суду від Державного концерну "Укроборонпром" (далі в тексті - Скаржник 2) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник 2 просить суд скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 26/48/09-910/2433/16 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ЗДП "Радіоприлад", визнати недійсним договір факторингу від 17.06.2013.

14. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з прийняттям судом касаційної інстанції про задоволення позовних вимог Скаржник 2 у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

14.1. Суди не врахували, що дійсність вимоги, яка передається за договором факторингу, яку клієнт може відступити факторові має бути підтверджена первинними документами, а саме виписками з особового рахунку клієнта.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. До Верховного Суду від Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України надійшов відзив на касаційні скарги у якому прокурор просить суд задовольнити касаційні скарги, скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.10.2017, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

16. Також до Верховного Суду від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надійшов відзив на касаційні скарги у якому Банк просить суд відмовити у задоволенні касаційних скарг, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.10.2017 залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

17. Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №26/48/09-910/2433/16; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного концерну "Укроборонпром" на постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №26/48/09-910/2433/16; об'єднано касаційні скарги Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" та Державного концерну "Укроборонпром" в одне касаційне провадження; призначено до розгляду касаційні скарги Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" та Державного концерну "Укроборонпром" на 30 травня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

18. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

19. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Щодо доводів касаційних скарг Скаржника 1 та Скаржника 2, колегія суддів зазначає наступне.

22. Відповідно до ст. 1077, 1078 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

23. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження ( ст.1080 Цивільного кодексу України).

24. Згідно зі статтею 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції Закону від 14.05.1992р. №2343-ХII (далі в тексті - Закон про банкрутство), яка застосовується до спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

25. Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство у редакції яка була чинна до 19.01.2013, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

26. Тобто вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про стягнення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

27. Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства (аналогічний висновок про застосування норм права викладений Верховним Судом України у постановах від 18.12.2012 у справі №5/34-09, від 12.03.2013 у справі 29/5005/16170/2011, та від 01.10.2013 у справі №28/5005/3240/2012 ).

28. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

29. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, щодо задоволення позову про визнання недійсним договору факторингу в частині відступлення права Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вимагати від Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" сплати пені на заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 85227,04 грн. та 37111,88 грн. пені на заборгованість за відсотками, нарахованої після порушення провадження у справі №26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", оскільки включення до договору вказаної умови суперечить приписам ч.4 ст.12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції чинній до 19.01.2013.

30. Суд апеляційної інстанції встановив, що станом на час укладення договору факторингу в межах справи про банкрутство постанова про визнання ЗДП Радіоприлад не виносилася, ЗДП Радіоприлад банкрутом не визнано, ліквідаційна процедура не розпочиналася.

31. Щодо відступлення права вимоги у сумі 455431,52 грн. - відсотки, нараховані після 28.09.2009 і до 17.06.2013 (дата відступлення прав вимоги за кредитним договором), колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що зазначені вимоги є поточними вимогами, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" до якої, станом на дату укладення оспорюваного договору, застосовуються положення Закону про банкрутство у редакції чинній до 19.01.2013.

32. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. Колегія суддів суду касаційної інстанції під час перегляду ухвали господарського суду Запорізької області від 02.10.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 не встановила порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

34. Довід касаційної скарги Скаржника 1 проте, що грошова вимога, що була відступлена за Договором факторингу не була дійсною, що в свою чергу ставить під питання дійсність договору факторингу, спростовується встановленими фактичними обставинами справи, зокрема тим, що розмір прав вимоги за кредитним договором №010/02-2/367 від 26.06.2007, що відступлені за договором факторингу, розмір прав вимоги за кредитним договором №010/02-2/367 від 26.06.2007, що відступлені за договором факторингу, був визначений станом на дату відступлення прав вимоги, тобто, 17.06.2013 у розмірі - 639764,70 грн., а саме: 184333,18 грн. - відсотки, нараховані станом на 28.09.2009 та визнані судом у справі №26/48/09 про банкрутство ЗДП "Радіоприлад" як конкурсні вимоги Відповідача-1; 455431,52 грн. - відсотки, нараховані після 28.09.2009 і до 17.06.2013 (дата відступлення прав вимоги за кредитним договором), та є поточними вимогами.

35. Довід касаційної скарги Скаржника 2 проте, що суди не врахували, що дійсність вимоги, яка передається за договором факторингу, яку клієнт може відступити факторові має бути підтверджена первинними документами, а саме виписками з особового рахунку клієнта, є таким, що спрямований на додаткову оцінку судом касаційної інстанції доказів у справі, а тому, на підставі приписів ст. 300 ГПК України, визнається колегією суддів необґрунтованим.

36. За таких обставин, касаційні скарги Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" та Державного концерну "Укроборонпром" підлягають залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Запорізької області від 02.10.2017 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 26/48/09-910/2433/16 - без змін.

37. Оскільки касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційних скарг покладаються на Скаржника 1 та Скаржника 2.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" та Державного концерну "Укроборонпром" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 26/48/09-910/2433/16 залишити без задоволення.

2 . Ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 26/48/09-910/2433/16залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков