Рішення

від 08.06.2018 по справі 820/3392/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И      08 червня 2018 р.                                                                                 № 820/3392/18   Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження  адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Московського учбового  спортивно-технічного центру ТСО України м.Харкова про стягнення адміністративно-господарських санкцій, В С Т А Н О В И В : Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Московського учбового спортивно-технічного центру ТСО України м. Харкова (юридична адреса: вул. Халтуріна, б. 48/50, м. Харків, 61038, ЄДРПОУ 23329702, МФО 351533, р 26003052335396, в ХАРКІВСЬКЕ.ГРУ ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., К.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 21857,15 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю. Відповідач за не зайняті робочі місця інвалідами повинен був сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 21857,15 грн. Ухвалою суду від 08.05.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Представником відповідача через канцелярію суду подано  відзив на  позов, в якому вказано, що відповідач діяв у відповідності до норм діючого законодавства та порушень вказаних в позовній заяві не вчиняв З огляду на зазначене відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог  ст. 229  КАС України. Суд зазначає, що з огляду на обставини належності відповідно до положень ст. ст. 171, 257 КАС України даної справи до справ незначної складності, останню належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Отже, враховуючи вище викладене дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами з урахуванням положень п.4 ч.1 ст. 263 КАС України. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне. Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Згідно зі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 9 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Частиною 3 ст. 20 вищевказаного Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно ст. 18 Закону України №875-ХІІ від 21.03.1991 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Так, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.           Державна  служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту  інвалідів  надавати  дотацію  роботодавцям  на  створення спеціальних  робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у  державній  службі  зайнятості,  а  також  проводити  професійну підготовку,   підвищення   кваліфікації   і   перепідготовку  цієї категорії  осіб  з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання (чинний з 31.05.2013). Судом встановлено, що на підприємстві у спірний період працювало 14 штатних працівників, отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу, становить 1 особа. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до списку працюючих –штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2017 році  повних 3 місяці на підприємстві відповідача пропрацювала 1 особа з інвалідністю, яка була прийнята на роботу  на підставі наказу №37-к від 04.09.2017 року. Судом встановлено, що на адресу Харківського міського центру зайнятості відповідачем направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій від 29.11.2016 року, від 06.12.2016 року, від 10.01.2017 року. Так, вказаними звітами відповідач інформувала орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Як вбачається із листа Харківського міського центру зайнятості від 12.04.2018 №ХМЦЗ-03-3698, Московський учбовий спортивно-технічний центр ТСО України м.Харкова протягом 2017 року надавав інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН. Протягом 2017 року до Московського учбового  спортивно-технічного центру ТСО України м.Харкова не було працевлаштовано жодної особи  з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості. Відмов у працевлаштуванні особам з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості не було. Також, матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснювалось опублікування оголошення у газеті «Прем'єр-Бізнес» з приводу наявної вакансії  робочого місця  для працевлаштування особи з інвалідністю після чого і було прийнято на роботу одну особу з інвалідністю, чим виконано норматив стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю. Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування. Згідно ч.1 ст. 217 ГК України  господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи вищенаведене, у зв'язку із виконанням відповідачем передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць, шляхом подання звітів за формою № 3-ПН “Про наявність вакансій”, суд дійшов висновку про виконання підприємством  вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, та як наслідок, безпідставності заявлених позовних вимог про стягнення суми адміністративного господарських санкцій. Таким чином суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд В И Р І Ш И В: У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Московського учбового  спортивно-технічного центру ТСО України м.Харкова про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду  через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного  позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного  провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя                                                                                       Мельников Р.В.