Рішення

від 31.05.2018 по справі 826/20400/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 31 травня 2018 року                      № 826/20400/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Комерц про» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними дій, ОБСТАВИНИ      СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерц про» (далі – ТОВ «Комерц про», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі – ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про: - визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо неприйняття податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерц про» (код ЄДРПОУ 40316032) з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2016 року; - визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерц про» (код ЄДРПОУ 40316032) з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2016 року (з додатками) такою, що подана у момент її отримання Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, тобто 04 серпня 2016 року. Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2016 року суддею Арсірієм Р.О. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/20400/16, закінчено підготовче провадження по справі та призначено дану справу до судового розгляду. 23.02.2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження. Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2017р. №7906 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/20400/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 року суддею Амельохіним В.В. справу № 826/20400/16 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Комерц про» було надіслано до податкового органу 02.08.2016 року податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2016 року, яка була отримана останнім 04.08.2016 року, та в подальшому вказану декларацію 06.09.2016 року було повторно подано до канцелярії відповідача в письмовому вигляді та електронній формі. Втім, податковим органом в телефонному режимі позивача повідомлено, що вказану декларацію не було прийнято та присвоєно статус «до відома». При цьому, як зазначає позивач, жодного повідомлення від податкового органу щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2016 року на його адресу не надходило. Письмові заперечення обґрунтовано тим, податковий орган при отриманні податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2016 року діяв на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства. 30.11.2017 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження. Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України. Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне. ТОВ «Комерц про» зареєстровано як юридична особа за адресою: 03062, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 67, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 02.08.2016 року ТОВ «Комерц про» засобами поштового зв'язку надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві. Згідно відмітки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на листі ТОВ «Комерц про», останнім 06.09.2016 року повторно подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року. Як зазначає позивач, у позовній заяві, з телефонної розмови він дізнався, що його податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2016 року відповідачем не прийнято та присвоєно статус «до відома». У зв'язку з тим, що жодного повідомлення від податкового органу щодо причин неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2016 року на його адресу не надходило, ТОВ «Комерц про» звернулося до суду за захистом своїх прав. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ. Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 № 516, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова звітність) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом, у випадках, визначених Кодексом) контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 46.5 ст. 46 ПК України). Зокрема, п.п. 48.1 та 48.3 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: - тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); - звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); - повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; - код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); - місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; - дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); - ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; - підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Згідно з пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період. Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Відповідно до пп.49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку. Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст.ст. 48 та 49 ПК України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється. Як було зазначено вище, позивачем, що також не заперечувалося відповідачем у поданих до суду письмових запереченнях, 02.08.2016 року засобами поштового зв'язку надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, та було отримано останнім 04.08.2016 року. В якості доказу відправлення вказаної декларації 02.08.2016 року позивачем надано до позовної заяви копією фіскального чеку № 140 від 02.08.2016 року. Відповідачем під час розгляду справи вказані доводи позивача спростовано не було. Отже, за вказаних обставин, суд приходить до висновку, що датою отримання податковим органом податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року, вважається 04.08.2016 року. При цьому, відповідачем в письмових запереченнях, так само як і позивачем під час розгляду вказаної справи не надано суду доказів неприйняття вказаної декларації. У той же час, суд звертає увагу, що позивачем 06.09.2016 року повторно подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року. При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до п.  4.10. Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 № 516, якщо після подачі декларації (незалежно від способу подачі) за звітний період платник податків подає нову декларацію із виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, передбачені п. 50.1 ст. 50 Кодексу, не застосовуються. Така декларація заноситься до БДАЗ з ознакою «звітна нова» (якщо це передбачено формою) та «звітна» (якщо інше не передбачено формою), а надана раніше звітність отримує статус «До відома». Пунктом 4.13.8 вказаних Методичних рекомендацій передбачено, що якщо платник податків надіслав АЗ (адресату звітності) податковий документ з ознакою "Звітний", то кожному наступному документу, надісланому до граничного терміну, проставляється ознака "Звітний новий". Орган ДПС визнає оригіналом електронний документ, отриманий останнім до закінчення граничного терміну подання податкової звітності, встановленого для подачі звітності у паперовому вигляді. Кожній попередній податковій звітності, що подана до граничного терміну подання звітності і була прийнята ОДПС у базі даних податкової звітності районного рівня, надається статус "До відома". Судом з наданої 06.09.2016 року до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року не встановлено виправлення позивачем будь-яких показників. Окрім цього, вказана податкова звітність подана з відміткою «Звітна». А тому, за вказаних обставин, податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2016 року, надіслана до податкового органу 02.08.2016 року засобами поштового зв'язку та отримана останнім 04.08.2016 року, вважається, в силу вказаних вище норм законодавства, попередньою податковою звітністю, а податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2016 року, подана до відповідача 06.09.2016 року відповідно - Звітною новою. Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідачем правомірно податковій декларацій з податку на додану вартість за липень 2016 року, отриманої податковим органом 04.08.2016 року, надано статус "До відома". А тому, враховуючи, що під час розгляду даної справи доказів неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2016 року, поданих до податкового органу 04.08.2016 року та 06.09.2016 року, сторонами суду надано не було, а також враховуючи, що позивач просить визнати саме податкову декларацію такою, що подана у момент її отримання Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, тобто 04 серпня 2016 року, підстав для задоволення позову немає. У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачами судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідачів не стягуються. Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  - В И Р І Ш И В: В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерц про» (код ЄДРПОУ 40316032, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 67)  відмовити повністю. Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені   статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України. Відповідно до п/п. 15.5 п. 15   Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції   Закону № 2147-VIII   до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.           Суддя                                                                                            В.В. Амельохін