Рішення

від 01.03.2018 по справі 201/16797/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/16797/17

Провадження № 2/201/816/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 березня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Кияшко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвікта , ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю Компанія з управління Активами Співдружність Ессет Менеджмент , що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду Співдружність-3 недиверсифікованого виду про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвікта , ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю Компанія з управління Активами Співдружність Ессет Менеджмент , що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду Співдружність-3 недиверсифікованого виду про стягнення заборгованості та просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвікта (ідентифікаційний код юридичної особи 30373602, місцезнаходження: 43034, м. Луцьк, вул. Індустріальна, будинок 2) заборгованість за договором на видачу кредиту № 301-01 від 10.01.2003 р. в редакції Договору на відкриття мультивалютної кредитної лінії № 301-01 від 10.01.2003 р. з урахуванням: Договору №1 про відступлення прав вимоги від 29.02.2012 р., Договору №2 про відступлення права вимоги 28.08.2012 р., Договору № 3 про відступлення права вимоги від 01.03.2016р) у сумі 19 388 719,47 (дев'ятнадцять мільйонів триста вісімдесят вісім тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн 47 коп. на користь ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), зареєстрована: 03134, АДРЕСА_1), видати виконавчий лист.

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце реєстрації: 49005, АДРЕСА_2) часткову заборгованість договором на видачу кредиту № 301-01 від 10.01.2003 р. в редакції Договору на відкриття мультивалютної кредитної лінії № 301-01 від 10.01.2003 р.) та за договором поруки № 3 від 18 травня 2016 року у сумі 100 000,00 (сто тисяч) грн 00 коп. на користь ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), зареєстрована : 03134, АДРЕСА_1), видати виконавчий лист.

В обґрунтування своїх вимог, позивачка у позовній заяві посилається на те, що 10.01.2003 Акціонерний банк Енергобанк (код 19357762, в подальшому - ПАТ Енергобанк ) і Товариство з обмеженою відповідальністю Інвікта (Відповідач-1) уклали договір на видачу кредиту №301-01 (далі за текстом - Кредитний договір). Відповідач отримав кредитні кошти від ПАТ Енергобанк . Умови Договору на видачу кредиту було неодноразово змінено, шляхом укладення низки додаткових угод. В подальшому через низку договорів про відступлення права вимоги, укладення договорів поруки, позивачка набула статусу кредитора, алое відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання, тому вона й звернулася до суду.

У судове засідання позивачка не з'явилась, її представник надав суду клопотання, у якому просив задовольнити позов у повному обсязі, справу розглядати за його відсутністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ТОВ Інвікта свого представника в судове засідання не направили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.76-77, 83-85), причини неявки суду не повідомили, ніяких заяв та клопотань до суду не надіслали.

Відповідач ТОВ Компанія з управління Активами Співдружність Ессет Менеджмент , що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду Співдружність-3 недиверсифікованого виду у судове засідання свого представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подали до суду письмову заяву, у якій проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду письмову заяву, у якій проти задоволення позовних вимог не заперечував, натомість вважає, що позивач має спочатку звертатися із вимогами про повернення боргу до основного боржника, а вже потім до поручителів.

Розгляд справи неодноразово відкладався зважаючи на неявку представників Відповідача ТОВ Інвікта , яка основного боржника.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Перевіривши надані докази, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено:

1.Укладення Кредитного договору та Договору застави.

10.01.2003 Акціонерний банк Енергобанк (код 19357762, в подальшому - ПАТ Енергобанк ) і Товариство з обмеженою відповідальністю Інвікта (Відповідач-1) уклали договір на видачу кредиту №301-01 (далі за текстом - Кредитний договір) - (а.с.11-13). Відповідач отримав кредитні кошти від ПАТ Енергобанк . Умови Договору на видачу кредиту було неодноразово змінено, шляхом укладення низки додаткових угод; однією з додаткових угод Кредитний договір було перейменовано на Договір про відкриття мультівалютної кредитної лінії № 301-01. В подальшому за текстом - Кредитний договір (а.с.16-37). З метою забезпечення зобов'язань позичальника за Кредитним договором - ТОВ Інвікта (Відповідач-1), між ПАТ Енергобанк та майновим поручителем Закритим акціонерним товариством Інвікта-Маяк (код 31175895, в подальшому Приватне акціонерне товариство Інвікта-Маяк ) було укладено договір застави нерухомого майна від 13.01.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Ларисою Іллівною, зареєстровано в реєстрі за № 180, та накладено заборону відчуження об'єкту застави, яка зареєстрована в реєстрі за № 181 від 13.01.2003 р. (далі за текстом - Договір застави ). За умовами Договору застави, для забезпечення вимог Заставодержателя, ПАТ Енергобанк , які випливають з Кредитного договору (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеному між ПАТ Енергобанк та ТОВ Інвікта , Заставодавець ПрАТ Інвікта-Маяк передає Заставодержателю ПАТ Енергобанк нерухоме майно - об'єкт незавершено будівництва - частину виробничого корпусу № 7 готовністю 98% за адресою: м. Кихв вул. Червоних Козаків (в подальшому перейменований в пр. Московський, далі - пр. Степана Бендери), буд. 8, загальною площею 7 387,2 кв.м. (а.с.38-41).

2.Відступлення права вимоги №1 (ТОВ КУААПФ Даліз-Фінанс )

В подальшому, між ПАТ Енергобанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс , яка діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду Даліз-Класік , було укладено Договір № 1 відступлення права вимоги від 29.02.2012. Згідно цього договору Первісний кредитор ПАТ Енергобанк відступив Новому кредитору ТОВ КУААПФ Даліз-Фінанс в повному обсязі право вимоги по стягненню з Відповідача-1 ТОВ Інвікта заборгованості за Кредитним договором (Договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 301-01 від 29.03.2007 р., який є новою редакцією Договору на видачу кредиту №301-01 від 10.01.2003 р. з усіма додатковими угодами до нього в загальній сумі 24 843 697,14 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 16 887 175,53 грн. та заборгованості за несплаченими відсотками в сумі 7 956521,61 грн.). Також новому кредитору передавалось право вимагати від Відповідача-1 ТОВ Інвікта сплати штрафних санкцій нарахованих на дату відступлення в сумі 966 119,99 грн. Право вимоги від Первісного ПАТ Енергобанк до Нового кредитора ТОВ КУААПФ Даліз-Фінанс перейшло з моменту підписання договору (а.с.42-44).

На виконання п. 2.1., 2.2. Договору №1 про відступлення прав вимоги ТОВ КУА АПФ - Даліз-Фінанс перерахувало ПАТ ЕНЕРГОБАНК у повному обсязі вартість відступленого права вимоги в сумі 24 843 697,14 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

-№136 від 29.02.2012 р. на суму 24 500 000,00 грн.

-№137 від 15.03.2012. р. на суму 343 697,14 грн.

Копії банківських виписок та платіжних доручень, які підтверджують перерахування коштів додано до позовної заяви (а.с.45-48).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Згідно вищенаведеного, від ПАТ Енергобанк до ТОВ КУА АПФ Даліз-Фінанс перейшли права кредитора за Кредитним договором.

Згідно ст. 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. Таким чином, у даному випадку з відступленням права вимоги згідно договору № 1 про відступлення права вимоги від 29.02.2012 р. від ПАТ Енергобанк до TOB КУА АПФ Даліз-Фінанс переходять права і на заставу нерухомого майна ПрАТ Інвікта-Маяк за Договором застави.

3.Відступлення права вимоги № 2 (TOB КУА Співдружність Ессет Менеджмент )

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Даліз-Фінанс , яка діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду Даліз- Класік та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Співдружність Ессет Менеджмент , що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду Співдружність-3 недиверсифікованого виду, було укладено Договір № 2 відступлення права вимоги від 28.08.2012 р.

Згідно цього Договору №2 Первісний кредитор ТОВ КУААПФ Даліз-Фінанс відступив Новому кредитору ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент в повному обсязі право вимоги по стягненню з ТОВ Інвікта заборгованості за Кредитним договором (Договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 301-01 від 29.03.2007 р., який є новою редакцією Договору на видачу кредиту № 301-01 від 10.01.2003 р. з усіма додатковими угодами до нього в загальній сумі 24 843 697,14 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 16 887 175,53 грн. та заборгованості за несплаченими відсотками в сумі 7 956 521,61 грн.). Також новому кредитору передавалось право вимагати від ТОВ Інвікта сплати штрафних санкцій нарахованих на дату відступлення в сумі 966 119,99 грн. Право вимоги від Первісного кредитора ТОВ КУА АПФ Даліз-Фінанс до Нового кредитора ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент перейшло з моменту підписання договору (а.с.50-51).

На виконання п. 2.1., 2.2. Договору №2 про відступлення прав вимоги ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент перерахувало ТОВ КУА АПФ Даліз-Фінанс у повному обсязі вартість відступленого права вимоги в сумі 23 500 000,00 грн, що підтверджується платіжними документами:

- № 109 від 30.08.2012 р. на суму 23 500 000,00 грн.

Копії платіжних документів (банківська виписка), які підтверджують перерахування коштів, додана до до позовної заяви (а.с.52).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Згідно вищенаведеного, від ПАТ КУААПФ Даліз-Фінанс до ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент перейшли права кредитора за Кредитним договором.

Згідно ст. 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. Таким чином, у даному випадку з відступленням права вимоги згідно договору № 2 про відступлення права вимоги від 28.08.2012 р. від ПАТ Енергобанк через ТОВ КУА АПФ Даліз-Фінанс до ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент переходять права на заставу нерухомого майна ПрАТ Інвікта-Маяк за Договором застави.

4.Відступлення права вимоги № 3 (ОСОБА_1)

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Співдружність Ессет Менеджмент , що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду Співдружність-3 недиверсифікованого виду та Позивачем ОСОБА_1, було укладено Договір № 3 відступлення права вимоги від 01.03.2016 р.

Згідно цього Договору №3 Первісний кредитор ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент відступив Новому кредитору ОСОБА_1 в повному обсязі право вимоги по стягненню з ТОВ Інвікта заборгованості за Кредитним договором (Договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 301-01 від 29.03.2007 р., який є новою редакцією Договору на видачу кредиту № 301-01 від 10.01.2003 р. з усіма додатковими угодами до нього в загальній сумі 24 843 697,14 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 16 887 175,53 грн. та заборгованості за несплаченими відсотками в сумі 7 956 521,61 грн.). Також новому кредитору передавалось право вимагати від Відповідача-1 ТОВ Інвікта сплати штрафних санкцій нарахованих на дату відступлення в сумі 966 119,99 грн. Договори про відступлення права вимоги належать до консенсуальних договорів, які набирають чинності з моменту підписання, і право вимоги від Первісного ПАТ Енергобанк до Нового кредитора ТОВ КУААПФ Даліз-Фінанс перейшло з моменту підписання договору незалежно від сплати грошових коштів (а.с.53-56).

Про відступлення права вимоги згідно Договору № 3 від 01.03.2016 р. Позивач повідомив Боржника (ТОВ Інвікта ) листом, копію якого та копію поштової квитанції (рекомендований лист) згідно вимог ч. 2 ст. 516 ЦК України додано до позовної заяви (а.с.58).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Згідно вищенаведеного, від ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент до ОСОБА_1 перейшли права кредитора за Кредитним договором.

Згідно ст. 27 Закону України Про заставу Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. Таким чином, у даному випадку з відступленням права вимоги згідно договору № 3 про відступлення права вимоги від 01.03.2016 р. від ПАТ Енергобанк через ТОВ КУА АПФ Даліз-Фінанс та через ТОВ КУА Співдружність Еввет Менеджмент до ОСОБА_1 переходять права і на заставу нерухомого майна ПрАТ Інвікта-Маяк за Договором застави на підставі ч. 2 ст. 512 ЦК України, та ст. 27 Закону України Про заставу .

5.Укладення договору поруки (ОСОБА_2)

Для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Інвікта за Кредитним договором (з урахуванням: Договору №1 про відступлення прав вимоги від 29.02.2012 р., Договору №2 про відступлення права вимоги 28.08.2012 р., Договору № 3 про відступлення права вимоги від 01.03.2016 р.) перед Позивачем ОСОБА_1, між Відповідачем ОСОБА_2 та Позивачем ОСОБА_1 було укладено договір Поруки № 3 від 20.08.2017 р. (далі за текстом Договір поруки). Згідно умов Договору поруки Відповідач ОСОБА_2 зобов'язувався за своєчасне виконання Відповідачем ТОВ Інвікта оплати грошових коштів в сумі 300 000,00 грн. (а.с.57).

Відповідачу було направлено претензію від 21.08.2017 р. з вимогою сплатити кошти згідно Договору поруки №3 (а.с.59), на яку було отримано відповідь з визнанням заборгованості та повідомленням про неможливість своєчасної оплати внаслідок браку коштів.

Положеннями п. 2.1 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання Відповідачем до 01.09.2017 р. своїх зобов'язань по Кредитному Договору, Поручитель зобов'язується не пізніше одного банківського дня, з моменту отримання від Кредитора письмового повідомлення про невиконання Боржником своїх зобов'язань, сплатити суму коштів, яку вимагає Кредитор (Позивач).

Крім того, п. 3.1 Договору поруки №3 встановлено, що у випадку невиконання Боржником його зобов'язань перед Позивачем згідно Кредитного Договору, Поручитель (Відповідач) та Боржник відповідають перед Позивачем як солідарні боржники (а.с.60).

6.Листування з Відповідачами щодо стягнення заборгованості

Відповідач-2 не виконав свої зобов'язання щодо заборгованості за Кредитним договором, що підтверджується його відповіддю від 28.08.2017 р. на претензію позивача від 21.08.2017 р.

Відповідач-1 не сплатив заборгованість за Кредитним договором (з урахуванням: Договору №1 про відступлення прав вимоги від 29.02.2012 р., Договору №2 про відступлення права вимоги 28.08.2012 р., Договору № 3 про відступлення права вимоги від 01.03.2016р.). Згідно інформації Третьої особи - ТОВ КУА Співдружність Ессет Менеджмент основна заборгованість Відповідача-1 ТОВ Інвікта складає 19 388 719,47 (дев'ятнадцять мільйонів триста вісімдесят вісім тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 47 коп.

Таким чином, внаслідок вищенаведених дій Відповідача-1 ТОВ Інвікта та Відповідача-2 ОСОБА_2, у них утворилась солідарна заборгованість перед Позивачем за Кредитним Договором (з урахуванням: Договору №1 про відступлення прав вимоги від 29.02.2012 р., Договору №2 про відступлення права вимоги 28.08.2012 р., Договору №3 про відступлення права вимоги від 01.03.2016р.) та Договором поруки № 3, яку Відповідачі та Боржник не сплачують Позивачу, чим порушують не лише умови укладених між сторонами договорів, але й вимоги чинного законодавства України.

Аналізуючи надані докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При таких обставинах, з наведених вище актів цивільного законодавства України випливає обов'язок Боржника оплатити встановлену договором суму коштів на умовах, в строк та в порядку передбаченому Договором, а Кредитор має право вимоги від Боржника оплати, у разі прострочення такої оплати Боржником.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України чітко визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 2 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України). Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

В даному випадку, оскільки право вимоги за Кредитним договором (з урахуванням: Договору №1 про відступлення прав вимоги від 29.02.2012 р., Договору №2 про відступлення права вимоги 28.08.2012 р., Договору № 3 про відступлення права вимоги від 01.03.2016р.) перейшло до Позивача у повному обсязі, та Позивач вжив усіх правових підстав для сплати йому грошових коштів за відступлене право вимоги, тому позовні вимоги є обґрунтованими та законними.

Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи у судовому засіданні, та приймаючи до уваги те, що відповідачами не виконано взяті на себе зобов'язання перед позивачем, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доходячи до такого висновку, та надаючи оцінку наданим доказам, судом враховано, що згідно ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд не вважає за необхідне більш детально мотивувати висновок , до якого він дійшов, зважаючи на позиції сторін по справі щодо предмету спірних правовідносин, зокрема, відсутність будь-якої реакції на судові виклики та повідомлення з боку відповідача ТОВ Інвікта .

Натомість, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Аналіз прецедентної практики Європейський суд з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Зокрема, у справах "Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31; пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України"). У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як "існуюче майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення від 2 березня 2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany). Європейський суд з прав людини робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом", вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.

У практиці ЄСПЛ із застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції матеріальні правомірні очікування визнаються майном за умови, що такі очікування (1) стосуються певних благ, котрі мають економічну цінність, (2) є цивільними за галузевою належністю і (3) достатньо визначені для того, аби бути забезпеченими можливістю судового захисту. Майно охоплює а) права на речі (права in rem) і б) права вимоги (права in personam).

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно - Перший протокол; Конвенція). Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 207, 525, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 280, 281 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвікта , ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю Компанія з управління Активами Співдружність Ессет Менеджмент , що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду Співдружність-3 недиверсифікованого виду про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвікта (ідентифікаційний код юридичної особи 30373602, місцезнаходження: 43034, м. Луцьк, вул. Індустріальна, будинок 2) заборгованість за договором на видачу кредиту № 301-01 від 10.01.2003 р. в редакції Договору на відкриття мультивалютної кредитної лінії № 301-01 від 10.01.2003 р. з урахуванням: Договору №1 про відступлення прав вимоги від 29.02.2012 р., Договору №2 про відступлення права вимоги 28.08.2012 р., Договору № 3 про відступлення права вимоги від 01.03.2016р) у сумі 19 388 719,47 (дев'ятнадцять мільйонів триста вісімдесят вісім тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн 47 коп. на користь ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), зареєстрована: 03134, АДРЕСА_1).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце реєстрації: 49005, АДРЕСА_2) часткову заборгованість договором на видачу кредиту № 301-01 від 10.01.2003 р. в редакції Договору на відкриття мультивалютної кредитної лінії № 301-01 від 10.01.2003 р.) та за договором поруки № 3 від 18 травня 2016 року у сумі 100 000,00 (сто тисяч) грн 00 коп. на користь ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), зареєстрована : 03134, АДРЕСА_1).

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (отримання).

Суддя С.С. Федоріщев