Рішення

від 15.03.2018 по справі 368/1793/17

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1793/17

Провадження: № 2/368/140/18

Рішення

Іменем України

"15" березня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання - Широкоступ К.М.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. Суд, -

В С Т А Н О В И В :

22.12.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, в якій позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, додаткові витрати на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 5325,00 грн. сплачених грошових коштів за перший семестр навчання, 37275,00 грн., - грошових коштів, які необхідно сплатити за весь період навчання, 2,075 грн., - грошові кошти, які сплачені за найм грутожитку.

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовувала наступним.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Звернутися до суду її змусили наступні обставини.

21 лютого 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького району Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 30.

Від спільного шлюбу вона та відповідач мають дітей:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

13 листопада 2009 року шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області у Книзі реєстрації розірвань шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за № 74.

Після розлучення обоє дітей проживають разом з Позивачкою, та знаходяться на її утриманні.

26.10.2009 року Кагарлицьким районним судом Київської області було ухвалено рішення, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утриманні дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, при цьому розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, яка становить 250,00 грн на кожну дитину щомісяця.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач взагалі не бере участі у вихованні їхніх спільних дітей. Вже тривалий час вони з чоловіком проживають окремо. Діти проживають разом з позивачкою, і відповідач взагалі будиь - яким чином не помогає їм.

Їхня спільна з відповідачем дочка ОСОБА_4 у 2017 році стала студентом 1 - го курсу обліково - економічного факультету Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана денної форми навчання.

Згідно п. 9 Договору № 175211 від 09.08.2017 року про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною особою, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 85200,00 грн.

Таким чином, на час подання позовної заяви позивачкою одноособово на навчання дитини вже було внесено оплату в розмірі 10650.00 грн.

Окрім цього для ОСОБА_4 на період навчання було вийнято місце в студентському грутожитку.

Згідно п. 2.1. Договору № 175211 найму житлової площі у студентському гуртожитку від 01.09.2017 року розмір плати за весь період - за 10 місяців проживання становить 4150,00 грн.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 - ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснювалися вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 150 СК України батьки зобов язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов язані піклуватися про здоров я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов язку батьківського піклування про неї.

Таким чином, дитині у всякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 та ст. 180 СК України обов язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття є спільним обов язком батьків: як батька, так і матері, а також має виконуватися з дотриманням загального принципу рівності прав та обов язків батьків щодо дитини.

Станом на сьогодні весь обов язок матеріального забезпечення дитини Відповідач переклав на Відповідачку, що неприпустому з огляду на діючі норми законодавства України, а також усі моральні та етичні засади суспільства.

Згідно ст. 51 Конституції України, якій респондує ч. 1 ст. 180 СК України, встановлено, що батьки зобов язані утримувати дітей до їх повноліття. У відповідності зі ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов язки щодо дитини, а розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов язків щодо дитини .

Відповідно до положень СК України, а саме, ст. 185, - той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов язаний приймати участь у додаткових витратах на дитину, що визнано особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо). В даному випадку особливою обставиною є хвороба дитини.

У відпоідності з ч. 2 ст. 185 СК України додаткові витрати можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно .

У відповідності з п. 18 ППВС України № 3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляду справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів у випадках стягнення додаткових витрат мова йде про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Таким чином, позивачка вважає, що відповідач зобов язаний прийняти участь у витратах, пов язаних з навчанням спільної дитини у розмірі витрат, вже понесених нею, та витрат, які понесені нею за період її навчання, а саме, - у розмірі 5325,00 грн, - сплачених грошових коштів за перший семестр навчання, 37275.00 грн, - коштів, які необхідно сплатити за весь період навчання, 2075,00 грн, - грошові кошти, оплачені за найм гуртожитку.

В судове засідання, яке відбулося 15.03.2018 року, позивачка ОСОБА_1 не з явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява, в якій позивачка просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання, яке відбулося 15.03.2018 року, відповідач ОСОБА_2 не з явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, на адресу Кагарлицького районного суду 08.02.2018 року надійшов відзив відповідача ОСОБА_2, в якому він вказує наступне:

В провадженні Кагарлицького районного суду на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Даний позов він не визнає в повному обсязі виходячи з нижче наведеного.

Аліменти, які він сплачує вчасно відповідно до рішення суду. заборгованості не має, допомагав би більше як би міг, але враховуючи його тяжкий фінансовий стан та стан здоров'я, він ніде не можу працевлаштуватися (оскільки з таким діагнозом не може ніде працевлаштуватися). Його дохід, - це пенсію по інвалідності в сумі 1300 гривень, він також доглядає за хворою матір'ю.

Крім того, відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані у тримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами 1-3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

Згідно із ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України зазначено, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Статтею 199 СК України обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно до ст. 200 СК України, передбачено, що суд визначає розмір аліментів па повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у часті від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

В позовній заяви Позивачки відсутні особливі обставини в розумінні положень СК України для стягнення з нього додаткових витрат на дитину.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити частково, шляхом винесення рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Позивачкою по даній саправі є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка місто Кагарлик Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_3, виданий 18 травня 1995 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована з 19.07.1999 року за адресою: АДРЕСА_1

Відповідачем по даній справі є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець місто Переяслав - Хмельницький Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі до 2009 року, - до моменту розірвання шлюбу.

Даний факт підтверджується рішенням Кагарлицького районного суду від 26 жовтня 2009 року у цивільній справі № 2 - 628/09.

В мотивувальній частині рішення щодо укладання шлюбу зазначено наступні обставини:

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований 21 лютого 1998 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, актовий запис за № 13.

Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, 26 жовтня 2009 року Кагарлицьким районним судом винесено рішення, на підставі якого шлюб між сторонами було розірвано, та стягнуто аліменти на користь позивачки з відповідача на утримання двох неповнолітніх дітей.

Так, згідно резолютивної частини вищевказаного рішення суду, яке набрало законної сили 06.11.2009 року:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 21 лютого 1998 рфсу у відділі реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської Області, актовий запис № 13 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 8 (вісім) грн. 50 коп. державного мита в доход держави Гіри видачі свідоцтва про розірвання шлюбу суд стягує з ОСОБА_2 8 (вісім) грн. 50 коп. державного мита в доход держави, ОСОБА_1 від сплати державного мита звільнити на підставі ч.2 п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито від 21.01.1993 року як громадянку, яка постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, 4 категорії.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Переяслів - Хмельницького Київської області на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 250 грн. на кожну дитину на місяць, починаючи з дня подачі заяви в суд, а саме: 28.09.2009 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ГУДКУ у Київській області для Кагарлицької о райсуду за інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи р\р 31211259700324, МФО 821018. код 23569487, банк - ГУДК у Київській області 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. та 51 (п'ятдесят одну) грн. 00 коп. державного-мита в доход держави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов'язані з проведеною оплату по сплаті за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн.

Факт розірвання шлюбу між сторонами підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1 - ОК № 062597, яке видано 13 листопада 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, в якому зазначено:

- шлюб між чоловіком, - ОСОБА_2 і дружиною ОСОБА_9 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовийц запис за № 74 від 13 листопада 2009 року.

Після реєстрації розірвання шлюбу присвоюються прізвища:

Їй - ОСОБА_2.

Спільні неповнолітні діти сторін, зокрема, - ОСОБА_4 станом на даний час знаходиться на утриманні позивачки ОСОБА_1.

Даний факт підтверджується довідкою № 8270, яка видана 03.11.2017 року, в якій вказано наступне:

- ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_14, зареєстрована в АДРЕСА_2, та на її утриманні знаходяться:

- син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_11;

- дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Дочка сторін по справ, - ОСОБА_4, 2000 року у 2017 році зарахована студентом Державного Вищого навчального закладу, - Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана , ІV рівень акредитації.

Даний факт підтверджується довідкою № 221, яка видана 13 жовтня 2017 року Державним Вищим навчальним закладом, - Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана , ІV рівень акредитації, в якому зазначено наступне:

- ОСОБА_4 є студентом 1 курсу обліково - економічного факультету Київського економічного університету ім. Вадима Гетьмана денної форми навчання.

Строк закінчення університету 30 червня 2021 року.

Згідно п. 9 Договору № 175211 від 09.08.2017 року про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною особою, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 85200,00 грн.

Позивачкою ОСОБА_1 29.08.2017 року сплачено частково вартість навчання, що становить 10650 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції 0.0.837647705.1, яка міститься в матеріалах справи.

Окрім цього для ОСОБА_4 на період навчання було вийнято місце в студентському грутожитку.

Згідно п. 2.1. Договору № 175211 найму житлової площі у студентському гуртожитку від 01.09.2017 року розмір плати за весь період - за 10 місяців проживання становить 4150,00 грн., вищевказана сума сплачена позивачкою ОСОБА_1, що підтверджується квитанцією 0.0.836982735.1, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позову, а саме, - стягнення з відповідача ОСОБА_2 ? частини коштів, понесених позивачкою ОСОБА_1 на навчання та на оплату гуртожитку, в стягненні ж коштів на подальше навчання, - слід відмовити, так як суд вважає, що, в зв язку з тим, що дитина сторін, - ОСОБА_4 01.03.2000 року набула повноліття, а тому таке стягнення слід здійснювати за окремим позовом, який подається після досягнення дитиною повноліття, та такий позов розглядається з урахуванням обставин, які, зазвичай, враховуються при стягненні аліментів на повнолітню особу, та при стягненні додаткових витрат на особу, яка досягла повноліття.

Норми матеріального права, використані судом при вирішенні позову.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 фактично не бере участі у вихованні спільних дітей сторін, обмежується лише сплатою аліментів за рішенням суду.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 - ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснювалися вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 27 Конвенції, держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 150 СК України батьки зобов язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов язані піклуватися про здоров я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов язку батьківського піклування про неї.

Таким чином, дитині у всякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 та ст. 180 СК України обов язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття є спільним обов язком батьків: як батька, так і матері, а також має виконуватися з дотриманням загального принципу рівності прав та обов язків батьків щодо дитини.

Відповідно, судом встановлено, що станом на час вирішення даної справи фактично обов язок матеріального забезпечення дитини в частині навчання у вищому навчальному закладі лежить фактично на позивачці ОСОБА_1 що є неприпустимим з огляду на діючі норми законодавства України, та з огляду на моральні та етичні засади суспільства.

Згідно ст. 51 Конституції України, якій респондує ч. 1 ст. 180 СК України, встановлено, що батьки зобов язані утримувати дітей до їх повноліття. У відповідності зі ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов язки щодо дитини, а розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов язків щодо дитини .

Відповідно до положень СК України, а саме, ст. 185, - той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов язаний приймати участь у додаткових витратах на дитину, що визнано особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо). Суд вважає, що в даному випадку особливою обставиною є навчання дитини у вищому навчальному закладі, що сприяє розвитку здібностей дитини, її підготовку що участі в житті суспільства, як повноправного, повноцінного його члена.

Дійсно, у відповідності з ч. 2 ст. 185 СК України додаткові витрати можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно , проте, суд вважає, що дану норму суд повинен застосовувати лише в рамках позову, який повинен бути поданий позивачкою після досягнення дитиною по досягненню нею повноліття, в рамках же даного позову (який поданий в межах не досягнення дитиною повноліття), дану норму суд використати не може, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, в стягненні витрат на навчання на майбутнє.

Також, при винесенні даного рішення суд враховував положення Заону України Про охорону дитинства , та положенні Конвенції Про права дитини .

Згідно ст. 4 Закону України Про охорону дитинства , - Далі Закон:

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

- визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;

- забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально- психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;

- проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства;

- встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Згідно ст. 8 Закону:

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до Законів України.

Окрім того, суд в даному випадку керується положенням Конвенції Про права дитини , - далі Ковенція.

Згідно ст. 1 Конвенції для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18 - ти річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, аона не досягля повноліття раніше.

Згідно ст. 2 Конвенції:

Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

Згідно ст. 3 Конвенції:

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст. 18 Конвенції:

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави- учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов'язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми.

Згідно ст. 27 Конвенції:

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Далі у відповідності з п. 18 ППВС України № 3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляду справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів у випадках стягнення додаткових витрат мова йде про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 зобов язаний прийняти участь у додаткових витратах, пов язаних з навчанням спільної дитини у розмірі витрат, вже понесених позивачкою ОСОБА_1 за період навчання дитини, а саме, - у розмірі 5325,00 грн, - ? частина сплачених грошових коштів за перший семестр навчання, 2075,00 грн, - ? частині грошових коштів, оплачені за найм гуртожитку для проживання дитини.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає наступне:

- має місце обставина (факт), якими обгрунтовуються вимоги заявника ОСОБА_1, - має місце фактично одноособового утримання спільної дитини сторін позивачкою на навчання у вищому навчальному закладі, що дає підстави суду на застосування до спірних правовідносин положення ст. 185 СК України;

- із встановлених обставини випливають правовідносини обов язку батька утримувати дитину та його виконання, що врегульовано Главою 15 СК України.

- до даних правовідносин, зокрема, слід застосувати положення ст. 185 СК України, - що регулює порядок відшкодування одним з подружжя додаткових витрат на дитину, та положення Закону України Про охорону дитинства , положення Конвенції Про права дитини .

Що ж стосується заперечень проти позову, які викладені в відзиві на позов, які подані відповідачем ОСОБА_12, суд відноситься до них критично, з огляду на наступне.

Що стосується інвалідності відповідача ОСОБА_2, то суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 має третю групу інвалідності, в зв язку з чим отримує пенсію.

На думку суду третя група інвалідності лише передбачає лише умови роботи, з урахуванням певних особливостей, зумовлених захворюванням, інвалідність 3 групи не виключає працевлаштування, так як особи з третьою групою інвалідності є загалом працездатними ( за виключенням певних професій, як - то, водій, тракторист, тощо), а тому до посилання відповідача про неможливість влашутвання на роботу суд відноситься критично.

Що ж стосується посилання відповідача на ту обставину, що він знаходиться по догляду за хворою матір ю, в зв язку з чим подав довідку, видану Станківською сільською радою Переяслав - Хмельницького району Київської області, то до даного факту суд відноситься критично, з огляду на положення ст. 77 ЦПК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, суд вважає, що доказом на підставердження факту того, що відповідач ОСОБА_2 постійно знаходиться по догляду за хворою матір ю, з якою він проживає, повинна бути довідка з УПСЗН, в якій вказувалося б дані щодо того, з якого часу відповідач перебуває по догляду зща своєю матір ю, який в неї діагноз (медична довідка), докази, що підтверджують витрати на лікування особи (довідки, фіскальні чеки медичних установ, тощо).

Суд вважає, що сам факт проживання відповідача з матір ю, що не може слугувати доказом того, що вона перебуває на його утриманні, що ним здійснюються витрати на її утримання, адже мати може отримувати пенсію за віком, пенсію по інвалідності, та інші соціальні витрати.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 18 ППВС України № 3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляду справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , ст. 51 Конституції України, ст.ст. 1 - 3, 18, 27 Конвенції Про права дитини , ст. 4, 8 Закону Про охорону дитинства , ч.ч. 1 - 5 ст.ст. 141, 150, 180, 185 СК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця місто Переяслав - Хмельницький Київської області, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки місто Кагарлик Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_3, виданий 18 травня 1995 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої та фактично проживаючої з 19.07.1999 року за адресою: АДРЕСА_4, кошти в сумі 7400 (сім тисяч чотириста) грн. додаткових витрат на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кагарлик Київської області, Україна, паспорт громадянки України 000221090, виданий 05.12.2016 року органом 3231, в порядку, передбаченому ст. 185 СК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Закаблук О.В.