Рішення

від 10.05.2018 по справі 754/6977/16-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/526/18 Справа №754/6977/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 травня 2018 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю секретаря судового засідання Шевчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу Академічний-16 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ЖБК Академічний-16 через представника звернувся до суду з вимогами до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги за період з 01.10.2012 року до 31.08.2015 року в розмірі у 8532,43 грн., станом на 01.10.2012 року в розмірі 5268,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 5965,98 грн., 3% річних - 727,88 грн., посилаючись на те, що відповідачем належним чином не виконуються зобов'язання по сплаті внесків на оплату комунальних послуг, витрат по експлуатації і ремонту будинку, утриманню прибудинкової території, у зв'язку з чим утворилася вказана заборгованість.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 до суду не надійшов. Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, однак, конверт із судовою повісткою повернувся до суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання . В матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування терміну позовної давності на стягнення заборгованості за сплату комунальних послуг, яка вмотивована тим, що позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 25.05.2016 року з вимогами про стягнення заборгованості, яка виникла набагато раніше ніж три роки тому. Позивач знав про порушення своїх прав і не звертався за їх захистом у встановленому законом порядку, а тому відповідач просить застосувати строк позовної давності до заборгованості, яка виникла до 25.06.2013 року. Крім того, відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу, неустойки, пені за сплату комунальних послуг терміном один рік.

За даних обставин суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з'явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до копії статуту ЖБК Академічний-16 (нова редакція), ЖБК Академічний-16 є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9-29).

Згідно з копією ордеру на житлове приміщення житлово-будівельного кооперативу, виданого 04.11.1988 року, відповідач ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до довідки №35 від 22.04.2016 року, у вищезазначеній квартирі проживають відповідач ОСОБА_1 (власник о/р), її чоловік ОСОБА_2, донька ОСОБА_3, син ОСОБА_4, онука ОСОБА_5 (а.с. 6).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надаються позивачем.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, борг відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ЖБК Академічний-16 за оплату житлово-комунальних послуг станом на 01.08.2015 року становить 8532,43 грн., 3% річних - 727,88 грн., борг на 01.10.2012 року - 5268,99 грн., інфляційна складова - 5965,98 грн. (а.с. 5).

Відповідно до ч.4 ст. 319, ст. 322 ЦК України, власність зобов'язує і власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у ЗУ Про житлово - комунальні послуги (далі - Закон).

Статтями 20, 21 Закону, визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно з п.5 ч.3 ст. 20 Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

В той же час, судом приймається до уваги заява відповідача ОСОБА_1 про застосування до основної вимоги позивача строку позовної давності три роки, виходячи з наступного.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи, що позивач ЖБК Академічний-16 звернувся до суду 25.05.2016 року з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.10.2012 року по 31.08.2015 року, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з 01.10.2012 року по 31.06.2013 року, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за основним зобов'язанням відповідача підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 01.07.2013 року по 31.08.2015 року, що згідно розрахунку заборгованості складає 7529,11 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Слід враховувати, що, попри подібність правової природи ч. 3 ст. 549 ЦК (щодо сплати пені) та ст. 625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

Таким чином, до вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних спеціальна позовна давність в один рік, встановлена п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), не застосовується.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов'язок, а не право сторін, а тому відсутність договірних правовідносин не може бути підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги.

З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює вимоги заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування терміну позовної давності на стягнення заборгованості за сплату комунальних послуг в частині стягнення штрафу, неустойки, пені терміном один рік, оскільки вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) позивачем ЖБК Академічний-16 до відповідача ОСОБА_1 не пред'являлись.

В той же час, аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Вимоги про стягнення грошових коштів передбачених ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами, в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Крім того, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

З розрахунку заборгованості, наданого стороною позивача (а.с. 5), не вбачається яким саме чином було розраховано інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Враховуючи викладене, вимоги позивача ЖБК Академічний-16 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 інфляційної складової та 3% річних за період прострочення сплати заборгованості з 01.10.2012 року по 31.06.2013 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов?язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази крізь призму вищенаведених правових норм, суд вважає вимоги позивача ЖБК Академічний-16 до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за сплату житлово-комунальних послуг за період з 01.07.2013 року по 31.08.2015 року в розмірі 7529,11 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ч.1 ст. 141 ЦК України, тобто, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн.

На підставі ЗУ Про житлово-комунальні послуги , ст.ст. 253, 256, 257, 509, 611, 625, 901, 903 ЦК України, керуючись ст.ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу Академічний-16 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу Академічний-16 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 7529 грн. 11 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу Академічний-16 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Житлово-будівельний кооператив Академічний-16 , місцезнаходження: б-р Висоцького, 9, м. Київ, код ЄДРПОУ 23379663.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП - в матеріалах справи відсутній.

Повний текст рішення суду складено 21.05.2018 року.

Суддя: