Ухвала

від 06.06.2018 по справі 757/20627/18-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20627/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ВІПЛЕЙ МЕРЧЕНДАЙЗ» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у справі № 757/19521/18-к врамках кримінальногопровадження № 42017000000003203, -

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді надійшло вказане клопотання,подане впорядку ст.174КПК Українипро скасування арешту майна, накладеного на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ВІПЛЕЙ МЕРЧЕНДАЙЗ» (код 40550386), р/р НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , відкритих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д), ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у справі № 757/19521/18-к врамках кримінальногопровадження № 42017000000003203.

Обґрунтовуючи подане клопотання представник власника майна зазначає, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ст. 170 КПК України. Так, в матеріалах справи відсутні докази та/або посилання на такі докази, які б свідчили про взаємозв`язок ТОВ «ВІПЛЕЙ МЕРЧЕНДАЙЗ» з службовими особами Міністерства соціальної політики України та ПП «Ай Ті Ленд», які зазначені в клопотанні і мали будь-яке відношення до ТОВ «ВІПЛЕЙ МЕРЧЕНДАЙЗ»і, відповідно, відсутні будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ТОВ «ВІПЛЕЙ МЕРЧЕНДАЙЗ».

В судовезасідання представниквласника майнане з`явився,надавши заяву,в якій клопотання підтримав та з підстав викладених у ньому просив його задовольнити.

Прокурор, за клопотанням якого накладено арешт в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, що у відповідності до ст. 174 КПК України не створює процесуальних наслідків у формі неможливості розгляду вказаного клопотання.

Вивчивши клопотання та дослідивши матеріали, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Управлінням з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003203 від 06.10.2017, за фактом вчинення неправомірних дій службовими особами Міністерства соціальної політики України та ПП «Ай Ті Ленд», які вчинили заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, під час виконання умов договору № QCBS 3.4 від 08.08.2016 на консультаційні послуги, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

23 квітня 2018 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва постановлено ухвалу у справі №757/19521/18-к, якою серед іншого накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ВІПЛЕЙ МЕРЧЕНДАЙЗ» (код 40550386), р/р НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , відкритих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д).

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у ТОВ «ВІПЛЕЙ МЕРЧЕНДАЙЗ» права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до постанови Європейського Суду від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації», постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у справі № 757/19521/18-к при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що з метою дієвості досудового розслідування є достатні підстави для накладення арешту на вказані грошові кошти, які знаходяться на означених рахунках. Також слідчим суддею, на підставі наданих матеріалів встановлено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики зникнення цього майна. Крім того, слідчий суддя звернув увагу на те, що в даному випадку таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

Між тим, статтею 28КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів кримінального провадження, посадовим особам ТОВ «ВІПЛЕЙМЕРЧЕНДАЙЗ»в порядку ст. 1, 42 ч. 1, 111 ч. 3, 276 ч. 1, 278 КПК України не було повідомлено про підозру, так само, як і відсутні докази того, що грошові кошти на рахунках товариства є предметом кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали від 23 квітня 2018 року про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «ВІПЛЕЙ МЕРЧЕНДАЙЗ», слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою дієвості досудового розслідування є достатні підстави для накладення арешту на вказані грошові кошти, які знаходяться на означених рахунках, а тому з метою попередження можливого зникнення грошових коштів та забезпечення кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні арешту на грошові кошти.

Відтак вбачається, що слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна не було враховано правову підставу для арешту майна, що є обов`язковою передумовою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який має відповідати меті кримінального провадження, передбаченою ст. 170 КПК України, відтак слід вважати, що арешт накладено необґрунтовано.

Наведені обставини свідчать, що на даний час відсутні підстави для накладення арешту за відсутності визначеної мети накладення такого арешту, адже, наразі наявні та встановлені обставини, які не були предметом дослідження, та докази, які не були надані слідчому судді при вирішенні питання про накладення арешту.

Також слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.276-279КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст.291КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, та з матеріалів провадження вбачається, що на момент розгляду провадження відсутні дані про те, що ТОВ «ВІПЛЕЙ МЕРЧЕНДАЙЗ» або його посадові особи причетні до вказаного кримінального провадження, в межах якого був накладений арешт, а комусь з посадових осіб повідомлено про підозру, а у відповідності до п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт накладено необґрунтовано, а відтак клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у справі № 757/19521/18-к підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 98, 167, 170, 171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у справі № 757/19521/18-к на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ВІПЛЕЙ МЕРЧЕНДАЙЗ» (код 40550386), р/р НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , відкритих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1