Рішення

від 12.06.2018 по справі 910/3832/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2018Справа № 910/3832/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Креомаш Україна" (м. Київ)

Про стягнення 48152,68 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креомаш Україна" про стягнення 48152,68 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки товару № МР-1428 від 19.10.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.18. відкрито провадження у справі № 910/3832/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень та додаткових доказів.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що від відповідача ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі, направлену на адреси: 03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, б. 14, корпус 1, офіс 13 та 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, б. 7, офіс 2, повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання. Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

19.10.15. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено Договір поставки товару № МР-1428 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах Договору. Предметом поставки - Товаром - по Договору є запасні частини на автомобіль.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту його підписання і діє до 31.12.15., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. У випадку, якщо жодна зі сторін за 10 днів до закінчення терміну дії Договору не буде наполягати на його закінченні, Договір вважається пролонгованим ще на один рік на тих же умовах (п. 9.2 Договору).

Доказів заявлення сторонами про закінчення Договору матеріали справи не містять, з огляду на що суд дійшов висновку, що він пролонгувався в порядку п. 9.2 Договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями пунктів 2.1-2.4 Договору встановлено, що найменування, асортимент, кількість та ціна за кожну партію Товару за цим Договором та строк поставки вказується у Замовленнях (Специфікаціях) Покупця на кожну партію Товару. Сторони домовились, що умови цього Договору розповсюджуються на поставку кожної партії Товару, який передається по окремій видатковій накладній. Погоджений Сторонами асортимент, кількість та ціна Товару,який поставляється по даному Договору, вказується Постачальником у видатковій накладній на кожну окрему партію Товару. У видатковій накладній повинні міститись такі відомості: найменування та модифікація товару, кількість кожного найменування та його ціна.

Передача та прийом Товару здійснюється на підставі видаткової накладної, яка підписується представниками обох Сторін. Особа, яка здійснює приймання Товару, повинна мати довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України. Перехід права власності та ризиків пошкодження Товару відбувається в момент передання Товару Покупцю та підписання супровідної документації. Разом з кожною партією Товару Постачальник повинен надати наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, оформлена відповідно до чинного законодавства, документи, які посвідчують якість Товару (сертифікат якості), інструкції по експлуатації, гарантійні талони (п. п. 3.2, 3.3 Договору).

У відповідності до наявних в матеріалах справи видаткових та податкових накладних, складених на виконання зобов'язань за Договором, позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 362 265,03 грн.

Судом враховано, що позивач вказує на те, що ним було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 368 046,63 грн., однак, за наданим позивачем розрахунком суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" до матеріалів справи не подано доказів поставки відповідачу Товару за Договором на суму 5781,60 грн., здійснену 01.02.16.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання Товару на суму 362 265,03 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки Товару на суму 362 265,03 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 7 календарних днів,з моменту поставки Товару за кожною окремою видатковою накладною, підписаною представником вповноваженим представником Покупця. Вид розрахунків - безготівковий. Можливі інші не заборонені законодавством форми розрахунків (п. 5.1 Договору).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дату поставки Товару, суд дійшов висновку, що строк оплати Товару на суму 362 265,03 грн. настав.

Згідно долученої позивачем до матеріалів справи банківської виписки, відповідачем за поставлений Товар було сплачено 317 910,65 грн.

Крім того, видатковою накладною № 1 від 15.03.17. відповідачем було повернуто Товар за Договором на суму 1 983,30 грн.

При цьому судом враховано, що позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою вплатити заборгованості в розмірі 48152,68 грн. за Договором, на яку відповідачем відповіді надано не було. Означене відповідачем не спростовано.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердженнями позивача з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані.

З огляду на вказане, борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 42371,08 грн. (362 265,03 грн. - 319 893,95 грн.), з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В частині стягнення 5781,60 грн. заборгованості суд відмовляє в позові за недоведеністю.

Однак, позивач не позбавлений права звернутись з окремим позовом до суду про стягнення 5781,60 грн., надавши належні докази поставки відповідачу Товару за Договором на суму 5781,60 грн., здійснену 01.02.16.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом

Отже, відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креомаш Україна" (03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, б. 14, корпус 1, офіс 13; ідентифікаційний код 37414189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" (03164, м. Київ, вул. Малинська, б. 16; ідентифікаційний код 38759797) заборгованість в розмірі 42371 (сорок дві тисячі триста сімдесят одна) грн. 08 коп. та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.М. Ващенко