Рішення

від 11.06.2018 по справі 916/725/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/725/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

розглянувши справу №916/725/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНЦІЯ ОХОРОНИ »ЦЕНТР» до приватного підприємства «ПЕРСПЕКТИВА-РІЕЛТОР» про стягнення 70 096,00 грн. в порядку ч.13 ст.8, ч.ч.2, 5 ст.252 ГПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГЕНЦІЯ ОХОРОНИ »ЦЕНТР» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з приватного підприємства «ПЕРСПЕКТИВА-РІЕЛТОР» заборгованості в сумі 70 096,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

01 листопада 2015 року, між приватним підприємством «ПЕРСПЕКТИВА-РІЕЛТОР» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «АГЕНЦІЯ ОХОРОНИ «ЦЕНТР» (Охорона) було укладено Договір про надання охоронних послуг №42/15-ФО, згідно умов п.1.1. якого, на умовах, викладених в цьому Договору, охорона надає Замовнику послуги охорони на об'єктах в Додатку №1.

На підставі положень даного Договору позивач взяв на себе зобов'язання з надання відповідачу охоронних послуг (встановлення та функціонування стаціонарних постів охорони та здійснення патрулювання) на об'єктах передбачених у Додатках до Договору, а саме будівельного майданчика за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Плієва, буд. 1, відповідно до погодженого Сторонами розрахунку вартості надання охоронних послуг об'єкта.

Відповідач відповідно до положень даного Договору взяв на себе зобов'язання з своєчасної та в повному обсязі сплати надання охоронних послуг позивачем.

Загальна вартість охоронних послуг позивача для відповідача складає 25 032 грн (двадцять п'ять тисяч тридцять дві гривні 00 копійок) на місяць.

01 листопада 2015 року позивач фактично приступив до виконання взятих на себе обов'язків з надання охоронних послуг на відповідному об'єкті.

ОСОБА_1 надання послуг № 130 від 31 березня 2016 року, №185 від 30 квітня 2016 року та №235 від 31 травня 2016 року позивачем було надано відповідачу охоронні послуги належним чином та в повному обсязі, що підтверджується підписами Сторін.

Проте за період часу з березня по травень 2016р. відповідач не здійснив відповідну оплату за надання охоронних послуг позивачем, чим фактично порушив взяті на себе зобов'язання за умовами Договору.

Так, заборгованість відповідача перед Позивачем за надання охоронних послуг в цілому становить 70 096 грн (сімдесят тисяч дев'яносто шість гривень 00 копійок),

З врахуванням наведеного позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

ОСОБА_1 протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНЦІЯ ОХОРОНИ »ЦЕНТР» (вх.№775/18) було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2018р. прийняти позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Копії ухвали про відкриття провадження по справі була направлена на юридичні адреси сторін.

Позивач повідомлений належним чином за юридичною адресою (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. №64), про що свідчить поштове повідомлення, повернуте на адресу суду із відміткою про вручення.

Відповідач повідомлений належним чином за юридичною адресою (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. №49/1, каб. №214).

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

ОСОБА_1 п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_1 ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх , не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку . Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

ОСОБА_1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та неспростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати заборгованості за отримані послуги охорони в сумі 175 224,00 грн. не виконані належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з врахуванням часткової оплати в сумі 70 096,00 грн. (175 224,00 грн. - 105128,00 грн.), у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 285 732,26 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНЦІЯ ОХОРОНИ »ЦЕНТР» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв'язку з чим, стягненню з приватного підприємства «ПЕРСПЕКТИВА-РІЕЛТОР» на користь позивача підлягає 70 096,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, витрати на оплату судового збору в розмірі 1 762,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 86, 129, 202, 233, 237, 240, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «ПЕРСПЕКТИВА-РІЕЛТОР» (вул. Приморська, буд. №49/1, каб. №214, м. Одеса, 65026, код ЄДРЮОФОПГФ 33311203) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНЦІЯ ОХОРОНИ »ЦЕНТР» (вул. Новосельського, буд. №64, м. Одеса, 65023, код ЄДРЮОФОПГФ 39453900) суму заборгованості у розмірі 70 096 (сімдесят тисяч дев'яносто шість) грн. 00 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку, передбаченому ст.327 ГПК України.

Суддя О.В. Цісельський