Рішення

від 07.06.2018 по справі 922/573/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р.Справа № 922/573/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №08-11/3926/2-17 від 27.12.17;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 04.05.2018.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка", в якому просить стягнути з відповідача на свою користь недоотриманого доходу за користування земельню ділянкою у розмірі 43310,09 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі № 922/3733/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року було внесено зміни до Договору оренди землі від 09.06.2006 року № 86392/04, зокрема, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Клочківській, 67 у м. Харкові площею 0,0941 га, та розміру орендної плати. Отже, починаючи з 01.04.2014 року (дати отримання відповідачем додаткової угоди) по 08.07.2015 року (дата набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі № 922/3733/14) Харківська міська рада недотримувала дохід за користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Точка" земельною ділянкою по вул. Клочківській, 67 у м. Харкові площею 0,0941 га.

Ухвалою суду від 19.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/573/18, розгляд даної справи визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 16.04.2018 о (об) 11:00.

16.04.2018 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 07.05.2018 о (об) 11:10.

07.05.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 07.05.2018.(вх.№12159)

07.05.2018 протокольною ухвалою постановлено про задоволення клопотання відповідача (вх.№12159) та відкладення судового засідання на 16.05.2018 о (об) 10:30, про що зазначено в протоколі судового засідання.

16.05.2018 до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх.№14240) за змістом якої відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Також 16.05.2018 відповідач до суду надав відзив на позовну заяву (вх.№14241).

16.05.2018 відзив на позовну заяву був долучений до матеріалів справи, в судовому засіданні оголошено перерву до 15. 00 год. 21.05.2018, про що зазначено в протоколі судового засідання.

21.05.2018 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх.№14758 від 21.05.2018).

21.05.2018 відповідачем до суду надано доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.№14759), в якому останій, посилаючись на пропущення позивачем строків позовної давності щодо стягнення недоотриманого доходу за період з 01.01.2015 по 13.03.2015 вказує на те, що сума, яка підлягає стягненню має складати 18 137,01 грн.

21.05.2018 у відповідності до ч.6 ст.250 ГПК України постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про задоволення клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.06.2018 об 11.00.

У підготовчому засіданні 07.06.2018 представник позивача зазначив, що розмір орендної плати, яку фактично відповідач сплачував у період з 13.03.2015 по 07.06.2015 є значно меншим від розміру орендної плати, яку відповідач зобов'язаний був сплачувати відповідно до договору оренди землі згідно нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013. Різниця між розміром орендної плати за користування відповідачем земельної ділянки по вул.Клочківській,67 у м.Харкові ,площею 0,0941 га відповідно до розміру нормативної грошової оцінки земель м.Харкова станом на 2013 рік та фактично сплаченою орендною платою з урахуванням строку позовної давності складає 18592,07 грн.З огляду на вказані обставини просив прийняти до розгляду подану ним до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (№16495 від 07.06.2018) та задовольнити позовні вимоги з урахуванням зазначеної заяви.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 5 ст. 46 ГПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Враховуючи вищенаведене та те, що суд не перейшов до розгляду справи по суті,приймаючи до уваги, що заява позивача відповідає вимогам, встановленим ст. 46 ГПК України, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та зазначає, що подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 07.06.2018 позовні вимоги у розмірі 18 592,07 грн. визнав та проти задовлення позову не заперечував, про що також надав відповідну заяву (вх.№16494 від 07.06.2018).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.191, 192 цього Кодексу.

Згідно з ст. 191 ГПК передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у звязку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд розяснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч. 3 ст. 185 ГПК України, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення.

Розглянувши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Рішенням 16 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 24.09.2003 № 178/03 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва" (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" Товариству з обмеженою відповідальністю "Точка" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0941 га по вул.Клочківській,67 у м. Харкові для реконструкції промислового будинку під магазин непродовольчих товарів з прибудовою та подальшої експлуатації строком до 01.12.2028.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Точка" (орендар) укладено договір оренди землі від 09.06.2004, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №6392/04 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Згідно з п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0941 га під забудовою 0,0485 га, інших угідь 0,0456 га.

В пункті 8 договору сторони погодили, що його укладено строком до 01.12.2028 року.

Відповідно до пункту 5 вказаного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки:

- на період будівництва згідно з довідкою №119/04 від 03.02.2004 року становить 253 899 грн.

- на період експлуатації згідно з довідкою №120/04 від 02.02.2004 року становить 1 269 495 грн.

Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати за земельну ділянку з 2007 року становить в місяць - 4337,44 грн., в рік - 52049,28 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 договору).

Пунктом 11 договору сторонами визначено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно з пунктом 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів,у тому числі внаслідок інфляції - щорічно;в) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; г) в інших випадках передбачених законом.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України (п.1.1 рішення).

Пунктом 2 цього рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року.

Попередня вартість 1 кв.м. землі у місті Харкові була вичначена станом на 01.01.2007 на підставі рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 №335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Харкова стном на 01.01.2007 року", рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 №42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м.Харкова станом на 01.01.2007 року" та була введена в дію з 01.03.2008.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (п.п. 2, 3 рішення).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі №922/3733/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015, позовну заяву Харківської міської ради задоволено частково, внесено зміни до договору оренди землі від 09.06.2006 № 6392/04, зокрема, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул.Клочківській, 67 у м.Харкові, площею 0,0941 га та розміру орендної плати.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі №922/3733/14 (з урахування ухвали від 02.07.2015) розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою по вул.Клочківській, 67 у м.Харкові, площею 0,0941 га згідно з розрахунком від 03.10.2013 № 91/14 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 130320,34 грн., або в місяць - 10860,03 грн.

Вказане вище рішення господарського суду Харківської області набрало законної сили 08.07.2015 року.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 07.02.2018 № 2090/0/225-18 розмір орендної плати за користування відповідачем вищевказаною земельною ділянкою згідно з нормативною грошовою оцінкою земель міста Харкова станом на 01.01.2013 складає за 2015 рік - 162770,10 грн. в рік або 13564,18 грн. в місяць.

Таким чином, згідно вказаного листа Товариство з обмеженою відповідальністю "Точка" за період з 13.03.2015 по 07.06.2015 грн. повинно було сплатити оренду плату за земельну ділянку у розмірі 38 606,79 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було підготовлено, та 01.04.2014 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка" направлено додаткову угоду до Договору оренди землі від 09.06.2006 №6392/04 разом із листами - пропозиціями №4617/0/225-13 №4652/0/225-13 від 10.12.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Точка" вимоги Департаменту земельних відносин Харківської міської ради було проігноровано, протягом встановленого законом строку відповідь на лист-пропозицію до міської ради не направлено, що і стало підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду Харківської області з позовом про внесення відповідних змін до Договору оренди землі від 09.06.2006 №6392/04.

Отже, позивач вказує на те, що починаючи з 01.04.2014 (дати отримання відповідачем додаткової угоди) по 08.07.2015 (дата набрання законної сили рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі №922/3733/14) Харківська міська рада недотримувала дохід за користування ТОВ "Точка" земельною ділянкою площею 0,0941 по вул.Клочківській,67 у м.Харкові у розмірі 18592,07 грн. (різниця між розміром орендної плати за користування вказаною вище земельною ділянкою відповідно до розміру нормативної грошової оцінки земель м.Харкова станом на 01.01.2013 рік та фактично сплаченою орендною платою з урахуванням строку позовної давності).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Зазначені вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Аналогічні положення містяться в ст. 22 Цивільного кодексу України відповідно до яких особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є в тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтями 2, 3 Земельного кодексу України зазначено, що земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки); земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Орендою землі у відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; за статтею 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Земельна ділянка, яка перебуває у користуванні відповідача, відноситься до земель комунальної власності, у зв'язку з чим плата за землю у формі орендної плати, згідно з вимогами Податкового кодексу України є податком на майно, який зараховується до місцевого бюджету (п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення договору з актами цивільного законодавства у випадку, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту, право орендодавця отримувати платіж за землю у встановленому розмірі відповідає вимогам статті 3 Цивільного кодексу України щодо існування, зокрема, таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, натомість ухилення (зволікання) орендаря від вчинення дій, які є обов'язковими для сторін, суперечить принципам, закріпленим частиною 1 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та неможливості зловживання правом у будь-якій формі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно славляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 Цивільного кодексу України)

Згідно з статтею 632 цього Кодексу ціна із договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються повноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 286.2. Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плані за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подасться у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок є передумовою зміни розміру орендної плати. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Харківською міською радою було вжито всіх заходів для отримання від ТОВ "Точка" плати за користування земельною ділянкою площею 0,0941 га по вул.Клочківській, 67 у м. Харкові яка базується на новій нормативній грошовій оцінці земель м. Харкова станом на 01.01.2013, а саме - направлення відповідачу додаткової угоди разом з листам-пропозиціями щодо внесення змін до договору оренди землі від 09.06.2006 №6392/04. Але не отримавши жодної відповіді, Харківська міська рада вимушена була звернутися з позовом до суду про внесення змін до договору в частині розміру орендної плати, в судовому порядку.

Вказані обставини підтверджують факт вини у формі бездіяльності відповідача щодо приведення орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0941 га по вул.Клочківській, 67 у м. Харкові у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.

Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого пору пісного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі. якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1. Протиправної поведінки

2. Шкоди;

3. Причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

4. Вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розмір), а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу них суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.

Дослідивши обставини справи, суд прийшов до висновку, що у випадку з заподіянням відповідачем збитків у розмірі 18 592,07 грн., у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), наявні всі елементи господарського правопорушення.

Згідно практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, дохід або інше благо, які не отримані особою внаслідок порушення її права невиконанням зобов'язань іншою фізичною або юридичною особою. У цивільному праві упущена вигода - це неотриманий прибуток, який підлягає відшкодуванню.

Матеріальний аспект захисту охоплює й положення глави 3 Цивільного кодексу України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, що прямо встановлені Законом, Харківській міській раді заподіяно збитків у вигляді неодержаних доходів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, враховуючи, що відповідач в установленому ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував та позов визнав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі задоволення позову в сумі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Точка (адреса: 61057, АДРЕСА_1, код 32239121) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м-н Конституції, 7, код 04059243) - 18592 грн. 07 коп. (вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 7 копійок) недоотриманого доходу та 1762 грн. 00 коп. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення через господарський суд Харківської області (п. 17.5 Перехідних положень до Господарського процесуального кодексу України).

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Позивач: Харківська міська рада (адреса: 61003, м-н Конституції, 7, код 04059243).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Точка (адреса: 61057, АДРЕСА_1, код 32239121).

Повне рішення складено 12.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_3