Рішення

від 12.06.2018 по справі 927/307/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2018 року м. ЧернігівСправа № 927/307/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/307/18, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради

проспект Миру, 49а, м. Чернігів, 14005

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Житлобудвест»

юридична адреса: проспект Миру, 49-А, м. Чернігів, 14005

адреса для листування: АДРЕСА_1, 14000

Про стягнення 10404,44 грн

За участю представників:

Позивача: не з'явився

Відповідача: не з'явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Комунальним підприємством «Діловий центр» Чернігівської обласної ради подано позов про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Житлобудвест» 7553,44 грн боргу з відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання будівлі; 1129,19 грн пені за прострочення оплати витрат за комунальні послуги та утримання будівлі; 3% річних в розмірі 305,05 грн та 1416,76 грн інфляційних нарахувань.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №31/11 від 24.05.2011, додатків та додаткових угод до нього щодо оплати комунальних послуг та витрат на утримання будівлі за період червень-грудень 2016 року та січень 2017 року.

Ухвалю суду від 02.05.2018 відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 24.05.2018 о 10:00.

Сторони були належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 02.05.2018: №1400505148217 (позивачу), №1400039595771 (відповідачу, за адресою для листування: АДРЕСА_1, 14000), але повноважних представників у судове засідання 24.05.2018 не направили.

Ухвала суду від 02.05.2018 про відкриття провадження у справі, направлена на юридичну адресу відповідача: проспект Миру, 49-А, м. Чернігів, 14005, повернулась до суду з відміткою: за незапитом.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Ухвалою суду від 24.05.2018 розгляд справи було відкладено на 05.06.2018 о 09:30.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але повноважних представників у судове засідання 05.06.2018 не направив.

Ухвали суду від 24.05.2018 про відкладення розгляду справи, направлені на юридичну адресу: проспект Миру, 49-А, м. Чернігів, 14005 та адресу для листування: АДРЕСА_1, 14000, повернулись до суду з відмітками: за незапитом.

Представник позивача у судовому засіданні 05.06.2018 на поставлені судом питання відповідей не надав, на вимогу суду щодо надання для огляду оригіналів документів, копії яких додані до позовної заяви, пояснив, що не в змозі надати їх в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.06.2018 суд оголосив перерву на 12.06.2018 о 11:30 год.

Ухвалою суду від 05.06.2018, відповідно до ст. 120,121 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено сторін про те, що в судовому засіданні 05.06.2018 судом було оголошено перерву до 12.06.2018 о 11:30. Явка учасників справи в судове засідання не є обов'язковою.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.06.2018: №1400039981205 (за адресою для листування: АДРЕСА_1, 14000), але повноважного представника у судове засідання 12.06.2018 не направив.

Позивач також був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 05.06.2018 повноважного представника позивача ОСОБА_1 (а.с.109), але повноважного представника у судове засідання 12.06.2018 не направив.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але позивач та відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для дачі пояснень по справі не направили, про причини неявки у судове засідання не повідомили.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

У відповідності до ч.1,2, ст.191 Господарського процесуального кодексу України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 08.06.2018, у якому відповідач зазначає, що повністю визнає позовні вимоги позивача про стягнення 7553,44 грн боргу з відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання будівлі; 1129,19 грн пені за прострочення оплати витрат за комунальні послуги та утримання будівлі; 3% річних в розмірі 305,05 грн та 1416,76 грн інфляційних нарахувань.

Відзив на позовну заяву підписано уповноваженою особою - директором товариства ОСОБА_2

Позивач, у письмових поясненнях вих.№488-18 від 12.06.2018, які також надійшли до початку судового засідання зазначає, що будівля по проспекту Миру, 49-А у м. Чернігові передана комунальному підприємству у господарське відання. 31.01.2017 за актом №2 орендар (відповідач) повернув із орендного користування орендоване майно. У порушення договірних зобов'язань боржник не сплатив за комунальні послуги та витрати на утримання будівлі за період червень-грудень 2016, січень 2017. Виставлені позивачем відповідачу рахунки за зазначений період, були отримані директором товариства та головним бухгалтером. Заперечень з боку відповідача не було. Сума боргу становить 7553,44 грн. Оскільки, відповідач у відзиві на позовну заяву визнав заявлений позов в повному обсязі, а тому позивач просить суд позов задовольнити.

Посилання позивача у своїх письмових поясненнях на відзив відповідача свідчить про те, що позивачем отримано копію відзиву на позов.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1,6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

24.05.2011 між Комунальним підприємством «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Житлобудвест» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11.

Відповідно до умов договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011, орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлі, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі Майно), розташованій за адресою: проспект Миру, 49-А у м. Чернігові та перебуває в господарському віданні комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради. Приміщення з однієї кімнати (№904), яке знаходиться на 9 поверсі в вищезазначеній будівлі, загальною площею (з урахуванням коефіцієнту перерахунку корисної площі в загальну) 26,9 кв.м., корисною площею 17,1 кв. м, що не має окремого входу.

У відповідності до ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладення договору найму.

Право власності Територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю, що розміщена у м. Чернігові по пр.Миру,49а підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке видане 23.12.2005 на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 19.12.2005 №304, копія якого надана до матеріалів справи.

У відповідності до п.2.1.,2.2. статуту Комунального підприємства „Діловий центр» Чернігівської обласної ради, затвердженого наказом начальника Управління комунального майна Чернігівської обласної ради від 08.08.2017 №78, підприємство створене для здійснення господарської комерційної діяльності, з метою ефективного використання комплексу будівель, в тому числі що розташовані за адресою: проспект Миру, 49-а, м. Чернігів, 14005, що є об'єктом комунальної власності Чернігівської області; забезпечення їх належної експлуатації, підвищення інвестиційної привабливості та підвищення рівня ділової активності обласного центру, отримання прибутку від передачі майна в оренду та здійснення інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Основним напрямом діяльності підприємства є, зокрема, здавання в оренду рухомого та нерухомого майна.

Таким чином, позивач - Комунальне підприємство «Діловий центр» Чернігівської обласної ради наділено правом передавати в оренду об'єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, що перебувають в її господарському віданні .

Оскільки, майно, яке є предметом договору оренди, належить до комунальної власності, а тому до спірних правовідносин застосовуються як норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України так й норми спеціального законодавства - Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно п. 2.1.,2.2. договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1) . Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, а орендар користується ним протягом всього строку оренди.

Факт прийому та передачі майна в оренду підтверджується актом № 1 прийому-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 01.06.2011 (а.с.25), підписаного сторонами та скріпленого печатками, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, в будівлі, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі Майно), розташованій за адресою: проспект Миру, 49-А у місті Чернігові та перебуває в господарському віданні комунального підприємства „Діловий центр» Чернігівської обласної ради. Приміщення (кімнати №904), яке знаходиться на 9 поверсі в вищезазначеній будівлі, загальною площею (з урахуванням коефіцієнту перерахунку корисної площі в загальну) 26,9 кв.м., корисною площею 17,1 кв. м, що не має окремого входу. Вартість майна, визначена згідно зі звітом про оцінку на 10.02.2011 року і становить за незалежною оцінкою 75625,68 грн.

Пунктом 10.1. договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011 передбачено, що цей договір діє з 01.06.2011 по 28.05.2014 включно.

Додатковою угодою №2 від 15.05.2014 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011, викладено п. 10.1. договору в наступній редакції: цей договір діє по 31.12.2014 включно.

Додатковою угодою №3 від 10.12.2014 до договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011, сторони погодили, що цей договір діє по 30.06.2015 включно.

Додатковою угодою №4 від 04.06.2015 до договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011, сторони погодили, що цей договір діє по 31.12.2015 включно.

Додатковою угодою №5 від 25.12.2015 до договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011, сторони погодили, що цей договір діє по 30.06.2016 включно.

Додатковою угодою №6 від 06.06.2016 до договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011, сторони погодили, що цей договір діє по 31.12.2016 включно.

Пунктом 5.1.6. договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011 передбачено, що орендар зобов'язується сплачувати фактичні витрати за користування електроенергією, іншими комунальними послугами, для чого у місячний термін оформити договори з відповідними службами. У разі, якщо комунальні послуги сплачує орендодавець, орендар повинен компенсувати орендодавцеві вартість комунальних послуг пропорційно займаній площі згідно виставлених рахунків за окремим договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

01.06.2011 між Комунальним підприємством «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Житлобудвест» (орендар) було укладено договір №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: проспект Миру, 49-А, загальною площею 3131,0 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах орендодавця щодо обслуговування та експлуатації пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих орендодавцем за договором.

Орендар згідно договору оренди від 24.05.2011 №31/11 користується приміщенням (кімната №904), яке знаходиться на 9 поверсі в вищезазначеній будівлі, загальною площею (з урахуванням коефіцієнту перерахунку корисної площі в загальну) - 26,9 кв.м., корисною площею 17,1 кв. м, оціночною вартістю станом на 10.02.2011 року 75625,68 грн.

Згідно з п. 5.1. договору №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем від 01.06.2011, цей договір укладено строком до 3-х років, що діє з 01.06.2011 по 28.05.2014 включно. Термін дії даного договору збігається з терміном дії основного договору, вказаного в п. 1 даного договору.

Додатковими угодами до договору від 01.06.2011 №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем, сторонами було пролонговано термін дії даного договору, а саме: додатковою угодою №2 до 31.12.2014 включно; додатковою угодою №3 від 10.12.2014 до 30.06.2015 включно; додатковою угодою №4 від 04.06.2015 до 31.12.2015 включно; додатковою угодою №5 від 25.12.2015 до 30.06.2016 включно; додатковою угодою №6 від 06.06.2016 до 31.12.2016 включно.

Пунктом 2.2.3. договору №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем від 01.06.2011 передбачено, що орендар зобов'язується компенсувати орендодавцеві здійснені ним витрати по сплаті рахунків за надані комунальні послуги постачальними організаціями та вартість експлуатаційних витрат пропорційно орендованій площі згідно виставлених рахунків у п'ятиденний термін з моменту виставлення відповідних рахунків.

Орендодавець одночасно з рахунками надає орендареві Акт наданих комунальних послуг, який останній повинен підписати та повернути орендодавцю не пізніше трьох днів з моменту його отримання.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були підписані та скріплені печатками сторін, акти надання послуг щодо відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.64-71) а саме: №ОУ-0000869 від 30.06.016 на суму 457,91 грн; №ОУ-0001003 від 31.07.2016 на суму 625,13 грн; №ОУ-0001211 від 31.08.2016 на суму 565,91 грн; №ОУ-0001409 від 30.09.2016 на суму 568,38 грн; №ОУ-0001566 від 31.10.2016 на суму 753,43 грн; №ОУ-0001811 від 30.11.2016 на суму 1165,40 грн; №ОУ-0002028 від 31.12.2016 на суму 1629,48 грн; №ОУ-0000148 від 31.01.2017 на суму 1787,80 грн.

Також позивачем для оплати комунальних послуг та витрат з утримання орендованого майна (будівлі), на виконання умов договору №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем від 01.06.2011, було виставлено відповідачу рахунки-фактури (а.с.56-63): №СФ-0000973 від 30.06.2016 на суму 457,91 грн (отриманий відповідачем 26.07.2016); №СФ-0001120 від 31.07.2016 на суму 625,13 грн (отриманий відповідачем 25.08.2016); №СФ-0001320 від 31.08.2016 на суму 565,91 грн (отриманий відповідачем 25.09.2016); №СФ-0001503 від 30.09.2016 на суму 568,38 грн (отриманий відповідачем 26.10.2016); №СФ-0001644 від 31.10.2016 на суму 753,43 грн (отриманий відповідачем 08.11.2016); №СФ-0001835 від 30.11.2016 на суму 1165,40 грн (отриманий відповідачем 08.12.2016); №СФ-002059 від 31.12.2016 на суму 1629,48 грн (отриманий відповідачем 17.01.2017); №СФ-0000124 від 31.01.2017 на суму 1787,80 грн (отриманий відповідачем 16.02.2017).

Факт отримання вищезазначених рахунків-фактур підтверджується підписом представника відповідача на них. В актах надання послуг щодо відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін, також вказані вищезазначені рахунки-фактури. Дата отримання даних рахунків-фактур, яку зазначає позивач, відповідачем не заперечувалась та не спростовувалась.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням вимог п.2.2.3. договору №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем від 01.06.2011, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату виставлених позивачем рахунків-фактур наступним чином: №СФ-0000973 від 30.06.2016 на суму 457,91 грн (отриманий відповідачем 26.07.2016) по 01.08.2016 включно (31.07.2016 вихідний); №СФ-0001120 від 31.07.2016 на суму 625,13 грн (отриманий відповідачем 25.08.2016) по 30.08.2016 включно; №СФ-0001320 від 31.08.2016 на суму 565,91 грн (отриманий відповідачем 25.09.2016) по 30.09.2016 включно; №СФ-0001503 від 30.09.2016 на суму 568,38 грн (отриманий відповідачем 26.10.2016) по 31.10.2016 включно; №СФ-0001644 від 31.10.2016 на суму 753,43 грн (отриманий відповідачем 08.11.2016) по 14.11.2016 включно (13.11.2016 вихідний); №СФ-0001835 від 30.11.2016 на суму 1165,40 грн (отриманий відповідачем 08.12.2016) по 13.12.2016 включно; №СФ-002059 від 31.12.2016 на суму 1629,48 грн (отриманий відповідачем 17.01.2017) по 23.01.2017 включно (22.01.2017 вихідний); №СФ-0000124 від 31.01.2017 на суму 1787,80 грн (отриманий відповідачем 16.02.2017) по 21.02.2017 включно.

Як свідчать матеріали справи, відповідач вищезазначені рахунки-фактури, виставлені позивачем не сплатив, заборгованість відповідача по компенсації орендодавцеві здійснених ним витрат по сплаті рахунків за надані комунальні послуги постачальними організаціями та вартість експлуатаційних витрат становить 7553,44 грн.

Як було встановлено судом, договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011 та договір №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем від 01.06.2011, з урахуванням додаткових угод №6 від 06.06.2016 до них, діють до 31.12.2016 включно.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п.2.3. договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю у порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

31.01.2017, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди № 31/11 від 24.05.2011, орендар передав, а орендодавець прийняв нежиле приміщення, яке розташоване в будівлі по проспекту Миру, 49-А у місті Чернігові, що закріплене за орендодавцем на праві господарського відання, у складі: приміщення, яке знаходиться на 9 поверсі, кімната №904, в вищезазначеній будівлі, загальною площею (з урахуванням коефіцієнту перерахунку корисної площі в загальну) 26,9 кв.м., корисною площею 17,1 кв. м, що не має окремого входу (використовувалось для приміщення офісу), що підтверджується з актом №2 прийому-передачі із орендного користування майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованого по проспекту Миру, 49-а у м. Чернігові, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.39).

Пунктом 3.12. договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011 передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи санкції, до обласного бюджету та орендодавцю.

Приймаючи до уваги, що згідно з п. 5.1. договору №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем від 01.06.2011, термін дії даного договору збігається з терміном дії основного договору - договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 31/11 від 24.05.2011, тобто зазначені договори діяли до 31.12.2016 включно; закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість; а також враховуючи ту обставину, що орендоване майно було повернуто орендодавцю 31.01.2017 за актом №2 прийому-передачі, а тому вимоги позивача про стягнення 7553,44 грн боргу з відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання будівлі є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. договору №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем від 01.06.2011 сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 1129,19 грн пені за період з 23.10.2017 по 20.04.2018 за прострочку оплати вартості комунальних послуг та витрат з утримання будівлі.

Згідно з абз.3 п.2.3. договору №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем від 01.06.2011, у разі несвоєчасної або в неповному обсязі сплати вартості комунальних послуг та компенсації вартості витрат з утримання будівлі відповідно до п. 2.2.3. цього договору орендар повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 4.3. договору №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем від 01.06.2011, в редакції додаткової угоди №1 від 25.02.2013 до нього, також передбачено, що плата з відшкодування комунальних витрат, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Судом встановлено прострочку оплати відповідачем вартості комунальних послуг та витрат з утримання будівлі, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період прострочки з 23.10.2017 по 20.04.2018, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано 1129,19 грн пені за вказаний період.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 305,05 грн за період з 01.08.2016 по 20.04.2018 та 1416,76 грн інфляційних нарахувань за період з 31.07.2016 по 12.04.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Додатковою угодою №1 від 25.02.2013 до договору №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем від 01.06.2011, доповнено даний договір пунктом 4.5., відповідно до якого передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, орендар повинен сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати відповідачем вартості комунальних послуг та витрат з утримання будівлі, тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 305,05 грн за період з 01.08.2016 по 20.04.2018 та 1416,76 грн інфляційних нарахувань за період з 31.07.2016 по 12.04.2018 є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним повної та своєчасної оплати вартості комунальних послуг та витрат з утримання будівлі по Договору №27-11 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем від 01.06.2011, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів є порушенням положень договору та норм чинного законодавства та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, вартість комунальних послуг та витрати з утримання будівлі своєчасно не відшкодував, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 7553,44 грн боргу з відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання будівлі; 1129,19 грн пені; 3% річних в розмірі 305,05 грн та 1416,76 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1762,00 грн, виходячи із суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 178, 207, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради проспект Миру, 49а, м. Чернігів, 14005 (код ЄДРПОУ 33469496) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Житлобудвест» , юридична адреса: проспект Миру, 49-А, м. Чернігів, 14005; адреса для листування: АДРЕСА_1, 14000 (код ЄДРПОУ 33800300) про стягнення 10404,44 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Житлобудвест» , юридична адреса: проспект Миру, 49-А, м. Чернігів, 14005; адреса для листування: АДРЕСА_1, 14000 (код ЄДРПОУ 33800300, р/р НОМЕР_1 в ФВВАТ Державний ЕксімБанк м. Чернігів, МФО 353649, св-во платника ПДВ 00029699, ПІН 338003025267) на користь Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, проспект Миру, 49а, м. Чернігів, 14005 (код ЄДРПОУ 33469496, п/р 26003212000701 АБ УКРГАЗБАНК , ІПН 334694925267) 7553,44 грн боргу з відшкодування витрат за комунальні послуги та утримання будівлі; 1129,19 грн пені за прострочення оплати витрат за комунальні послуги та утримання будівлі; 3% річних в розмірі 305,05 грн; 1416,76 грн інфляційних нарахувань та 1762,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 12.06.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко